je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Є в Байблі Книга Суддів, там описаний один випадок, що сколихнув решту 11 колін. Хоча в Біблії взагалі описано багато збочень, і вони тоді до цих збочень ставилися не так як ми - спокійніше, чи що.

Отже Книга Суддів, 19 розділ.

1 І сталося тими днями, а царя в Ізраїлі не було і був один Левит приходько на узбіччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку наложницю з Юдиного Віфлеєму.
2 А наложниця його чинила перелюб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці часу.
3 І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела його до дому батька свого. І побачив його батько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назустріч йому.
4 І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, і їли й пили вони та ночували там.
5 І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім підете.
6 І сіли вони, і обоє разом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!
7 Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там.
8 І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: Підкріпи ж своє серце! І зволікали вони аж до схилку дня, і їли обоє вони.
9 І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: Ось день схилився на вечір, переночуй же! Ось день кладеться, ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у дорогу свою, та й підеш до намету свого.
10 Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, це Єрусалим. А з ним пара нав'ючених ослів, і його наложниця з ним.
11 Вони були при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: Ходім, і зайдімо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому.
12 І сказав до нього пан його: Не заходьмо до міста чужинців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и.
13 І сказав він до слуги свого: Ходім, і прийдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі.
14 І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була Веніяминова.
15 І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майдані того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати.
16 Аж ось старий чоловік іде ввечорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був приходько в Ґів'ї. А люди того місця сини Веніяминові.
17 І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника на міському майдані. І сказав той старий чоловік: Куди ти йдеш та звідки приходиш?
18 А той до нього сказав: Ми переходимо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлеєму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому.
19 Є й солома, і паша для наших ослів, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, не бракує жодної речі.
20 І сказав той старий чоловік: Мир тобі, нехай уся недостача твоя на мені, тільки на майдані не ночуй!
21 І він увів його до свого дому, і дав ослам корму, а самі вони пообмивали ноги свої та й їли й пили.
22 Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та стукали в двері. І казали вони тому старому чоловікові, власникові того дому, говорячи: Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, і ми пізнаєм його!
23 І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По тому, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидоти!
24 Ось дочка моя дівчина, та його наложниця, я їх виведу, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї огидної речі!
25 Та ті люди не хотіли слухати його. І схопив той чоловік свою наложницю, і вивів до них назовні. І вони познали її, і безчестили її цілу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла рання зоря.
26 І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу.
27 А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, аж ось та жінка, його наложниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі.
28 І сказав він до неї: Уставай і підемо! Та вона не відповіла, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця.
29 І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопив свою наложницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні.
30 І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: Не бувало й не бачено такого, як це, від дня виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!

Що було далі і чим закінчилося читайте самі. Підкажу лише трохи, що коліно Веніамінове мало не зникло зовсім...

Зауважу, для особливо тупих, хто вбачатиме в перших віршах цього тексту натяк, що Ірина Крашкова "чинила перелюб" - ідіть нахуй, збоченці, такі ж як і цей суддя, що викинув свою наложницю на поталу, а сам спокійненько спав...

Хоча, інколи мені здається, що біблійні ізраїльятни взагалі не вміли любити, лише випадок з Лією та Яковом (з Буття 29-го розділу і далі), - коли читаєш, мізки закипають...
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Безальтернативність розмежування. Чому дерадянізація в Україні неможлива без дерусифікації?
Дуже важке просування України в напрямку Європи, постійне тупцювання на місці й навіть провали у, здавалося б, давно подолане минуле спонукають до пошуків глибших причин усіх цих невдач, аніж особисті якості окремих осіб, історичні випадковості чи неминучі помилки.
Читати далі
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
"В маленькому селі, що лежало по другий бік дороги од густого лісу і в якому не було навіть сільради та школи, жив один досить молодий чоловік. У нього була дуже хвора донечка. А в сусідньому великому селі, до сільради якого належало згадане лісове село, жило кілька рухівців. Так історично склалося, що вони мали певні контакти з українською діаспорою і зуміли організувати збір коштів чи просто якусь велику пожертву - 75 тисяч доларів - на лікування тієї хворої донечки. А це була перша половина 90-х і за 20-25 доларів можна було місяць наймати квартиру на Троєщині, а за сто - жити й не тужити теж місяць. Чоловік гроші взяв, але донечки лікувати не став, а купив великий двоповерховий автобус і почав возити ним туристів. І по всій Україні, і за її межі. Донечка тим часом умерла, а чоловік купив собі другий автобус. А потім іще. І організував транспортну компанію. Коли їхати повз те село, то дуже дивує десяток здоровенних "неопланів" та "мерседесів", що вишикувалися вервечкою уздовж сільських тинів. Недавно той чоловік купив броньовичок БРДМ-2 - з баштою і з КПВТ в башті. Утім, я впевнений, що дуло в кулемета просвердлене, а бойок спиляно. Чоловік розмалював БРДМ у дуже гарний пустельний камуфляж і з великим червоним прапором під час різних комуністичних свят у райцентрі та по більших селах їздить на чолі колон соцпартії, КПУ та партії регіонів. І дуже лає рухівців, що зруйнували велику країну і довели народ до злиднів."
http://nehrebeckyj.livejournal.com/142692.html

У Києві колону опозиції переслідує БТР з кроликом і морквиною (фото)
Провокатора, який їздив на БТРі, привели до міліції
je_suis_la_vie: (Default)


Мужність для обраних

Все віддайте –
набутків і слав пустоцвіт
(Навіть з листям лавровим укупі)
Лиш душі не продайте,
бо цей дефіцит
Ні по якому блату не купиш.
(Олена Матушек)

Дуже складними були фронтові дороги Юрія Коваленка. Не раз доводилося брати німецьких "язиків", ходити у розвідку, виконувати доручення командуючого фронтом. Під час битви за Київ куля розтрощила кістки на нозі.

Коваленко на Західний фронт вже не повернувся, лікувався аж у Свердловську. Перекваліфікувався на льотчика, переганяв американські "Дугласи", "Боїнги", "Кобри" з Аляски до Комсомольська-на-Амурі, до Чити. Юрій Коваленко здійснив дев'ять бойових вильотів під час війни з Японією. В останньому був збитий на висоті шість тисяч метрів.

Після закінчення війни написав Сталіну листа із проханням перевести на службу до Київського військового округу. У посланні перераховував поранення, власні бойові ордени.

Відреагувати на листа було доручено Левові Мехлісу. У резолюції зазначалося, що він неправильно розуміє поняття Батьківщини.

Відтак Юрія Коваленка призначили командиром ескадрильї на станції Бада на Забайкаллі.

У дні тридцятиріччя "жовтневої революції" бурятська інтелігенція зібралася на Великий Хурал, який прийняв звернення до Сталіна, в якому йшлося про те, що при створенні СРСР бурятів принизили. Хурал просив Сталіна через 25 років виправити помилку і створити умови для виходу із СРСР, щоб приєднатися до Монголії і утворити Бурят-Монгольську національну республіку.

І тут почалося.І тут почалося. )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
І далі трохи тексту для роздумів.


З РАННЬОЇ БІОГРАФІЇ

Мій батько також учасник ОУН. У 1944 році був
осуджений, репресований і реабілітований в 1991 році.

Віктор Медведчук1

Віктор Володимирович Медведчук народився 7 серпня 1954 року в селищі Почет Абанського району Красноярського краю у сім'ї службовців. У післявоєнні роки Сибір став тою зоною, куди масово вивозили репресованих, особливо із Західної України. Ці факти лягали тавром на людей в радянську добу і перешкоджали їм вести повноцінне життя. Однак тепер чи не всі відомі особи з такою біографією небезпідставно пишаються подібними засланнями. На противагу цьому В.Медведчук ніде не згадує обставин, за яких потрапили у далекий Сибір його батьки.

Читати далі, та дивитися ілюстрацію. )
Джерело
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)

Марк Твен

Як я брав участь у передвиборчих перегонах за посаду Губернатора.”

Грудень 1870



Кілька місяців тому мене, як незалежного кандидата, висунули на участь у виборах на посаду Губернатора славетного штату Нью Йорк. Я мав виступати супроти Пана Джона Т. Сміта та Пана Бланка Дж. Бланка. Десь в глибині я відчував, що мав я над цими шляхетними чоловіками одну суттєву перевагу, і то було – моє добре ім’я. Читаючи газети, можна було легко побачити: якщо вони колись і носили добре ім’я – то ті часи давно для них минули. Було очевидно, що за ці останні роки вони у повній мірі пізнали, що таке ганебні злочини. Але в ту саму мить, коли я піднесений потай насолоджувався своєю перевагою, в мені струменіло нечисте почуття, яке “каламутило” глибини мого щасливого єства; і це було – моє ж таки ім’я, що переходило з вуст в уста в безпосередній близькоcті з іменами таких людей як ці двоє. Моє занепокоєння дедалі зростало. Зрештою я написав про це своїй матері. Її відповідь була швидкою та гострою. Вона написала:
Далі... )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
13 вбивць [Розширена версія] / 13 Assassins [Extended Cut] (2010) BDRip



Група елітних самураїв таємно об'єднується для того, щоб вбити брата Сьоґуна - диктатора і садиста, імовірно майбутнього володаря Японії...

Кіно про те, як невелика громада людей може змінити хід історії цілого народу, цілої країни. Хто там казав, що Микола Лемик відморозок та провокатор? Хай вам язики повідсихають та діти ваші вас зречуться.
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Як зазначив у недавньому інтерв’ю журналові «Країна» перший президент України Л.Кравчук, «в Україні є група людей, які перебувають під впливом не тільки внутрішніх, але й зовнішніх причин… Вони не володіють достеменно проблемами, які порушують. Роблять це заради конфлікту, щоб викликати протистояння і розкол».

Розохочений здаванням чинною опозицією однієї лінії оборони за іншою (Конституція, парламентаризм, Севастополь, мова…), комуніст Симоненко вирішив і сам замахнутися на черговий атрибут нашої державності – державну символіку України. Забувши, між іншим, що, як згадували учасники відповідних подій 1996 року, стаття 20 Конституції про символіку була проголосована у компромісному з ним, Симоненком, формулюванні:

«Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України)». Тобто – тризуб.

Тоді, в 1996-му, Симоненко, очевидно, «не знав», що з цим знаком «зустрічали Гітлера». Тепер, схоже, наші найбільші доброзичливці йому про це «нагадали». Запропонувавши, можливо, за внесення чергового розколу в українське суспільство якусь підтримку на виборах.

Отже, Симоненко тепер називає наш герб, знак княжої держави Володимира Великого, символом, «із яким зустрічали Гітлера під час війни і під яким убивали безвинних людей».
Далі... )
Володимир Пархоменко,
краєзнавець


P.S. Колись і кацапські попи про те ж несли.
P.P.S. Красиве кіно, там видно і "тризубця". :)
je_suis_la_vie: (Суто)
Не дивлячись на те, що я й до Широпаєва ставлюся як до патентованого москаля звичайного, та все ж цей текст вам всім стане в нагоді, коли тролитимете угрофінів.

Особливо мене "резонуло" (не "різонуло", а саме "резонуло", від слова "резонанс") ось це: "С другой стороны, и козаки хороши. Чем плоха была уния? Разве она угрожала козацкой идентичности? Вся православная обрядность сохранялась, лишь Папу Римского поминай на церковной службе. Короче, нашла коса на камень. В результате проиграли все: и козаки, и «ляхи». Выиграла Московия. И будущий Совок."

З одного боку він по правді сказав, а з іншого - знову ж в ньому говорить москаль патентований звичайний - бо з Унією йшла й повна полонізація всього населення України-Русі.

А зараз яка з церков найбільше опікуєтсья українізацією? Ну відомо ж яка! Якби вона це робила тоді, 400 років тому, то й не було б ніякої Росії, Ніякого СССР... Була б якась срана провінція, а то й взагалі "Край Чукоткі", або й взагалі поділили б між нормальними людьми ту територію і не переймалися б зайве...

Отож я й кажу завжди - всі біди від ПГМ.

P.S. В тексті ще раз добре описано кидальну природу кацапів. Точно від монголів переняли - не кинеш, не проживеш. Вперше за їхню історію їх добряче прокинув Гітлер 22 червня 1941-го, о 4-й ранку. Видно що проникливу душу художника не проведеш. ;)
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Син порядної матері: Hurtom; ex.ua


Фільм розповідає про події, які відбувались в 1981 році у в'язниці Мейз (Північна Ірландія), що згодом отримали назву "Голодний Бунт". Ув'язнені борці за незалежність Ірландії почали масштабне голодування в боротьбі за отримання статусу військовополонених. Англійський уряд вважав їх звичайними злочинцями і терористами та не йшов на зустріч. У результаті загинуло 10 бійців ІРА (ірландської республіканської армії), ще 13 продовжували голодування доти, поки їх стан не був визнаний критичним.
У ході голодування, народ Північної Ірландії обрав депутатом англійського парламенту лідера ув'язнених Боббі Сандса. До своїх обов'язків він так і не зміг приступити...
Фільм добре висвітлює роль і участь матерів борців за свободу рідної країни. Показує які труднощі ставить перед ними доля і на які жертви доводиться йти.



А мені особисто сподобалось, як одна з "найвеличніших націй-завойовниць" Землі переміщувалась маленькою Північною Ірландією лише в загратованих та зарброньованих машинах, і лише в повному озброєнні. :)
Коли так остерігається одна з "найвеличніших націй-завойовниць", то що казати про відоме непорозуміння через східний кордон, яке досі від бандерівського кашкетика сре в штани, як пес від запаху вовченяти... :-/


ФІЛЬМ ОЗВУЧЕНО ДЛЯ ПІДТРИМКИ ГОЛОДУЮЧИХ ПІД УКРАЇНСЬКИМ ДОМОМ У КИЄВІ В ЛИПНІ 2012 РОКУ

31 липня 2012 року спікер Верховної Ради України Володимир Литвин підписав і направив президенту Януковичу скандальний закон про засади державної мовної політики авторства регіоналів Колесніченка-Ківалова, який викликав хвилю протестів по всій Україні та розколює країну навпіл. Голодувальники виступили з протестом і вимогою накласти вето на закон, ухвалений з цілою низкою порушень і регламенту, і Конституції. Адже закон практично виводить єдину державну мову - українську з обов'язкового вжитку у таких сферах, як офіційне діловодство, освіта, телебачення і радіомовлення, і суттєво розширює застосування російської мови на регіональному рівні в областях, в яких не менше 10 відсотків жителів говорять цією мовою. За підрахунками експертів, якщо закон набуде чинності, окрім небезпечної політичної ситуації істотно додасться паперової рутини, і це буде коштувати 17 мільярдів гривень зайвих витрат щороку, і це при постійному дефіциті коштів на пенсії, стипендії та зарплати та при скороченні соціальних виплат.

Молодці "Байбаки".

6

Aug. 1st, 2012 10:15 am
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
А ще я згадую свій дитсадок. І "Дєнь руссскава їзика". Приперлася якась товстозада тітка з вульгарно намальованими червоними губами. Запам'ятались чомусь ці червонючі жирно наведені губи, таких я ні в кого тоді не бачив, 1978 рік.
Звісно, звідкіля мені знати ту їхню мову. Хочеш води попити, зазвичай біжиш до виховательки, вона тобі в кружечці наливає з графина кип'яченої і не холодної, щоб упарені діти не простудили горло.
Ну ось підбіг я, - Ніно Іванівно, дайте будь ласка води. Ніна Іванівна наливає, та баба її зупиняє, - па руссскі папрасі.
А я шо знаю, як це буде "па-руссскі"? Зрештою, води-то мені дала Ніна Іванівна, і думаю лише тому, що вона керувала водою.
Впевнений: була б вода у цієї вульгарної кацапської суки, - води б мені тоді годі бачити. Напившись і вже відбігаючи, почув ззаду, - ну і тупіца.
Запам'ятав це на все життя. І хрін забудеться.

Хрін забудеться, доки кацапня не вип'є з моєї чаші вдвічі. Бо я ніколи не прощаю приниження.


Не убий! )
je_suis_la_vie: (Іду на ви!)
Замість епіграфа:

"І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає"

Шевченко знав. Він знав, що їхнього тут нічого нема, і не знайдуть як би не копали. Бо нема тут нічого їхнього. Все їхнє в Золотій Орді.

Замість другого епіграфа:
Когда ВР с боями и скрипом признала Голодомор актом геноцида, там стестнительно указали, что "обвиняют в етом не русских, а советский строи и комунистов".
Не согласен. Посмотрите, кто истерически отрицает! Русские.

Так вот: вьі, русские, в етом виноватьі. Не комунистьі, не совок, а вьі. Вьі ето знаете. А иначе не бьіло бьі такой бабской истерики с отрицанием и подменой понятий, передергиванием - езуитчиной.
Я бьіл толерантньім и ждал 20 лет. На сегодня - в век глобальной информации, когда найти можно любой документ за минуту - все.
Я вас обвиняю. (как вьі всегда обвиняете "америкосов")
Каждого, кто назьівает себя "русским", каждьій, кто говорит, что его дедушка или отец приехал сюда в 34, "ето ж как на Волге голодали, если оттуда ехали сюда" - виновен и проклят. Ибо пиезжать надо бьіло не в 34, а зимой 33-го, если уж "там" у вас все "бьіло так плохо"...

P.S. шаблезубі ховрашки банитимуться без попередження.
----

Всегда самым большим страхом для русских было восстановление независимости и, как результат, потеря их самой богатой природными и человеческими ресурсами колонии – Украины. Украина, с ее плодородными землями, мягким климатом, многомиллионным трудолюбивым христианским населением (в своем абсолютном большинстве славянским, - «белым», как это сегодня актуально говорить в России), с ее тысячелетними храмами и духовными ценностями, была поистине главным «бриллиантом» в короне Российской империи. Для России Украина всегда была «окном в Европу», и геополитическим плацдарма для агрессии против стран Запада.

Потеря Украины, ее богатств, а главным образом бесценного человеческого ресурса и потенциала миллионов «хохлов» - пушечного мяса, рабской рабочей силы, талантливых писателей, ученых, гениальных инженеров и конструкторов, потеря миллионов тонн (пудов) зерна, выхода к теплому Чорному морю, - означала изоляцию, медленную и верную смерть для русских.

Именно поэтому всегда главные усилия русских, начиная от царя Алексея - отца Петра І, его самого, через Катерину ІІ, Сталина и до нового (и, будем надеяться, последнего) «царя» русских - Путина, их главной целью было задушить Независимую Украину, не дать ей скинуть оковы многовекового российского рабства.
... )
je_suis_la_vie: (Ісконно!)
Нашестя монголів на Русь в 1237-1241 роках не стало великою бідою для деяких російських політиків того часу. Навпаки, вони навіть поліпшили своє становище. Літописи не приховують особливо імен тих, хто, можливо, був прямим союзником і партнером горезвісних «монголо-татар». Серед них - і герой Росії, князь Олександр Невський. (Читати далі...)

Маю два зауваження:
1) В такому разі Московії треба забути слово "русский" в контексті себе улюбленої.
2) Випливає із "1)": нарешті кацапська логіка набирає - перепрошую за гру слів - логічних рис. Міф про Київське походження рветься і тріщить, разом з ним і "русо-вєлікодєржавіє". А тут новий міф, та ще й правдоподібніший, аніж Київське походження кацапстану, - сам плине в руки! Європа занепадає (не те що за Петра І), тож, треба вихопити ініціативу у японців, казахів, китайців, далі за списком (бо Азія росте) і підметушитися, прорубуючи вікно в Азію...
До того ж цей тренд про "мір і дружбу" між москалями та монголами краще вписуєтсья в поточні кордони РФ-ії без України, яку буде набагато зручніше тролити тепер, починаючи з Данила Галицького, який "прєдал" - разом з Литвинами погнав Орду східніше...
В цьому логіка у кацапів є, якщо так розглядати питання...

P.S. Оригінал статті. Автор якийсь єдрос.
je_suis_la_vie: (Іду на ви!)

Галина МОГИЛЬНИЦЬКА
ЛІТОС
(АБО КАМІНЬ ІЗ ПРАЩІ ПРАВДИ НА РОЗБИТТЯ МИТРОПОЛИЧНОГО БЛУДОСЛОВІЯ)

Броварі
"Українська ідея"
2004

"Основна засада Української держави полягає в тому,
що в самостійній державі має бути й самостійна Церква…
Ніякий уряд, що розуміє свої державні обов'язки, не може погодитись на те,
щоб осередок церковної влади перебував у іншій державі…
Автокефалія Української Церкви - це не лише церковна,
а й національно-державна проблема.
Це конечна необхідність нашої Церкви, нашої Держави, нашої Нації".

О. Лотоцький
"Українські джерела церковного права"

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!

Очевидно, дехто з вас відчув, що назва книжечки, яку Ви тримаєте в руках, уже чимось знайома Вам.
Ви не помилилися. На обкладинці - дещо перефразована назва полемічного твору, написаного в 1644 році моїм "майже однофамільцем" - Київським митрополитом Петром Могилою (чи колективом священиків під його керівництвом) у відповідь відомому католицькому письменнику і церковному діячеві Касіяну Саковичу, на облудні звинувачення Української Православної Церкви, викладені в його творі "Перспектива і вияснення блудів, єресей і забобонів у греко-руській церкві…"
Отже, Літос (камінь) бл. Петра Могили був спрямований на розкриття облуди католицького ксьондза.
Але часи міняються й, на жаль, не на краще. Бо якщо колись, у 17 ст., нашим предкам доводилося захищати Українську Православну Церкву від нападок християн, але все ж таки іншого, католицького віровизнання, то сьогодні її доводиться боронити вже від християн православних, але іншої політичної орієнтації.
Отож, вступаючи в полеміку із сановитим політиком у рясі, назвою свого твору я хотіла нагадати, що одеський Владика - далеко не перший, хто шукає "єресєй" і "блудів" у нашій Церкві та під виглядом боротьби за "істинну віру" вправно тче ідеологічну павутину над нашим народом.
Ми терплячі й толерантні. Ми не любимо вступати в суперечки й конфронтації. Ми пробуджуємося лише тоді, коли терпіти далі несила. Мабуть, тому ми так часто програємо, що пробуджуємось надто пізно, коли вже нічого переробити й виправити не можна. А, може, ми просто дещо лінькуваті й пасивні?
Ми, члени Одеської обласної організації Народного Руху України, також намагалися бути вкрай толерантними. Коли у нас зібралося стільки свідчень антиукраїнської діяльності духовенства церков, підпорядкованих Московському патріархату, що далі мовчати було неможливо, ми обмежилися заявою, яку направили в органи державної влади (див. додаток № 1).
Була думка оприлюднити заяву в засобах масової інформації, але… ми толерантні! Ще, не доведи, Боже, якесь протистояння між віруючими спровокуємо, чи в українському середовищі спалах обурення оприлюдненими фактами викличемо…
Одначе вже через якийсь місяць уся одеська преса, підпорядкована митрополиту Одеському й Ізмаїльському Агафангелу, загаласувала, що "единственную каноническую и истинно православную Церковь" та її митрополита "преследуют националисты", які хочуть "уничтожить православие в Украине".
Мене в тих писаннях і Євдоксією, що Іоана Златоуста переслідує, обізвано було (під Златоустом, ясна річ, підрозумівався митрополит Агафангел…), і "беснующейся Иродиадой", що митрополичої голови прагне… Матеріалу навіть для позову в суд вистачило б.
Але ж ми - толерантні! Ми ж у суперечок й конфронтації уникаємо!..
Наше мовчання лише додало митрополитові певності: в інтернеті появилася його заява "Рух против православия" (додаток № 2), в якій Одеський Владика, сам того не сподіваючись, мимохіть розкрив усю глибоко продуману систему тез і понять, що дають змогу підлеглому Москві духовенству будувати на них справжню Вавилонську вежу облуди. У її лабіринтах легко заплутатись не лише прихожанам церков Московського патріархату, а й світовій православній громадськості, яка, ясна річ, не краще, ніж прихожани, ознайомлена як з історією України та її Церкви, так і з процесами, що відбуваються в ній сьогодні.
Цю вежу брехні, що з кожним днем зростає в свідомості наших громадян, ми повинні зруйнувати, бо інакше не матимемо не тільки власної, незалежної від Москви Церкви, а й власної незалежної Держави: суверенні держави творяться-бо суверенним народом, а не "детьми общего (з сусідньою державою) Отечества" й не представниками "единого (із сусіднім) народа".
Як і належить у полеміці, я звертаюся в своєму посланні до Одеського митрополита.
Але Ви, шановні читачі, сприймайте це як "данину жанру". Не до митрополита, а до вас - до вашого серця й розуму звертаюся я своїм словом. Митрополит, що б я йому не сказала, все одно робитиме те, що потрібно й вигідно йому та його керівництву…
Це цікава книжечка, читачу! З неї Ви дізнаєтесь багато такого, про що не чули раніше, а як і чули, то зовсім по-іншому.
Ця книжечка про те, як і чому ми так багато втрачали на нашому історичному шляху і що треба (чи, навпаки, чого не треба) робити, щоб не втрачати надалі.
Я хотіла б, щоб вона допомогла Вам розібратися в суті сьогоднішніх суперечок довкіл проблем, пов'язаних з Українською Церквою, в наших історичних і сучасних взаємовідносинах із сусідньою Державою, яку нам досі вперто нав'язують як "общее Отечество - единую Русь".
Єдине, чого я не хотіла б, - це, щоб у когось із вас у серці ворухнулось почуття злоби чи неприязні до тієї Держави чи народу, що живе в ній. То - погані почуття. Вони притаманні слабким і безпорадним. Ми - не такі. Ми можемо бути сильними й мудрими.
Історію треба знати не для зведення рахунків - то шлях, що веде в нікуди. Її треба знати, щоб не повторювати помилок минулого, позбутися нав'язуваного нам почуття неповноцінності й меншвартості. Це необхідно! Необхідно для того, щоб із кожним - і сусіднім, і дальшим - народом уміти і дружити, і співпрацювати як рівноправні партнери й гідні друзі.
Дай нам, Боже, сили прощати… І дай мудрості - не допускати того, що потрібно було б потім прощати.

Ваша Галина Могильницька

РОЗДІЛ І


ЧИ ВЛАДИКАМ ГОЖЕ ПОРУШУВАТИ ЗАПОВІДІ БОЖІ? )

je_suis_la_vie: (Іду на ви!)
Створюючи свою ук­ра­їнську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базую­чись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Пере­бу­ва­ючи упродовж століть під владою завойовників, українці фак­­тично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.

В романі-дослідженні В. Білінського (Країна Моксель або Московія // Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008, 2009, в трьох книгах) повідомляються факти, взяті з історичних джерел (переважно російських), що свідчать про докорінне перекручення історії Російської імперії, направлене на створення історичної міфології про те, що Московія і Київська Русь мають спільні історичні корені, що Московія має «спадкові права» на Київську Русь.

Звичайне шахрайство московитів, що привласнили собі минуле Великого Київського князівства і його народу, нанесло страшний удар по українському етносу. Тепер задача полягає в тому, щоби, на основі правдивих фактів, розкрити брехливість і аморальність московської міфології.

Розглянемо основні питання цієї проблеми. )
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Чудовий приклад того, до чого доходить ситуація, котра починається зі слів "російській мові - державний статус".

Як я за свае грошы адкрываў рахунак на беларускай мове

Гісторыя для прачытаньня ўкраінскім сёстрам і братам, каб ведалі, што будзе зь іх моваю, калі верх возьмуць неабальшавікі



Давно любив слухати "Ляпіса Трубєцкого".
Слухали разом з дружиною. Ще вони буди дуже популярні наприкінці 90-х. Їду до університету в автобусі, а місцеве радіо частенько крутить "Ти ти-ти кінула", чи "Знай - єта любовь"... Або з дружиною купимо альбомчик на розкладці. Дикі 90-і, хто тоді думав про ліцензійні касети? Ніхто. Коштували вони по 2 гривні і сидимо за вечірнім чаєм слухаємо...
Досить привабливо було слухати гуморні пісенькі цього бєларуського гурту... Але досить скоро наобридло.

В цей час Бацька вже набирав оберти, але "Ляпіси" на кожному розі несли, що вони поза політикою, що вони лише музиканти і політика їх не цікавить.

В цей час у нас набирали оберти протестні настрої. Протести на Майдані, протести всеукраїнські, "Україна без Кучми", наші співаки теж набирають обертів, дедалі більше україномовних гуртів та виконавців, яким зовсім не байдужа політика і що буде далі з Україною - вони відкрито заявляють про свою громадську позицію, - що зрештою і вилилося у Майдан.

"Ляпісів" же ж - політика досі не цікавить.

4 Квітня, 2012 рік.
До нашого Харкова завітали "Ляпіси", з програмою "Нє бьіць скотам" і саме в цей день до Харкова у рамках Всеукраїнського туру завітав Тягнибок. Навіть час зустрічі збігався з часом концерту.

Звісно, що я, не вагаючись, обрав зустріч з Тягнибоком...

А сябрам з прекрасної Бєларусі, де народився мій батько (Берестя), від мене гарячий привіт. Нарешті ви роздуплилися. Нарешті вас зацікавила політика, нарешті ви почали співати політичних пісень. Нарешті, біс забирай, - БЄ-ЛА-РУСЬ-КО-Ю!

Тільки питання, вибачте, що кацапським матом, - а чи, блядь, не запізно? Чи не проїбали ви вже любу милу Бєларусь? А чи не треба було бєларуською співати ще 20 років тому? І про політику?

Але мене ви, "Ляпіси", вже не цікавите. Що ви можете мені розповісти про те як не бути скотиною? Нічого. Мені нічого. Міхалок, - ти козел!

Хто має макітру - зрозуміє до чого я це все написав.

Слава Україні!
Жиє Бєларусь!
Смерть москалям!
je_suis_la_vie: (Русскій инвалидъ)
http://youtu.be/tfhs_6ZGG_w

"Посмотрите, что происходит в Японии. Дело даже не в вере, а в безбожье внутреннем, в отсутствии представления о том, что ты не один живешь. И вот это постоянное использование, унижение окружающего мира приводит к тому, что Господь говорит: "Ребята, вы чего делаете?" И посылает бедным японцам девятибалльное землетрясение с цунами".

Михалков не прочь призвать в союзники Всевышнего и Его словами обратиться к неразумному японскому народу с увещеваниями. "Ребята, вы чего делаете?" - как бы говорит как бы Господь устами Своего любимца Никиты. После чего "посылает бедным японцам девятибалльное землетрясение с цунами".

Profile

je_suis_la_vie: (Default)
je_suis_la_vie

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 02:06 pm
Powered by Dreamwidth Studios