je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Є в Байблі Книга Суддів, там описаний один випадок, що сколихнув решту 11 колін. Хоча в Біблії взагалі описано багато збочень, і вони тоді до цих збочень ставилися не так як ми - спокійніше, чи що.

Отже Книга Суддів, 19 розділ.

1 І сталося тими днями, а царя в Ізраїлі не було і був один Левит приходько на узбіччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку наложницю з Юдиного Віфлеєму.
2 А наложниця його чинила перелюб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці часу.
3 І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела його до дому батька свого. І побачив його батько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назустріч йому.
4 І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, і їли й пили вони та ночували там.
5 І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім підете.
6 І сіли вони, і обоє разом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!
7 Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там.
8 І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: Підкріпи ж своє серце! І зволікали вони аж до схилку дня, і їли обоє вони.
9 І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: Ось день схилився на вечір, переночуй же! Ось день кладеться, ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у дорогу свою, та й підеш до намету свого.
10 Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, це Єрусалим. А з ним пара нав'ючених ослів, і його наложниця з ним.
11 Вони були при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: Ходім, і зайдімо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому.
12 І сказав до нього пан його: Не заходьмо до міста чужинців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и.
13 І сказав він до слуги свого: Ходім, і прийдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі.
14 І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була Веніяминова.
15 І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майдані того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати.
16 Аж ось старий чоловік іде ввечорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був приходько в Ґів'ї. А люди того місця сини Веніяминові.
17 І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника на міському майдані. І сказав той старий чоловік: Куди ти йдеш та звідки приходиш?
18 А той до нього сказав: Ми переходимо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлеєму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому.
19 Є й солома, і паша для наших ослів, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, не бракує жодної речі.
20 І сказав той старий чоловік: Мир тобі, нехай уся недостача твоя на мені, тільки на майдані не ночуй!
21 І він увів його до свого дому, і дав ослам корму, а самі вони пообмивали ноги свої та й їли й пили.
22 Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та стукали в двері. І казали вони тому старому чоловікові, власникові того дому, говорячи: Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, і ми пізнаєм його!
23 І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По тому, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидоти!
24 Ось дочка моя дівчина, та його наложниця, я їх виведу, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї огидної речі!
25 Та ті люди не хотіли слухати його. І схопив той чоловік свою наложницю, і вивів до них назовні. І вони познали її, і безчестили її цілу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла рання зоря.
26 І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу.
27 А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, аж ось та жінка, його наложниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі.
28 І сказав він до неї: Уставай і підемо! Та вона не відповіла, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця.
29 І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопив свою наложницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні.
30 І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: Не бувало й не бачено такого, як це, від дня виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!

Що було далі і чим закінчилося читайте самі. Підкажу лише трохи, що коліно Веніамінове мало не зникло зовсім...

Зауважу, для особливо тупих, хто вбачатиме в перших віршах цього тексту натяк, що Ірина Крашкова "чинила перелюб" - ідіть нахуй, збоченці, такі ж як і цей суддя, що викинув свою наложницю на поталу, а сам спокійненько спав...

Хоча, інколи мені здається, що біблійні ізраїльятни взагалі не вміли любити, лише випадок з Лією та Яковом (з Буття 29-го розділу і далі), - коли читаєш, мізки закипають...
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Ненависть.
Тут буде багато ненависті.
Чутливим та рафінованим краще прогорнути далі.

Хейтспіч )
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Зайшли з товаришами сьогодні до тиру попухкати з пістолів.

Спробував з Beretta92 та SIG229.
З першого магазину, беретта сподобалась: легка, спуск легкий, проста.
З першого магазину, чомусь зіг не сподобався, пальці, звиклі до іншого, класичного розміщення запобіжника та фіксатора, весь час тицялися не туди.

Зараз, проаналізувавши трохи, думаю навпаки. ЗІГ все ж краще, він простіший, а я люблю все просте. До того ж беретта зі сплаву і тому швидко виходить з ладу.

Але це все фігня. )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Вставлю і я свої дві копійки про того хлопця з Норвегії Андерса Берінґа Брейвіка.

Як завжди, у мене виходить трохи задовгий асоціативний ряд, тому, кому цікаво можете лізти під кат, кому ні - гортайте стрічку далі...
Власне сам кат... )

Crosspost: http://je-suis-la-vie.livejournal.com/205396.html

Кіно

Jun. 15th, 2011 10:54 am
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
На сайті armenia.ru переглянув досить любопитний фільм.
Рекомендую переглянути. Я дивився, і я вкрай здивований, що там не виявилося "украінскава слєда", як у першій серії. Метастази, хуєстази... про те які метастази розпускають на Україні самі кацапи хто-небудь зніме кіно у нас?

Пересмикування, відверта брехня, недомовки (гірше брехні). Чиста софістика, як на мене.
Ну просто жах якийсь - як усі ошкірилися проти "богоносців". А особливо мені сподобалося про "екстремістську літературу" наприкінці кіна... А! І про рейдерство. Дуже нагадує теперішнє рейдерство, що настало за "проффесіоналів" з метою "оптимізації", "реструктуризації" і т.і.

На противагу цьому згадав інше. :) У РФ заборонили завезення деяких публікацій "Вартової Башти". Найвеселіше те - ЩО саме заборонили: Вчись у Великого Вчителя, оця най-най-най простіша книжечка, навіть я її читав (тому знаю, що кажу), а мою дружину вона взагалі свого часу вивела з глибочезного депресняка, визнана екстремістською літературою. :-\ Типовий текст цієї книжечки можна переглянути тут.

А ще, розповідала нещодавно знайома СЄ, регулярно фільтрують ввезення "Вартових Веж" з певною тематикою, як-то триматися подалі від політики, не брати участі у житті держави, платити Богу боже, а двоголовому орлу двоголовоорляче кесарю кесареве. Але варто зазначити, що в тій організації ніхто нікого не нагинає йти чи не йти, скажімо, на вибори. Улюблене формулювання: "як підказує вам ваша совість". На цьому все.

Вже навіть українські СЄ, які часто їздять до Білгорода в гості та на проповідь (бо там щемлять СЄ, і вони весь час судяться з державою), визнають, що там шось уже не те... І це "не те" дивно співпало з приходом Гундяєва... Про суди можна почитати в одній з останніх "Вартових Веж" "Шість пророцтв", Там текст на двох сторінках і зі списком літератури, визнаної екстремістською, куди потрапив навіть цей синенький дайджест із наукових публікацій.

А я, принагідно, приступив до "українізації" місцевих СЄ, просячи журнали українською. У них всякі є, навіть японською, а ось українською нема. Я почав просити українською, пообіцяли замовляти. :) Створіть попит, з'явиться і пропозиція.
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Замість епіграфу.

В якийсь момент, через нез’ясовані поки що причини, один з юнаків впав на капот патрульної машини, пошкодивши при цьому головою лобове скло.

Новину під вечір підкинув колега по джабберу.

Ну пожартували з ним трохи: типу хлопець сам головою об капот, а потім ще, ще, ще, а потім розігнався і головою в скло - тиць. А потім побив міліціонера (бо той не хоітв віддавати йому свій "демократизатор") і сам себе тим "демократизатором" по спині, по нирках, по спині, по спині, по нирках... Не вірите? Саме так і було! Гадом мені бути. "Всє аб етам знают"(тм).

Ну а серйозно, то в мене знову виникла якась така дивна алюзія. Згадалася армія. Оці кончєні ссучені сержанти. В Штатах сержант - це найголовніше звання у армії, а у нас - "чисті погони, чиста совість".
Це система. Система, блін. Пам'ятаю, як ще в СПТУ на НВП задрачували вивченням "Устава", в тому числі й дисциплінарного.
В тому статуті, як почитати, - ну прямо Сталінська Конституція - найдемократичніша у світі.
Передабчено практично все, що потрібно солдатові.

Я скажу банальну до найвищої міри маразаматичності річ - все це від некомпетентності.

Ось, наприклад, привезли в частину "духів". Ну усі однолітки, більш-менш однакові. У когось щось не виходить. Хлопчик там якийсь "дішварц", не може так довго бігти як усі, чи не відіжметься від землі 30 разів, чи не підтягнетсья десяток. І починає цей садюа-сержант чмирити увесь взвод.

Але сержант по "Уставу", має займатися з цим хлопом. Ніде в статуті не записано, що із-за одного в снігу "в упорє льожа" має стояти уся рота. Як і ніде в статуті не записано, що через одного якось порушника, який збігав у "самоволку", увесь взвод має іти на "губу". Тут все нормально. Твоя самоволка - твоя й "губа" з "нарядамі внєочєрєді" на додачу.

Але сержанту-падлі в падлу. СЕРЖАНТ-сука - він НЕ ЗНАЄ про свої ПРАВА. Він навіть не здогадується, що може лише застосовуючи положення статуту, задовбати солдата так, що той не смітиме й поворухнутися в недозволений бік. До того ж сам займатиметься (див. заохочення в "Уставє" за посиланням "поощренія..."). І навіть не торкаючись до нього пальцем. Лише за статутом. Лише за буквою Закону, висловлюючись юридично.

Ан-ні, сержант-падло, апелює до інстинктів публіки, підігріваючи "клієнта", ставлячи йому невиконувані завдання. Ну там віджатися 30 разів, чи підтягнутися 20. Так це я у 18 міг 42 рази підтягнутися, але ж не всім так пощастило з тонусом м'язевих волокон. Це зараз постарів - лише 20.
А армія ж - "добровольно-прінудітєльная", а тому тебе ще й чмирили, за те, що тебе туди забрали. І не втечеш, і не відмовишся.

Навіть в Уганді армія контрактна.

Ось так апелюючи до низькорівневих інстинктів, сержант-збоченець, породжує ненависть до цього хлопа збоку усього колективу таких же "душар галімих"; хлопа, якому не дісталися м'язи - ну "дішварц" по-армійському. Шварценеґґер, "Шварц" з префіксом, що надає поняттю зворотного змісту "ді-" - і маємо "дішварц". Як "діелектрик" чи шось таке.

Тобто - все дуже просто. Сержант-падлюка, просто не знає своїх ні прав, ні обов'яків, і вони йому нафіг не упали, бо ж він ледачий, це ж треба читати, знати де і як застосувати ту чи іншу статтю... Ой - це все так в падлу! Вчити?! Та! "Підуялуччєпакуруру". Які там додаткові заняття з цим воїном, краще спонукаю решту колективу до ненависті, і вони самі зроблять за мене всю чорну роботу...

Ось ми повертаємося до нашх любих вертухаїв.

У них теж є статути, кодекси й прекрасні статті в них. Їх лише треба знати, щоб, користуючись лише цими статтями, зіпсувати ось оцьому школяру життя. І повірте, цей урок, школярик запам'ятав би на все життя, бо як вовки, знають коли підловити момент для навчання вовченят полюванню, щоб у них вийшло полювання успішним, бо якщо воченятам раз невдасться, два - то вони можуть втратити віру в себе, кураж - і стануть на все життя пожирателями падла, - так і з цими молодими людьми. Революціонер готовий. Або інвалід.

Але мусора-падли,... це ж, сучище, читати треба, кодекси вчити, щоб у потрібний момент згадати належну йому статтю, правильно її застосувати і дотиснути до кінця - ПО ЗАКОНУ!, таким чином врятувати молодого чоловіка на переломному моменті життя. Вони і так вже зі школи виходять циніками, бо ким ще можна вийти з нашої школи, яка й без Табачника була гімно з самого совка, а зараз пішла в піке аж до "зриву потоку на стабілізаторах", коли літак на штурвал вже не реагує...

Ось так і виходить, що оці побиті в мусарках люди, не що інше, як суть жертви невігласів у погонах, які - парадоксально - не знають ні своїх прав, ні своїх обов'язків.

Що ми хочемо він нижчих чинів, коли у кабінеті одного з Шаруканських високопоставлених мусарських чинів за склом шафи лежить подарунок - іменний "демократизатор", а на ньому напис білими красивими літерами - "Хачу всьо знать"?

Відкрий, сучара, кодекс, статут, сука ти вертухайська - і ти все знатимеш. Все що треба і навіть більше. Лише за допомогою статей з кодексу, словами та статтями можна так довести молодого чоловіка, що він у подальшому буде чи не найзаконослухнянішим громадянином...

Кому я це пишу? Хто це прочитає? Хто й без мене все це знає?!...

Тю...
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Цей місяць був багатий на враження.
Новин було купа. Найгарачіша з них - Львів, де кацапські окупанти вели себе як і належить кацапським окупантам, починаючи від консула, закінчуючи якимось лохом з якогось там "гусскаго шлакоблока".

Іперське мислення. Колоніальне мислення. Постколоніалізм, в якому перебуває Край...

В нас на роботі працює негр. Назовім його Стівеном. Нас там лише двоє хлопчиків. І ми обоє там тому, що в нас дуже вдало збіглися вимоги до кандидатів на отримання цієї роботи.

Ми з ним добре подружилися і я часто веду з ним культурологічні розмови. Кацапську він на слух трохи сприймає, практично рідною йому є англійська, і йому дуже подобається українська. Балакаємо англійською. Кацапська йому принципово не подобається. Це вже не перший африканець, який вважає кацапську різкою і грубою (чимось віддалено нагадує Суахілі, а про Суахілі нижче). Але то таке - лірика.

Багато розмов провели, я навіть не знаю як їх і систематизувати щоб описати все те. Скажу чесно - я, виявляється, зовсім нічого не знав про Африку. Прямо як у вірші Маяковського "Долг Украине", де зовсім нічого про Україну не знають кацапи.

Оце я і відкриваю для себе Африку, зокрема Уганду.

Доречі, чи так між іншим, - "пан-африканізм" там теж є, але він не популярний і існує десь у глибочезному марґінесі. Але то якось іншим разом, коли систематизую розмови.

Заговорили про колоніалізм. Це те, що нам обом близько й зрозуміло.

Ось тут він однією фразою середньої довжини уладнав усі мої роздуми про колоніалістсько-імперське мислення і показав як безпомилково визначити імперця/колоніаліста. Але спочатку преамбула.

Уганда, як ви знаєте, була колонією Британської Корони, і, якщо ви трохи цікавилися історією Африки, то знаєте, що колоніалісти вийшли звідти у 60-х роках. В Уганді англійська державна разом з суахілі. Тільки ви, ісконнічки, не починайте сходити слиною і сопельками рожевої радості, зачитавши це, бо фактично країна розмовляє на більш ніж 45 мовах, які дуже важко зрозуміти вже навіть просто переїхавши з одного села до іншого. А ось англійська в них майже як у британців - чиста й чітка. В усіх аспектах. Та і сама Суахілі "запозичена з третього боку, як нейтральна і як така, що усіх влаштовує"(с).

Хай там як, а суахілі в угандійців міцно асоціюється з кривавими злочинами угандійської армії, де вживалася лише суахілі, яка, виявляється, дуже добре підходить для військових команд (приклади команд наступного разу). Їх легко запам'ятовувати, вони добре відрізняються в шумі бою (хто придумував собі позивні для військових ігор і знає правила створення позивного той мене зрозуміє - вони мають бути короткими, в них мають бути або приголосна "р", або шиплячі "ш", "щ", "ц", або комбінації того й іншого - тоді позивний легше розібрати і не переплутати в шумі ефіру; так і з командами на суахілі). Тож населення досі асоціює суахілі з головорізами армії.

За описами нашої совіцької армії (дідівщина), він зробив висновок, що люди з таким відношенням одне до одного - НЕ МУСЯТЬ СЛУЖИТИ В ОДНІЙ АРМІЇ. ЇМ ТРЕБА Б СЛУЖИТИ В РІЗНИХ - ВОРОЖИХ ОДНА ДО ОДНОЇ - АРМІЯХ. За описами угандійської армії я впізнав - нашу мусарку. Кругова порука, нероби, падлюки, принципово, технічно, біологічно та за переконаннями нездатні до творчої а тим паче до фізичної праці головорізи, садисти, відморозки, які ніколи одне одного не здадуть, а всіляко підтримають і покриють. Їх усі бояться.

Поліції... - довіряють. Поліція у них як для країни, що (хоч і зі скрипом - а наша ні?) розвивається - досить притомна і тяжіє до законності. Коли хтось украде стільниковий, за ним біжить роззлючена юрба з двохсот осіб, то цей крадій воліє добігти скоріше до найближчого відділку, бо там йому світить лише півроку, а якщо ж юрба наздожене - то розірвуть на шматки. Серйозно. Коли придумують привід заарештувати опозицію, то надсилають армію (хоч вона й не має права встрявати в цивільні справи), але поліція намагаєтсья випередити армійців, та "заарештувати" опозиціонера першою, бо тоді він принаймні залишиться живим, та знаходитиметсья у безпеці в камері під охороною розпорядження прокурора... а не військових.

Ну так ось, угандійці воліють за краще говорити аглійською. Вона у них кругом, але стандартний офіційний варіант суахілі знають усі; усі вільно вміють нею говорити, писати, читати. Сусідні Танзанія та Кенія чисто суахілі-мовні, але англійська у них ніякезна, тому вони їдуть юрбами вчитися до Уганди, бо в Уганді система освіти (принаймні в аспекті англійської) набагато краща, та якісніша.
Білому в Уганді не рекомендуєтсья говорити англійською: будь-який білий, що говорить в Уганді англійською автоматично сприймаєтсья як "oppressor" - пригноблювач. Ненависті до нього не приховують. Тому краще вчить щось нейтральне - українську, польську, німецьку або оптимальний варіант для білого в Уганді - суахілі. :)

Нарешті безпосередньо до колоніалізму, (пост)колоніального мислення.

Нещодавно, почавши чергову культурологічну бесіду дійшли до колоніалізму. Він навів убивчий приклад, який може бути безпомилковим тестом на імперськісь, колоніальність особи. Для нас - українців - це особливо актуально.
Читав він якусь статтю одного британця про колоніальне минуле Африки. Британець там описував які блага принесли колоніалісти Африці, як вони підняли рівень освіти, як вони відкрили колонізованим народам світ, ну а що там було багато жертв серед колонізованих народів, під час їхнього "прінуждєнія к міру"(тм) - то "we are sorry about that", резюмує британський автор статті...

Тут Стівен, вже видно давно проаналізувавши статтю, каже мені. "Цей британець занадто молодий, він пише про те чого зовсім не розуміє, і більш того він зовсім з іншого покоління - покоління НЕ колоніалістів.
Бо особа З КОЛОНІАЛЬНИМ МИСЛЕННЯМ, ІМПЕРСЬКИМ МИСЛЕННЯМ НІКОЛИ НЕ СКАЖЕ "WE ARE SORRY ABOUT THAT". Колоніалісту нема за що вибачатися. Ти ж не вибачатимешся перед свинями чи коровами, за те що ти їх їси. Це тобі треба виростити дітей, онуків, які б ніколи у своєму житті не їли м'яса - ось би вони, зі своїм не м'ясоїдним, не хижацьким світоглядом, могли б вибачатися перед свинями та коровами за те, що ти їв їхніх родичів, виправдовуючи це також тим, що ти давав їм притулок та захист від інших хижаків, ну а те що "наш дідусь їв ваших родичів - ну пробачте".
Але ТИ - ніколи не вибачатимешся, бо для тебе їсти їхнє м'ясо - це норма твого світогляду.

Ось так, любі мої. А ви хочете щоб ерефія визнала Голодомор чи якийсь там масований виїзд українців, кримських татар чи чеченів на сонячні пляжі Сибіру... Та там же ж "єффєктівний менеджер" працював! І всі ці заходи були "зумовлені тодішньою ситуацією" :-/

Скільки там поколінь має змінитися, щоб нарешті звідти почулося - "we are sorry about that"?
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
На ebay.com придбав собі книжечку книжечка ).

На роботі чувак почав розпитувати як воно на ібеї живеться: чи не напарили ще, чи не було спроб напарити, яка статистика що напарять і т.д. і т.і. "Я боюсь, що напарять, краще тут куплю у магазині, де можна помацати, подивится, понюхати..." :)

Детально йому розповів як воно і що до чого. Не напарювали, не пробували, все досить надійно, прозоро і відслідковується, конфлікти розрулються командою ібея...

Мене дивують такі парадокси. На ібеї люди, які ніколи одне одного не бачили, не побачать, не знають і ніколи не знатимуть страшенно переживають за "зелененькі" відгуки (feedbacks). Вони ж можуть змінити банк, вказати інше прізвище, завести іншу картку... Чого вони так переживають?
Для мене це парадокс, особливо в нашій країні. Продавці на ібеї, коли їх раз хтось із якоїсь країни напарить, чи створить проблеми, просто включають ту країну до "списку винятків", де вказано куди вони не надсилають товар, а тому й немає сенсу брати участь в аукціоні. Лише раз. І все - вся та країна, а то й цілий регіон (Азія, наприклад, - це вже коли ціла купа проблем з Азійзьких країн) у списку "See exclusions"...
А в нашій же країні народ напарють політикани перманентно, безупинно, день і ніч, навіть сплючи. І цей народик, замість того щоб помістити тих політиканів та їхні "партійки" до списку "See exclusions", продовжує запекло за них голосувати і їм вірити: "ще раз", "ну останній раз повіримо", "ну ще раз повіримо", "фашизм нє прайдьот - за Фьодричя"... Вони бачать цих людей по телевізору, вони читають про них скандальні статті, вони власною шкурою відчувають "покращення життя вже сьогодні" - і все одно щоразу із якимось мазохістичним, незрозумілим мені задоволенням наступають на ті ж граблі, - і більш того, розчаровуючись у своєму любому Якунєвічю, - вимагають собі Сталіна. Це клініка. Психіатрія вже не допопоже цим "живим трупам".

Чувак - запеклий прибічник ПР, але на останніх місцевих вибрах голосував за Вітренчиху, і мотивація була проста як цеглина - "Нехай усім буде погано як мені!".

Коли я все оте написане вище йому озвучив, він розпсихувався, з'їхав на статеву лексику, як ісконніки на форумах, "насамдуракав" мені... і на тому, тіпа, "поговорили" - "задавив мене інтелектом горлякою"... :)))
Навіть у собак Павлова рефлекси вироблялися швидше...
je_suis_la_vie: (Суто)
Азаров зарегулював мельників: борошно зникає з полиць...

Село Просяне. Де я народився і де минуло моє дитинство та юність.
Село, що розкинулося на десяток кілометрів вздовж траси, побудованої полоненими німцями у 45-47 роках. Траса, яка простояла як новенька, доки її не почали "ремонтувати" до проїзду Льоні Брєжнєва до Криму з Гельмутом Коллем за компанію після Олімпіади-80. Після того траса почала рушитися і її ледь встигали латати. А до того це був типовий німецький бан - лети тією трасою і спокійно у машині їж борщ з миски...

Навколо села розкинулися безкраї поля чорнющої землі; обрієм за Луками (назва ставків, де живуть буслі), майорить смужка Надіного Лісу. Колись ми з моїм другом дитинства часто об'їжджали місцевість на веломашинах у радіусі кілометрів 30-40. Там я колись вперше в 1988 році катався на супер-пупер солідному комбайні Дон-1500, тоді здавалося мега досягненням "савєцкава ґєнія", сьогодні ж дивишся і смієшся - комбайн "Колос" проти "Дону", все одно що "Дон" проти "Джон Діра" - така ж прірва.

Скільки наприкінці літа жовтіло полів навколо села, жовтіло від достиглого жита та пшениці. Скільки її валялося узбіччями дорогою до току. Воно золоте і пузатеньке сипалося через дірки в кузовах, і господарки виходили з віниками та відрами, збирали і годували тим домашню живність.
Пам'ятаю в ті роки у журналі "Перець" була карикатура. Жирні, добряче вгодовані польові миші на підводах згрібають на полях пшеницю, засипають до чувалів і вантажать на підводи. Працюють весело, злагоджено. Над підводами висить транспарант: "Голодуючим братам країн капіталу!"
Оце комусь було б смішно, але не мені. Бо я бачив скільки тії пшениці погнило на току під дощем, скільки її невиметеної лишилося по узбіччях. Вистачило б на всіх мишей світу і всіх перестріляних горобців Китаю.
Це було болісно...

Потім, після обжинок, видавали зерно колгоспникам. Півтони комбайнерам, кілограм по двісті помічникам та іншим учасникам жнив і по сто решті колгоспників. Після того ще й свої присадибні поля молотили. Їздили комбайни по людських городах і перемелювали пшеницю, яку господарі вилами згодовували з копиць прямо у вал.
Потім дбайливо зернинка до зернинки переносили те все добро додому, до своєї комори, і ніде і зернинки не лишалося...

Не менше від того жовтого, але на початку літа, - біліло полями.
Біло-рожевим цвітом пишалася гречка.
Сотні гектарів гречки - сотні і сотні, і сотні, і сотні...
З тієї гречки збирали два врожаї. Перший - мед, а другий - саме зерно. Дід потім виписував своєму улюбленому внучку (себто мені) той мед у колгоспі десятилітровими бідонами. Я його жер щодня з молоком з колгоспної дійні (яке неможливо називати молоком; ви, міські, обісралися б від нього відразу - бо то не молоко було, а натуральні вершки - потім його по дорозі до молокозаводу вже розбавлять сто разів і ви питимете ті сцяки під назвою "молоко") і запашним, пухким хлібом з колгоспної пекарні...

Скільки ж було тієї гречки! Вона не сипалася з кузовів - кузови щільно вимощували брезентом, накривали і вивозили те все у невідомому напрямку. Після збору врожаю - тієї гречки вже ніхто ніколи не бачив.

І так щороку.

Гречка - це феномен нашої епохи. Я повірю, що ми позбавилися від совка, коли у нас зникне таке запопадливо-рабське відношення до гречки, або - таке...
Вперше я наївся гречки досхочу за нашого "нетипового Прем'єра"(с) у 2000-2001-их, коли вона валялася на базарах мішками від 65 коп до 1 грн за кілограм.

Гречка - це лакмусовий папірець влади. За нею можна безпомилково визначити, що це за влада, і що це за - народ... "Хохли паршиві!"(с)

На сьогодні досить.
je_suis_la_vie: (La Vie)
Колись шановний [personal profile] sparrow_hawk написав цікаві спосереження про кіно та приховані месиджі, які засилаються до мізок глядачів. Ненав'язливо, спроквола, але надійно. Обов'язково пройдіться по усім посиланням там, заодно і не пропустіть одне про телесеріал "Cуд" :))).

А потім читайте мої спостереження... )
je_suis_la_vie: (Надія)
Кризове...

Недалечко від дому є гастроном "Велика Кишеня". Коло неї був офіс "Надра Банку".
Досить неприємне місце, в кутку, якось так поміж плитами, непривітно виглядало все, доріжка - ногу зломиш, чи у люк провалишся...
Нещодавно офіс банку звідти 'щез, замість нього тепер магазин "Завжди свіже м'ясо". Тепер м'ясо беремо тільки там. Торгують здорові пацани арійської зовнішньості усі як один, неначе боксери, чи шось таке...
Обслуговування на вищому рівні.
А сьогодні помітив, що підходи до магазинчику окультурено, люки закриті, плитка...
Криза животворяща...

Кугутське... )
je_suis_la_vie: (Іду на ви!)
В нетрях жожо натрапив я на цікавого поцієнта.

Ну Сталіна дуже не любить, матюкає цього "дефєктівного мєнеджєра", більшовиків також матюкає всякими словами нехорошими аж гай гуде. Наша людина.

Упс, коли придивится - то вже й не наша. Можна і цитаток насмикати. І цитує наш поцієнт дві тищі сьому Варєжку, яка, як відомо, страждає на split of personality. А тег на всі ті записи з цитатами Варєжки стоїть цікавий "окраинство". І як підеш, як полазиш - а там і Гобліну нічого робити: українофобство і русссССкость аж з екрану сочиться матричними зеленими сльозами. Ні, таки не наша людина.
Ну хто мені відповість - ну якого біса коли ти, блядь, руссссскій - то О-БО-В'ЯЗ-КО-ВО українофоб, ні не українофоб - україножер? Чого кацапи так бісяться з-за України?..

А потім ов-вааа, а наш поцієнт ще й у Варєжки в "бані". Отаке!...

А поміж тим я вирішив насмикати цитат з роману Семена Скляренка )
je_suis_la_vie: (La Vie)
Поставив собі в плеєра мп3 файли, що додавалися до книги "Берестечко".

Слухаю. Мурашки по тілу...

На мою ганьбу, я взагалі не знав нічого про Ліну Костенко. Золота Олена Білозерська відкрила для мене світ Ліни Костенко...
je_suis_la_vie: (La Vie)
Сьогодні вранці за ранковим зеленим чаєм почув по радіо новину і вона додала мені трохи настрою.

---

Шостий день Паралімпіади-2010 у Ванкувері приніс Україні три медалі - золото, срібло і бронзу. Таким чином у доробку нашої команди – 15 медалей, серед яких 4 золоті, 5 срібних та 6 бронзових нагород.

Серед дівчат на дистанції 5 км класикою переможницями стали Олександра Кононова (золото) та Юля Батенкова (срібло), яка програла подрузі по команді лише 2.6 секунди.
Григорій Вовчинський став третім у гонці класикою на дистанції 10 км, хоча й стартував не досить вдало. Лише практично 2 секунди відділили Григорія від другого місця у змаганнях.
Не пощастило на лижній трасі Олегу Мунцу – він травмувався і, долаючи біль, з травмою руки дійшов до фінішу п’ятим.
Уже в кінці гоночного дня зовсім трохи не вистачило Юрі Костюку, щоб стати бронзовим медалістом у лижних гонках на дистанції 10 км.
Для спортсменів, які стартували вже по обіді, погода приготувала сюрприз – вранішнє сонце розпекло трасу, і сніг з розсипчастого став важким на липким… Це не допомогло нашим спортсменкам - Оленці Юрковській, Люді Павленко, Надії Стефурак та Тетяні Тимошенко, що бігли на дистанції 5 км. Найкращим результатом у цій гонці стали 4 та 5 місце для нашої команди: Олена стала четвертою 3.3 секунди уступивши бронзовій нагороді, Люда Павленко стала п’ятою.

---

Ну ви зрозуміли до чого я. Про шо тут ше базікати?

А ви коли небудь бачили такого супер спеціаліста, який би пройшов складний шлях професійного становлення? Як наприклад ОС-и OpenBSD, FreeBSD, NetBSD, Linux, Solaris; роутери CISCO (найрізноманітнішого штибу), Foundry BigIron; мови программування C/C++, Perl, PHP, Python, TCL; СУБД Oracle, MySQL, PostgreSQL, Informix, голос над айпі (VoIP) Asterisk, SI/2000. Писав вбудовані системи, драйвери, білінгові системи у тому числі працював 2 роки за контрактом в Канаді...

Коли я з ним познайомився на минулій роботі у 2005 році я був ним просто зачарований...
А роутерщик з цього молодого чоловіка просто - від Бога.
І цей молодий чоловік з ДЦП.

Прошу любити і шанувати - [livejournal.com profile] gred1973

---

UPD: 21.03.2010. 19:56

когда смотриш загранканалы по спутнику ощущаешь насколько наши картинки отличаются от европейских. В частности, проходящая олимпиада инвалидов освещается там очень широко. У нас что-то и не слыхать-не видать по телику ничо. И никакого тебе "русского дома" поддержки. Кстати, наша команда по медалям лидирует, в отличие от "нормальных" олимпийцев, которые при всей мощи поддержки ничем особым и не порадовали.
Конечно, важна не победа-важно участие. Тем более когда это касается инвалидов, людей и так обделенных здоровьем. если по мне, то я бы им оказывал больше поддержки. потому как их мужество по преодолению своих слабостей беспримерно. Вернее это очень добрый пример всем нам. Ну а наше нынешнее к ним отношение характеризует наше совково-убогое преклонение пред надуманным представлением, что "большой спорт" превыше состязаний инвалидов. Что за бред! После такого отношения к инвалидам все разговоры "народных избранников" о воспитании чести, достоинства, мужества пустой треп завравшихся мужичков.


via [livejournal.com profile] marko19511
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Чому Табачник? "Ми пережили радянську владу, переживемо і цього діяча."

А я от собі зареєструвався на ВІКІ. Хм - дія породжує антидію...
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Був сьогодні на мітингу шодо вирубки П'ятихатського лісу (одні кажуть 20 інші - 27 гектарів) під нову забаганку небидла - супермега гольф поля.

Сумне видовище. Позорище абсурду.

Невеличкий пагорб, де починається алейка поміж будинками перетворили в експромптну трибуну. Навколо з півтори сотні людей. Діти ковзаються з цього ж пагорбка з шарфиками "Партія Регіонів" на шиях.

Нормальний оратор був лише молодий чоловік на прізвище Виноградов. Чітко і до теми подавав людям інформацію, не розливаючи воду по мізкам. Прямо тут на місці створили громадську організацію, до якої увійшли місцеві ативісти. Також виявили свою зацікавленість адвокати зі "Свободи": пропонують допомогу. Подивимося, що з того вийде.

Заодно розвіртуалився з [livejournal.com profile] yatswish. :)
Далі )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Камрад [livejournal.com profile] gred1973, написав пречичудову мініатюру про глобально-локальне.

---

Однажды в одном из самых ужасных техномиров, жители которого из-за смога уже забыли о существовании солнца, появилось ЧУДО. Оно представляло собой лестницу, которая одним своим концом стояла на земле, где уже не было ни одного деревца, ни одной травинки, потому что земля была отравлена, а другим концом - уходила высоко в небо. Лестница стояла, и переливалась всеми красками, как могла бы переливаться радуга, если бы жители этого мира не угробили его. Далі...

---

Нагадування 1
Нагадування 2
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
"…То ви не знаєте цієї публіки! Ось, єврей Ротшильд… це, я вам скажу, незрівняна скотина. Заради спекуляцій на біржі він ладен поховати усю Європу, а винен я?.."

Ото фон Бісмарк
je_suis_la_vie: (Default)
"Кажуть: зло перемагає коли добро не діє, а правда у два рази коротша - зло перемагає."
"Вважайте мене злом, але нажаль, - я потрібне зло."
"While private consumers continue to thrive, the world's biggest arms suppliers are the U.S., U.K., Russia, France and China. They are also the permanent members of the U.N. Security Council."

Profile

je_suis_la_vie: (Default)
je_suis_la_vie

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 02:09 pm
Powered by Dreamwidth Studios