je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Колись ще у 1994-му, в Університеті нам дали завдання напистати про якогось письменника тієї мови, яку ми вивчаємо. Я, звісно, банально обрав "Потрясателя Підлоги" - Шейкспіра.
Знайшов літературу - Університетська ЦНБ досить таки багата - повивчав про сонети та про таємничу "Смагляву панянку". Навіть наша літня вчителька того не знала, шо накопав я... А куди я подів той свій реферат - і не згадаю нажаль...
Ще тоді, )
je_suis_la_vie: (Лента За Лентою)
Стаття Ярослава Сватка, з моїми вставками у квадратних дужечках.
---
За два роки правління Януковича Бандера став більше символом, ніж політичним діячем, який мав власну ідеологію, програму, і бачив власний шлях до втілення цієї програми. У такій символізації деталі неодмінно губляться, а подекуди образ міфологізується, відповідно до того, що людина хоче бачити за цим образом. Оскільки ж Бандера є образом знаковим, то стає об’єктом інформаційної війни, у якій його творять, часто за своїм власним образом і подобою, вороги. І стає він тоді аналогом Сталіна або Гітлера, або й обох, виключно для того, щоб відбити бажання цікавитися справжніми працями Бандери. Цьому сприяють фальшиві “цитати”, джерело в яких одне — КҐБ.
Далі... )
je_suis_la_vie: (Суто)
9 июля в Николаеве начнется суд — назначено предварительное слушание по резонансному «делу Жуковского». Подсудимый — бизнесмен, в прошлом — офицер, защищая супругу, подчиненных и свой бизнес, уложил из ружья двух напавших «рейдеров»-кавказцев. Теперь трусливое зверье мстит отцу двоих детей. «УК» внимательно следит за характерным для Украины-бандитской делом.
(Читати далі, ОБОВ'ЯЗКОВО розповсюджувати.)
je_suis_la_vie: (Лента За Лентою)
Пречичудова стаття з Майдану.орг.
---
2010 рік виявився роком політичної боротьби проросійської влади зі Степаном Бандерою. Як бачимо тепер, після відзначення 102-ї річниці від народження лідера ОУН, боротьба ця нічого від нього не забрала, але створила діючій владі проблеми там, де вони їй зовсім зараз не потрібні. І далі створить ще не одну проблему, бо більш-менш ефективно боротися з поширенням у суспільстві світогляду, який уособлює Бандера, можна лише двома способами: радянського агітпропу, але тоді потрібно мати закрите тоталітарне суспільство з відсутністю альтернативних джерел інформації; або способом, застосованим у 1991-му році Леонідом Кравчуком. Жоден з цих способів не дає стопроцентного результату, але деяку ефективність, перевірену практикою, має. Влада ж Януковича пішла проти Бандери тим самим шляхом, що й влада міжвоєнної Польщі. Отож і матиме, незважаючи на історичний досвід (який нікого не вчить), такий самий результат. Якщо не гірший.

Вести боротьбу з Бандерою, керуючи державою, яка, принаймні за Конституцією, є Незалежною Україною під Тризубом, синьо-жовтим прапором і гимном “Ще не вмерла” є приблизно таким самим, як спроба боротися з Христом, спираючись на діяння євангелистів і матеріяли церковних соборів. Це найслабше місце всієї арґументації сьогоднішньої влади проти Бандери, оскільки будь-які спроби з її боку заперечити правомірність боротьби, яку вів Бандера, бумеранґом відбиваються до цієї влади, і забирають у неї моральне право керувати синьо-жовтою державою. Якби це була червоно-лазурова УРСР, то в поборюванні Бандери зберігалась би логіка, і це дуже добре розуміють ситуативні союзники Партії реґіонів — комуністи і вітренківці, які вимагають змінити державну символіку. Але для регіоналів нематеріяльний символізм та його вплив на управління суспільними процесами завжди був другорядним або й просто несуттєвим чинником.
Далі... )
SRC
je_suis_la_vie: (проффесор)
Тиждень тому сталася подія, не помічена більшістю українських ЗМІ - звинувачений у причетності до масових убивств в нацистських концтаборах Джон Дем'янюк нарешті взяв слово. Наводимо його промову повністю:
"За дорученням Джона Дем'янюка, ця заява була зачитана німецькою мовою його адвокатом, доктором Ульріхом Бушем, під час публічного судового засідання в Мюнхені 13 квітня 2010 року.
Я вдячний усім людям, які допомагають мені в безнадійному становищі дуже хворого – як у в'язниці, так і в залі суду. Тому я особливо дякую медичному персоналу, який полегшує мої болі і допомагає мені пережити це випробування, яке є для мене катуванням.
Насправді ж я хочу вказати на таке:

1. Німеччина винна в тому, що через її війну на знищення проти Радянського Союзу я втратив свій дім і свою батьківщину.
2. Німеччина винна в тому, що через неї я став військовополоненим.
3. Німеччина винна у створенні таборів для військовополонених, де через цілеспрямоване обмеження харчування я та мільйони інших полонених червоноармійців були засуджені до голодної смерті, і тільки з Божою допомогою я вижив.
4. Німеччина винна в тому, що змусила мене стати рабом німців у таборі для військовополонених.
5. Німеччина винна в розв'язуванні війни, в якій 11 мільйонів моїх земляків-українців були вбиті німцями і ще більше мільйонів – у тому числі моя кохана дружина Віра – були вивезені в Німеччину для примусової праці і рабства.
6. Німеччина винна, що примусила тисячі й сотні тисяч моїх співвітчизників без їхньої згоди стати співучасниками німців у диких планах геноциду євреїв, ромів, циган, слов'ян, українців, поляків і росіян. Вона зробила це, погрожуючи смертю тим сотням і тисячам, хто не хотів брати в цьому участь і хто був убитий за це німцями. Ба більше, сотні тисяч людей були депортовані і страчені Сталіним або мучилися десятиліттями у сибірському ГУЛАЗі і працювали як раби для комуністів.
7. Німеччина винна в тому, що змусила мене до жалюгідного існування у таборі переміщених осіб ще роки після війни.
8. Німеччина винна в моїй примусовій депортації до Німеччини на схилі життя у 90 років. І це після 30 років судового переслідування в Ізраїлі, США і Польщі – а також після 10 років ув'язнення, 5 із яких я провів у камері смертників в Ізраїлі.
9. Я звинувачую Німеччину в тому, що вона висунула проти мене фальшиві звинувачення у співучасті в убивстві, і ці звинувачення були подані наприкінці мого життя і сил – в порушення закону про позови до осіб, старших 65 років, і в порушення Європейської конвенції про права людини.
10. Я звинувачую Німеччину в тому, що вона змусила мене животіти більше 9 місяців у тюрмі Штадельгайм – ув'язненого, хоч і не визнаного винним.
11. Я звинувачую Німеччину в тому, що я назавжди втратив мою другу батьківщину – США – без шансу на повернення.
12. Я звинувачую Німеччину в тому, що я назавжди втратив сенс свого життя, свою родину, своє щастя та будь-яку надію на майбутнє.

Щохвилини, щогодини, щодня і щомісяця я почуваюся як військовополонений у Німеччині. Я відчуваю цей процес як продовження моїх страшних спогадів про німців, як продовження невимовної неправди, заподіяної мені німцями. Я знову стаю невинною жертвою німців.

Мені здається надзвичайно несправедливим, що Німеччина за допомогою цього суду перетворює мене з військовополоненого на військового злочинця. Нестерпною є зарозумілість Німеччини, яка використовує мене, щоб відвернути увагу від військових злочинів, учинених німцями, щоб ці злочини було забуто і щоб неправдиво проголосити – мовляв, справжніми злочинцями у злочинах наці були я, українці та інші європейські сусіди нацистської Німеччини.

Я вважаю, що цей суд, який провадиться винятково наді мною, іноземцем у таборі Травники у порушення принципів однакового поводження з німцями-членами СС та безліччю інших німців у Травниках, не має нічого спільного з принципами справедливості і права.

Мені вже доводилося захищати себе в Ізраїлі – від обвинувачень мюнхенського прокурора. В Ізраїлі мене звинувачували в причетності до нацистських злочинів у таборі Собібор. Верховний суд Ізраїлю визнав, що звинувачення ізраїльських прокурорів не доведені – при винесенні цього вироку враховувалося, що я був заарештований більше, ніж 7,5 років. З них п'ять років я провів у камері смертників.

Я відчуваю несумісним із справедливістю і людяністю, що більше 35 років я був змушений захищати себе як постійно переслідуваний Управлінням спеціальних розслідувань Міністерства юстиції США і Всесвітнім єврейським конгресом та Центром Симона Візенталя.

Тепер в кінці свого життя і сил, проводиться 30-ий чи 40-ий судовий розгляд тієї ж справи – і в мене немає сил боротися. Я безпомічний проти цієї судової війни, яку тепер в Управління спеціальних розслідувань США перехопила Німеччина.

Моя кохана дружина, Віра Дем'янюк, з якою я прожив у шлюбі 50 років, теж страждала в Німеччині. Саме німці позбавили мою дружину її юності, забравши силоміць у Німеччину для багаторічної примусової праці.

Страждання, яких ми зазнали через німецьку війну на винищення слов'ян, важко описати словами. Чому Німеччина знову і знову вирішує мучити мене і мою родину – є для мене незбагненним."

Перекладено з сайту, присвяченого справі Дем'янюка

А від себе додам. Отак треба себе поводити по відношенню до кожного, хто намагається свої злочини, прикирити спиною іншого. Якщо Україна почне пред'являти "рахунки" Росії, Польщі, НІмеччині ,Франції - то в тих очі повипадають від ахую. Але поки у нас при владі знаходиться криміналізорване бидло такого чекать не доводиться. Але всім, хто вважає себе українцем хоча б опосередковано, я б радив подумать над тим, що каже Іван Дем'янюк

Запозичено у [livejournal.com profile] pekelnyi_bulba

P.S. Читати про йобаних фошиздів ще раз.
je_suis_la_vie: (Іду на ви!)
“Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!” Екклезіяст 12:14


Прочитав статтю Дмитра Резниченка [livejournal.com profile] reznichenko_d.


Надихнувся... )

Profile

je_suis_la_vie: (Default)
je_suis_la_vie

August 2017

S M T W T F S
  12345
6789101112
13 141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 21st, 2017 06:38 am
Powered by Dreamwidth Studios