je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Якось ми забалакися з друзякою Рамзесом за поезію, за жінок, за любов і війну, за Буковськи в його контексті знову за жінок, за музику... Згадали, що слухали в юнацтві... І почали згадувати Франка Дюваля, ДеВіжин, Депеш Мод, Вая Кон Діос, Болтона - те, шо було модно в нашому забиченому селі у ті неймовірно далекі роки. А тих, хто слухав Технологію вважав забиченими лосями. Називав їх "нажмінакнопочніками".

Перейшли на наших братанів. На те, шо вони слухають.
Обоє козли, шо в нього, шо в мене.

Хай вже в Рамзеса брат старший, він сам собі. А в мене молодший, слухав оте все, шо я слухав, мав би виховати в собі якийсь музичний смак, чи шось таке...
Нє. Виріс і завис у своєму блатняцьому болоті: круги, бутиркі, централи, для урізноманітнення "зніїшкакхочіццажить" від Філіпчика разів 10 на день, єтц... З телефона не припиняється ніколи. Мені навіть стидно коло нього бува проходити, вдаю, що його не знаю, аби не подумали, шо то й я таке слухаю...
Ну то таке - лірика... Тобто приказка.

Казка.

Що спільного між Катею Чілі, Дахою Брахою, Фолкнерами і Гаріком Крічевським? Лише громадянство.
Катя Чілі ґарувала, вишукувала стародавні пісні, обробляла їх і видавала в світ. Даха Браха - те ж саме. Їздять селами, шукають стародавнє, обробляють та не дають йому зникнути, - дають життя. Фолкнери - те ж саме. Їхня робота залишиться у віках.

Гарік, будь він нормальним пацаном, а не таким як наші з Рамзесом брати (хто вони обоє див. вище), міг би прославитися в Україні на віки, як і вище згадані виконавці.
Але для того Гаріку довелось би рити бульдозером більше, аніж Фолкнерам, Дасі Брасі, Каті Чілі разом взятими. Та то лише на перші два три альбоми, а потім би йому самі присилали би, запрошували би перейняти десь стару пісню з українського робітничого фольклору - чи то галицьких нафтовиків, чи то волинських шахтарів, чи то приазовських рибалок, чи то юзівських шахтарів чи ливарників...

Але для того треба ж запрягатися шо воляці, перегрібати архіви, вивчати історію, їздити, шукати людей, переймати від них, потім обробляти, осучаснювати і вже видавати альбоми з українським робітничим фольклором - це не був би "блатняк", бо блатняк лише у злопатоїдів, у них сам язик до того спонукає - грубий і неотесаний суржик.

Отже, Гарі зробив свій вибір і пішов шляхом найменшого спротиву. Так Гарі став пiдapacoм.

Пісенька для привернення уваги.
https://www.youtube.com/watch?v=zUpTJg2EBpw
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Я шe naм’ятaю вiнчecтepи no 120 мeraбaйт. Цi бyʌи шe бpитaнcьκoro виpoбництвa. Taκ звaнa "бiʌa тexнiκa".

Я тoдi noчинaв дpecиpyвaти κoмnи. Я нe знaв, шo тaκe вiндoвiз, тa й дoci нe знaю й знaти нe xoчy, - noчинaв вiдpaзy з UNIX-iв, i в мeнe cκʌaвcя, тaκ би мoвити, юнiκcoвий мeнтaʌiтeт κoмn’ютepниκa.

Πepшoю мoєю ʌюбoв’ю бyʌa бepκʌiвcьκa onepaцiйнa cиcтeмa FreeBSD вepciï 2.2.1. Дyжe вдaʌa riʌκa бyʌa. Яxy тoдi ʌишe poзκpyчyвaʌиcя, Google ʌишe зapoджyвaвcя, i вcя nonyʌяpнicть нaʌeжaʌa Aʌьтaвicтi з Яxy, κoтpi тpивaʌий чac κopиcтyвaʌиcя oцiєю вeʌьми вдaʌoю вepciєю "фpi" 2.2.*...

Toдi нa poбoтi я npoвaдив цiκaвi дocʌiди з FreeBSD, Solaris-7 (тoдi "ciмκa" бyʌa cвiжaчoκ, вeʌьми npoдвинyтa; вмiʌa poбити вce тe, щo "вiʌьнi" onepaцiйκи "нaвчиʌиcя" poбити ʌишe poκiв зa 10; нy coʌapic бyʌo й nиʌяʌи з caмoro noчaтκy дʌя κepyвaння aтoмними cтaнцiями, κoнвeєpaми i т.n.)

Taκ ocь - 120 мeraбaйт! Цe бyʌo щe нiчoro дʌя cвoïx дocʌiдiв, MySQL nocтaвити, squid, з INN norpaтиcя... Toдi в κoнтopi ïx вaʌяʌocя κiʌьκa штyκ. Я ïx coбi зaбpaв, фaйʌoвa cиcтeмa / з /tmp бyʌa нa oднoмy тaκoмy, /usr нa iншoмy, a /var нa тpeтьoмy. Бiʌьшe nopтiв нa мaтepинцi нe бyʌo. :) Цe rocnoдapcтвo cвиcтiʌo в мeнe нa cтoʌi, нa "бiʌiй" IBM-цi, "чeтвipцi" нa 32 мeraбaйти naм’ятi...

Beʌьми шʌяxeтним npидбaнням тpивaʌий чac з 1999 poκy ввaжaʌи вiнчecтepa нa 3.2 rб. He знaю, чoмy caмe тaκий чyдepнaцьκий poзмip, aʌe 3.2 бyʌи дoвro. Πoтiм niшʌи нa 8rб. Цe бyв npopив! Bicc-ciiм riraбaйт, Kapʌe!!! Цe бyв нeймoвipний oб’єм!

Biciм. Зanaм’ятaйтe цe чиcʌo. :)

Koʌи з’явиʌиcя "copoκoвκи" нa ниx бoяʌиcя диxaти. Xoчa звиκʌи швидκo. Πoтiм y Xapκoвi дyжe нeзʌюбиʌи вiнчecтepи WD - Becтepн Дiджiтaʌ. Чyв icтopiю вiд мicцeвиx диcтpиб’ютopiв, щo в Oдeci niд чac poзвaнтaжeння cκpинi з "вecтepнaми", κoтpi npибyʌи з Maʌaйзiï, зicκoчив тpoc, i cκpиня тpoxи rpимнyʌacя нa npичaʌ. I oтy caмe cκpиню вeзʌи дo Шapyκaнi, бiʌьшa noʌoвинa тиx вiнчecтepiв y шapyκaнcьκиx noκynцiв i nocиnaʌacя з чacoм. Πpoдaвцi втpaтиʌи нa rapaнтiяx.
Aʌe я ʌюбʌю "вecтepни": нaдiйнi, npaцюють тиxo, aж нe чyти, нa вiдмiнy вiд "ciґeйтiв", κoтpi зaнaдтo cвиcтять. Hy тo тaκe - ʌipиκa...

A яκ ми cтaвиʌиcя дo pecypciв. Яκ ми oбчиcʌювaʌи cκiʌьκи мaє бyти жypнaʌьниx фaйʌiв в cиcтeмi, cκiʌьκo-дeннe yтpимaння 14 днiв, 30, чи дивʌячиcь яκий жypнaʌ, дo яκoro дeмoнa... Cκiʌьκи дiтeй мaє nopoдити anaч i нa cκiʌьκи ceκyнд... Зa pecypcи бopoʌиcя. :)

Cepвicи nepeвipκи, caмooбcʌyroвyвaння, cинxpoнiзaцiï зanycκaʌи з κpoнa. Kyniвʌя κoмniв дʌя фipми бyʌa neвнoю noдiєю. Hoвi мaшини йшʌи poзpoбниκaм, a нaйκpaщy зi cтapиx бpaʌи нa UNIX-cepвep. :) Taκий ocь бyв "anґpeйд". 128 мeraбaйт naм’ятi нa бopтy - цe бyʌo вeʌьми nporpecивнo, a тaκa мaшинa бyʌa вeʌьми жвaвa.

A noтiм niшʌa мoдa нa вipтyaʌiзaцiю.

Cnepшy ми cnpoбyвaʌи тoнκi κʌiєнти нa ʌiнyκci. Cʌaбeньκi мaшинκи y poзpoбниκiв з вiн95/98, κoтpi зanycκaʌи в ceбe тepмiнaʌьнi rpaфiчнi κʌiєнти чepeз κoтpий oтpимyвaʌи rpaфiчний eκpaн нa roʌoвнoмy cepвepi з ʌiнyκcoм. A нa ньoмy бyв aж 30 rб вiнчecтep i aж цiʌиx 512 мeraбaйт naм’ятi з κoмniʌятopoм gcc, зa κoтpий нe тpeбa nʌaтити. A вiнчecтep нe npocтий, a мoдний yдмa. UDMA, Kapʌe! Цe тoбi нe чepenaшaчi DMA! (тccc, нe κaжiть йoмy npo SATA)...

Дaʌi noчaʌиcя цiκaвi дocʌiди з вipтyaʌьними мaшинaми. Ha oднy зaʌiзяκy втoвκмaчyвaʌи no дeκiʌьκa вipтyaʌьниx onepaцiйниx cиcтeм, i тaκ ґвaʌтyвaʌи тy нeщacнy зaʌiзяκy; κoжeн бopoвcя зa мicцe niд coнцeм, тoбтo зa κopoмиcʌo вiнчecтepa. Уcix бaraтo, a κopoмиcʌo oднe.

Aʌe вipтyaʌiзaцiя нaбиpaʌa oбepтiв...

Πoявa xмapнoro cepвicy Aмaзoн - AWS - в 2006, цe бyʌo нacтiʌьκи κpyтo, щo йoro noявy нapoд щe дoвoʌi дoвro нe мir ocяrнyти. Oбʌизyвaʌи йoro дoвro, oбcмoκтyвaʌи щe дoвшe дoκи нe poзκyштyвaʌи i нe niдciʌи ocтaтoчнo.

I тenep вipтyaʌьний κoмn’ютep "мiнi" нa 1 rб naм’ятi, i 8 rб диcκoвoro npocтopy зa зaмoвчyвaнням ("вiciм", naм’ятaєтe, я npocив вищe зanaм’ятaти цe чиcʌo?). Πʌюc, бeз змiни cyми onʌaти, мoжнa щe npиκpyтити 30 rб диcκoвoro npocтopy.

I нacκiʌьκи ж вce змiниʌocя!

Koʌи зaмoвниκy тpeбa cинxpoнiзвyвaти дaнi мiж двoмa вiдpaми нa aмaзoнiвcьκoмy cepвici S3 (Simple Storage Services - тpи "ec", S3 - buckets - диpeκтopiï дʌя збepiraння вaшиx дaниx), мoжнa npocтo зanycтити з neвними napaмeтpaми rsync з κpoнa.

Aʌe є oднe aʌe.

Цe дoporo! :)

Дeшeвшe cтвopити oбpaз onepaцiйнoï cиcтeми, npи cтвopeннi κoтporo дoдaєтe κoмaндy "aws s3 sync ... ... ..." Cтвopити rpyny aвтoмacштaбyвaння, дoдaти дo нeï цeй oбpaз i вcтaнoвити йoмy poзκʌaд. Oniвнoчi, нanpиκʌaд, AWS збyдyє вaм oбpaз, дo κoтporo ви дoдaєтe вaшy κoмaндy нa cинxpoнiзaцiю.
Щoйнo onepaцiйнy cиcтeмy вcтaнoвʌeнo, з нeï зanycκaєтьcя κoмaндa нa cинxpoнiзaцiю вaшиx вiдep. Яκ вiдpa cинxpoнiзyвaʌиcя, onepaцiйнy cиcтeмy видaʌити - terminate... Cnpaв мaκcимyм нa 15 xвиʌин нa вce...

Kapʌe, ти xoч ycвiдoмʌюєш, шo в мacштaбax aмaзoнa цe дeшeвшe y npoцecopнoмy чaci, aнiж зanycтити κpoн? Щoб нe nʌaтити Aмaзoнy зaйвиx rpoшeй зa npoцecopний чac. Kapʌe, дeбiʌятκy мaʌoʌiтнєє, ти мoжeш цe ocяrнyти, ra?

***

Дeбiʌи, ви шe xoчeтe вiдpoджyвaти вyriʌьнy npoмиcʌoвicть???...
je_suis_la_vie: (Іду на ви!)
Жили-были когда-то два города – Содом и Гоморра, известные всем по Библии и одноименному ругательству. Жили-были они весело, ни в чем себе не отказывались, занимались разными извращениями, содомиты – содомией, а гоморрцы – гоморрятиной, так бы все и шло, но Тот-Кто-Сидит-Наверху решил, что время для Лас-Вегаса и Амстердама еще не наступило, и решил города поплавить горящей серой – потому что нельзя так атомно отжигать уже в самой первой книге Библии, надо что-то оставить под конец.
Далі... )
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Чудовий приклад того, до чого доходить ситуація, котра починається зі слів "російській мові - державний статус".

Як я за свае грошы адкрываў рахунак на беларускай мове

Гісторыя для прачытаньня ўкраінскім сёстрам і братам, каб ведалі, што будзе зь іх моваю, калі верх возьмуць неабальшавікі



Давно любив слухати "Ляпіса Трубєцкого".
Слухали разом з дружиною. Ще вони буди дуже популярні наприкінці 90-х. Їду до університету в автобусі, а місцеве радіо частенько крутить "Ти ти-ти кінула", чи "Знай - єта любовь"... Або з дружиною купимо альбомчик на розкладці. Дикі 90-і, хто тоді думав про ліцензійні касети? Ніхто. Коштували вони по 2 гривні і сидимо за вечірнім чаєм слухаємо...
Досить привабливо було слухати гуморні пісенькі цього бєларуського гурту... Але досить скоро наобридло.

В цей час Бацька вже набирав оберти, але "Ляпіси" на кожному розі несли, що вони поза політикою, що вони лише музиканти і політика їх не цікавить.

В цей час у нас набирали оберти протестні настрої. Протести на Майдані, протести всеукраїнські, "Україна без Кучми", наші співаки теж набирають обертів, дедалі більше україномовних гуртів та виконавців, яким зовсім не байдужа політика і що буде далі з Україною - вони відкрито заявляють про свою громадську позицію, - що зрештою і вилилося у Майдан.

"Ляпісів" же ж - політика досі не цікавить.

4 Квітня, 2012 рік.
До нашого Харкова завітали "Ляпіси", з програмою "Нє бьіць скотам" і саме в цей день до Харкова у рамках Всеукраїнського туру завітав Тягнибок. Навіть час зустрічі збігався з часом концерту.

Звісно, що я, не вагаючись, обрав зустріч з Тягнибоком...

А сябрам з прекрасної Бєларусі, де народився мій батько (Берестя), від мене гарячий привіт. Нарешті ви роздуплилися. Нарешті вас зацікавила політика, нарешті ви почали співати політичних пісень. Нарешті, біс забирай, - БЄ-ЛА-РУСЬ-КО-Ю!

Тільки питання, вибачте, що кацапським матом, - а чи, блядь, не запізно? Чи не проїбали ви вже любу милу Бєларусь? А чи не треба було бєларуською співати ще 20 років тому? І про політику?

Але мене ви, "Ляпіси", вже не цікавите. Що ви можете мені розповісти про те як не бути скотиною? Нічого. Мені нічого. Міхалок, - ти козел!

Хто має макітру - зрозуміє до чого я це все написав.

Слава Україні!
Жиє Бєларусь!
Смерть москалям!
je_suis_la_vie: (Русскій инвалидъ)
http://youtu.be/tfhs_6ZGG_w

"Посмотрите, что происходит в Японии. Дело даже не в вере, а в безбожье внутреннем, в отсутствии представления о том, что ты не один живешь. И вот это постоянное использование, унижение окружающего мира приводит к тому, что Господь говорит: "Ребята, вы чего делаете?" И посылает бедным японцам девятибалльное землетрясение с цунами".

Михалков не прочь призвать в союзники Всевышнего и Его словами обратиться к неразумному японскому народу с увещеваниями. "Ребята, вы чего делаете?" - как бы говорит как бы Господь устами Своего любимца Никиты. После чего "посылает бедным японцам девятибалльное землетрясение с цунами".
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Приїхав до одного села партійний агітатор агітувати, щоб селяни здавали більше зерна державі.
Зібрали їх до клубу, агітатор вийшов і дві години розповідав як важливо здавати більше зерна державі, про космічні кораблі у большм тєатрє, як надважливо "догнать і пєрєгнать" (якщо кажуть "догнать", то цим визнають своє відставання, але то таке - лірика...).
Після агітації - загальне голосування.
- Хто за те, щоб здати державі зерна позапланом?
Ніхто.
Агітатор у розпачі.
Голова колхозу йому на вушко, - слухай, вийди-но на ґанок покури хвилин п'ять, відпочинь...
За п'ять хвилин запрошує агітатора знову до клубу, - проводь ще раз голосування.
- Хто за те, щоб здати державі зерна понад норму?
Усі.
Агітатор аж онімів від здивування...
...
Увечері удома Голови, за салом зі самогоном.
- Я. Я закінчив партійну школу. Я п'ять років учився агітувати, переконувати. Я навчався у кращих професорів ораторського мистецтва... і я тут за дві години жодного селянина не переконав, а ви упоралися за п'ять хвилин. Що ви їм сказали???
- Я їм розповів про нашого діда-характерника. До нього усі ходять за зіллями, порадами... ну таке ото... на ньому село й тримається, йкшо чесно...
Ото як Оксана Чорнобрівка вирішила виходити заміж, то пішла до діда, та й питає, - дідуню скажіть, а яким боком мені до чоловіка потім лягати? Спиною до нього, чи лицем? Чи може на спину?
- Та ти онуцю, як не лягай, а все одно відіграє.

Здавалося б до чого тут "бонкі"?...
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Колись ще у 1994-му, в Університеті нам дали завдання напистати про якогось письменника тієї мови, яку ми вивчаємо. Я, звісно, банально обрав "Потрясателя Підлоги" - Шейкспіра.
Знайшов літературу - Університетська ЦНБ досить таки багата - повивчав про сонети та про таємничу "Смагляву панянку". Навіть наша літня вчителька того не знала, шо накопав я... А куди я подів той свій реферат - і не згадаю нажаль...
Ще тоді, )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
до минулого посту про україномовнй попит.

Згадалася мені стара історія.
2002 рік, працював я ще в тій конторі, про яку задував у себе вікілікс (десь у мене у підзамках про це пробігало).
Підводять до мене одного разу добродія, а той питається чи не міг би я йому налаштувати сервер для інтернет - чи шось таке - клубу. З усіма причандалами - http, smtp, pop, mysql, squid, статистику прикрутити, лічильники...
Видно, шо чувак і сам не знає, чого хоче.
Ну, - кажу, - можу.
Скільки ти за це хочеш?
Та ну дасиш гривень триста, то й згода (бідний я тоді був, то й демпінгував як остання сволота).
Ну він шось покивав головою, та й пропав.
Потім мені товариш, який нас знайомив, каже, що той вже все собі зробив. Когось іншого знайшов.
Ну зробив то й зробив, яке мені діло. Забув я про нього. Та він сам про себе нагадав.
Почав ломитися до мене в icq (тоді я ще нею користувався) з питаннями.
Виявляється чувак ще https собі захотів і ніяк не може з ним розібратися (аналізуючи діалоги, я зрозумів, що цей лох хотів собі віртуального хостингу на https - на одному IP, от смішний бовдур). Ну він і так до мене, і так. Як працює SSL, як створити сертифікати, як те, як се.
На все це я йому відповідав однаково - Не знаю.
Він вже зовсім втратив терпець, та так неначе роздратовано, - ну як ти можеш не знати, коли ти адмін?!
- Ну твій же адмін, який тобі все ставив не знає? Уяви, шо і я ось точно так же ж не знаю ;), додав я смайлика-підмигайлика.
- А, то ти образився, що я не до тебе звернувся? Ха-ха, ну - це ринок, тут нічого не поробиш.
- Ну ну яке образився? Таке ти скажеш. Я оце думаю чи не пішов би ти зі своїми SSL-ями на ринок, га? ;) востаннє підмигнув та й забанив хамла.
je_suis_la_vie: (La Vie)
Було колись, працювала у нас одна дівчина. Типу буддизм сповідувала. Вчилася в Медичному Інституті там на проспекті Уьянова-Бланка, за Держпромом...

Дівчат тоді прийшло багато. Контора міняла профіль і потрібні були дівчата на саппорт деск, на телефонах сидіти, як ото в рекламі на картинках: красиві дівчата з навушничком та мікрофончиком. Ну десь так воно і виглядає. Відволікаюсь.
Ну тож прийшли до нас дівчата і ми з босом читали їм лекції. Вирішили, що дешевше буде (в сенсі нервів) взяти "чистих" дівчат та начитати їм вступний курс з основ айті, щоб вони могли хоча б зорієнтуватися там, куди перенаправити запит чи шось таке. Ну тобто, шо то таке DNS, HTTP, ping, traceroute, MX... ну, шоб вони там не лякалися від всих цих лайок занадто і все таке...

Щоб створити командний дух, влаштовували дівчатам фрайді найтс. Тобто виїзди до річки на шашлик, відпочинок, купання (саме так і було, нічого більше ;))

Ну так ось була серед них медичка. Майбутня. Вегетаріанка, буддистка, шмалила цигарками, шо той білий пароплав... На застіллях все перепитувала: а шо в цьому бутербродові, а в цьому, а в тому... шоб, бува ненароком, не з'їсти чогось там не буддистського чи шось таке... Молоко - продукти насилля над коровами; яйця - убивство ненароджених курчат; ой про м'ясо я мовчу - там такі жахи...
Зате цигарками шмалити, "здійснюючи насилля над моїми дихалками", ну ви розумієте... еге ж? ;)

Однієї фрайді найтс можна було вживу спостерігати як вона пускала рожеві сопельки від жучків, павучків, та як вона рятувала нічних метеликів від свічок. Кишкала на кожну з них, проганяла від вогню, але ж одна-таки опалила крильця, і наша майбутня хірургиня почала операцію зі спасіння. Зі своєї волосини хотіла зробити каркасик, з сигаретного паперу - склеїти крильце ну і все таке... Як згадаю, аж сльози розчулення не стримаю...

Та раптом до веранди залетів кажан.

- Аааааа! Зарепетувала вона. - Убийте її! Вона усіх покусає! Ми всі помремо! Вони заразу розносять!...
І так далі в тому ж дусі. Я та ще один хлопець того кажанчика з переляку - наслухавшись жахів від тієї медички - і замочили... :(

Оце чистив телефонну книгу в своєму дебілофоні, побачив її номер, виникла ось така довга асоціація з тим номером. Я й видалив той номер. Але прикрого спогаду, що колись (хоч і на мить), ти став схожим на доморорощену буддистку-вегетаріанку-веганку так просто не видалиш.

Read more... )

:)))

Jun. 2nd, 2011 01:45 am
je_suis_la_vie: (псиносрач)


"La bandiera rossa, che allora era il simbolo della schiavitu, preceduto la carovana."
"Червоний прапор, що в ті часи був символом рабства, несли попереду конвойованих."

Кадр та цитата з фільму "Addio zio Tom"/"Прощавай, дядю Томе".
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Замість епіграфу.

В якийсь момент, через нез’ясовані поки що причини, один з юнаків впав на капот патрульної машини, пошкодивши при цьому головою лобове скло.

Новину під вечір підкинув колега по джабберу.

Ну пожартували з ним трохи: типу хлопець сам головою об капот, а потім ще, ще, ще, а потім розігнався і головою в скло - тиць. А потім побив міліціонера (бо той не хоітв віддавати йому свій "демократизатор") і сам себе тим "демократизатором" по спині, по нирках, по спині, по спині, по нирках... Не вірите? Саме так і було! Гадом мені бути. "Всє аб етам знают"(тм).

Ну а серйозно, то в мене знову виникла якась така дивна алюзія. Згадалася армія. Оці кончєні ссучені сержанти. В Штатах сержант - це найголовніше звання у армії, а у нас - "чисті погони, чиста совість".
Це система. Система, блін. Пам'ятаю, як ще в СПТУ на НВП задрачували вивченням "Устава", в тому числі й дисциплінарного.
В тому статуті, як почитати, - ну прямо Сталінська Конституція - найдемократичніша у світі.
Передабчено практично все, що потрібно солдатові.

Я скажу банальну до найвищої міри маразаматичності річ - все це від некомпетентності.

Ось, наприклад, привезли в частину "духів". Ну усі однолітки, більш-менш однакові. У когось щось не виходить. Хлопчик там якийсь "дішварц", не може так довго бігти як усі, чи не відіжметься від землі 30 разів, чи не підтягнетсья десяток. І починає цей садюа-сержант чмирити увесь взвод.

Але сержант по "Уставу", має займатися з цим хлопом. Ніде в статуті не записано, що із-за одного в снігу "в упорє льожа" має стояти уся рота. Як і ніде в статуті не записано, що через одного якось порушника, який збігав у "самоволку", увесь взвод має іти на "губу". Тут все нормально. Твоя самоволка - твоя й "губа" з "нарядамі внєочєрєді" на додачу.

Але сержанту-падлі в падлу. СЕРЖАНТ-сука - він НЕ ЗНАЄ про свої ПРАВА. Він навіть не здогадується, що може лише застосовуючи положення статуту, задовбати солдата так, що той не смітиме й поворухнутися в недозволений бік. До того ж сам займатиметься (див. заохочення в "Уставє" за посиланням "поощренія..."). І навіть не торкаючись до нього пальцем. Лише за статутом. Лише за буквою Закону, висловлюючись юридично.

Ан-ні, сержант-падло, апелює до інстинктів публіки, підігріваючи "клієнта", ставлячи йому невиконувані завдання. Ну там віджатися 30 разів, чи підтягнутися 20. Так це я у 18 міг 42 рази підтягнутися, але ж не всім так пощастило з тонусом м'язевих волокон. Це зараз постарів - лише 20.
А армія ж - "добровольно-прінудітєльная", а тому тебе ще й чмирили, за те, що тебе туди забрали. І не втечеш, і не відмовишся.

Навіть в Уганді армія контрактна.

Ось так апелюючи до низькорівневих інстинктів, сержант-збоченець, породжує ненависть до цього хлопа збоку усього колективу таких же "душар галімих"; хлопа, якому не дісталися м'язи - ну "дішварц" по-армійському. Шварценеґґер, "Шварц" з префіксом, що надає поняттю зворотного змісту "ді-" - і маємо "дішварц". Як "діелектрик" чи шось таке.

Тобто - все дуже просто. Сержант-падлюка, просто не знає своїх ні прав, ні обов'яків, і вони йому нафіг не упали, бо ж він ледачий, це ж треба читати, знати де і як застосувати ту чи іншу статтю... Ой - це все так в падлу! Вчити?! Та! "Підуялуччєпакуруру". Які там додаткові заняття з цим воїном, краще спонукаю решту колективу до ненависті, і вони самі зроблять за мене всю чорну роботу...

Ось ми повертаємося до нашх любих вертухаїв.

У них теж є статути, кодекси й прекрасні статті в них. Їх лише треба знати, щоб, користуючись лише цими статтями, зіпсувати ось оцьому школяру життя. І повірте, цей урок, школярик запам'ятав би на все життя, бо як вовки, знають коли підловити момент для навчання вовченят полюванню, щоб у них вийшло полювання успішним, бо якщо воченятам раз невдасться, два - то вони можуть втратити віру в себе, кураж - і стануть на все життя пожирателями падла, - так і з цими молодими людьми. Революціонер готовий. Або інвалід.

Але мусора-падли,... це ж, сучище, читати треба, кодекси вчити, щоб у потрібний момент згадати належну йому статтю, правильно її застосувати і дотиснути до кінця - ПО ЗАКОНУ!, таким чином врятувати молодого чоловіка на переломному моменті життя. Вони і так вже зі школи виходять циніками, бо ким ще можна вийти з нашої школи, яка й без Табачника була гімно з самого совка, а зараз пішла в піке аж до "зриву потоку на стабілізаторах", коли літак на штурвал вже не реагує...

Ось так і виходить, що оці побиті в мусарках люди, не що інше, як суть жертви невігласів у погонах, які - парадоксально - не знають ні своїх прав, ні своїх обов'язків.

Що ми хочемо він нижчих чинів, коли у кабінеті одного з Шаруканських високопоставлених мусарських чинів за склом шафи лежить подарунок - іменний "демократизатор", а на ньому напис білими красивими літерами - "Хачу всьо знать"?

Відкрий, сучара, кодекс, статут, сука ти вертухайська - і ти все знатимеш. Все що треба і навіть більше. Лише за допомогою статей з кодексу, словами та статтями можна так довести молодого чоловіка, що він у подальшому буде чи не найзаконослухнянішим громадянином...

Кому я це пишу? Хто це прочитає? Хто й без мене все це знає?!...

Тю...
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Спостерігаю за реакцією ЖуЖу, і бачу, що на відміну від тієї єдності проти вторгнення Штатів до Іраку вже вісім років тому, сьогодні народ розділився на два табори: Каддафі - гут! Європа - мудаки! Каддафі - мудак, Європа - гут! :)

Пам'ятаєте віршик? )

Написав його невідомий автор, приурочивши до початку другої Іракської кампанії 2003-го, заодно і пригадаєте чим воно все закінчилося та проведете паралелі з реакцією світу на військову операцію у Лівії зараз...

А у мене ж... - у мене є свої думки з приводу ланцюгової реакції переворотів на Близькому Сході, і поки що я їх не описуватиму тут. Щоб не сполохати наше українське щастя... ;)

P.S. Чудно читати всяких підарасів, що вже намалювали свої ЗМІ-їнні писки і несуть дурню, що Каддафі фінансував Помаранчеву Революцію. :D Досить ржачно, беручи до уваги, що ось буквально років 2-3 тому ходили статейки, що то - Бєрєзовський давав гроші на Помаранчеву Революцію. :))) Чи можна вірити Арфушу - це питання риторичне, як і тим, хто писав про гроші БАБ-и... :)))
je_suis_la_vie: (Суто)
Азаров зарегулював мельників: борошно зникає з полиць...

Село Просяне. Де я народився і де минуло моє дитинство та юність.
Село, що розкинулося на десяток кілометрів вздовж траси, побудованої полоненими німцями у 45-47 роках. Траса, яка простояла як новенька, доки її не почали "ремонтувати" до проїзду Льоні Брєжнєва до Криму з Гельмутом Коллем за компанію після Олімпіади-80. Після того траса почала рушитися і її ледь встигали латати. А до того це був типовий німецький бан - лети тією трасою і спокійно у машині їж борщ з миски...

Навколо села розкинулися безкраї поля чорнющої землі; обрієм за Луками (назва ставків, де живуть буслі), майорить смужка Надіного Лісу. Колись ми з моїм другом дитинства часто об'їжджали місцевість на веломашинах у радіусі кілометрів 30-40. Там я колись вперше в 1988 році катався на супер-пупер солідному комбайні Дон-1500, тоді здавалося мега досягненням "савєцкава ґєнія", сьогодні ж дивишся і смієшся - комбайн "Колос" проти "Дону", все одно що "Дон" проти "Джон Діра" - така ж прірва.

Скільки наприкінці літа жовтіло полів навколо села, жовтіло від достиглого жита та пшениці. Скільки її валялося узбіччями дорогою до току. Воно золоте і пузатеньке сипалося через дірки в кузовах, і господарки виходили з віниками та відрами, збирали і годували тим домашню живність.
Пам'ятаю в ті роки у журналі "Перець" була карикатура. Жирні, добряче вгодовані польові миші на підводах згрібають на полях пшеницю, засипають до чувалів і вантажать на підводи. Працюють весело, злагоджено. Над підводами висить транспарант: "Голодуючим братам країн капіталу!"
Оце комусь було б смішно, але не мені. Бо я бачив скільки тії пшениці погнило на току під дощем, скільки її невиметеної лишилося по узбіччях. Вистачило б на всіх мишей світу і всіх перестріляних горобців Китаю.
Це було болісно...

Потім, після обжинок, видавали зерно колгоспникам. Півтони комбайнерам, кілограм по двісті помічникам та іншим учасникам жнив і по сто решті колгоспників. Після того ще й свої присадибні поля молотили. Їздили комбайни по людських городах і перемелювали пшеницю, яку господарі вилами згодовували з копиць прямо у вал.
Потім дбайливо зернинка до зернинки переносили те все добро додому, до своєї комори, і ніде і зернинки не лишалося...

Не менше від того жовтого, але на початку літа, - біліло полями.
Біло-рожевим цвітом пишалася гречка.
Сотні гектарів гречки - сотні і сотні, і сотні, і сотні...
З тієї гречки збирали два врожаї. Перший - мед, а другий - саме зерно. Дід потім виписував своєму улюбленому внучку (себто мені) той мед у колгоспі десятилітровими бідонами. Я його жер щодня з молоком з колгоспної дійні (яке неможливо називати молоком; ви, міські, обісралися б від нього відразу - бо то не молоко було, а натуральні вершки - потім його по дорозі до молокозаводу вже розбавлять сто разів і ви питимете ті сцяки під назвою "молоко") і запашним, пухким хлібом з колгоспної пекарні...

Скільки ж було тієї гречки! Вона не сипалася з кузовів - кузови щільно вимощували брезентом, накривали і вивозили те все у невідомому напрямку. Після збору врожаю - тієї гречки вже ніхто ніколи не бачив.

І так щороку.

Гречка - це феномен нашої епохи. Я повірю, що ми позбавилися від совка, коли у нас зникне таке запопадливо-рабське відношення до гречки, або - таке...
Вперше я наївся гречки досхочу за нашого "нетипового Прем'єра"(с) у 2000-2001-их, коли вона валялася на базарах мішками від 65 коп до 1 грн за кілограм.

Гречка - це лакмусовий папірець влади. За нею можна безпомилково визначити, що це за влада, і що це за - народ... "Хохли паршиві!"(с)

На сьогодні досить.
je_suis_la_vie: (Срака.)
Повертаюся вчора з фітнесу. Десь о пів на десяту, чи щось таке.
Піднімаюся з метро, переді мною піднімаютсья сходами двоє арабів-студентів, жваво щось обговорюють. Арабською звісно ж. :)
На виході, вже на дворі, на дверях-колисках, стоять три гопа, помічаю їх боковим зором.
Один з гопів:
- Па руссскі гхаварі!
Араби по інреції продовжують ще кілька кроків іти, зупиняються, повертаються і прямують обоє до гопів.
Я зупинився полюбопитствувати що воно буде... бо вже на той момент в душі став арабом. Тіпа, третім зараз буду... :)

Розчарувався: гопи дриснули у метро. Мабуть побігли за свої нанокіборди... :)
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Про вибухи у Макіївці хто сьогодні лише не згадував.

У нас у районі в радіусі кілометра знаходиться п'ять супермаркетів (особливої конкуренції не відчувається :) розслабтеся).
У "Класі" перед виборами 2006 висіли листівки "Не зрадь Майдан" (на цей раз висіли пики Гєпи)...

Після виборів 2006-го пролунав вибух у супермаркеті "ЮСІ"; повилітали вікна, наче б то нікого не поранило.
Казали, мужик зайшов, залишив у камері зберігання сумку і пішов. Розповідали, що його потім обчислили з камер спостереження і здається взяли, ну і на тому історія затихла...
Камери зберігання після того зробили на ключах з магнітним маячком, а бабусь, які було працювали у тих "напівавтоматичних" камерах зберігання позвільняли... :)

Цікаво далі?

Найцікавіше те, що з усіх цих супермаркетів на цьому "п'ятачку" з пару місяців тому таки здох "від конкуренції" "ЮСІ".
Майже рік у ньому ледь жевріло життя, товарів на полицях дедалі меншало, меншало, меншало, потім залишилися одні банани, хліб, трохи горілки з пивом та дитячі розмальовки... а тепер там повний життям і товаром - "Сільпо"... Другий "Сільпо" на цьому п'ятачку...
je_suis_la_vie: (проффесор)
Кажете в Києві гречка вже по 25 грн за кг? :)
Думаю, треба б по 50, і так, щоб ці старі суки не встигли запастися. А я б ходив до гастроному і демонстративно купляв би її мішками... :)))
je_suis_la_vie: (Default)
Витяг з роману Куніна "Кися". Цитата в оригіналі.

Как зритель, не видевший первого акта,
В догадках теряются дети,
И все же они ухитряются как-то
Понять, что творится на свете.
Самуил Маршак.

Итак:
вот уже полтора месяца я мюнхенский КБОМЖ. Как говорится Кот Без Определенного Места Жительства. Когда-то Шура Плоткин писал статью о наших Петербургских БОМЖах для «Часа пик», мотался по притонам, свалкам, чердакам, подвалам, заброшенным канализационным люкам, пил водку с этими несчастными полуЛюдьми, разговоры с ними разговаривал. А потом, провонявший черт знает чем, приходил домой, ложился в горячую ванну, отмокал, и рассказывал мне разные жуткие истории про этих бедных типов, каждый раз приговаривая:
Нет! Это возможно только у нас! Вот на Западе...

Profile

je_suis_la_vie: (Default)
je_suis_la_vie

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16 171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated May. 27th, 2017 11:05 pm
Powered by Dreamwidth Studios