je_suis_la_vie: (Default)
Уважно передивився шо було в Ютюбі. Ось що відразу спливло у спогадах. :)
Ви шо думаєте, шо вони такі оригінальні? :) Онлайн арешт Бочковського, виступ Мік... Пш... тьху ти - Шокіна! у Верховній Раді. :) Віддаймо належне: підготувався він до цього циркового шоу добре, авжеж. Але нема нічого нового під Сонцем. Шокіна відразу видно з кого бере приклад.

Надзвичайно цікво було спостерігати за депутатськими пиками, а потім слухати "бурниє аплодісмєнти, пєрєходящіє в овациі"(с). Як це знайомо! Цікаво скільки психологів на наших депутатах дисертацій поназахищали? Там же ж клондайк непочатий! І дряпічка на дряпічці дряпічкою поганяє.

А далі уривок з Віктора Суворова "Контроль", щоб не бути марнослівним у порівняннях. Самі подивіться чиїх сенсеїв вони ґакусеї. Ага. :)

---

А товарищ Микоян – про то, как наймиты капитала сжигают посевы, как сваи мостов подпиливают, как в тоннели на рельсы многотонные глыбы втаскивают.

Слушает зал с почтением и вниманием. Каждый зам начальника областного управления и не такие страсти рассказать может. И потому слушает. Понять старается, куда же все это клонится.

А вот куда:

– Распоясался враг, бояться перестал. Не потому ли перестал, что бдительность некоторых чекистов притупилась?

Вот оно. Поприжало зал.

– Не потому ли враг себя спокойно чувствует, что в безнаказанности уверен? Не потому ли…

А из глубины зала – шаги. Замер зал. Каждый вперед смотреть должен. На товарища Микояна. На товарища Сталина. И на товарища Ежова шепчущего. А назад смотреть не моги. Не положено головой крутить, не положено оглядываться, когда речь столь важная со сцены гремит. Такие ужасы товарищ Микоян докладывает, что даже и не верится.

Трудно в речь товарища Микояна вслушиваться. Товарищи в зале больше звуки шагов слушают. И трудно что-то кроме них слышать. По залу из самого дальнего конца в сторону сцены кто-то не торопясь вышагивает. Понимает каждый: зря по залу никто ходить не станет, когда товарищ Микоян речь произносит, когда товарищ Сталин ее слушает.

Насте через секретное окошечко все видно. Это Холованов по залу идет. Спокойно идет. Не спешит. И двое в сером с ним. Товарищи в зале на Холованова смотреть не смеют. Товарищи в зале в президиум смотрят. И каждый плечиком как бы прикрывается от шагов. Все, кто слева от прохода, чуть левее

подались. Все, кто справа от прохода, – вправо. Вроде магнитным полем всех от прохода чуть раздвинуло. А Холованов начальника Омского управления НКВД чуть рукой тронул. Майора государственной безопасности товарища Хватова. Повернулся товарищ Хватов к Холованову тихо и вопрос без слов: меня? Холованов ему также вежливо кивочком без слов: тебя.

Встал товарищ Хватов, из зала пошел. Пригнувшись. Тихонько. Чтоб не скрипнуть. Чтоб говорящему с трибуны товарищу Микояну не мешать. Чтоб тишину не нарушить, чтоб головой своей перспективу на президиум не заслонять. Видом своим товарищ Хватов извиняется за беспокойство.

Пошел из зала. И двое в сером за ним.

А Холованов остался.

Только в тень отошел. За колонну.

Смотрит Настя в окошечко. Удивительный концерт. И на сцене удивительный, и в зале удивительный. Нескончаемую речь придумал товарищ Микоян, а по проходу вновь Холованов идет и двое в сером с ним. И вновь силовое поле головы от прохода к стенам отжимает. Товарищ Микоян – о вредительстве в куроводстве, а шаги по ковру приближаются. И снова Холованов кого-то по плечику. И оборот головы: меня? Тебя. Кого ж еще? И пошел товарищ враг по ковру на цыпочках.

На выход.

Товарищ Микоян – о вредительстве на лесоповале. Совсем зал замер. Это не в бровь, это – в глаз. Только сказал, что в лагерях лес не так валят, а уж двое в сером тронули за плечо начальника управления Амурских лесоповальных лагерей: пройдемте. Смотрит Настя в зал, изменения отмечает: чем больше врагов из зала выводят, тем яростнее зал оратору аплодирует. К месту и не к месту. И возгласы: «Великому Сталину – слава!» То один вскочит с места, то другой: «Слава великому Сталину!»

А товарищ Сталин речь слушает. Товарищ Сталин весь из внимания соткан, из внимания вылеплен. Вроде не про него кричат. Расползается истерика по залу. А ему дела нет. Он даже не замечает, как его любят, как за него готовы жизни класть на алтарь отечества.

Трудно Насте понять сталинскую тактику. Смотрит Настя в окошечко потаенное – одного в толк взять не может: почему товарищ Сталин Холованова на такое дело пустил? Такая практика противоречит теории людоедства. Если по науке все делать, так не Холованова на это дело ставить, а самих чекистов. Пусть сами друг друга арестовывают, пусть сами друг друга пытают, пусть сами друг друга в затылки стреляют. Чтоб инстинкт людоедства не притуплялся. Чтоб не верил никто никому. Чтобы каждый всех других боялся.

И ненавидел.

С другой стороны, разве чекисты Ежова мало истребляют друг друга? Нет, инстинкт людоедства не притупился. Просто товарищ Сталин разные приемы применяет. Товарищ Сталин бросает противников, как хороший самбист – и левым захватом, и правым. Товарищ Сталин, как хороший самбист, не повторяется. Товарищ Сталин, как хороший самбист, в любой момент непредсказуем. Больше всего человек боится неопределенности. Вот она, неопределенность. По залу в сверкающих сапогах ходит.

Тут Жар-птица поняла, что держать всех этих товарищей под контролем можно только страхом. Каждый день должен товарищ Сталин власть свою чекистам демонстрировать и каждый день ее доказывать.

И еще: надо Сталину сделать Холованова врагом всех чекистов. Чтобы все до последнего чекиста Холованова персонально ненавидели и персонально боялись. Чтобы сговориться с Холовановым не могли.

Так что не отступает товарищ Сталин от теории людоедства.

Ни на шаг.

Завершил товарищ Микоян речь. Призвал чекистов учиться пролетарской бдительности у товарища Ежова так, как товарищ Ежов учится у товарища Сталина. Громыхал зал аплодисментом, вроде молния небо расколола, вроде врезалась в дуб шестисотлетний, переломав его пополам.

Зажмурь глаза и услышишь, что еще одно могучее дерево страшным ударом раздробило в кусья древесные. Грохочет зал аплодисментом, вроде молнии рощу дубовую в щепы ломают. Настя в потолок смотрит: если в резонанс попасть, обвалится потолок. Это из курса элементарной физики известно. Надо будет Холованову подсказать, где опасность. А то в следующий раз оборвется потолок со стенами и балконами. Дохлопаемся…

Отгремел зал. И пошли выступающие с трибуны мудрость сталинскую восхвалять. И пошли выступающие призывать к террору беспощадному, к истреблению врагов, как бы искусно они ни маскировались, под какими бы личинами ни прятались. Хлопает зал выступающим. Одобряет. Требует зал: «Смерти! Смерти! Смерти!»

Смерти, товарищи, желаете?

Это можно. Это пожалуйста. Это сколько угодно. Вот вам, если так уж хочется: снова Холованов идет. Не спешит. В задних рядах, которые он прошел, – облегчение. Лица в задних рядах такие, словно несли грузчики каждый по пять мешков цемента, но вот сбросили их и присели под стеночкой: глаза к небу, языки наружу, на губах улыбка глупого счастья.

Чем больше рядов проходит Холованов, тем больше расслабления в задних рядах, тем больше напряжения в передних.

Но прошел Холованов все ряды и по ступенькам – на сцену. Замер президиум. Тут на сцене весело было, тут на сцене вроде и не замечали, что там внизу происходит. Оживились товарищи в президиуме, воротники поправляют, прически. Так

новобранцы себя ведут под взглядом свирепого старшины. Только товарищ Сталин невозмутим. Только товарищ Сталин выступление слушает, головой покачивая, то ли одобряя говорящего, то ли не соглашаясь с ним.

Оглядел Холованов президиум. У товарища Ежова глаза бегают, рукам товарищ Ежов места найти не может: карманы свои на груди ощупывает, воротник проверяет, застегнут ли. Только сейчас в сталинское ухо щебетал… а тут челюсть дрогнула и отвалилась. И товарищ Микоян неспокоен. Товарищ Микоян – в галстуке. Так вот – за галстук себя, за ворот рубахи: вроде все застегнуто, вроде галстук завязан, но чуть давит…

Не стал Холованов Ежова брать. И на Микояна сегодня приказа не было. Пошел Холованов к трибуне – и выступающего за плечо: пройдемте…
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)

Сім засад здорової громадської політики.


Зауваження до Економічного Клубу Детройта


Лоренс В. Рід, видано 29 жовтня, 2001
Переглянуто, червень 2006

Коли я вперше виходив на подіум, щоб прочитати свою доповідь, надруковану тут, я виступив зі зверненням до Детройтського економічного клубу, всесвітньо визнаного форуму з обміну ідеями. Я вроджений оптиміст, це престижне місце зустрічей є дуже популярним, але я не міг уявити, яку увагу привернуть до себе "Сім Засад Здорової Громадської Політики" у наступні дні та роки.
Далі... )
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Спостерігаю за реакцією ЖуЖу, і бачу, що на відміну від тієї єдності проти вторгнення Штатів до Іраку вже вісім років тому, сьогодні народ розділився на два табори: Каддафі - гут! Європа - мудаки! Каддафі - мудак, Європа - гут! :)

Пам'ятаєте віршик? )

Написав його невідомий автор, приурочивши до початку другої Іракської кампанії 2003-го, заодно і пригадаєте чим воно все закінчилося та проведете паралелі з реакцією світу на військову операцію у Лівії зараз...

А у мене ж... - у мене є свої думки з приводу ланцюгової реакції переворотів на Близькому Сході, і поки що я їх не описуватиму тут. Щоб не сполохати наше українське щастя... ;)

P.S. Чудно читати всяких підарасів, що вже намалювали свої ЗМІ-їнні писки і несуть дурню, що Каддафі фінансував Помаранчеву Революцію. :D Досить ржачно, беручи до уваги, що ось буквально років 2-3 тому ходили статейки, що то - Бєрєзовський давав гроші на Помаранчеву Революцію. :))) Чи можна вірити Арфушу - це питання риторичне, як і тим, хто писав про гроші БАБ-и... :)))
je_suis_la_vie: (ukraine_russia)
На одному з російських каналів з наймасовішим глядачем з’явився просто неймовірно знущальний ролик про президента України. При цьому, знаючи ситуацію в Росії, такий кінематографічний «шедевр» не міг потрапити на екрани телевізорів без санкції і замовлення Кремля.

Українські засоби масової інформації поспішили нагадати нашому читачеві і глядачу, що подібними фільмами росіяни вже «нагороджували» президентів Грузії і Білорусі, тобто Саакашвілі і Лукашенка. Одначе чомусь ніхто не звертає увагу на той факт, що фільми про Саакашвілі і «бацьку» носили викривальний характер, а «кліп» про пана Януковича носить яскраво виражений знущальний характер.

Над президентом найбільшої за площею держави Європи і п’ятої за чисельністю населення відверто знущаються «брати і стратегічні партнери». В чому ж тут справа? Чому людина, яка підписала угоду, всупереч конституції своєї держави, про перебування російської військової база на території України аж на 25 років, опинилася не просто під вогнем критики тих, які отримали від неї все, що хотіли, але натомість ці ж люди на неї вилили відро помий презирства і знущання?

Для мене очевидно, - даний феномен має два аспекти: психологічний і геополітичний. )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Колись [livejournal.com profile] nikolauskass піарив книги з Історії Українського визвольного руху. У світлі останніх подій пропіарю ще раз.



Качати можна тут

Як один хлопець сходив скачувати документи )
...і виклав частину тут.
Тож можна здаватися :)))
Деякі книги можна придбати на Нашому Форматі

P.S. О! Мало не забув. Днями ось, виходячи з дому, побачив у прихожій чиїсь книги. Хтось непотрібне виклав на столі.
Я подивився, що там цікавого. Взяв собі картки картин з Київського художнього музею, Львівського, Лєнінгррадського...
А ще там лежала брошурка журналу "Огоньок". Автор тексту Бенедикт Сарнов, назва "Феномен Сталіна". Ну сталінізм - це одна х моїх найулюбленіших історичних тем, тому її і взяв.
Прочитав дуже уважно. Пошукав у Ґуґлі, і знайшов-таки той текст. Спочатку він може здатися нудним, але щодалі то все крутіше. Це щось на зразок ретро психоісторії. Як з текстів певного письменника сталінської епохи, який про Сталіна і слова не написав, аналітично вивести ким був Сталін для письменника і для самої епохи.
І там мені ще сподобався термін "сталінщина". Дуже влучно змальовує явище, яке породило "джугадрочерів" сьогодення - які ж вони нудні...

Дибр.

Aug. 27th, 2010 09:52 pm
je_suis_la_vie: (La Vie)
Іде якось Змій лісом з блокнотиком та ручкою.
Зустрічає Кабана:
- Ти хто?
- Я К-к-к-кабан, - перелякано белькоче Кабан.
- Записую. Кабан. Завтра вранці прийдеш, я тобою поснідаю. Питання є?
- Н-нн-не-не-ма...
- Вільний.
Іде Змій далі, бачить Ведмідь.
- Ти хто?
- В-ве-ве-ведмідь.
- Записую. Ведмідь. Завтра після полудня до мене з'явись, я тобою обідатиму. Питання є?
- Н-не-не-ма-й-й-є...
- Вільний.
Іде Змій далі, бачить Заєць. Чи то п'яний, чи то такий дурний по жизні...
- Ти хто?
- Заєць! Гік...
- Записую. Заєць Гік. Завтра ввечері приходь до мене, я тобою повечеряю. Питання є?
- Є. Гік... А можна не приходити? Гік...
- Можна. Викреслюю.

--- )
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Наигравшись в страйкбол, выпускник ХАИ застрелил милиционера и ранил двух сотрудников УГРО. В его доме на окраине города изъяли целый арсенал оружия.
Далі... )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
--- Любопитні журналісти "Новой" досліджують історичні паралелі Проффесора:

Ближайшее окружение гаранта завоевывает его доверие методами Лаврентия Павловича, тем самым делая из президента диктатора. Такой интенсивной и массированной охоты, которую (ежели верить окружению Виктора Януковича) нынче устроили за президентом Украины террористы всех мастей — начиная от проплаченных Березовским чеченских смертников-водителей и заканчивая отечественными радикал-оппозиционерами, возглавляемыми Юлией Тимошенко, — не знали ни Сталин, ни Гитлер. Хотя эти двое были заветными целями для многих киллеров той эпохи.

Вче частіше зустрічаю прізвище "Янукович" зі словом "убити", "смерть"... :)))



--- Ще цікавинка для любителів халяви у мишоловці... :)

Похоже, внешняя политика Виктора Януковича будет такой же многовекторной, как у Леонида Кучмы. Помимо ориентации на Россию, президент бросает грешный взгляд в сторону Китая. Грешный, потому что две страны находятся в пока скрытой, но уже ощутимой конфронтации. Правда, у президента есть уважительная причина — ожидание правящим классом шаровых денег, витиевато именуемых «инвестициями».

В сентябре этого года Янукович отправится с визитом в Китай — показывать местной элите, что есть в Украине на продажу. Вслед за ним в КНР отправится премьер Николай Азаров — преподносить китайцам конкретные проекты. Эти поездки подготавливают украинские лоббисты украино-китайских проектов. В первую очередь, Международный фонд «Единый мир», который провел научно-практическую конференцию «Шанхайский проект для Украины».



Ну після цієї статті так само і згадується: Не хочете вчити українську - вчитимете китайську. Сапієнси зрозуміють підтекст цієї фрази, іншим вже не допоможеш. Та і не палаю бажанням я комусь допомагати.
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Емоційне життя народів (The Emotional Life Of Nations)
Ллойд деМоз (by Lloid deMause)

Розділ 4 – Відтворення ранніх травм у війнах та суспільному насильстві.

 

"Справедлива війна за істинні ідеали держави стає поштовхом у її розвитку; країна проходить шлях у кілька десятиліть за кілька років, війна стимулює усі здорові сили та нейтралізує приховану отруту."

 

--Адольф Лассон



Коли Адольф Гітлер в 1907 році, у віці вісімнадцяти років, переїхав до Відня він, як пізніше писав у Майн Кампф, часто блукав кварталом повій, де стікав безсилою люттю до “евреїв та іноземців”, які заправляли “огидною торгівлею пороком”, “опоганювали недосвідчених білявих дівчаток” та впорскували “отруту” у кровотік Німеччини.1

За місяці до того, як ця облуда про отруйну кров остаточно сформувалася, Гітлер мав єдине палке захоплення своєї юності – дівчину на ім’я Стефані.2 Гітлер науявляв собі, що Стефані в нього закохана (хоча в дійсності вона ніколи з ним до того й не зустрічалася) та придумав собі, що може спілкуватися з нею через телепатичний зв’язок. Він так боявся до неї наблизитися, що розробив плани її викрадення з метої убивства, а потім і самому вчинити самогубство, щоб поєднатися з нею у смерті.

Далі... )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Для тих, хто слідкує за перекладом Ллойда деМоза, почитайте коментарі до статті...
В цьому-таки щось є. :)
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Емоційне життя народів (The Emotional Life Of Nations)
Ллойд деМоз (by Lloid deMause)

Розділ 3 — Дитяче походження Тероризму

 

"Той, хто омиватиме моє тіло навколо статевих органів - нехай одягне рукавиці, щоби мене там не торкатися."

 

--Заповіт Мохаммеда Атта




В ході історії велика частина світу поза межами Заходу дуже відстала у методиках вирощування дітей і в результаті цього виникла глибока різниця у типах характеру народів; віднедавна це призвело до виникнення глобальної терористичної війни проти цінностей ліберального Заходу. Щоби зрозуміти, що це за війна, не завадило б дізнатися чому люди стають терористами – які життєві історії, що формують їхній світогляд їх об’єднують. Ці знання допоможуть нам побачити чому вони хочуть убити “Американських невірних” разом із собою, щоби, дізнавшись, ми змогли докласти зусиль на усунення джерел їхнього насильства та попередити появу тероризму у майбутньому. Коріння терористичних нападів сьогодення лежить, я вважаю, не в тій чи іншій помилці Американської зовнішньох політики, а в надзвичайній жорстокості у сім’ях, в яких виростали терористи. Діти, котрі зростають, щоб стати ісламськими терористами є продуктами жіноненависницької фундаменталістської системи, яка часто сегрегує сім’ю на два відокремлених табори: чоловічу та жіночу частини, в яких дітей і виховують, і які батько відвідує вкрай рідко.1 Сьогодні навіть в країнах таких як Саудівська Аравія жінки за законом не можуть змішуватися з чоловіками-не родичами, а в громадських місцях все ще є жіночі території - в ресторанах, на роботі. За нехитрим формулюванням одного мусульманського соціолога: “У нашому суспільстві немає місця відносинам чи дружбі між чоловіком та жінкою”2 Сім’ї, з яких виходять терористи найбільш жіноненависницькі; наприклад у Афганістані, дівчатка не можуть ходити до школи, а жінок, котрі намагаються отримати роботу чи комусь здається, що вони “гордо ходять” - стріляють.3
Далі... )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Емоційне життя народів (The Emotional Life Of Nations)
Ллойд деМоз (by Lloid deMause)

Розділ 2 — Війна у Затоці як розумовий розлад

 

"Ось ми дамо йому копняка!"

 

-- Джордж Буш




Не кожному Американському президенту вдавалося протистояти схильності свого народу до війни. Дослідження показали, що головним чинником характеру президента – яким було його дитинство.1 Джиммі Картер був незвичайним в тому сенсі, що він мав люблячих батьків, зокрема матір, яка розвивала його індивідуальність та незалежність – вельми незвичайні якості батьків у 1920-і роки.2 Зовсім не випадково, - коли я зібрав дитячі фотографії Американських президентів, які лише зміг знайти, - я помітив, що тільки у Джиммі Картера та Дуайта Айзенхауера (ще одного президента, який не дав себе втягнути у війну) матері на фотографіях посміхалися.

Далі... )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Емоційне життя народів (The Emotional Life Of Nations)
Ллойд деМоз (by Lloid deMause)

Розділ 1----Замах на лідерів

 

"Мирного життя, чорт забирай, нема."

 

- Фельдмаршал Монтгомері.



Коли Рональд Рейган став президентом у 1981 році, в Америці панували дивні настрої.

В країні спостерігався період миру та процвітання. Американські заручники в Ірані цілими та неушкодженими повернулися додому без застосування військової сили. Наш Валовий Національний Продукт на особу був найвищим за всю історію Америки. Хоча Америці і варто було б почуватися сильною та щасливою, вона, замість того, почувалася слабою та зубожілою. Найсильніший народ на землі з найвищим доходом на особу за всю свою історію та найбільшими громадянськими свободами, аніж будь-де ще на землі, Америка була сповнена видінь про неминучий моральний та економічний колапс.1
Далі... )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Цим я хочу почати публікації перекладених розділів книги Ллойда деМоза "Емоційне життя народів".
Зараз ми вступили в час, коли цей текст стає для нас особливо актуальним. Читайте, спостерігайте за навколишнім світом, уважно читайте газети, уважно слухайте, що говорять політики і згадуйте Ллойда деМоза.

Публікуватиму по мірі перекладу розділів.

L.V.

---

Емоційне життя народів (The Emotional Life Of Nations)
Ллойд деМоз (by Lloid deMause)

Передмова


Мета цієї книги – спроба вперше розкрити першопричину того, як протягом всієї історії, усі війни та людські злидні були пов’язані з батьківським геноцидом дітей. Це нерозказана історія того, як буквально мільярди невинних, безпомічних дітей було мимоходом убито, зацьковано, побито, покалічено, зґвалтовано та піддано тортурам, а потім, коли вони самі стали дорослими, - влаштували іншим такі ж самі жахи, яких вони зазнали самі.
Далі... )
je_suis_la_vie: (Default)
Маленькая победоносная война


Слова российского министра внутренних дел (с 1902) и шефа жандармов Вячеслава Константиновича Плеве (1846—1904) в беседе (январь 1904) с генералом Алексеем Куропаткиным. В. К. Плеве имел в виду надвигавшуюся войну с Японией.

Бывший председатель российского правительства Сергей Витте так описывает этот диалог в своих мемуарах (С. Ю. Витте, «Воспоминания», Издательство социально-экономической литературы, М., 1960, т. 2):

«Когда Куропаткин покинул пост военного министра и поручение ему командования армией еще не было решено, он упрекал Плеве, что он, Плеве, был только один из министров, который эту войну желал н примкнул к банде политических аферистов. Плеве, уходя, сказал ему:

— Алексей Николаевич, вы внутреннего положения России не знаете. Чтобы удержать революцию, нам нужна маленькая победоносная война.

Вот вам государственный ум и проницательность...»

Возможно, В. К. Плеве просто повторил выражение государственного секретаря США Джона Хея: «Это должна быть блестящая маленькая война» (a splendid little war). Эту фразу из письма Джона Хея президенту США Теодору Рузвельту (от 27 июля 1898 г.) Рузвельт позднее опубликовал в своей книге «Описание испано-американской войны» (1900). Возможно, говоря о «маленькой победоносной войне», В. К. Плеве просто воспользовался уже известным в то время выражением.

Цитируется как иронический комментарий к политике правительства, которое хочет путем развязывания «маленькой победоносной войны» отвлечь внимание населения страны от провала своей внутренней политики.

http://bibliotekar.ru/encSlov/12/5.htm

P.S. Василий Шукшин "Чужие"
je_suis_la_vie: (Default)
Війна за розум.
http://observer.sd.org.ua/news.php?id=10776

Багатьом це здається просто неймовірним. Узагалі, сьогодні доволі поширене уявлення про те, неначе найсуттєвіший вплив на життя здійснюється грубою матеріальною силою, а сила ідей є зникаюче малою. Насправді ж усе з точністю до навпаки.

Якщо головним простором війн минулих століть була земля, а у 20 столітті велике значення мали вода і повітря, то бойовий простір сучасних і майбутніх війн — це передусім ноосфера, розум людини і плоди її інтелектуальної діяльності. Але почнемо з відповіді на запитання «Що таке війна?»

Якщо давати узагальнююче визначення, то війна — це рішучі дії, спрямовані на зміну поведінки супротивника у потрібному напрямку (і, відповідно, захист власної поведінки від зовнішнього втручання). Людство знає величезну різноманітність способів бойових дій, проте всіх їх можна звести до семи основних видів. Стисло розглянемо їх у порядку збільшення ефективності.

1. ТЕХНОЛОГІЧНО-СИЛОВА ВІЙНА )

Profile

je_suis_la_vie: (Default)
je_suis_la_vie

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 02:10 pm
Powered by Dreamwidth Studios