je_suis_la_vie: (Іду на ви!)
Стаття доктора Абрагама Штерцера „Ми боролися за Україну", хоча надрукована ще в 1964 р. англійською мовою в Канаді, в світлі теперішніх подій проливає нове світло на взаємовідносини єврейської й української громад в Україні, а також виразно окреслює роль і місце УПА в цьогочасній історії українського народу.

Дякувати Богу, цю статтю писав єврей і тому його судження про євреїв та українців і його погляд не стороннього глядача, а активного учасника цих подій для нас є дуже важливими. Ми не знаємо, чи ще живий доктор Штерцер, але, без сумніву, живі його діти та онуки, та й інші люди, описані ним, і пов'язані з цими подіями, й вони можуть висловитися на цю тему, зачеплену автором.
Далі. )
je_suis_la_vie: (Лента За Лентою)
Пречичудова стаття з Майдану.орг.
---
2010 рік виявився роком політичної боротьби проросійської влади зі Степаном Бандерою. Як бачимо тепер, після відзначення 102-ї річниці від народження лідера ОУН, боротьба ця нічого від нього не забрала, але створила діючій владі проблеми там, де вони їй зовсім зараз не потрібні. І далі створить ще не одну проблему, бо більш-менш ефективно боротися з поширенням у суспільстві світогляду, який уособлює Бандера, можна лише двома способами: радянського агітпропу, але тоді потрібно мати закрите тоталітарне суспільство з відсутністю альтернативних джерел інформації; або способом, застосованим у 1991-му році Леонідом Кравчуком. Жоден з цих способів не дає стопроцентного результату, але деяку ефективність, перевірену практикою, має. Влада ж Януковича пішла проти Бандери тим самим шляхом, що й влада міжвоєнної Польщі. Отож і матиме, незважаючи на історичний досвід (який нікого не вчить), такий самий результат. Якщо не гірший.

Вести боротьбу з Бандерою, керуючи державою, яка, принаймні за Конституцією, є Незалежною Україною під Тризубом, синьо-жовтим прапором і гимном “Ще не вмерла” є приблизно таким самим, як спроба боротися з Христом, спираючись на діяння євангелистів і матеріяли церковних соборів. Це найслабше місце всієї арґументації сьогоднішньої влади проти Бандери, оскільки будь-які спроби з її боку заперечити правомірність боротьби, яку вів Бандера, бумеранґом відбиваються до цієї влади, і забирають у неї моральне право керувати синьо-жовтою державою. Якби це була червоно-лазурова УРСР, то в поборюванні Бандери зберігалась би логіка, і це дуже добре розуміють ситуативні союзники Партії реґіонів — комуністи і вітренківці, які вимагають змінити державну символіку. Але для регіоналів нематеріяльний символізм та його вплив на управління суспільними процесами завжди був другорядним або й просто несуттєвим чинником.
Далі... )
SRC
je_suis_la_vie: (Срака.)
Очевидна і нахабна брехня пана Путіна щодо ролі і місця українців і України в Другій світовій війні можливо й не вимагала від українців нагальної, адекватної і симетричної відповіді, якби мені як геополітику і футурологу не буда зрозуміла її причина.

Але поки що не про це. Не буду, так би мовити, голо теоретизувати з цього приводу. Не буду навіть наводити офіційні цифри радянської статистики. Звернуся до головного, тобто долі моєї родини Масляків, яка походить з самого центру Полтавської області.

Це я роблю тому, що моя родина є типовою українською родиною Центральної і Східної України, тієї частини моєї Батьківщини, яка була захоплена Росієї у ХУІІ-ХУІІІ століттях і тому вимушена віками проливати кров за чужі нашій нації великодержавні інтереси російського імперіалізму.

Мій далекий прямий нащадок Іван Масляк (про нього є дані в Інтернеті) був отаманом Устивицької сотні Миргородського козацького полку і брав участь в усіх походах російської армії.

Рідний брат мого діда Масляк Степан Порфирович, штабс-капітан російської армії і Георгіївський кавалер загинув у 1915 році в Карпатах.
Далі... )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Серія цікавих статей, на котрі дав посилання один з відвідувачів мого скромного жужу...
je_suis_la_vie: (Іду на ви!)
Вітальна листівка.

Судьба причудлива и, думаю, слепа.
Фамилия на «ов», но воевал в УПА.
Привел меня туда авантюризм.
Но подарил мне правильную жизнь.

Безумный случай — и потом леса.
Топор опасности угрюмо нависал.
Сначала любопытство, а потом
походы долгие. Сходило семь потов.

Навеки я запомнил голый склон
и серый камень. Защищал лишь он.
Тупая мысль стучала у виска —
не допустить гранатного броска.

Мой озверевший пулемет строчил,
а я терял остатки жалких сил —
ведь мне шестнадцать, хочется пожить.
Гранаты взрыв — и оборвется нить.

Но милостив ко мне был добрый Бог.
Он выскользнуть из западни помог.
Заход к нам в тыл бездарно прогорел.
Жаль, пулемет остался на горе.

Наш четовой за это не ругал.
И даже буркнул: «Мал хоть, но удал».
Один мой подвиг был на той войне.
Но страшный склон годами снится мне.

И я не знаю как его прогнать,
восстановить спокойной жизни гладь.
Ведь я себя за Родину губил.
Не на себя я тратил бездну сил.

Пускай моя фамилия на «ов»,
но я услышал Украины зов.

Александр Муратов*, via [livejournal.com profile] iryn_mykola.

Profile

je_suis_la_vie: (Default)
je_suis_la_vie

June 2017

S M T W T F S
    123
4 5678910
11121314151617
18192021222324
2526 27282930 

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 29th, 2017 05:42 am
Powered by Dreamwidth Studios