je_suis_la_vie: (Default)
Дpyr Pοмaн Kyʌиκ нa ΦБ нanиcaв:
Ужe ε чacтκa rpοмaдян, щο дивʌятьcя y мaйδyтнε i δaчaть тaм Уκpaïнy, яκa cnaʌиʌa y вοrнi peвοʌюцiï тa вiйни cвοε κοʌοнiaʌьнο-cοвκοвe минyʌe, cиpiтcьκi κοмʌeκcи i nepeтвοpиʌacь нa nοвнοцiннοrο cyδ'εκтa мiжнapοднοï cniʌьнοти. Maйδyтнε δeз δaʌacтy PΦ. A ε знaчнa чacтинa eʌiти, щο "тpοxи" нe вcтиraε зa aвaнrapдοм i зδивaε nepшi ʌaви з κpοκy - тиny Бοpиca Λοжκiнa з йοrο нοвинκοю "Чeтвepтa Pecnyδʌiκa":

"Бyдyщee Уκpaины – κaκ δы мы κ этοмy ни οтнοcиʌиcь – нepaзpывнο cвязaнο c δyдyщим Pοccии.

Mиʌʌиοны yκpaинcκиx rpaждaн иcтοpичecκи тяrοтeют κ pyccκοй κyʌьтype, дa чтο тaм тяrοтeют – npοcтο явʌяютcя нοcитeʌями pyccκοй κyʌьтypнοй тpaдиции. Haшa зaдaчa – cдeʌaть тaκ, чтοδы οни нe чyвcтвοвaʌи ceδя чyжими внyтpи yκpaинcκοrο nοʌитичecκοrο npοeκтa".

Baжκο чeκaти iншοï nοзицiï вiд δiзнecмeнa, щο вcю κap'εpy npοдaвaв yκpaïнcьκοмy cnοживaчy pοciйcьκий/pοciйcьκοмοвний мeдiйний npοдyκт, видaвaв "Kοмcοмοʌьcκy npaвдy", cniвnpaцювaв з yciмa yκpaïнcьκими οʌirapxaми, звиκ вecти cnpaви з pοciйcьκим κaniтaʌοм тa вpeштi-peштi npοдaв cвοю κοмnaнiю Kypчeнκy). He nοдyмaйтe, мeнe зaxοnʌюε йοrο дiʌοвa xвaтκa i δiзнec-κap'εpa. Πpοcтο вοнa яκpaз i nοяcнюε вiдcтaʌicть йοrο nοrʌядiв тa нeδaжaння neperοpнyти cтοpiнκy, зaʌишивши nοзaдy вce "δpaтнε" riвнο.

Xοтiʌοcь δи nepeдaти Λοжκiнy, щο "pyccκοй κyʌьтypы" нeмaε яκ тaκοï - дοcтaтньο nοчитaти Λyκa i Λipниκa, aδи в цьοмy nepecвiдчитиcь.
A "мiʌiοни нοciïв " мiфiчнοï pοc. κyʌьтypи цiʌκοм κοмфοpтнο nοчyвaють ceδe в Уκpaïнi, a нe вcepeдинi "yκpaïнcьκοrο nοʌiтичнοrο npοeκтy". Дοcить yжe cʌοynοчить iз цими apxaïчними тeзaми.





Я pοзвинy й npοдοвжy дyмκy тyт, nοдaʌi вiд κaцancьκиx δοтiв, niдapaciв i niдapacοκ.

Haцiï "pyccκiй" взaraʌi нe icнyε. Цe npиκмeнтниκ.

Hanpиκʌaд мοжнa cκaзaти "я yκpaïнeць", цe дyжe npοcтο, κοʌи ти живeш в Уκpaïнi. "Я nοʌяκ", cκaжe nοʌяκ в Ποʌьщi, "я δiʌοpyc", cκaжe δiʌοpyc y Бiʌοpyciï i тaκ дaʌi. B Pοciï, нe мοжʌивο cκaзaти "я pycκiй", iδο Pοciя нe є дepжaвοю, цe iмnepiя (cκοpiшe нeдοiмnepiя). Iмnepiя - цe κʌanтi, нiδи κοвдpa зшитa з piзниκ κʌanтиκiв тκaнини, - дypнa pοδοтa й нe eфeκтивнa. Ποpiвняйтe з "pимʌянинοм" - цe нe δyʌa нaзвa нaцiοнaʌьнοcтi. Цe δyʌο οзнaчeння npинaʌeжнοcтi дο iмnepiï, визнaння ïï цiннοcтeй, iдeaʌiв, i cnpийняття ceδe чacтинοю Pимcьκοï iмnepiï. Ποpiвняйтe з "aмepиκaнцeм". Цe нe ε нaзвa "нaцiοнaʌьнοcтi" - цe rpοмaдянcтвο. He npοcтο тaκ, aмepиκaнцi мiж cοδοю вiдpaзy з’яcοвyють з яκοrο вiн штaтy. У ниx cκοpiшe "тexaceць", "κaʌiфοpнiεць", "iʌiнοйceць" зaзвyчить яκ нaзвa нaцiοнaʌьнccтi, aнiж "aмepиκaнeць". "Aмepиκaнeць", cκaжe, aʌe зaвжди, κοʌи зanитaють, змοжe дοдaти, звiдκи npиδyʌи йοrο npeдκи. У "Kapтκοвοмy Бyдинκy" Φpeнκ Aндepвyд: "мοï δaтьκи δyʌи ipʌaндцями". Bce. Цим вce cκaзaнο.

B pοciйcьκiй iмnpeiï мοжнa cκaзaти "я pycκiй", aʌe ʌишeнь з nοnpaвκοю нa нaцiοнaʌьнicть - "я pycκiй чyвaшcκaй нaциaнaʌьнacтi", "я pycκiй яκyтcκaй нaциaнaʌьнacтi", зpeштοю - "я pycκiй δypятcκaй нaциaнaʌьнacтi", i, яκ κaзaв Cтaʌiн, - "я pycκiй rpyзiнcκaй нaциaнaʌьнacтi".

Cκaзaти npοcтο "я pycκiй", цe вce οднο, щο neperʌянyти aнοнc cтaттi, aʌe caмy cтaттю нe npοчитaти. Цe вce οднe, шο з npοδipκи нapοдитиcя, aδο дecь нa κypниκy niд ʌaмnοю, a нe niд κypκοю.

Tοмy "я pycκiй" - цe нοнceнc. Звiдcи й мiй виcнοвοκ - "яpyccκiε" - цe npοcтο δeзδaтчeнκи, κοти δeз pοдy й nʌeмeнi, κοтpi нe знaють, яκ жe npaвиʌьнο в ïxньοмy виnaдκy зaκiнчити цe визнaчeння caмиx ceδe. "Я pycκiй (???) нaциaнaʌьнacтi". Kοʌи ти нaʌeжиш дο iмnepiï (nepшa nοʌοвинa οзнaчeння), - a нe знaεш яκοrο ти нapοдy дитинa, (дpyra чacтинa οзнaчeння), тο цe npοcтο xyйня, a нe ʌюдинa.

Λοжκiн - цe npοcтο xyйня. Ποpοшeнκο - цe npοcтο xyйня. Bci οтi cεnapи в CБУ, вiнницьκiй мiнтypi i т.n. - цe npοcтο xyйня, δο npизнaчeнi з nοдaчi Ποpοшeнκa з Λοжκiним.

Я нe вipю в κpизy κaдpiв. Я cκοpiшe nοвipю Γεni, κοтpий зa δyдь-яκy цiнy npοnxaв cвοrο ceκpeтapя чepeз виδοpи, δο нa тοмy ceκpeтapeвi вcя nanepοвa pοδοтa тpимaεтьcя i nοcyнyти йοrο cοδi й yciм дοpοжчe, aʌe я нiκοʌи нe nοвipю Ποpοшeнκy, κοтpий npизнaчив цьοrο κpοʌя δeзpοднοrο нa nοcaдy rοʌοви AΠ.

"Я pycccκiй" δeз дpyrοï nοʌοвини οзнaчeння мοжнa cκaзaти κοpοтшe й εмκiшe - "κaцan", "мοcκaʌь", "xyйʌο". Meнi npοcтiшe δyдe npaцювaти з "яpycκiм δiʌοpycκaй нaциaнaʌьнacтi" чи "яpycκiм yκpAiнcκaй нaциaнaʌьнacтi", δο цe вжe δaзиc, я знaю нa шο cnepтиcя, дο яκиx icтοpичниx napaʌeʌeй йοrο зaκʌиκaти. Бyдь-xтο, δyдь-xтο, щο нaзивaε ceδe "я pycccκiй" i нe мοжe зaκiнчити яκοrο ж вiн нapοдy cин - цe κaцan. Tyт нeмaε δaзиcy, нeмaε οnοpи, дο icтοpiï яκοrο нapοдy звepнyтиcя, щοδ rοвοpити з цим "вοнοм"?

Дʌя Λοжκiнa "xyйʌο" niдxοдить яκнaйκpaщe.
je_suis_la_vie: (Тризуб)
Дуже цікаво бачити як москальські тролики пробують писати українською. Виходить кумедненько.

Так ось: трохи про це.

Вчора колегам на роботі виклав своє бачення хронічних провалів Кацапстану в Україні. Причини. Дуже коротко та епістолярно.

Причина одна і вона глобальна, глобальніше нікуди. Після останнього бою нашої героїчної УПА в 1960, кацапи розслабили буханки і сіли відпочивати на лавровому листі. "Головокружєніє от успєхов" було вельми круте й потужне.

Так ось причина. Оскільки ще з Катерини Блядівни Другої Підерград став столицею вивчення історії України з метою її фальсифікації та подальшого приписування собі, то комуністи знехаяли можливістю добити Україну, створивши після 1960 року в тому ж таки Лєнінграді... - Кафедру Україністики.

Не створили ви собі, кацапи, Кафедру Україністики в себе, не вивчали цей дивний народ, якого правди сила? Думаєте, шо ви круті.

Відповідаю. Ні, падли, ви не круті. Ви дебільні. Народ-підарас одним словом, народ-підарас, який проїбав все. Змиріться.


P.S. "Знаешь, в чём разница между русскими и немцами, Россией и Германией? Германия была выстрадана немцами за несколько веков ужасной раздробленности, а вы, русские, получили свою страну даром и всю целиком. Даром - в том смысле, что за моря плавать было не надо, воевать с арабами - не надо. Сначала возникла страна, а потом - нация. Точнее, так и не возникла! Германия наоборот. Столетиями была германская нация, которая жила в сотнях мелких и глупых государств, конгломерат которых именовался латинским словом - Германия. Люди говорили на одном языке, у них, в общем, была одна культура, но политически они были чужды друг другу. Весь 18 век немецкие гуманисты бредили единой национальной Германией, собственно Дойчландом, страной дойчей, или как вы говорите, немцев. И только в 19 веке великий Бисмарк объединил её железом и кровью. Да, потом мы натворили бед. Великая страна вскружила нам голову и потребовалась ужасная ломка после 1945-го года, чтоб мы перестали бредить своим германским величием. Между прочим, 12 лет гитлеровского позора дали нам в итоге шанс хорошо устроится в новом мире: пока наши интеллектуалы мечтали о Германии, мир был немного другим, и потому они упустили фактор демократии. Американцы и англичане сломали нам хребет, но в итоге мы и наша страна притёрлись друг к другу. Думаю, убери Гитлера наши заговорщики, неизвестно, что бы было потом - может быть мы до сих пор бы мучились своим мессианством, как вы. Да и вся Европа… С какими слезами Франция уходила из Алжира? Но ведь ушла! Ушла ради будущего, ради сохранения себя. Чтоб сейчас вернуться в Африку. А вы что? Вы до последнего держались за каждый кусок чужой земли, хотя за каждый день своего номинального уже владычества над ним приходилось расплачиваться и деньгами, и жизнями, и будущим, как вы теперь должны понять!

Сколько нам надо было пролить крови, чтоб дожить до единой страны? Века! Да и по сравнению с Германией Россия всегда была так велика, что мечтать о таких размерах мог разве что сумасшедший Гитлер! А вы что? Ваша страна всегда была больше, чем вы могли себе вообразить. Да вы и не воображали, вы воспринимали это как данность! Ваша страна с некоторого времени перестала быть русским царством и стала какой-то абстрактной Россией. А кто такие россы и где они? Рушились империи, Британия ушла из Индии, а потом и отовсюду. Все страны стали ужиматься до тех пределов, которые были естественны для их народов и могли быть спокойно освоены… А что Россия? До 90-х годов прошлого века вы оставались чудовищной империей, и даже потеряв ряд территорий, после крушения СССР, вы всё равно оставались огромной страной. Очень слабой, неуправляемой, бессмысленной и никчемной в ситуации постиндустриальной цивилизации, но с вечными амбициями и претензиями на особый статус и путь. Потом эти годы углеводородного бума! Это же было просто помешательство на самих себе! Вы пытались выдать случайное преимущество в обладании сырьём за некую закономерность, за признак особого статуса. Весь мир совершенствовал технологии и развивался, а вы самовлюбленно реставрировали идолов вашего национального сознания. И вот вам итог - вы пережили очередной кризис, ваша страна насильственно разделена. Но и этого ещё мало! Сейчас вы на пути к главному, что должно вас оздоровить: вы сами должны вбить кол в грудь этому чудовищному монстру, который вы зовёте Россией. Вы должны добить её, чтоб она сдохла. Чтоб её не стало совсем! Все эти годы вы делали вид, что Россия никуда не делалась, просто спряталась за нелепыми вывесками. Так вот привыкайте к правде: России больше нет, понимаете? Нет и ещё очень долго не будет! Может быть никогда больше! Ну, или потом, после долгих лет раздельного существования в нелепых государствах, вы может быть снова выстрадаете себе свою страну, страну русских, Руссланд. Ну или исчезнете с лица земли. Впрочем, об этом никто не пожалеет! Уж поверь мне… Ни один человек! Вы надоели всем со своими размерами и своей дурью. Понимаешь? Надоели! Надо думать об освоении Луны и Марса, о космосе, о реконструкции Африки, а весь мир должен разбираться с вашими вечными проблемами. Так что пойми, чем быстрее агония закончится и вместо России будут маленькие, тихие и спокойные республики, тем лучше будет всем…" (Федір Крашенніков "Послє Росіі", ключова мить усієї книги. Її суть і сутність, заради якої цю книгу варто читати і бажати усім серцем, щоб все описане в ній справдилося. Бо клієнт невиліковний.)
je_suis_la_vie: (Іду на ви!)
"Не слушай судью, бей в затилок"
Хм... І ці люди ще мають нахабство казати: "ані стрілялі нам в спіну"?

Те, що інтелектуальний та логічний рівень ісконніка дуже низький я завжди знав, але щоб десь на рівні макогона - навіть я, песиміст наших з ними стосунків, не міг собі уявити.

Російський інтернет вже визначив – проти "бандерівського гей-масона", "німецького жидотюрка". Замовкли прибічники "триєдиного руського народу". Точніше, не замовкли, а засичали, мов припечені коти, коли чужий (українець) переміг свого (росіянина). Куди й поділися лагідні казки про єдність великоросів та малоросів. І це при тому, що Кличко не грався в націоналістичні понти, не виходив на бій під "Козацький марш" (хоча аналогом "Онуків Сварога", мабуть, були б "Машингвери-штурмгевери"). І що в результаті? В результаті – нема ніякого "триєдиного руського народу". Навіть якщо колись і був - навіть теоретично зауваживши таке - вже нема.
je_suis_la_vie: (проффесор)
Гєпа такий праведник. Аже сльоза скупая котиться щокою. Розказував Мірошніченку на скільки мов перекладено труди Леніна. :)
Меж його цинізму нема. Скоріше можна знайти межі Всесвіту, аніж межі цинізму таких як Гєпа, чи Саша Слєсарь. Де такі ядрьоні жидяки беруться? Чому їх не заберуть до Ізраїлю, арабів би викурили на раз-два.
Треба молодим людям, повторити історію, щоб усі студенти, чи школярі 8-х класів, переписували собі того Леніна в зошити та вчили на пам'ять. Як ми колись.
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Зробили цікаве відео http://youtu.be/KOXPa7nKX_k Мене вельми тішить, що Україна почала нарешті агресивний наступ на ідеологічному фронті.

А я сьогодні розповім про своє перше знайомство з савєцкай армієй.
Було то мені, здається, 15 років, у далекому 1987. Я вчився в СПТУ. Ну були там цікаві кружки в тому училищі, там і фотографією займалися, і слюсарством можна було зайнятися, і радіокружок теж був. Дівчачі кружки (дівчат було багато на факультеті поварів). А ще була так звана "Школа мужества". Ага.
Мій товариш, на курс старший, її відвідував. Участь у тій ага школі, ага мужества полягала в тому, що ви приходили у призначений час, сідали всі в училищний автобус, чи кузов машини і їхали до місцевої військової частини. Наше училище воно називалося "трактористів", але там і тягачі БАТ-и колись вивчали, і танкові дизелі і все таке, тож ця частина була типу наші ага шефи.

Потягло й мене туди поперти подивитися, чим там займаються. До того ж обіцяли дати постріляти з Хуґо Шмайсера 47, ага. Ну спишіть мені дебілу, 15 рочків всього було.

Незадовго перед тим з'явилася у нас нова вчителька історії. Така фіфа, з якимсь дивним акцентом. Читала вона лекції з історії, але так якось чудно говорила, що я її якось туго розумів. А як заліки здавав, то краще письмово, бо української вона, навіть з місцевими суржиккуватими вставками ні дідька не втикала...

Я її не любив. Не любив мовчки. Мовчки записував конспекти, мовчки писав заліки. Мовчки повз неї проходив, не вітаючись, коли не на лекціях. Все думав звідки вона взялася в такій глушині, як наші краї?

Отже поїхали ми до військової частини на, еее... "засідання" ага школи ага мужества. Зустріли нас, поводили по казармах, їдальню показали лєнінскую комнату, а куди ж без неї? Здивувала там мене одна річ - 100 кілограмова бомба, перепиляна впоперек навпіл, пофарбована в біле, і поставлена коло днєвльного на стабілізаторі як сміттярка. Мені тоді здалося цікавим таке рішення, але з роками, згадуючи про це диво, думав, чи то була якась дємбєльска робота, чи духам сказали робити. Це коротше це мабуть було в програмі ізучєнія мраксізми-ананізми.

Засіли ми в лєнінской комнатє, було нас хлопаків 15-20, легко поміщалися. Ну і з ~200 студентів училища, це якісь 7-10 відсотків, які вчилися непогано, не створювали клопотів викладачам. Ну логічно. Яка потрібна школа мужества долбакам, яким аби відсидіти заняття та чесати кудись на мотоциклах баб драти? А сюди приїхали якісь молоді люди, які цікавилися ще чимось.

Приймає нас майор. Бере указку, мабуть для зручності, чи аби шо було в руках, нервенний може, чи хто йо'зна, фалічні бажання, чи шо. Починає розповідати як і чим живе армія та ця частина зокрема. Як важко нести службу, але ми ненесемо, як важко нашим дружинам та дітям мотатися разом з ними, куди їм накажуть, але вони міцні дружини...... )
je_suis_la_vie: (I want you!)
me:  http://teleprostir.com/news/companynews/show-16931-cherez-3-misiatsi-telekanali-mozhut-vidmovitis-vid-ukrayinskoyi-movi
на полюбуйся
ri:  підемо у підпілля, будемо десидентами, піратами, двадцятниками, партизанами
me:  та скільки ж можна?
ri:  ну бачиш, комуністів позбулися, хтож чекав таку сраку з іншого боку
me:  не мели, ніхто нікого не позбувся, ось тут вони усі
ri:  так морди тіж самі але мотиви трішки інші вже, тут вже бабло собі на першому а кому продати державу не важливо
me:  шо потім продаватимуть?
ri:  а яка різниця, принцип - після мене хоч потоп

big pic )
je_suis_la_vie: (проффесор)

Мені особливо сподобалася та, що смокче вино з пляшки. Як кажуть: "жизня удалася".
Далі веселіше... )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
У минулому дописі я питався, що можна зробити таке, щоб багатомільйонне місто з висоти пташинного польоту виглядало так апокаліптично-порожньо?


"Один наш "эховский" товарищ шел на эфир, вышел из подъезда. То есть он даже не вышел, а просто открыл дверь. И первое, что увидел – собачью морду, которая его облаяла. И омоновца, который спросил: "Вы куда?". Ответ "на работу" омоновца не устроил. "Сегодня выходной, надо сидеть дома".
Человек не мог просто выйти на улицу. Поезда метро проносились мимо станций без остановок. Выходы из метро закрыты. Магазины закрыты. Кафе разгромили только потому, что поставили столики на улице. Май, тепло, выходной день. Люди сели попить кофе и поболтать. Людей похватали, столики перевернули, посуду побили. На Новом Арбате те немногие, кто как-то сумел туда физически просочиться, не могли перейти на другую сторону. Просто перейти улицу по подземному переходу. Не имело значения, где вы живете и где работаете..."
ipvnews.org

А зараз - ви лишень не смійтеся, - але я знову зацитую "виродка рода людского, врага всєго чєловєчєства, прєдатєля всєх врємьон і народов, аґєнта всєх развєдок міра"(С)... ну шо поробиш, коли у його тонюній книжечці - уся історія сталінізму і усі пояснення що відбуваєтсья зараз і відбуватиметься надалі. Це об'єктивна дійсність. Нічого не поробиш. Напишіть краще. :)
Отже:

"Заполнилась яма с одного края почти до самого верха. Там сразу и присыпали землей.
Отстрелялись. Хорошо отстрелялись. Яма только не засыпана с другой стороны. Ну это дело не трудное. Копать тяжело, завалить – не проблема.
Ширманов акт составляет, дядя Вася – ведомость расхода боеприпасов.
Перекованные собирают последние бушлаты и ботинки. У самых шкафов.
Подписал Холованов акт. Поманил пальцем собаководов. Те знаки начальственные без подсказок понимают – с собаками к шкафам.
– Эй, ребята, – Холованов перекованным, – мы сегодня четыреста четыре человечка утешили, а в плане вас четыреста семнадцать. Вас тоже ведь в план включили.
Про то, что надо прятаться в шкафах, он не говорил. Сами понимать должны. Если собак спустили, так прячьтесь. А их спустили. Собакам тоже практика нужна. Быстро перекованные по шкафам попрятались. Собаки только троих изорвать успели, да и то не сильно. Оттащили собак.
– Покрасовались в новых бушлатах? Ботинки новые не жмут? Снимайте, ребята. Мордами – кру-у-гом! Руки назад! В делах ваших написано, что встали на путь исправления, а на мой взгляд, горбатого могила исправит.
Вой в кабинках железных, рев. Это ничего. Войте, визжите – на спецучастке свобода. Хоть мяукайте, если нравится.
– Тетя Маша, у нас еще двенадцать. Пострелять не хочется?
– Да ну вас, охальники, смертоубийством заниматься. Кончайте скорее и подходите водку пить."

В. Суворов "Контроль".
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Вчора мене перехопили Мормони. Вдруге за тиждень чи коло того.
Від минулого разу я вирішив почати тролити цю і подібну публіку. Говорити українською, якби це комусь по-хамськи не виглядало.

- Зд'афстфуйтє мошна с вами погава'іть.
- Звісно можна. Поговоріть коли хочете.
Посмішки. Трохи хлопці ніяковіють.
- Я вас знаю. Ви Мормони, я читав декілька статей про вашу спільноту. Тому я знаю, що ангел Мороній передав золоті сторінки Джозефу Сміту, а він вже переписав на папері і так з'явилася ця книга, яку ви тримаєте в руках.
Хлопці, видно, зварьювали.
- Ісвєніте, я ні панімаю ваш язик. Ето ні 'рускій?
- Ні це українська. У вас з нею проблеми? Можемо англійською.
Зазвичай, ці хлопці дуже неохоче переходять на англійську, але тут аж скочили.

Поговорили хвилин 10-15.
- О! У вас дуже добра англійська, де ви вчили?
- Та то там, то сям, - відповідаю. Читаю, слухаю, пишу, говорю, читаю, слухаю, пишу, говорю. Так і навчився. :) Це як ото з ранніми християнами у П'ятидесятницю (хто не в темі, Мормони це місце з "Дій" активно приміряють на себе, що наче б їм теж Святий Дух дає мови у голову), трольнув я.
- А ну, звісно, Святий Дух допомагає, але багато, тим не менш, залежить і від людини (делікатно відбив він мій тролом'ячик).
- А то, - кажу, - ця абстрактна математична машина у голові здатна вивчити усе, що ви їй згодуєте, коли нема ліні, чи якого шовізінму. Це ваше прислів'я, американське? "Коли хочеш щось зробити знайдеш 1000 можливостей, коли не хочеш - знайдеш 1000 причин".
Охоче погодилися. Закивали головами. Щасливі посмішки.

Ну коротше. Їхня проповідь накрилася, бо проповідувати став я. Трохи історії України, трохи те, тохи се, чого харківські "гхарадскіє" (ака жлоби) зроду не розкажуть.

Потім вони мене гаряче запрошували до себе, обіцяли знайти Книгу Мормонів і англійською і українською.
Подякував, відмовився, потисли руки і пішли своїми дорогами у гарному настрої.
Принаймні у хлопців залишиться у голові інша Україна. Українська. Ну і НЕ поважати їх ніяк не виходить. Принаймні творці "Зоряного Десанту" увічнили їх як ревносних колоністів та першовідкривачів, щоправда таких, які недооцінили арахноїдів... Але то таке - лірика...

8

Mar. 8th, 2012 09:46 am
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Не знаю, як там "нащот" "мєждународнава", але тут у Парижі, звичайний робочий день, жодної згадки про його (дня) якусь винятковість. У ліфті їхали з дівчатами, французи з ними просто привіталися і все. Нічого понад привітань не було такого. На радіо і ТБ теж ніяких згадок про особливості цього дня. Дівчата заходіть до офісу, вітаються, з ними усі вітаємося, і вони розходяться далі по своїм робочим кабінетам...

Прийміть це і змиріться. Це - пережиток махрового совка.
У них тут робочий день, а отже і у мене. :)
Bonne journée вам... - робочого journée. :)

Амінь.

Дибр...

Mar. 5th, 2012 09:27 pm
je_suis_la_vie: (La Vie)
Ну не знаю.
За два дні перегляду телевізора, готель надає тут 40 каналів, про Тимошенко не почув ні слова.

Але зараз на каналі ARTE жваво і на умняку обговорюють "les moskovites", і чи є Путін
"Vladimir Poutine est-il un Tsar Moderne?" - новітнім царем.

Стібаються по чорному, особливо там де фото Путіна з голим торсом, під музичку "а-ах, бейбе-бейбе лав мі-і..." Що-що, а французи стібатися люблять з політиків. Особливо люблять свого "Petit Nicolas" - "малюк Ніколя".
Ну загалом передача закінчуєтсья: "бардак, бордель тоталь".

Канал LCP стверджує, що проти Путіна багато протестів, нація відчуває глибоку фрюстрасьйон, розчарування - світло у кінці тунелю, коротше, згасло. Або виявилося дірочкою, куди пролазить лише голова, як у містера Торреса із "Серця трьох" Лондона (це я вже від себе).

Канал BFM TV показує як пакують протестників після виборів "Путіна Росії" (чортяки, доброго афоризма придумали :))) і додає, що сценарій було написано дуже давно - Прем'єр, а потім ще два терміни. КЕП!

Показали як у Марсель завітав міністр силовик... загалом у мене таке враження, що я на уроках французької, зараз усі засміються і знову заговорять українською, зовсім не відчуваю себе десь далеко за кордоном. Такі ж точно житлові квартали, дуже схожі типові висотки, 9 та 12 поверхів, хіба що чистіші. Гімно собаче теж побачив неподалів від знаку з перекресленою псинкою. Так ось завітав міністр до Марселю :) беруть інтерв'ю у бабульок, дідульок, вони так гаряче обурються окозамилюванням: понавозили поліцаїв, ті ходять за порядком дивляться. А за спинам пацани-сцикуни руками в камеру махають... :)

На TF1 зараз Марі Ле Пен розповідає як їм навчати свою молодь. Освіта у виші страшенно дорога. Це у них передвиборчі виступи, "Parole de candidat", відповідає на питання араба, як вона буде з мусульманами, які працювали на становлення Франції, будували її, а ви хочете застосувати до них "Право землі", (Droit de sol). Резюмуючи її промову: "Я не збираюся відчиняти двері моєї країни для представників інших країн. Алжир зараз незалежна держава, ось спробуйте попрацювати на становлення Алжиру, наприклад, а не їхати сюди, щоб жити у бідняцьких кварталах як собаки". "А нам ще й мільярди євро сплачувати до бюджену ЄС. Куди вони ідуть?".

Загалом тут точно так висять плокатеги на боксах. Але якось так все цивілізованіше та спокійніше. Думають про Францію, а не про те, шо кацапи скажуть і хто там про них подумає. Цілісна нація, хай там як, але це так.

А водії які дисципліновані, з місця не зрушить, доки не пристебнишся, дуже шанобливо ставляться до правил дорожнього руху. Може тому що камери висять мало не на кожному стовпі?

Ну все, любі мої, пішов купатися, з'їм тортика, що купив у магазинчику напроти і спатоньки. Втомився.

P.S. Не вірте тим, хто кажуть, що француженки не красиві. Красиві і дуже багато красивих. Ледве стримуюсть, щоб не красти їх на кадри. Але, мабуть, не стримаюся... :)
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Чуваг: 34 роки. Я: 39.

Чуваг: Я вважаю, що найкраще ми жили за Брєжнєва. Економіка була розвиненою, їжі вистачало. Ось би зараз ті часи...
Я: Найкращий час був за Кравчука. Мені виповнилося 20, я зайняв у районі друге місце з гирь, просто проходячи повз, коли тренер мене підчепив замість фізкультурника, що захворів і не з'явився на змагання. Перше місце зі "шварценегерізму". Я важив 88 при своїх 182см. Окружність грудей 114см, біцепс 43, присідав 150, штовхав лежачи 110, жав на біцепс 55. За будовою я був схожий на свого ж тодішнього кумира Арні, я почувався пречудово, і відчував себе Маклаудом! Що там було за Брєжнєва, я пам'ятаю лише черги, коли мати мене ставила 6-и літнього до однієї черги, а сама ішла стояти до іншої і я часто псував усю оборудку.
Поверніть мені Кравчука, сукі!!!!
Чуваг: Кхм-кхм... ну...
Я: Ліцензія GNU.
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
У себе на сайті пише: "восприятие Януковича в Кремле как раз и накладывает отпечаток на весь контекст двухсторонних взаимоотношений. "Его точно не воспринимают в качестве равного партнера, с которым можно вести равноправный диалог. Кучму воспринимали как равного партнера – именно при нем в российском политикуме появилась гениальная фраза: "Проснулся — подумай, что ты сделал для Украины". Виктора Ющенко воспринимали очень сложно в Москве, но даже с ним не позволяли себе вести себя так, как ведут с Януковичем", — подчеркнул Андрей Окара." (послання не дам, ібо нєфіг їм рейтинги набивати, просто повірте не слово :))


А якби він знав, як ставляться до Януковича тут. :)

Але.читати цю дурню далі... )
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
http://www.pravda.com.ua/news/2011/12/6/6816857/
http://wikileaks.org/spyfiles/list/company-name/altron.html


Може ще у 2002-3 і могли забезпечувати приладами для стеження. Це були карти для комп'ютера зі своїм програмним забезпеченням. Поставляли ці телефонні карти з компами, карти приєднувалися до локальних АТС, використовувалися в основному на службах 102, МНС, у фірмах, які хотіли слухати своїх людей, чи тому подібне. Я ці компи збирав до купи провадив тести заліза, ставив на них Віндовз і віддавав тим, хто вставляє карти та ПЗ і налаштовує їх.

Не виключаю, що могли поставити і на телефонні станції Укртелекому, але там такі об'єми, що ой-йой. Наприклад, записує телефонну розмову в аудіо файли. Вони молодці, реалізували запис в аудіо, мп3, вав, і т.д.... Це не складно, я й сам цим балувався, стандарти відкриті, бери опис у тирнеті, знаєш Сі - сідай і пиши. Але об'єми для збереження даних туди потрібні циклопічні, у СБУ такого не було. Уявляєте кожну секунду розмови писати у файл? І не вірю, що такі ресурси зараз є.

Років чи три тому МВС дало їм велике замовлення на ~400 машин, а потім, коли замовлення було майже готове, - відмовилися і Альтрон добре пролетів на бабло, ледь половину від вкладених коштів зміг повернути, продаючи ті машини по різним фірмам... Окремо ще варто зазначити як вони збирали ті 400 машин - це окрема пісня. Зубилом та молотком. Корпус малуватий? Карта не лізе? Терпугом корпус підпиляємо - влізе. Болтик не вкручується - та натисни на нього здоровою викруткою і вкрутиться. Ну і так далі.

Ще до того в 2002-му, одни дебіл - технічний директор - замовив через третіх осіб процесори Altera для цих самих карт звукозапису. Процесори нелегально провезли через митницю. Так ті процесори нікуди і не пішли як програмери не намагалися їх видресирувати. Наймають програмера, він півроку бореться з ним, пише коди, щось видивляється на осцилографі - потім його звільняють, на його місце беруть нового... і так на моїй пам'яті три програмера-залізячника. Такі ось методи. А потім виявилося, що компанія Altera знайшла помилку у схемі процесора і усі ті процесори тієї моделі - відкликає. А як Альтрончику тепер, коли він було завіз їх через три підставні фірми, щоб зекономити на митниці? Самі здогадайтеся. Кожен проц коштував десь 30 баксів, проців було 800 штук. Альтрон добряче пролетів. Тому старому дебілу нічого. :)

Потім вони вирішили розробити систему відслідковування по GPS. Тобто кантора, яка має N-ну кількість сміттєвозів купляє цю систему, і у себе на сайті відслідковує де зараз є такий-то сміттєвоз. Ну або не сміттєвоз, а марштурне таксі. Де зупинився, чи не відхилився від установленого маршруту, так можна відслідкувати ліві гроші, витрати пального, тощо...

Хрін вам! Набрали десяток студентів, які оце все на лінуксі зварганили, якось боком прикрутили відслідковування через інтерфейс якогось сайту, понаписували якісь скрипти на пхп, на перлі, чи на шеллі, - хто на що з них був здатен. Документації ніякої. А потім так чи інакше розбіглися смачнішими хлібами. Хто приходив після них, якось косо-криво пробували розібратися в цій системі, де були баги, туди забивали "тимчасове рішення" (а хто з вас айтішник, той зрозуміє, що в айті "тимчасове" - це насправді євфемізм на "постійне") - поставити якусь "заглушку". Наступний розробник на цю заглушку ставив ще заглушку, зрештою виходило, що заглушка на заглушці, заглушку заглушає. Ось така система яка глючила немилосердно.

Далі цікавіше. Ніхто цю систему не купляв і не збирався. Вона виходила страшенно дорога, закордонні аналоги у порівнянні коштують стидобні копійки і вже відпрацьовані як готовий комплекс.

До того ж господарі фірм (сміттєвивоз, марштрутки) самі не зацікавлені у цій системі тотальної корупції щось відслідковувати, бо їм самим вигідно мати той безлад, що мають зараз. Вони знають, що водії лівачать, що вони зливають соляру, що вони відкладають собі частину виручки, на це можна прикрити очі, а у потрібний момент мати "компромат" на такого робітника. А ця система (за умови, що вона не така аматорська, не зроблена на лівому коліні, лівою рукою через праве вухо як Альтронівська), знищує такі хабарницькі відносини "працівник-працедавець" у своєму зародку, бо доведеться звітувати за кожен гак на GPS мапі:
- А куди це ти заїжджав?
- "Таотож"(тм)

Тепер звідти усі нормальні люди розбіглися, нема кому робити роботу. Весь альтронівський продукт в три дорога і заміняєтсья простими програмними записувачами на порядки дешевшими, а не складними картами власного виробництва та складного ПЗ до них для потужних компів. Останній інженер (дуже високої кваліфікації) печатних плат пішов від них майже як два роки, більше півроку шукав роботу.

Ну іще одна характерна деталь. Жителі Шарукані ще пам'ятають азарівський податковий десант, що мав місце з 16 по 31 травня 2003-го року? Ну так ось, Альтрон, потужно "закришований" СБУ похапали свої компи і розбіглися та нишком працювали два тижні у себе по хатах.

Потім я покинув цю кантору.

Навесні цього року, писали звідти, пропонували роботу. 3000 гривень за системний аналіз, програмування, інтеграцію... Коротко відписав - "Ні". Навіть посили на вишуканіші адреси з трьох літер було ліньки писати. "Ні" було швишдше і коротше.

Ще тоді, згадав, мене пробували запхати на курси до Києва, на СБУ. Я швидко увімкнув дурника. Це тоді була фраза, на яку я посилаюся: "нормальні до нас не йдуть працювати, а ті, що є - одні дебіли". А як же ж нормальним з вами працювати, коли ви кумуєтеся з кацапами і вважаєте то за честь?

А тепер замислімося, де криєтсья правда. Вікілікс у випадку з Альтроном чисто бреше. Не тому, що я так захищаю Альтрон, а тому, що Альтрон не того калібру, щоб створювати системи слідкування за громадянами. А особливо за їхніми стільниковими телефонами, тощо. Це все вже є у стільникових операторів, вони не мають потреби у якихось додаткових розробках - запит спецслужб, і стільниковий оператор сам надасть необхідні матеріали. А ще є скайп... :)
Системи запису телефонних розмов локальної АТС, розроблені Альтроном - страшенно дорогі, є на порядки дешевші західні аналоги.
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Скажи у кого ти забанений, і я скажу хто ти.
je_suis_la_vie: (La Vie)
Один френд в піздамку написав (не копі-пейсчу, бо піздамок, а просто переказую своїми словами), що відвідав своє село, де живуть батьки.

Село помирає, пише він. Та істинна Русь, яка тут стояла і фільтрувала монголо-татарську навалу, не пускаючи її далі до Європи з початком глобалізації та урбанізації стала не потрібною... Тому село помирає, молоді люди залишають свої рідні місця, по осені розбігаються "по русифікованих містах".
В тому що Русь більше не фільтрує монголо-татарську навалу від Європи, френд ось і не правий.

Бо нам - Русі - монголо-татари продають газ в двічі дорожче аніж Європі.

Тож ми досі їх фільтруємо від Європи...

Може даремно ми це робимо?
je_suis_la_vie: (La Vie)
- Чому наш виконавець не приймає нашого електронного замовлення? - незадоволено питав посередник, доволі екзотичного вигляду чоловік, вдягнений на кшталт такого собі немолодого рокера. Пишні вуса й борода явно слугували предметами його неабиякої гордості. - Ми ж виконали всі необхідні процедури. Тільки на пошуки вашої адреси мій замовник витратив скажені гроші. Ми вже не маємо часу на подальші очікування. Замовлення має бути виконане 24 серпня цього року. За браком часу замовник змушений був ризикувати і посилати мене особисто. Це проти моїх правил. Але зважаючи на просто небувалу винагороду, я все ж таки ризикнув. Сподіваюся, і виконавець також піде на виправданий ризик.
- Так то воно так, - невпевнено промимрив «британський посередник».
- Вашого хазяїна щось насторожує? - запитав українець.
- Давньогрецькі філософи казали: «Все, що не має формальної логіки, є маразмом», - відповів загримований Рамірес. - Адже ваш замовник нібито живе в Україні, але чомусь його e-mail не ua, а ru. Що це означає? Як може бути в одній країні e-mail іншої? Це очевидний маразм. А з маразматиками мій хазяїн справи не має. Від них суцільні неприємності. Це щось несправжнє, незрозуміле, а отже і небезпечне. Мій хазяїн зацікавився рівнем гонорару, але він відмовляє людям, мотиви й дії яких зовсім незрозумілі з позицій звичайної логіки.
- У нас в Україні жартують, що логіка буває трьох видів: формальна, залізна і жіноча. Я спробую пояснити зараз щодо цього е-мейла.
- Не потрібно. Маразм пояснити не можна. Можливо, ви там в Україні і звикли до подібного, але тут такі вибрики не проходять. Якщо він дійсно живе в столиці України, а не десь у Росії, е-мейл має бути ua. Все. Розмова закінчена. Більше обговорювати нема чого. Чекаю від вас належним чином оформлене замовлення і з логічно обумовленою зворотною адресою.
- Але ж час вже підпирає. Хіба мають значення якісь дрібнички?
- Для мого хазяїна - так. Саме в дрібницях криється сутність речей. Він не проти, якщо ви звернетесь до іншого виконавця.
- Ні, ні! Мій клієнт хоче саме вас. Ваш хазяїн найкращий.
- І ви ще питаєте у посередника найкращого спеціаліста, чому він звертає увагу, за вашим висловом, на дрібнички. Саме тому і звертає, що він найкращий. Завтра вас чекатиме інший посередник мого хазяїна, о 14 годині в барі Soldier of fortune. Він сам до вас підсяде. До побачення.
«Що ж то за «велике цабе» отой Рамірес, якщо у нього такі посередники», - невдоволено роздумував український посланець, виходячи з бару.
Наступного дня, рівно о 14 годині, посередник з України сидів в Soldier of fortune і з цікавістю роздивлявся навколо. Він був достатньо обізнаний щодо репутації цього знаменитого в Лондоні бару і його відвідувачів, котрі тут зазвичай збиралися. До нього підійшла вродлива струнка дівчина.
- Ви не на мене чекаєте? - запитала з милою посмішкою красуня. - Такий видний чоловік і скучає один. Замовте мені коктейль.
- Зараз не маю часу, крихітко, - посередник швидко озирнувся довкола, про себе проклинаючи настирливу повію. - В мене тут призначена дуже важлива здибанка з одним чолов’ягою. А от після зустрічі - то вже інша справа. Не заперечуєш?
- Звичайно, що ні, - посміхнулася повія. - Але сьогодні з вами повинен зустрітися не чоловік, а жінка. Так, так, не витріщайтесь.. Це ж ваш e-mail вчора ще був magnit@mail.ru, а сьогодні уже bulava@ukr.net?
- Точно, - отетеріло відповів посередник.
- От бачите, а ви кажете, що чекаєте чоловіка. Це в вас говорить чоловічий екстремізм. Не гарно так недооцінювати жінок, навіть небезпечно. А от ваш майбутній виконавець мені, як бачите, довіряє.
- Так це ти посередник? - все ще не міг оговтатися українець.
- Звичайно, що я. Звідки інакше я б знала про суто конфіденційні речі, тобто е-мейли вашого хазяїна?
- Він не мій хазяїн. Просто замовник.
- Ну, на даний момент часу - хазяїн.
- Слухай, давай не будемо розводити дискусії. Як мені до тебе звертатися?
- Я - Меггі. Просте ім’я, не краще і не гірше за будь-яке інше.
- А мене можеш звати Стівом. Хоча маю й інше ім’я, але у Великій Британії і США мені подобається як звучить Стів.
- От і познайомилися, красунчику, - посміхнулася «повія». - Хазяїну (вона вжила англійське слово master) не подобається, що вбивство такого високопоставленого джентельмена замовляють з Росії.
- Це ти знову про ту нещасну електронну адресу? Та не з Росії, а з України. Ми вже спеціально для твого недовірливого хазяїна все виправили.
- Ну й дурні ж ви, хохли, якщо донині користуєтеся в Україні ru, а не ua, - раптом вимовила Меггі, майже абсолютно правильно українською мовою з легким діаспорним акцентом.
"День Незалежності".

Завів собі поштову скриню у зоні ".WS". Спеціально для таких ось вищезгаданих хохлів. :) Один громадянин ось днями пропонував перекладати для одного відомого телеканалу автомобільну тематику. Гречно відповів відмовою, дуже й без того зайнятий. Але відповів зі скрині в зоні .ws... оце думаю, чи дійде йому чи ні? І як швидко, якщо дійде?

Ех,.. - комп'ютери, автомобілі, дизелі, трактори, паливні насоси, слюсарна справа - я ж експерт у цих галузях, плюс перекладач за другим фахом. Міг би дуже кваліфіковано, красиво і правильно перекладати, розуміючи, про що мова - це ж ціниться найбільше у перекладі. :( Час би все одно знайшов, але не для маразмів.

З носіями маразму не співпрацюю. Це теж моє правило. :-\ Бо коли маразм є - він безмежний, а відтак, після головного редактора я свій текст і не впізнаю і потім не доведу, що "то не я, то редахтур"...

О, почитайте ось іще, про щирих українських націоналістів. :)
je_suis_la_vie: (La Vie)
Дивні речі творяться у Шарукані.
Тут так на День Незалежності салютували, - і в центрі гриміли, що кулі виринали над усім центром, і Чук і Гєпк у себе в Лісопарку влаштували соліду вечірку зі салютами, перед тим швидко туди їхали (180-200), а мусорки їм забезпечували зелену вулицю...

Та ото так стрілляли, так салютували, шо іскри порозліталися навколо, літали, літали, та оце вчора вночі у Лісопарку непомітно долі впали і аж два трактори згоріло...

Власник одного трахтура, Станіслав Пітя, дуже бідкається неборака сердешний...

Чудасія та й годі...
je_suis_la_vie: (проффесор)
1 - "[...]Перебирал старые залежи книг, газет, журналов. Попалась в руки газета на украинском за восьмидесятые. Засел читать. Удивило: на каком же тогда чистом украинском писали в газетах в отличии от сегодняшних[...]" Чоловік ~1970 року народження.

2 - "[...]Я помню в молодости в Харькове в книжных магазинах продавалось полно фантастики на укрАинском. Ее тогда наверное переводили первым порядком на укрАинский. Переводов на русский еще не было, а на укрАинский - пожалуйста. И я ото много покупал и читал, был в курсе последних изданий. Так что характерно я все понимал, не то что сейчас. Читаешь и не можешь понять, что ты читаешь. Понапридумали каких-то новых слов, букву эту "г" с крючочком откуда-то взяли[...]"
Чоловік 1965 року народження.

3 - "[...]Я сидела на лекции, на укрАинскам. Я не понимала. Лектор что-то рассказывает, а я не понимаю. Мы потом все равно отвоевали, чтобы лектор перешел на русский. Половина студентов были с уркаиноязычных областей, они там начали возмущаться, а мы им "у себя там будете лекции слушать как хотите"[...]"
Дівчина. 23 роки.

---

Прокоментую ззаду наперед.
3 - Зверніть увагу, дівчині 23 роки. У чьому році відзначатимемо 20 років Незалежності. Це коли я ходив на референдум у грудні 1991-го, їй було ~3. Можу уявити, як її батьки переживали, що їхнє дитя "нє сможет чітать Талстова і Дастаєвскава в аріхіналє", як переживала за свого сина одна лохудра з нашого класу.
Ну мені нічого сказати, хіба зазаначу, що ні Толстого, ні Достоєвського ця дівчина не читала.
Мабуть "многа букаф нє асіліа".

2 - Це я зустрів свого давнього знайомого по конторі, в якій працював з 2002 по 2003.
Уважно його вислухав, про "ґ", про "нові" слова "етава наваяза какова-та", потім питаю в українській він школі в чився? Ні. В російській. Українська була кілька уроків на тиждень.
А я в українській вчився. І починаючи з п'ятого класу, вчителька нам щороку надиктовувала слова-винятки, які читаються як "ґ" - "гава", "ганок", "ремиґати". І, доречі, так у селі й говорять, а я ні разу не з Заходу. Ні я, ні мої батьки, ні мої діди з бабами і прадідами та прабабами.
- Да? Хм. Інтєрєсно.
На цьому тему було вичерпано.

1 - Я пам'ятаю цей "чистий язик", який викладали у харківських школах. Беремо плакат, який я надибав у загашнику, коли РОБИЛИ ремонт приміщення у школі, де я ВІДРОБЛЯВ практику. На плакаті мужичок.
Під плакатом текст: "Мій дідусь РОБИТЬ на заводі".

Я починаю істерично реготати. Моя завучка - "Я так і знала, що у Віталіка буде така реакція".

Висновки.
Я теж пам'ятаю ті газети, але тієї фантастики, про яку згадував "номер 2" я не мав. Зате я виростав на автентичних текстах Василя Бережного, Олега Покальчука... І Достоєвського я "осіліл", хоча зізнаюсь "Войну і мір" лише у хрестоматійному варіанті. Але в нещодавно купленому покетбуці 602, є й Толстой і Достоєвський. Мені вже майже 39, то можна перечитати без шкоди для здоров'я. Все ж у питанні Достоєвського я цілком солідарний з товаришем Сталіним, який Достоєвського забороняв. Шкідливе чтиво для дітей, чи не таке ж шкідливе як і оце, справедливо б зазначити...
je_suis_la_vie: (La Vie)
Часто можна чути: "факти річ уперта", "факти річ вперта"... А чи знає звідки пішов цей вислів і чи знає хто його автора? :)

"Facts are stubborn things but statistics are more pliable"
-- Mark Twain.

Тож:
"Факти річ уперта, та статистика гнучкіша"
-- Марк Твен.

Profile

je_suis_la_vie: (Default)
je_suis_la_vie

September 2017

S M T W T F S
     12
3456789
10 111213141516
17181920212223
24252627282930

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 12:51 am
Powered by Dreamwidth Studios