2011-01-05

je_suis_la_vie: (I want you!)
2011-01-05 01:30 pm

Франкентштейн радує своїми дослідженнями.

Запорожские "ветераны"
Да простят меня запорожцы, но их город - это какой-то аналог российской Твери, воспетой Ансамблем Христа Спасителя. Впору сколачивать какую-нибудь запорожскую группу и сочинять дико трешевые песни про Сталина, православный фонд Русь и Федора Конюхова, благо недостатка в материале для будущего творчества не будет.

Читаю запорожские новости и даже зависть меня разбирает. В Донецке и десятой части тех событий не происходит. В Запорожье же страсти кипят нешуточные. [.......]


Я ніколи не втомлююся розповідати про мого діда Василя. Він завжди соромився одягати навіть колодки. "Усє хто ваєвал, сгнілі давно, а хто у ніх за спинами хавался носят єхніє нагароди" повторював всякий раз польско-білорусько-українським суржиком...
Ніколи не дивився фільми про війну. Ніколи не читав книги про війну. Якщо вже я його доймав розказати як там було, розкаже якусь "хохму" як підкладали пусті бляшанки на залізниці і зривали рух поїздів. А через деякий час замість пустої бляшанки - з толом...
На таких "хохмах" такі оповіді і закінчувалися...

UPD: Ще згадалося...
В армії, коли наш лейтенантик кидав нас у півметровий підмосковний сніг та казав повзти півкілометра до узлісся на краю "Поля чудес", а над головами замість куль літали чоботи сержантів - без жартів при чому літали - він стояв над нами і єхидним тоном: "Ну шо скажете "дякую" вашому дідові, коли повернетесь?"
А я там в тому клятому снігу просто ридав, бо мені вже нікому було прийти й сказати це довбане "ДЯКУЮ"...
je_suis_la_vie: (La Vie)
2011-01-05 05:14 pm
Entry tags:

Джон Кітс...

Оце під впливом Дена Сімонза, Гіперіон Кантос якого я собі недавно купив, зацікавився Джоном Кітсом...
Заінтригувало - хто ж це за хлопець такий, що надихнув Дена Сімонза?..


To G.A.W.

Nymph of the downward smile and sidelong glance!
In what diviner moments of the day
Art thou most lovely?—when gone far astray
Into the labyrinths of sweet utterance,
Or when serenely wandering in a trance
Of sober thought? Or when starting away,
With careless robe to meet the morning ray,
Thou sparest the flowers in thy mazy dance?

Haply 'tis when thy ruby lips part sweetly,
And so remain, because thou listenest:
But thou to please wert nurtured so completely
That I can never tell what mood is best;
I shall as soon pronounce which Grace more neatly
Trips it before Apollo than the rest.

More.

До дівчини

О, ця усмішка вниз і погляд скоса!
В яку ж ти, німфо, неповторну мить
Найчарівніша? Як розмови нить
Заводиш весело до закрутоса
Примхливого? Як раптом, безголоса,
В задумі йдеш? Як ранкову блакить
Зустрінути біжиш - і наступить
Боїшся на стебло, простоволоса?

Це щастя, як, уста рознявши, ти
Стоїш і слухаєш. Ти вийшла з лона
Принадності самої й простоти.
Яка ж найкраща в тебе оболона?
Якій із грацій удалось пройти
Доладніше під оком Аполлона?

Далі.