je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
[personal profile] je_suis_la_vie
Колись ще у 1994-му, в Університеті нам дали завдання напистати про якогось письменника тієї мови, яку ми вивчаємо. Я, звісно, банально обрав "Потрясателя Підлоги" - Шейкспіра.
Знайшов літературу - Університетська ЦНБ досить таки багата - повивчав про сонети та про таємничу "Смагляву панянку". Навіть наша літня вчителька того не знала, шо накопав я... А куди я подів той свій реферат - і не згадаю нажаль...

Ще тоді, пам'ятаю, копирсаючись у картотеці, надибав старі видання "Березілю", де було надруковано кілька сонетів у стилі бароко у виконанні Паламарчука. Тобто, Паламарчук так передав сонети, що вони для українського читача зазвучали так же як і для англійського - так же архаїчно. Я просто у захваті був тоді і є зараз. Як перекладач, я розумію яку титанічну роботу він виконав.
Особливо ось це: Сонет 135 - до того ж, найскладніший з усіх.

Авжеж, волити волі всі ми вільні,-
То ж Вілля мати серцеві не гріх,
Нехай же вічно буде тільки Вілль в нім
Додачею до всіх волінь твоїх.
Чи ти, чиїх волінь безмежна сила,
Не вволиш волі - хай волає Вілль?
Чи, може, іншим серця ти вділила
І вільно Вілля витиснуть відтіль?
Безмежне море до свого привілля
Прийма й дощі в солоне лоно хвиль.
Тож будь і ти прихильніша до Вілля
І власну волю увелич на "Вілль".

Не відмовляй мені і серцем смілим
Вінчай усі свої воління Віллем!

Whoever hath her wish, thou hast thy 'Will,'
And 'Will' to boot, and 'Will' in overplus;
More than enough am I that vex thee still,
To thy sweet will making addition thus.
Wilt thou, whose will is large and spacious,
Not once vouchsafe to hide my will in thine?
Shall will in others seem right gracious,
And in my will no fair acceptance shine?
The sea all water, yet receives rain still
And in abundance addeth to his store;
So thou, being rich in 'Will,' add to thy 'Will'
One will of mine, to make thy large 'Will' more.

Let no unkind, no fair beseechers kill;
Think all but one, and me in that one 'Will.'

Єдиний переклад, який точно передав гру слова "will". У решти перекладачів, які нам доступні, - лише коментар внизу сторінки. Гру жоден з них не передає. Неймовірно.

Паламарчук - це незвичайна Людина: ось про що ідеться у ВІКИ.

"Народився в селянській сім'ї. Батько Хома Паламарчук самотужки вивчився на агронома, зібрав хорошу бібліотеку. Але 1937 батька розстріляли в Уманській тюрмі як «ворога народу».

1931 закінчив Краснопільську семирічку, після чого рік працював у колгоспі. Далі навчався в Одесі в художньому технікумі. 1939 закінчив літературний факультет Одеського педагогічного інституту.

Коли розпочалася німецько-радянська війна, Паламарчук служив у танковій частині. Незабаром потрапив у оточення і полон, але йому вдалося втекти. Далі боровся за незалежну Україну в лавах ОУН — УПА. Довелося посидіти і в румунській, і в німецькій тюрмах. З першої його викупили оунівці, а з другої допоміг вирватися німець Еммануїл Гельфріх, з яким Дмитро навчався в Одесі перед війною.

1944 Дмитра Паламарчука схопили радянські солдати. Це була звичайна військова частина, а не емгебісти, які могли розстріляти на місці. Оскільки по справі проходив один, а війна наближалася до кінця — і режимові були потрібні робочі руки, то Дмитро Паламарчук отримав відносно м'який вирок — 10 років. 1948 його привезли в концтабір в Інту. В таборі перебував до 1954. Працював на шахті. Спочатку в вибої, а потім колектором: досліджував якість вугілля, брав проби, засікав пласти.

У таборі Паламарчук познайомився з Григорієм Кочуром, поетом і перекладачем, людиною енциклопедичних знань, а також з багатьма високоосвіченими людьми. У таборі Паламарчук взявся за переклади. Французької мови він вчився в колишнього німецького посла в Італії, англійської — в онука Миколи Терещенка, цукрозаводчика і мецената. Уночі в бараці в'язні, заморені тяжкою роботою, спали, а Паламарчук перекладав сонети Шекспіра.

Повернувшись в Україну, Паламарчук спочатку жив у Богуславі, в батьків дружини, а потім, завдяки допомозі Максима Рильського, оселився в Ірпені, неподалік від свого табірного побратима Григорія Кочура, і продовжував перекладацьку справу.

Паламарчук також захоплювався живописом, був непоганим художником."

І на завершення ще один сонет у перекладі Паламарчука, але вже на сучасну Українську: Сонет 66

Стомившися, вже смерті я благаю,
Бо скрізь нікчемність в розкоші сама,
І в злиднях честь доходить до одчаю,
І чистій вірності шляхів нема,
І силу неміч забива в кайдани,
І честь дівоча втоптана у бруд,
І почесті не тим, хто гідний шани,
І досконалості - ганебний суд,
І злу - добро поставлене в служниці,
І владою уярмлені митці,
І істину вважають за дурниці,
І гине хист в недоума в руці.

Стомившись тим, спокою прагну я,
Та вмерти не дає любов твоя.


Tired with all these, for restful death I cry,
As, to behold desert a beggar born,
And needy nothing trimm'd in jollity,
And purest faith unhappily forsworn,
And guilded honour shamefully misplaced,
And maiden virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgraced,
And strength by limping sway disabled,
And art made tongue-tied by authority,
And folly doctor-like controlling skill,
And simple truth miscall'd simplicity,
And captive good attending captain ill:

Tired with all these, from these would I be gone,
Save that, to die, I leave my love alone.

Profile

je_suis_la_vie: (Default)
je_suis_la_vie

August 2017

S M T W T F S
  12345
6789101112
13 141516171819
20212223242526
2728293031  

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 21st, 2017 06:40 am
Powered by Dreamwidth Studios