je_suis_la_vie: (Default)
Уважно передивився шо було в Ютюбі. Ось що відразу спливло у спогадах. :)
Ви шо думаєте, шо вони такі оригінальні? :) Онлайн арешт Бочковського, виступ Мік... Пш... тьху ти - Шокіна! у Верховній Раді. :) Віддаймо належне: підготувався він до цього циркового шоу добре, авжеж. Але нема нічого нового під Сонцем. Шокіна відразу видно з кого бере приклад.

Надзвичайно цікво було спостерігати за депутатськими пиками, а потім слухати "бурниє аплодісмєнти, пєрєходящіє в овациі"(с). Як це знайомо! Цікаво скільки психологів на наших депутатах дисертацій поназахищали? Там же ж клондайк непочатий! І дряпічка на дряпічці дряпічкою поганяє.

А далі уривок з Віктора Суворова "Контроль", щоб не бути марнослівним у порівняннях. Самі подивіться чиїх сенсеїв вони ґакусеї. Ага. :)

---

А товарищ Микоян – про то, как наймиты капитала сжигают посевы, как сваи мостов подпиливают, как в тоннели на рельсы многотонные глыбы втаскивают.

Слушает зал с почтением и вниманием. Каждый зам начальника областного управления и не такие страсти рассказать может. И потому слушает. Понять старается, куда же все это клонится.

А вот куда:

– Распоясался враг, бояться перестал. Не потому ли перестал, что бдительность некоторых чекистов притупилась?

Вот оно. Поприжало зал.

– Не потому ли враг себя спокойно чувствует, что в безнаказанности уверен? Не потому ли…

А из глубины зала – шаги. Замер зал. Каждый вперед смотреть должен. На товарища Микояна. На товарища Сталина. И на товарища Ежова шепчущего. А назад смотреть не моги. Не положено головой крутить, не положено оглядываться, когда речь столь важная со сцены гремит. Такие ужасы товарищ Микоян докладывает, что даже и не верится.

Трудно в речь товарища Микояна вслушиваться. Товарищи в зале больше звуки шагов слушают. И трудно что-то кроме них слышать. По залу из самого дальнего конца в сторону сцены кто-то не торопясь вышагивает. Понимает каждый: зря по залу никто ходить не станет, когда товарищ Микоян речь произносит, когда товарищ Сталин ее слушает.

Насте через секретное окошечко все видно. Это Холованов по залу идет. Спокойно идет. Не спешит. И двое в сером с ним. Товарищи в зале на Холованова смотреть не смеют. Товарищи в зале в президиум смотрят. И каждый плечиком как бы прикрывается от шагов. Все, кто слева от прохода, чуть левее

подались. Все, кто справа от прохода, – вправо. Вроде магнитным полем всех от прохода чуть раздвинуло. А Холованов начальника Омского управления НКВД чуть рукой тронул. Майора государственной безопасности товарища Хватова. Повернулся товарищ Хватов к Холованову тихо и вопрос без слов: меня? Холованов ему также вежливо кивочком без слов: тебя.

Встал товарищ Хватов, из зала пошел. Пригнувшись. Тихонько. Чтоб не скрипнуть. Чтоб говорящему с трибуны товарищу Микояну не мешать. Чтоб тишину не нарушить, чтоб головой своей перспективу на президиум не заслонять. Видом своим товарищ Хватов извиняется за беспокойство.

Пошел из зала. И двое в сером за ним.

А Холованов остался.

Только в тень отошел. За колонну.

Смотрит Настя в окошечко. Удивительный концерт. И на сцене удивительный, и в зале удивительный. Нескончаемую речь придумал товарищ Микоян, а по проходу вновь Холованов идет и двое в сером с ним. И вновь силовое поле головы от прохода к стенам отжимает. Товарищ Микоян – о вредительстве в куроводстве, а шаги по ковру приближаются. И снова Холованов кого-то по плечику. И оборот головы: меня? Тебя. Кого ж еще? И пошел товарищ враг по ковру на цыпочках.

На выход.

Товарищ Микоян – о вредительстве на лесоповале. Совсем зал замер. Это не в бровь, это – в глаз. Только сказал, что в лагерях лес не так валят, а уж двое в сером тронули за плечо начальника управления Амурских лесоповальных лагерей: пройдемте. Смотрит Настя в зал, изменения отмечает: чем больше врагов из зала выводят, тем яростнее зал оратору аплодирует. К месту и не к месту. И возгласы: «Великому Сталину – слава!» То один вскочит с места, то другой: «Слава великому Сталину!»

А товарищ Сталин речь слушает. Товарищ Сталин весь из внимания соткан, из внимания вылеплен. Вроде не про него кричат. Расползается истерика по залу. А ему дела нет. Он даже не замечает, как его любят, как за него готовы жизни класть на алтарь отечества.

Трудно Насте понять сталинскую тактику. Смотрит Настя в окошечко потаенное – одного в толк взять не может: почему товарищ Сталин Холованова на такое дело пустил? Такая практика противоречит теории людоедства. Если по науке все делать, так не Холованова на это дело ставить, а самих чекистов. Пусть сами друг друга арестовывают, пусть сами друг друга пытают, пусть сами друг друга в затылки стреляют. Чтоб инстинкт людоедства не притуплялся. Чтоб не верил никто никому. Чтобы каждый всех других боялся.

И ненавидел.

С другой стороны, разве чекисты Ежова мало истребляют друг друга? Нет, инстинкт людоедства не притупился. Просто товарищ Сталин разные приемы применяет. Товарищ Сталин бросает противников, как хороший самбист – и левым захватом, и правым. Товарищ Сталин, как хороший самбист, не повторяется. Товарищ Сталин, как хороший самбист, в любой момент непредсказуем. Больше всего человек боится неопределенности. Вот она, неопределенность. По залу в сверкающих сапогах ходит.

Тут Жар-птица поняла, что держать всех этих товарищей под контролем можно только страхом. Каждый день должен товарищ Сталин власть свою чекистам демонстрировать и каждый день ее доказывать.

И еще: надо Сталину сделать Холованова врагом всех чекистов. Чтобы все до последнего чекиста Холованова персонально ненавидели и персонально боялись. Чтобы сговориться с Холовановым не могли.

Так что не отступает товарищ Сталин от теории людоедства.

Ни на шаг.

Завершил товарищ Микоян речь. Призвал чекистов учиться пролетарской бдительности у товарища Ежова так, как товарищ Ежов учится у товарища Сталина. Громыхал зал аплодисментом, вроде молния небо расколола, вроде врезалась в дуб шестисотлетний, переломав его пополам.

Зажмурь глаза и услышишь, что еще одно могучее дерево страшным ударом раздробило в кусья древесные. Грохочет зал аплодисментом, вроде молнии рощу дубовую в щепы ломают. Настя в потолок смотрит: если в резонанс попасть, обвалится потолок. Это из курса элементарной физики известно. Надо будет Холованову подсказать, где опасность. А то в следующий раз оборвется потолок со стенами и балконами. Дохлопаемся…

Отгремел зал. И пошли выступающие с трибуны мудрость сталинскую восхвалять. И пошли выступающие призывать к террору беспощадному, к истреблению врагов, как бы искусно они ни маскировались, под какими бы личинами ни прятались. Хлопает зал выступающим. Одобряет. Требует зал: «Смерти! Смерти! Смерти!»

Смерти, товарищи, желаете?

Это можно. Это пожалуйста. Это сколько угодно. Вот вам, если так уж хочется: снова Холованов идет. Не спешит. В задних рядах, которые он прошел, – облегчение. Лица в задних рядах такие, словно несли грузчики каждый по пять мешков цемента, но вот сбросили их и присели под стеночкой: глаза к небу, языки наружу, на губах улыбка глупого счастья.

Чем больше рядов проходит Холованов, тем больше расслабления в задних рядах, тем больше напряжения в передних.

Но прошел Холованов все ряды и по ступенькам – на сцену. Замер президиум. Тут на сцене весело было, тут на сцене вроде и не замечали, что там внизу происходит. Оживились товарищи в президиуме, воротники поправляют, прически. Так

новобранцы себя ведут под взглядом свирепого старшины. Только товарищ Сталин невозмутим. Только товарищ Сталин выступление слушает, головой покачивая, то ли одобряя говорящего, то ли не соглашаясь с ним.

Оглядел Холованов президиум. У товарища Ежова глаза бегают, рукам товарищ Ежов места найти не может: карманы свои на груди ощупывает, воротник проверяет, застегнут ли. Только сейчас в сталинское ухо щебетал… а тут челюсть дрогнула и отвалилась. И товарищ Микоян неспокоен. Товарищ Микоян – в галстуке. Так вот – за галстук себя, за ворот рубахи: вроде все застегнуто, вроде галстук завязан, но чуть давит…

Не стал Холованов Ежова брать. И на Микояна сегодня приказа не было. Пошел Холованов к трибуне – и выступающего за плечо: пройдемте…
je_suis_la_vie: (Іду на ви!)

Микола Аркас



У книжці зібрано всю історію українського народу до початку ХХ століття.
Готували її до друку Богдан Лепкий та В’ячеслав Липинський уже після смерті автора та Василя Доманицького, редактора 1-го видання 1908 року (петербурзького, цензурованого).
Більшу частину накладу 2-го видання книжки було спалено російськими військами під час Першої світової війни, відтак воно стало бібліографічною рідкістю.
На переконання Євгена Чикаленка, ця книжка після “Кобзаря” є найкориснішою.
Параметри видання такі:
Микола Аркас, Історія України-Русі. – Київ: Кам’янець-Подільський: “Медобори”, 2013. – 464 с., іл., тверда повноколірна палітурка, кольорові форзаци, фотододаток.
Книжку можна придбати, попередньо переказавши 69 грн. поштовим чи електронним переказом на ім’я Романа Миколайовича Коваля, вул. Курська, буд. 20, кв. 14, Київ-03049. Для книжкових магазинів передбачено знижки.
(Пропонуємо ознайомитися з передмовою до видання 2013 року.)
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Передплатити NatGeoУкраїна через Укрпошту можна буде тільки з другого півріччя (тобто липня). Тому пропонуємо оформити редакційну передплату - вже з 25 березня!

Інформація для наших нових друзів: передплату наш журнал зможе оголосити вже після виходу першого числа. Тобто редакційну передплату можна буде оформити вже наприкінці березня - на початку квітня, а от передплату через Укрпошту - вже в кінці квітня або на початку травня.

Журнал буде купити у кіосках, на розкладках преси, у суепрмаркетах (тобто там, де продають глянцеві журнали). Детальний перелік торговельних мереж оприлюднимо у другій половині березня.

Поки що журнал виходитиме в Україні тільки в паперовій версії. Веб-сайт, айпад-, айфон- чи кіндл-версія - це все перспективи на майбутнє!

Дякуємо за підтримку!

NatGeoUkraine

P.S. Ретроспективне...
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Почав перечитувати українських класиків. Викачую всіх підряд з Хати Читальні. Завжди тягаю з собою електрозошит і де б не був виймаю й читаю.

Схопив себе на думці сьогодні, українська література нагадує дуже добру, якісну, ретельно добрану ЖЖ стрічку.

Лесю, а ви як думаєте?
je_suis_la_vie: (Русскій инвалидъ)
Прочитав роман Федора Крашеннікова "Послє Расіі". Раджу. Пошукайте.

Хочу навести вам два ключових моменти звідти.

Момент Перший:

Как-то, во время очередных посиделок с алкоголем в помещении пресс-центра, все в пол-уха слушали корреспондента The Vladivostok Post Петю Шершнёва. Этот Петя много пил и в пьяном виде обычно изощрённо ругал москалей, развивал популярную теорию, что все беды от Москвы, а так же на различных примерах доказывал, какие москвичи жлобы и сволочи.
Далі... )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)

Марк Твен

Як я брав участь у передвиборчих перегонах за посаду Губернатора.”

Грудень 1870



Кілька місяців тому мене, як незалежного кандидата, висунули на участь у виборах на посаду Губернатора славетного штату Нью Йорк. Я мав виступати супроти Пана Джона Т. Сміта та Пана Бланка Дж. Бланка. Десь в глибині я відчував, що мав я над цими шляхетними чоловіками одну суттєву перевагу, і то було – моє добре ім’я. Читаючи газети, можна було легко побачити: якщо вони колись і носили добре ім’я – то ті часи давно для них минули. Було очевидно, що за ці останні роки вони у повній мірі пізнали, що таке ганебні злочини. Але в ту саму мить, коли я піднесений потай насолоджувався своєю перевагою, в мені струменіло нечисте почуття, яке “каламутило” глибини мого щасливого єства; і це було – моє ж таки ім’я, що переходило з вуст в уста в безпосередній близькоcті з іменами таких людей як ці двоє. Моє занепокоєння дедалі зростало. Зрештою я написав про це своїй матері. Її відповідь була швидкою та гострою. Вона написала:
Далі... )
je_suis_la_vie: (проффесор)

Мені особливо сподобалася та, що смокче вино з пляшки. Як кажуть: "жизня удалася".
Далі веселіше... )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)





- А вот я ещё анекдот вспомнил, - донеслось снизу. - Приехал московит в Анадырь, поселился в гостинице. Ну, ему, типа, говорят: как проголодаетесь, закажите обед по телефону. Ну, день он из номера не выходит, ну два. Открывают двери... А он бегает вокруг телефона и кричит: "Телефона-телефона, а московит кушать хочет!" / далее

Подробнее на ИNАЧЕ.net



je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Для пошукових журчалок:

National Geographic
National Geographic in Ukrainian
National Geographic in the Ukrainian language

---
Найкраще з того, що я прочитав з реакціями на російськомовну версію «Есквайру» для України, це допис Зульфії:

http://zzzulfiya.livejournal.com/987691.html

Ключові моменти я бачу такими: )
je_suis_la_vie: (La Vie)
Пытанне да беларускага сектара залы, паважаныя спадары, падкажыце, калі ласка, дзе напампаваць кнігі беларускіх пісьменнікаў беларускай да майго електрозошита?
Вось, напрыклад, украінскія... А беларускі?
Вялікае дзякуй.
je_suis_la_vie: (La Vie)
Старий добрий баяніще... Вперше, пам'ятаю, прочитав його на воффка.ком у 2002-му. Там був москальский пір духа. Як вони чУдно казилися в коментарях.
І тоді, як і сьогодні, перечитуючи його, від слів "В цей період на півночі дикі племена москалів, з’ївши останнього мамонта, вирішили, що далі так жити не можна" я просто випав в осад! :DDD

Хто автор цього епохального твору?

Власне, сам твір. :D )
je_suis_la_vie: (La Vie)
Вчора, після фітнесу.
Виходжу з душової до перевдягальні, там [personal profile] yatswish, чекаючи на мене, читає книгу.
- Шо читаєш?
- Та ось "Тигролови".

Після того як прочитає "Тигроловів", пообіцяв йому дати "Сад Гетсиманський".

А тим часом наведу звідти мій улюблений уривок, який, на мою думку, якнайкраще подає опис внутрішньої еміграції.
Коли Людині нікуди подітися фізично.
Краще цього опису внутрішньої еміграції я ніколи більше ніде не зустрічав.

Внутрішня еміграція )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Приволокла мала з класної взаємобібліотечки Чуковського "У мєня зазвоніл тєлєфон".

Ось трохи почитала вголос вдома. Востаннє, я пам'ятаю, нам її читала класна керівничка у третьому класі.
Я практично нічого не запам'ятав, чи що просто не розумів мови, чи що...

А оце зараз вслухався і жахнувся...

Скажіть, де ж Чуковський брав таку сумер-мега забористу траву?...
Це ж книга просто небезпечна для становлення дитини!
Толстоєвський просто нервово шмалить косяки у тамбурі...

Сказав, щоб віднесла і більше її не брала - дома ж ціла бібліотека нормального чтива! Якого біса?
je_suis_la_vie: (La Vie)
Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році. В купе першої кляси швидкого потягу Львів - Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови - чия краща, котрій з них належить світове майбутнє.



Read more... )
je_suis_la_vie: (Іду на ви!)
Українська Видавнича Спілка знову порадувала читачів вартісним виданням. З ініціативи Молодіжного Націоналістичного Конгресу коштом щедрих добродіїв з Лестеру (Англія) Осипа Довбуша, Михайла Прихідного, Юліана Олексюка та Михайла Мілянича вийшла збірка статей доктора Дмитра Донцова «Московська отрута».

До книги увійшли тексти, в яких автор досліджує глибинну сутність та джерела московського імперіалізму та наслідки його діянь. Один з най прискіпливіших дослідників татаромосковщини дає відповіді на запитання, актуальні й сьогодні. «Російський хижак – вчора і нині», «Своя традиція або – чужий кий», «За яку Україну?», «Душа москаля», «Видиво большевизму у Достоєвського», «В. Лєнін», Від держиморди царського до большевицького» - ось назви деяких творів, котрі увійшли до збірки. Також упорядник помістив до книги статтю Євгена Маланюка «Дмитро Донцов», написану з нагоди 75-ліття Донцова.

«Пропонована збірка творів доктора Дмитра Донцова покликана допомогти українцям «виригнути з наших мозків намул неволі, а з серця – московську отруту. Донцов має на увазі ту московську отруту «з московської чаші», про яку писав ще Шевченко і яка досі затруює свідомість і паралізує волю українців, засліплює нам очі і затуплює наш мозок», - зазначає в передмові упорядник книги Віктор Рог.

Коли йдеться про Росію, то ніхто, напевно, краще Донцова, не зумів розгледіти за яскравими масками і дешевими декораціями, котрі мінялися залежно від обставин і потреб, незмінну імперсько-галапасницьку сутність, той споконвічний московський дух, розкладаючий сморід якого ми відчуваємо і сьогодні.

Донцов добре бачив не лише той галасливий балаган, який настирливо пропонували кремлівські режисери глядачам "вистави", він дивився поза куліси, добре знав режисерів і тому на питання "Чи вовк у бабусиному очіпку залишається вовком, чи стає бабусею?" – давав Донцов однозначну відповідь. І цю відповідь зацікавлений читач знайде в книзі, з котрою наполегливо рекомендуємо ознайомитись всім, хто переймається долею України тепер і в майбутньому.

Замовлення на книгу можна зробити за адресою: 01034 м. Київ, вул. Ярославів Вал, 9, пом. 4, Тел: 8(044) 234-70-20
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Колись [livejournal.com profile] nikolauskass піарив книги з Історії Українського визвольного руху. У світлі останніх подій пропіарю ще раз.



Качати можна тут

Як один хлопець сходив скачувати документи )
...і виклав частину тут.
Тож можна здаватися :)))
Деякі книги можна придбати на Нашому Форматі

P.S. О! Мало не забув. Днями ось, виходячи з дому, побачив у прихожій чиїсь книги. Хтось непотрібне виклав на столі.
Я подивився, що там цікавого. Взяв собі картки картин з Київського художнього музею, Львівського, Лєнінгррадського...
А ще там лежала брошурка журналу "Огоньок". Автор тексту Бенедикт Сарнов, назва "Феномен Сталіна". Ну сталінізм - це одна х моїх найулюбленіших історичних тем, тому її і взяв.
Прочитав дуже уважно. Пошукав у Ґуґлі, і знайшов-таки той текст. Спочатку він може здатися нудним, але щодалі то все крутіше. Це щось на зразок ретро психоісторії. Як з текстів певного письменника сталінської епохи, який про Сталіна і слова не написав, аналітично вивести ким був Сталін для письменника і для самої епохи.
І там мені ще сподобався термін "сталінщина". Дуже влучно змальовує явище, яке породило "джугадрочерів" сьогодення - які ж вони нудні...
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Піарю піар [livejournal.com profile] nikolauskass-а.
І сюди ж можна додати дуже серйозну книгу, яку я засів читати, Еви Томпсон "Трубадури імперії".
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Stephen Hunter "Point Of Impact"



[livejournal.com profile] daemanuhr - ти просто чудо! :) Дякую...

Вже три розділи прочитав. Дуже цікаво та пізнавально, - що аж до Віки бува треба лізти, як-то double-ought (.33 калібр) чи neck-turned rounds (патрони з попередньою розвальцьовкою шийки гільзи) - дуже точні патрони... і т.і.

Profile

je_suis_la_vie: (Default)
je_suis_la_vie

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 02:10 pm
Powered by Dreamwidth Studios