je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Історія ця почалася нещодавно, у світлі політичних дискусій з моїми американськими колегами.
Все погано, кругом #зрада, кінець світу, Трамп усіх з'їсть... і поступово перейшло в історичну площину, на паралелі з Рейганом (не без мого чуйного керівництва) і як він порішав з похоронами сесесерлянда, і тут знову мої американські друзі сприснули з моєї лінії дискусії і перескочили на те, яким класним хлопаком був Горбачов, він об'єднав Німеччини, встановив мир в усьому світі і розвалив Імперію зла...



Я сумно зітхнув і почав терпляче пояснювати, шо даремно вони надають такої шляхетності демагогу, брехуну, паскуді, за наказом котрої дітей Києва виганяли на перше травня 1986 року під пекуче радіаційне сонце Чорнобиля; даремно вони ошляхетнюють ту мічену демагогічну падлюку, котра зараз активно підтримує лінію чинного президента Московії, хіба озвучує все це тими ж демагогічними псевдо інтелігентними зворотами, користуючись своїм псевдоавторитетом гробаря сесесерії, але - це не що інше як просто "добрий поліцай", котрий ввічливо просить піти назустріч "злому поліцаю", тому що він не злий, а робота в нього так, і за "державу прикро". Як можна, - питаю, - дослухАтися до людини, котра в усьому світі розповідала про демократію і гласність, а в самому сесесері було щонайменше 800 тисяч політичних в'язнів, котрих убивали там в той час, як Горбачов на красивій картинці вів переговори з Рейганом і весь світ плескав захоплено у долоньки? Горбачову, не Рейгану!



Українського поета Василя Стуса вбили у 1985 - рік, коли було оголошено Перестройку - котра теж є суцільно брехнею.



Уявіть, кажу, шо в Штатах убили поета, скажімо Генрі Лонґфелло, просто за те, шо він писав поезії своїм серцем. От за те саме убили Василя Стуса. Вважайте, шо ліцензію на це вбивство голодною смертю дав сам Горбі! Не знати про це він НЕ міг...



Після цього я послав моїх американських колег - прихильників демократів - читати Генрі Лонґфелло, котрим сам зачитувався на третьому курсі Університету...



Така ось у нас народна діпломасі...





Генрі Лонґфелло. "Пісня про Гаявату" (Вступ). Переклад Олександра Олеся (і принагідно, ще раз згадали Олександра Олеся, лише автор "Сміються, плачуть солов'ї міг так перекласти Лонґфелло).




Should you ask me, whence these stories? Whence these legends and traditions, With the odors of the forest With the dew and damp of meadows, With the curling smoke of wigwams, With the rushing of great rivers, With their frequent repetitions, And their wild reverberations As of thunder in the mountains? I should answer, I should tell you, "From the forests and the prairies, From the great lakes of the Northland, From the land of the Ojibways, From the land of the Dacotahs, From the mountains, moors, and fen-lands Where the heron, the Shuh-shuh-gah, Feeds among the reeds and rushes. I repeat them as I heard them From the lips of Nawadaha, The musician, the sweet singer." Should you ask where Nawadaha Found these songs so wild and wayward, Found these legends and traditions, I should answer, I should tell you, "In the bird's-nests of the forest, In the lodges of the beaver, In the hoofprint of the bison, In the eyry of the eagle! "All the wild-fowl sang them to him, In the moorlands and the fen-lands, In the melancholy marshes; Chetowaik, the plover, sang them, Mahng, the loon, the wild-goose, Wawa, The blue heron, the Shuh-shuh-gah, And the grouse, the Mushkodasa!" If still further you should ask me, Saying, "Who was Nawadaha? Tell us of this Nawadaha," I should answer your inquiries Straightway in such words as follow. "In the vale of Tawasentha, In the green and silent valley, By the pleasant water-courses, Dwelt the singer Nawadaha. Round about the Indian village Spread the meadows and the corn-fields, And beyond them stood the forest, Stood the groves of singing pine-trees, Green in Summer, white in Winter, Ever sighing, ever singing. "And the pleasant water-courses, You could trace them through the valley, By the rushing in the Spring-time, By the alders in the Summer, By the white fog in the Autumn, By the black line in the Winter; And beside them dwelt the singer, In the vale of Tawasentha, In the green and silent valley. "There he sang of Hiawatha, Sang the Song of Hiawatha, Sang his wondrous birth and being, How he prayed and how be fasted, How he lived, and toiled, and suffered, That the tribes of men might prosper, That he might advance his people!" Ye who love the haunts of Nature, Love the sunshine of the meadow, Love the shadow of the forest, Love the wind among the branches, And the rain-shower and the snow-storm, And the rushing of great rivers Through their palisades of pine-trees, And the thunder in the mountains, Whose innumerable echoes Flap like eagles in their eyries;-- Listen to these wild traditions, To this Song of Hiawatha! Ye who love a nation's legends, Love the ballads of a people, That like voices from afar off Call to us to pause and listen, Speak in tones so plain and childlike, Scarcely can the ear distinguish Whether they are sung or spoken;-- Listen to this Indian Legend, To this Song of Hiawatha! Ye whose hearts are fresh and simple, Who have faith in God and Nature, Who believe that in all ages Every human heart is human, That in even savage bosoms There are longings, yearnings, strivings For the good they comprehend not, That the feeble hands and helpless, Groping blindly in the darkness, Touch God's right hand in that darkness And are lifted up and strengthened;-- Listen to this simple story, To this Song of Hiawatha! Ye, who sometimes, in your rambles Through the green lanes of the country, Where the tangled barberry-bushes Hang their tufts of crimson berries Over stone walls gray with mosses, Pause by some neglected graveyard, For a while to muse, and ponder On a half-effaced inscription, Written with little skill of song-craft, Homely phrases, but each letter Full of hope and yet of heart-break, Full of all the tender pathos Of the Here and the Hereafter; Stay and read this rude inscription, Read this Song of Hiawatha! Як спитаєте мене ви — Звідки сі казки й легенди, Повні пахощів весняних, Холодку долин зелених, Диму легкого вігвамів, Шуму-реву водоспадів, Реву дикого, страшного, Як громи, що в горах трублять? Я скажу вам, відповім вам: «Із лісів, степів пустельних, Із озер Країни Снігу, З сторони Оджибуеїв, З сторони Дакотів диких, З гір і тундр, із саг і багон, Де блука між осокою Чапля сизая — Шух-шух-га. Знов кажу я вам — казки сі, Сі старі оповідання, Сі поспів’я Навадаги, Незрівнянного музики». Як спитаєте — де чув їх, Де знайшов їх Навадага, Я скажу вам, відповім вам: «В гніздах птахів, в нетрях лісу, На ставах в бобрових норах, На лугах в слідах бізонів, Серед скель в орлячих гніздах. Сі пісні пташки співали На болотах і на багнах, В тундрах Півночі сумної. Читовейк-стрибун співав їх, Манг — норець і гуска — Вава, Чапля сизая — Шух-шух-га І глухарка — Мушкодаза». Коли б далі ви спитали: «Хто ж то єсть той Навадага? Розкажи про Навадагу!» — На питання б відповів я, Відповів би таким словом: «Там, в долині Тавазeнта, Серед тиші пишних луків, Між потоками-громами Жив музика Навадага. Круг вігвамів індіанських Розстилались ниви, луки, Вдалині шуміли сосни, Бір стояв, зелений влітку, Білий, сивий в день зимовий, Повний співу і зітхання. Гей, веселі ті потоки Кожний здалеку пізнав би По їх поводі весною, По сріблястих вільхах влітку, По тумані в день осінній, А зимою по тих хвилях, Що припали білим снігом. Ось де жив той Навадага,— У долині Тавазента Серед тиші пишних луків». Там мені співав він пісню, Говорив про Гаявату, Про той день, коли він вперше Сей предивний світ угледів, Як він жив і як молився, Як він з сили вибивався, Як за свій народ боровся, За його щасливу долю. Ви, хто любите природу, Сутінь лісу, шелест листя, В сяйві сонячнім долину, І дощі, і завірюхи, І річки, що рвуться вдалеч В неприступних нетрях бору, І на горах грюкіт грому, Що лунає — наче б’ються, Лопотять орлині крила,— Ви послухайте сю пісню Непочатої природи — Пісню сю про Гаявату. Ви, хто любите легенди І красу балад народних, Сей далекий, ніжний голос Днів, давно-давно минулих, Голос тихої задуми, Що бринить нам ледве чутно, Так наївно, що не знаєш: Пісня се чи, може, казка,— Ви послухайте і сюю Оджибвейськую легенду, Що співа про Гаявату. Ви, в чиїм серці не погасла Віра в Бога і природу, В іскру Божу у людини, Ви, хто знаєте, що завжди Людське серце знало муки, Знало сумніви і сльози І у царство правди рвалось, Що крізь темряву глибоку Нас веде рука Господня І підтримує у стомі,— Ви послухайте сей щирий, Сей переказ первостайний, Пісню сю про Гаявату. Ви, що ходите весною По околицях зелених, Де схиливсь на огорожу, Що посивіла від моху, Барбарис гіллям червоним; Ви, що іноді в задумі Сидите на кладовищі І прочитуєте напис На пожовклому камінні, Напис простий, некрикливый, Але повний смутку-горя. Повний віри і любові,— Ви й сей напис прочитайте Над могилою старою — Пісню сю про Гаявату.
je_suis_la_vie: (La Vie)


Коли б не слухав "Червону Руту", завжди намагався уявити собі ту, кому вона присвячена.
Ну так, кожен може уявити собі свою дівчину, але я ставив себе на місце Володимира Івасюка, - хто та, про котру він думав, створюючи цю неймовірну пісню, таку люто небезпечну, за котру його і було вбито? Хто ж вона?
І ось нарешті побачив. Довго не міг відірватися, зір став тунельним, що аж хвилин за десять помітив косий погляд чорнявки за спиною.
Які вони тут світлі люди! А Марія - як сонце. :)

На світлині: Володимир Івасюк зі своєю одногрупницею Марією Соколовською-Марчук, якій він присвятив пісню "Червона рута".
Фото невідомого студента-медика. З архіву Марії Соколовської.

А оцей фільм - це MUST SEE для всіх без винятку. Цей фільм MUST HAVE на всіх ваших смартфонах, щоб ділитися й показувати всім.

Чому цього фільму немає на телебаченні?..

45 років тому вперше зазвучала пісня “Червона рута” - символ української естрадної пісні.

Прем'єра відбулася *13-го вересня 1970* року на Театральній площі Чернівців у прямому ефірі телепрограми “Камертон доброго настрою”. Пісню тоді виконав дует: сам автор Володимир Івасюк та Олена Кузнецова.

Пізніше, широкий шлях пісні торував ансамбль “Смерічка” Левка Дутківського, а солістами того колективу були Назарій Яремчук та Василь Зінкевич.

1971-го року саме українська “Червона рута” у виконанні Василя Зінкевича і Назарія Яремчука та Володимира Івасюка стала переможцем пісні року і невдовзі після цього, потрапляє на перші місця популярності в багатьох країнах Східної Європи.

Звечора суботи 12 вересня, а також протягом неділі та понеділка, в етері “Голосу Свободи” найбільша добірка кавер-версій всесвітньо відомого хіта. Майже пів сотні різноманітних варіянтів вічного хіта Івасюка: від танцювального до джазового й від рокового до застільного.

http://holos.fm/page/juvilej-chervonoyi-ruti-v-eteri-golosu-svobodi
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Колись я публікував цю сповідь у повному об’ємі в підзамку, присв’ятивши її Оксані Макар. Тоді жоден чоловік, який прочитав допис - іспиту не склав. Мені було так гірко за них, що я видалив тодішній допис.
Зараз повторю дослід - вже без підзамка.

Це сповідь моєї, тоді ще майбутньої, дружини. Їй було 21 рік. На дворі минав 1997. Початок Вересня.
Вірші теж її. У неї їх багато. Вони не пафосні, а скоріше стьобні, але це не кожному зрозуміло.

---
Далі... )
je_suis_la_vie: (проффесор)


сонце світить, дощ іде
квітнуть квіти, джміль гуде
на полях пасуться коні -
при підтримці “регіонів”

риба ловиться в ріці
прищик виліз на щоці
баба в церкві б’є поклони -
при підтримці “регіонів”

родить жито і овес
гавкає на місяць пес
котик спить на підвіконні -
при підтримці “регіонів”

підростає ввп
дядько в поїзді хропе
світлофор горить червоним -
при підтримці “регіонів”

роздягаються жінки
різко падають вінки
юля з юрою на зоні -
при підтримці “регіонів”

добре з ними ми живем
краще й краще з кожним днем
і усе у нас тепер
тільки завдяки пр

Перепост став дійсним лише за підтримки "Партії Регіонів".
je_suis_la_vie: (Default)
Сергій Жадан написав відкритий лист губернаторові Харківської області Михайлу Добкіну. Лист Жадана є відповіддю на відритий лист губернатора М.Добкіна «Українська інтелігенція зникає. Думки вголос», що з’явився вчора, 26 січня, на УНІАНі.

Висловлюючись на адресу всієї української інтелігенції, а насамперед її письменницької складової (зокрема, в листі згадано імена Юрія Винничука зі скандально відомим віршем «Убий пі***са», Юрія Андруховича, «опуси братів Капранових», а також – «жаданів, андруховичів, винничуків і Ко» – у множині і з маленьких літер), колишній скандально відомий мер міста Харкова стверджує, що «інтелігент, який шипить ненавистю до влади», пише «пасквілі» й послуговується «цвіллю ненормативної лексики та жовчними авторськими неологізмами-фекаліями» замість того, щоб писати й говорити «язиком українських геніїв Шевченка і Франка», – насправді не є патріотом, а лише «відпрацьовує грантові вливання», завдаючи при цьому «шкоди для майбутнього країни» й розколюючи її навпіл.

У відповідь на цю «думку вголос» Сергій Жадан закликає губернатора «пройтися власними партійними списками» в пошуках «лжепатріотів» і «шкідників» замість того, щоби шукати їх серед української інтелігенції.

Далі подаємо лист Сергія Жадана повністю. )
je_suis_la_vie: (I want you!)
Я ніколи не був в особливому захваті від творчості Юрка Винничука як письменника і публіциста через певний нмд нарцисизм та надмірний (знову ж нмд) епатаж, хоча маю більшість його книжок і окремі речі читав із задоволенням. Однак після звернення комуніста Грача (треба розуміти, з позицій морального кодексу будівника комунізму?) до Генеральної прокуратури, порушенням нею кримінальної справи і початком з боку львівської міліції слідчих дій, зокрема відібрання у автора пояснення по суті заяви Грача, вважаю своїм моральним обов'язком підтримати поета Юрка Винничука, зокрема публікацією і популяризацією вірша, який фігурує в комуняцькому доносі.

Не мають виродки з під кривавих знамен визначати моральний клімат в українському суспільстві!

А особливо бридко, коли ця гидота знаходить підтримку з боку вічно заслуженої і вічно лауреатної укрінтелігенції. Невже навіть на старість та на порозі вічності хребет так і не збувається гнучкості? Чи та "дуля попід саму пику" аж така вже солодка, що страх Божого Суду перебиває?

politiko.ua


Настала пора, коли кожен із нас
Постав перед вибором часу:
До влади прийшли бандюки й брехуни,
Наперсточники й свинопаси.
Здолали державу і склали до ніг,
П’ючи нашу кров як вампіри,
А їхній пахан, ледь прибитий яйцем,
Веде нас до прірви.
Бандитом він був і бандитом зоставсь
Тепер уже вищого класу.
Бо вже не шапки, а мільйони краде –
Убий підараса.
За те що Вкраїну продав ворогам
І заповіти Тараса,
Привів табачню і московських попів –
Убий підараса.
Табачніки правлять свій відьомський бал,
Зійшла, мов зоря, їхня раса.
Ми знову раби й малороси-хохли –
Убий підараса.
Тебе не забуде Вкраїна коли,
Шахтарю з Донбасу,
Ти візьмеш у руки сталеве кайло
І вб’єш підараса.
Нема в нас святішої більше мети
Чи іншого спасу!
У бога прощення піди попроси
І вбий підараса.
Коли на тарілочці нас подадуть
Кремлю, що вже плямкає ласо,
То буде запізно, повстань і убий!
Убий підараса!

(с) Юрко Винничук
je_suis_la_vie: (La Vie)
Я оце слухаю й дивлюся на оцю красу і ніяк не наслухаюсь і не надивлюся цілий день. До чого ж красиво!



Якби якась наша скрипалька знялася у подібному кліпові, то зацькували б - "шароварщина".
Але ж тут усе на місці, усе правильно і нічого зайвого. Японці таки глибоко гармонійні люди.
Ікуко Каваї "100 відблисків води".
je_suis_la_vie: (Лента За Лентою)


Пусть меня извинят за москальскую мову,
Если в данном контексте она некрасива,
Но - мое восхищение городу Львову,
А точнее, конечно - свободному Львиву!

Украина! Где ныне надежды Майдана?
Над тобою глумится донецкая банда!
Эти гниды - детеныши вшей Магадана -
Вновь велят тебе чествовать флаг оккупанта.

Флаг расстрелов и пыток, флаг Голодомора,
Лагерей, депортаций, кровавого бреда,
Палачей и рабов, нищеты и позора,
Флаг бездарной войны и постыдной победы!

Чтоб у тех депутатов отсохли культяпки,
Чтоб родные плевались, заслышав их имя!
В Украине вывешивать красные тряпки -
Это хуже, чем свастики в Йерусалиме!

И ведь главное - все по закону, хоть режьте!
А в ответ - ни импичмента нет, ни волнений...
"Ще не вмерла..." в эфире звучит, как и прежде,
Но увы - вызывает все больше сомнений.

И в России, зашедшейся в рабском угаре,
Все довольнее лыбились хамские хари,
И ползли на парад недобитые твари -
Не солдаты (тех нет уже), а вертухаи.

Но львивяне не предали память народа
И пошли, наплевав на ментов и приказы,
Чтобы встать на пути коммунячьего сброда,
Чтоб сорвать этот шабаш червоной заразы!

И несладко досталось москальским агентам -
Отстоять свои фетиши коротки лапки!
И валялись в грязи их фальшивые ленты,
И пылали по городу красные тряпки!

Пусть теперь пропаганды казенные жерла
Изрыгнут "хулиганы!", кремлевским в угоду -
Слава хлопцам, что впрямь доказали: не вмерла!
Есть кому заступиться за честь и свободу!

Нет, не все еще в жизни решает парламент!
Если с ними законы, но правда - за вами,
Значит, надо идти, наплевав на регламент,
И сразиться с совками не только словами!

Затолкайте им в глотки их цацки и флаги!
Превратите их идолов в прах и руины!
Чтобы те, кто мечтает о новом ГУЛАГе,
И ступить не могли по земле Украины!

И пускай подводить еще рано итоги,
И у власти в столице - все та же орава,
Но сегодня во Львиве был день перемоги!
Коммунякам - гиляку! Героям же - слава!

9 мая 2011

Оригінал
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Спостерігаю за реакцією ЖуЖу, і бачу, що на відміну від тієї єдності проти вторгнення Штатів до Іраку вже вісім років тому, сьогодні народ розділився на два табори: Каддафі - гут! Європа - мудаки! Каддафі - мудак, Європа - гут! :)

Пам'ятаєте віршик? )

Написав його невідомий автор, приурочивши до початку другої Іракської кампанії 2003-го, заодно і пригадаєте чим воно все закінчилося та проведете паралелі з реакцією світу на військову операцію у Лівії зараз...

А у мене ж... - у мене є свої думки з приводу ланцюгової реакції переворотів на Близькому Сході, і поки що я їх не описуватиму тут. Щоб не сполохати наше українське щастя... ;)

P.S. Чудно читати всяких підарасів, що вже намалювали свої ЗМІ-їнні писки і несуть дурню, що Каддафі фінансував Помаранчеву Революцію. :D Досить ржачно, беручи до уваги, що ось буквально років 2-3 тому ходили статейки, що то - Бєрєзовський давав гроші на Помаранчеву Революцію. :))) Чи можна вірити Арфушу - це питання риторичне, як і тим, хто писав про гроші БАБ-и... :)))
je_suis_la_vie: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] alex_glbr at Віршик


Жесть. Вразило.
Побачено у коментах тут:

ИСТИНА НА ЛАДОНИ
Семён Битый

Проблема глубже – там, в седых годах,
Когда катком по сёлам – тридцать третий –
Из года в год живёт в народе страх,
И от рабов рабы плодятся – дети,

Тьмы саранчи – российской кацапни,
Что мёртвый дом с востока заселила

В чужой стране – чужие здесь они
И тянут вниз – и нет подняться силы,

Болезнь глубже – там, в чужой войне
Тиранов пир – людскими черепами,
И в Богом проклятой расхристанной стране,
Что скалит пасть имперскими клыками,

А власть дебилов – так себе, пушок,
Синячной плесени разводы, вонь и пена,
Совка прощальный тост "на посошок"

Сочится гной из вековой гангрены.

И всё же верю, боль – не навсегда,
Короста страха – не навечно длится,
Надеюсь всё же, жду – придут года –
Стране из пепла птицей возродиться.

 

 
je_suis_la_vie: (La Vie)
Надихнувся І. Бігдановим постом...

Що виведе Сішний код наведений нижче?

main() {

        printf(&unix["\021%six\012\0"], (unix)["drop"]+"gun"-0x71);

}

Колись - років чи з п'ять, чи шість тому - читав дуже добрий підручник. Французькою (коли б вона мені ще згодилася? :)), і лише у ньому зустрічав цю задачу. Більше ніде не попадалася, окрім як на одній співбесіді у нашому манюньому Кішлачку. :)

Відповідь літерами білого кольору... )
je_suis_la_vie: (La Vie)
Оце під впливом Дена Сімонза, Гіперіон Кантос якого я собі недавно купив, зацікавився Джоном Кітсом...
Заінтригувало - хто ж це за хлопець такий, що надихнув Дена Сімонза?..


To G.A.W.

Nymph of the downward smile and sidelong glance!
In what diviner moments of the day
Art thou most lovely?—when gone far astray
Into the labyrinths of sweet utterance,
Or when serenely wandering in a trance
Of sober thought? Or when starting away,
With careless robe to meet the morning ray,
Thou sparest the flowers in thy mazy dance?

Haply 'tis when thy ruby lips part sweetly,
And so remain, because thou listenest:
But thou to please wert nurtured so completely
That I can never tell what mood is best;
I shall as soon pronounce which Grace more neatly
Trips it before Apollo than the rest.

More.

До дівчини

О, ця усмішка вниз і погляд скоса!
В яку ж ти, німфо, неповторну мить
Найчарівніша? Як розмови нить
Заводиш весело до закрутоса
Примхливого? Як раптом, безголоса,
В задумі йдеш? Як ранкову блакить
Зустрінути біжиш - і наступить
Боїшся на стебло, простоволоса?

Це щастя, як, уста рознявши, ти
Стоїш і слухаєш. Ти вийшла з лона
Принадності самої й простоти.
Яка ж найкраща в тебе оболона?
Якій із грацій удалось пройти
Доладніше під оком Аполлона?

Далі.
je_suis_la_vie: (Іду на ви!)
Вітальна листівка.

Судьба причудлива и, думаю, слепа.
Фамилия на «ов», но воевал в УПА.
Привел меня туда авантюризм.
Но подарил мне правильную жизнь.

Безумный случай — и потом леса.
Топор опасности угрюмо нависал.
Сначала любопытство, а потом
походы долгие. Сходило семь потов.

Навеки я запомнил голый склон
и серый камень. Защищал лишь он.
Тупая мысль стучала у виска —
не допустить гранатного броска.

Мой озверевший пулемет строчил,
а я терял остатки жалких сил —
ведь мне шестнадцать, хочется пожить.
Гранаты взрыв — и оборвется нить.

Но милостив ко мне был добрый Бог.
Он выскользнуть из западни помог.
Заход к нам в тыл бездарно прогорел.
Жаль, пулемет остался на горе.

Наш четовой за это не ругал.
И даже буркнул: «Мал хоть, но удал».
Один мой подвиг был на той войне.
Но страшный склон годами снится мне.

И я не знаю как его прогнать,
восстановить спокойной жизни гладь.
Ведь я себя за Родину губил.
Не на себя я тратил бездну сил.

Пускай моя фамилия на «ов»,
но я услышал Украины зов.

Александр Муратов*, via [livejournal.com profile] iryn_mykola.
je_suis_la_vie: (Іду на ви!)
ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА

Переяславська Рада
починається знов.
Не приїде Ульянов,
не приїде Хрущов,
Є хахли невмирущі,
московитів нема -
Позмітала в могили
азіатська чума.
Але Путін приїхав,
мов колись Бутурлін,
І жадає дзвонити
в переяславський дзвін...
Ми задзвоним, задзвоним,
химородна маро,
Ти почуєш, як грає і Дністер,
і Дніпро,
Як козацької крові
гримить течія -
Україна ніколи не буде твоя!

Ти почуєш, як дзвонить
пшениця в блакить,
Як Виговського шабля
в Конотопі дзвенить,
Як Мазепу ламає
петровська орда,
Як у Сеймі Червонім
закипає руда.
Як горять у Батурині
крики дітей,
Як сміється від горя
у Полтаві Еней,
Як Тарас піднімає
державний клейнод,
Як рабів дух свободи
обертає в народ.
Як на шиях тріщить
тристалітня шлея,
Україна ніколи не буде твоя!

Ми без тебе на Раду
зберемося самі,
І приїде Богдан
у пошані й срамі,
І розкаже, як нам
за братерську любов
Заплатили тюрмою,
скреготанням оков.
Ти почуєш,як дзвонять карпатські вітри,
Як на площі гудуть
не твої прапори:
Хай встає Джугашвілі
із гробу, як звір,
Хай підписує зрадник
яничарський папір.
Хай згинається вдвоє
хребет холуя -
Україна ніколи не буде твоя!

В Переяславі Рада,
ні, не Рада, а Суд:
Всі облуди й полуди
палахтять, як мазут,
Прозріває на сонці
наша доля сліпа.
Під снігами Сибіру
видно сотні УПА,
Під полями Вкраїни -
мільйони людей,
Що від голоду спухли
й обернулися в глей.
Ти приїхав дзвонити,
повертайся - й дзвони,
Всіх царів піднімай
з кам'яної труни,
Дай орлові двоглавому
голосок солов'я -
Україна ніколи не буде твоя!

Дмитро ПАВЛИЧКО

SRC
скоморохи в Запорожці )
je_suis_la_vie: (Лента За Лентою)
Цей архіскромний постик хочу присв'ятити гарячому юнакові Юркові Зденервованому. Ніхто його не видаляв, він сам видалився, шановні френди й френдеси: в СБУ "видалялка" ще не виросла.
Юрку, рілекс, вгамуйся, не швиди, не гарячись...

Далі... )
je_suis_la_vie: (проффесор)
СЛУЖБА БЕЗОПАСНОСТИ МАЛОРОССИИ

Семён Битый

Сверх-сверх сверх-сверх сверх-сверх секретный
ДокУмент диссидент украл,
НКВД-ешный и запретный
ДокУмент он - врагам продал!

В докУменте – секрет державы –
Никто ж до этого не знал,
Почём цена солдатской славы,
И с кем пирует генерал.

И вот в подполье отщепенцы
Инсинуации плодят,
Им молодые извращенцы
В рот без зазрения глядят,

Студенты в ВУЗах куролесят,
Спивают песни про Майдан,
Жуть в животе от этих песен -
Вот-вот, и кинут клич – айда!

И вот уж бунт в народе зреет,
Кровавый против власти бунт,
Былой Гарант реванш лелеет –
Глядишь – по холке на..ут!

Стабильности стоит на страже
Озимый фюрер с СБМ,
Он не боится вовсе даже,
И даже не дрожит совсем!

Гебешный фюрер – не таковский,
Наследник Берии – он бдит,
Гламурный фюрер Хорошковский
От злых бандеров защитит!

Он диссидентов арестует,
По тюрьмам расшурует сброд -
И в счастье скопом возликует
Советский наш, простой народ!
je_suis_la_vie: (Свічка)
Резюмуючи той балаган, що ми спостерігали цього 9 травня... я хоч Євтушенка і не люблю, але цей вірш мене просто свого часу розплющив...

За Лесиними мотивами...


СССР — ФРГ, 1955 год (репортаж из прошлого века) )
je_suis_la_vie: (La Vie)
СИНОВІ (переклад Василя Стуса)

Коли ти бережеш залізний спокій
всупір загальній паніці й клятьбі,
коли наперекір хулі жорстокій
між невірів ти віриш сам собі.
Коли ти вмієш ждати без утоми,
обмовлений, не станеш брехуном,
ошуканий, не піддаєшся злому
і власним не хизуєшся добром.
Коли тебе не порабують мрії,
в кормигу дум твій дух себе не дасть,
коли ти знаєш, що за лицедії —
облуда щастя й машкара нещасть.
Коли ти годен правди пильнувати,
з якої вже зискують махлярі,
розбитий витвір знову доробляти,
хоча начиння геть уже старі.
Коли ти можеш всі свої надбання
поставити на кін, аби за мить
проциндрити без жалю й дорікання —
адже тебе поразка не страшить.
Коли змертвілі нерви, думи, тіло
ти можеш знову кидати у бій,
коли триматися немає сили
і тільки воля владно каже: стій!
Коли в юрбі шляхетності не губиш,
а бувши з королями — простоти,
коли ні враг, ні друг, котрого любиш,
нічим тобі не можуть дорікти.
Коли ти знаєш ціну щохвилини,
коли від неї геть усе береш,
тоді я певен: ти єси людина
і землю всю своєю назовеш.

Оригінал )
je_suis_la_vie: (Надія)
"Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків."

"Блажен муж, который не ходит на совет нечестивых и не стоит на пути грешных и не сидит в собрании развратителей."

"Happy is the man who does not go in the company of sinners, or take his place in the way of evil-doers, or in the seat of those who do not give honour to the Lord."

"Heureux l'homme qui ne marche pas selon les conseils des méchants, qui ne va pas se tenir sur le chemin des pécheurs, qui ne s'assied pas en compagnie des moqueurs."

Псалми 1:1/Psalms 1:1

На добраніч! :))

Profile

je_suis_la_vie: (Default)
je_suis_la_vie

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16 171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated May. 27th, 2017 11:05 pm
Powered by Dreamwidth Studios