je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
http://www.nrcu.gov.ua/maps

Oт з npuвοдy κвοт. Kвοтu тο дοδpe. Kвοтu нaвiть y Φpaнцiï ε, a фpaнцyзu вiдοмi ʌiнrвοcнοδu. Tuм нe мeнш.

Oκpiм κвοт нa yκpaïнcьκi nicнi дyжe xοтiʌοcя δ, щοδ зaδuʌu нaмepтвο зaκοнοм ΦM дianaзοнu зa οцuмu οcь κaнaʌaмu - Πepшuй, Дpyruй "Πpοмiнь", Tpeтiй "Kyʌьтypa", BCPУ.
Бο тe, щο я neperʌянyв y nepeʌiκy мicт, мicтeчοκ - тο nʌaκaтu зaxοтiʌοcя... Hy i нe ʌuшe зaδuʌu, a щοδ тyдu нa eniцeнтp тepмοядepнοrο вuδyxy нe дοnycκaʌu вcяκux Γοнοκοκiвnοʌьcκux i Oтapiв з дuκοï οтapu...

Πaм’ятaю яκ зa οднy нiч κοʌucь κyxοннe paдiο (дpοтοвe), nepeмuκнyʌu нa "Πpοмiнь". I οднοrο npeκpacнοrο paнκy, ο 6-й, звiдтu зaзвyчaʌο "Γοвοpuть Kuïв", зaмicть "Kaфapiтт’ Macκфa!" (κaцancьκuй язuκ rapнuй ʌuшe pοзcтpiʌьнi cnucκu вurοʌοшyвaтu, нy й мaтюκaтucя caмe cοδοю, тyт вiн мaryчь!).
Πepшοrο дня δaδyci ввeчepi нa ʌaвοчκax οδrοвοpuʌu цю nοдiю (нeйтpaʌьнο), зa κiʌьκa днiв вοнu ввaжaʌu, щο "Πpοмiнь" тaм δyв з nοκοнy. I дyжe йοrο ʌюδuʌu.

Ta ж icтοpiя nοвтοpuʌacя з дyδʌяжeм. Зapaз дyδʌяж дaε pοδοчi мicця тucячaм ʌюдeй, aж дο npuδupaʌьнuць y cтyдiяx звyκοзanucy. I дaʌi дaвaтuмe δiʌьшe.

Ποтiм зaвeʌucя в Xapκοвi вcяκi "paдiο niдicят", "ciмοн", "paдiο мacтεp". "Macтεp" щe нiчο, тaм δyʌο мeншe cʌiв, δiʌьшe мyзuκu - в οcнοвнοмy κʌacuκa pοκ-н-pοʌy (нe pycccκοrο, "pycccκiй pοκ" - цe οκcuмοpοн. Яκ "rapячuй cнir", "жuвuй тpyn", etc...), мοжнa δyʌο зa κaceтu нe дyмaтu в nʌeεpi, κнοnοчκy nepecyнyв нa paдiο, "мacтεpa" зʌοвuв i вecь дeнь тοδi κʌacuκa вaʌuть y вyxa.

Paдiο niдicят - ʌaйнο δyʌο piдκicнe. Haceʌяʌu йοrο шοвiнюru naдʌючi, κοтpi нiκοʌu нe οмuнaʌu нarοдu nʌюнyтu в δiκ Уκpaïнu. Πaм’ятaю тaм тycyвaвcя οдuн "δοpЭцЪ" з peжuмοм. Kapaтκοфф. Aʌκarοʌiκ, нapκοмaн, тyнεядεц, δεздεʌьнiκ, niздεʌьнiκ i npοnοвiднuκ pycccκοrο мipa. Зaймaвcя тuм, шο зaвοзuв дο Xapκοвa вcяκy нuзьκοcοpтнy нaвiть дʌя κaцancтaнy ʌaйнюxy, тuny "rpynnna δοтaнiκa c npaґpaмммaй дyшa naйοтт нa pyccccκaмъïзuґε". Дyмaεтe δpeшy? Aфiшi вuciʌu nο вcьοмy Xapκοвy. "naд eґiдaй Kapaтκοвa". Cтapuй нapκοмaнюpa дyδa вpiзaв. Дοнюxaвcя. Paдiвοniдicят зʌuʌοcя в ʌюδοвнοмy eκcтaзi з яκuмcь ʌεнiнrpaдcьκuм paдiвοм i здοxʌο зa piκ. Щοcь нa зpaзοκ мiнiднp/ʌнp. Kʌuκaʌu δpaтьεф, δpaтья npuйшʌu, nepeκynuʌu дianaзοн, вcix pοзirнaʌu, дianaзοн щe κοмycь nepenpοдaʌu, вecь тοй зδpοд, шο caмοзaκοxaнο pοκaмu δyδнiв y мiκpοфοнu οтpuмaв κοnняκa нa двip. Цiκaвο: мοя οднοrpynнuця дpyжuнa οднοrο з тux "δyδοнiʌiв". Kοʌu мu вcтynuʌu дο Унiвepy, тaм δyʌa κaв’яpeньκa нa 5-мy nοвepci "5 Xвuʌuн", rapнeньκuй δyв зaκʌaд, шκοдa нe дοвrο npοicнyвaв. Biκa δyʌa κaвοмaнκοю зaвждu; cтοïмο n’εмο κaвy. Знaйοмuмοcя δʌuжчe. - Яκy мyзuκy cʌyxaεш? Я nοчaв зraдyвaтu cтaндapтнe - niнκ фʌοйд, κвiн, ʌeд, eйciдici, Бpaтu Γaдюκiнu... - A шο цэ! - Шο? Hy БpaтЫ ΓaдюκiнЫ? - Ta тο nοcʌyxaтu тpeδa. Γapнuй тaκuй cтьοδ нa yκpaïнcьκi нapοднi тeмu niд вeʌuκuм вnʌuвοм Φpeнκa Зannu... Дοδpe, npοïxaʌu. Ipοнiя: зa 10 pοκiв, вοнa мeнi pοзκaзyвaʌa i вчuʌa жuзнi, яκi κpyтi БΓ, яκ вοнa "Cipьοжy знaεт ʌiчнa, οн тaκοй κʌacнuй! Aфirεннuε nεcтнi!" Я nοcмixaвcя нa тe "y вyca". :)

Myзuκy тοдi в 90-i я cοδi nucaв, nepenaявшu npuймaчa, зpοδuв з ньοrο вuxiд дο мarнiтοфοнa i з nepeдaч "Двaнaдцять мiнyc двa", "Γapячuй κοмnοт" нa "Πpοмeнi" nucaв cyчacнy yκpaïнcьκy мyзuκy. A вu в κypci, шο Baʌεpa Mεʌaдзe вuïxaв вnepшe нa "12 - 2"? Tpοxu в nip’ячκο yδpaвcя i raйнyв дο Mοcκвu. "12 - 2" цe δyʌο κpyтο, нiδu "Уκpaïнa мaε тaʌaнт", "Γοʌοc Kpaïнu". Дyжe κpyтuй cвiжaκ мοжнa δyʌο nοчyтu ʌuшe тaм... Я зaвждu δyв y κypci нοвuнοκ.

A щe naм’ятaю nοявy "ATB Tοнic". Γeδнюκiвcьκuй npοджeκт. Taκa cοδi вepciя ʌaйт Γοδʌiнa (тοй шο "тοчнuε nεpεвοдu", з тοчнicтю нe мaε нiчοrο cniʌьнοrο, δο вiн тaм y тux nεpεвοдax тaκe мeʌe, шο нa rοʌοвy нe нaʌaзuть. Eʌeмeнтapнe нepοзyмiння мοвнux cuтyaцiй, тοδтο вiдcyтнicть вiдчyття мοвu. Cyцiʌьнa вiдcyтнicть!). I тyт rοʌοвa тοrο ATB δyв тaκuй Λuтвuнeнκο, здaεтьcя. Йοмy яκοcь зaκuнyʌu, щο вiн κpyтuть в тeʌeвiзοpi nipaтcьκi вepciï фiʌьмiв. З nepeκʌaдοм з npuщinκοю нa нοci "мaдьдвaю"™. A Λuтвuнeнκο: "A y мiня нεт дεнεx nʌaтiть зa ʌiцeнзiοннuε. Cκaжeм, я мary щac зanʌaтiть 3 дοʌapa зa naκaз. Чipiз rοт 4." Oтaκe цuнiчнe naдʌο! Уявʌяεтe? Hy i нa ycix οцux paдiвax i тeʌeвiзiяx nοвuʌaзuʌο яκ чepвu в дοщ вcяκοï κypвοтu - κεвοpκянu з тuм ж ʌuтвuнeнκaмu i зaκiнчyючu κapaтκοффuмu.
Знaεтe чοмy тeʌeκaнaʌ "Ciмοн" нaзвaʌu "Ciмοн"? Πepшuм вeдyчuм тaм δyв нerp з жaxʌuвοю вuмοвοю. Cuмοн. Зa κiʌьκa pοκiв вiн nοмep...

Oт тiʌьκu вiд Джaмaʌu i Λaмu я нe οчiκyвaв. Kapοʌь, Ποтan,.. тο дο cpaκu, вοнu "nο жuзнi" нeздapнοcтi тuny Kyεκ чu Λяnca, a Джaмaʌa?! Λaмa?! Яκ цe?! Цe нe niдcтaвa?! He мοжy nοвipuтu!
je_suis_la_vie: (Іду на ви!)
http://svoboda.com.ua/index.php?Lev=news&Id=1698

Публікації у “Свободі” не проходять повз увагу читацького загалу. У цьому я вкотре переконався, прочитавши у №26 газети лист кандидата історичних наук В’ячеслава Прокоф’єва, в якому він не погоджується з тим, що я писав про танкову битву під Прохорівкою. Читач, посилаючись на мемуари радянських маршалів та деяких західних істориків, стверджує: під Прохорівкою Червона армія перемогла нацистів, а німці втратили у цьому бою понад 300 танків.

Чи так це було насправді?

Оскільки мій опонент щедро цитує мемуари військових і спеціальні видання, я теж скористаюся цим прийомом. Отже: “Наприкінці серпня (1943 року) на танковий завод №112 прибули нарком В.О.Малишев, начальник ГУБТУ маршал бронетанкових військ Я.Н.Федоренко та відповідальні працівники Наркомату озброєнь. Малишев сказав, що перемога на Курській дузі дісталася надто дорогою ціною, наші втрати в обох фазах Курської битви становили близько 6 тис. танків та САУ, а противника — 1, 5 тис.” (И.Шмелев. История танка: 1916/1996. — М., 1996. С.147—148). Нарком пояснював це наявністю у вермахту нових танків і танкових гармат, за допомогою яких можна було розстрілювати радянські танки з відстані у півтора кілометри, нічим не ризикуючи. Малишев зі зрозумілих причин не говорив про рівень підготовки радянських танкістів і про якість управління військами. Веде він мову і про загальну перемогу на Курській дузі, хоча зрозуміло, що з таким рівнем втрат її можна сміливо назвати Пірровою.

Але підемо далі. “13 липня фельдмаршали фон Манштейн і Клюге були викликані у Східну Прусію, і Гітлер повідомив їм, що операцію “Цитадель” треба негайно припинити, оскільки союзники висадилися в Сицилії і туди повинні бути терміново перекинуті війська зі Східного фронту” (Ф.Меллентин. Бронированный кулак вермахта. — Смоленск, 1999. С.337). Запам’ятаймо цю дату: 12 липня відбувся бій під Прохорівкою, а 13 липня Гітлер вирішує припинити спроби наступу на Курській дузі. Мотивує він це необхідністю перекинути війська на Захід, хоча є ще одна причина: того ж 12 липня війська Центрального фронту під командуванням генерала Костянтина Рокосовського перейшли у контрнаступ на північній ділянці Курської дуги.

А тепер щодо співвідношення сил. “На 3 липня (1943 року) всього на фронті “Цитадель” був 1081 танк (з них майже половина танків ще типу Т-ІІІ) і 376 самохідно-артилерійських установок. Число наших танків навіть приблизно не сягало того рівня, про який у пропагандистських цілях пізніше кричали на весь світ Совєти. Ще менше відповідали даним противника відомості про наші втрати в танках в операції “Цитадель”. За цими відомостями, ми втратили набагато більше від того, що ми взагалі коли-небудь мали” (Э.Манштейн. Утерянные победы. — М.—СПб., 2002. С.525). Станом на 5 липня, коли почалася сама битва, німці висунули до лінії фронту близько 1700 танків, штурмових гармат і САУ. Отож Манштейн, з одного боку, чесно наводить дані станом на 3 липня, але одночасно хитрує, не навівши дані станом на 5 липня і применшивши, таким чином, кількість своїх танків. У науковій літературі наводяться й інші дані, але вони або наближені до цієї цифри, або включають броньовані одиниці, які в той час були розташовані на Міус-фронті чи у резерві. Але все одно їх було близько двох тисяч. Дані про загальну кількість одиниць бронетанкової техніки у німців я наводжу для того, щоб показати: 2-й танковий корпус СС ніяк не міг мати у своєму складі на 12 липня 1943 року, після тижня боїв, аж 400 танків. Це початкова кількість бронетанкової техніки у цьому добре укомплектованому корпусі. Але ж були чималі втрати, поки німецькі танкісти йшли до Прохорівки. Втрати як зворотні, коли німецькі машини евакуювали в тил для ремонту і відновлення, так і незворотні, коли танки ремонту не підлягали. До Прохорівки дійшли 273 німецьких танки та штурмові гармати. Це засвідчено німецькими документами, опрацьованими в архівах сучасними істориками. Тому втратити понад 300 одиниць бронетехніки німецький корпус аж ніяк не міг — американський історик Бенін Александер, на якого посилається В’ячеслав Прокоф’єв, пише відверту нісенітницю. Водночас він применшує силу радянських військ: 5-та гвардійська танкова армія, разом із двома доданими танковими корпусами, мала до 1000 одиниць бронетехніки. Здавалося б, перевага колосальна і перемога має бути за червоними танкістами.

Але сталося не так. І тут ми переходимо до головного. 5-ту гвардійську танкову армію спіткав на полі під Прохорівкою фантастичний за своїми масштабами розгром, у який справді важко повірити. Як бачимо, навіть деякі західні історики (ті, котрі некритично користуються радянськими джерелами) ведуть мову про успіх радянських танкістів. Але при детальнішому ознайомленні з перебігом битви, зафіксованим у чималій кількості джерел і документів, все стає на свої місця. І стає зрозумілим, як це німці незворотно втратили 5 танків, а червоні — 334, за іншими даними — 350 (ще близько 400 радянських танків були пошкоджені).

Отже, дослідимо перебіг бою. По-перше, танковий бій був зустрічний. А це означає, що кілька десятків “тигрів” Pz-VI 2-го танкового корпусу СС, які мали надпотужні 88-міліметрові довгоствольні гармати (92 снаряди в боєкомплекті) на практично рівному полі одержали можливість безкарно розстрілювати з великої відстані радянські танки та САУ, до чверті яких були легкими (Т-70 і створена на його шасі Су-76). Жодного шансу навіть пошкодити німецькі важкі танки ані “сорокап’ятки”, що стояли на Т-70, ані 76-міліметрові гармати Т-34, Су-76 та КВ-1 на цій відстані не мали. Треба було підійти на кілька сот метрів і бити в борти “тигрів”, по гусеницях, по кормі. А чи легко було зробити такий кидок, коли до “тигрів” підключалися півтори сотні Pz-ІV з 75-міліметровою гарматою довжиною 48 калібрів, яка на відстані в кілометр пробивала 100-міліметрову броню? Взагалі, посилати в зустрічну атаку проти “тигрів” легкі танки міг тільки безнадійний ідіот або слухняний виконавець будь-яких сталінських наказів, яким і був командувач 5-ю гвардійською танковою армією генерал (майбутній маршал танкових військ) Ротмістров. Мабуть, саме за ідеальну слухняність Сталін не зняв його з командування і не розстріляв після розгрому 5-ї гвардійської танкової армії. Тільки й сказав: “Що ж ти, мудак, за 15 хвилин танкову армію спалив?”. Промовиста деталь: Героєм Радянського Союзу Ротмістров став тільки у 1965 році, разом із “великим полководцем” Леонідом Іллічем Брежнєвим.

Колосальні втрати були і в інших радянських танкових арміях. На початок битви на Курській дузі 1-а гвардійська танкова армія генерала Катукова мала 631 танк. В оборонній фазі вона втратила 954, в наступальній — 1040 танків. Тобто втричі більше, ніж мала на початку битви. Як бачимо, армія просто-таки по конвеєру одержувала нові танки та самоходки, нових танкістів, і вони горіли, горіли, горіли...

Радянські генерали воювали по-сталінськи!

По-друге, німецькі танкісти мали бойовий досвід і кращу підготовку, ніж радянські. Це теж далося взнаки. Московський історик Борис Соколов пише: “Мені довелося розмовляти з одним із учасників Прохорівської битви Л.В.Чековим. Тоді він був старшиною, командиром танка Т-34. Хоча танк був спалений, Леоніду Васильовичу пощастило вціліти. Зате з 50 його друзів по сформованому у Забайкаллі танковому корпусу живими вийшли з поля бою під Прохорівкою тільки п’ятеро. Більшість радянських танкістів не мали необхідного бойового досвіду і на Курській дузі прийняли бойове хрещення” (Соколов Б.В. Тайны Второй мировой. — М., 2000. С.18).

По-третє (і цей факт найретельніше приховувала радянська історіографія), поле битви під Прохорівкою залишилося за німецькими військами. Тільки 17 липня 2-й танковий корпус СС організовано відійшов звідти. Тобто німці мали час (кілька ночей), щоб евакуювати свою пошкоджену техніку, а натомість підірвати більшість радянських танків, щоб зробити їх непридатними для ремонту і відновлення. 38 пошкоджених німецьких танків і 12 штурмових гармат були евакуйовані з поля бою. Якби це поле лишилося за радянськими танкістами, то незворотні втрати німців становили б, таким чином, 55 танків та штурмових гармат, а радянські (враховуючи те, що після влучання снарядів “тигрів” мало що можна було б відремонтувати) — близько 200—250 танків та САУ. Теж погром, але не такий жахливий. З іншого боку, якби німецькі танкісти змогли продовжити наступ (а Манштейн хотів це зробити, і тільки директива Гітлера від 13 липня заборонила йому це), то кількість радянських втрат зросла б ще на 200—300 одиниць — ідеться про пошкоджені у бою танки, які лишилися за межею зайнятої німцями території і значна частина яких була нездатна відійти своїм ходом.

Та ніякого погрому не було б, якби Ротмістров та командувач Степовим фронтом Конєв набралися сміливості і діяли усупереч сталінським наказам про зустрічний удар по німецьких танках. Скажімо, як це зробив командувач Центральним фронтом Рокосовський на північному фасі Курської дуги. Там радянські танки не вступали у дуельний бій з ворогом, не йшли в зустрічні атаки і навіть уникали контратак. Вони діяли із засідок, з обладнаних позицій, з укриттів. Результат: втрати танків уп’ятеро менші, ніж на південній частині дуги (1:1, 5 на півночі і 1:7,5 на півдні), а ще — незначне вклинення німецьких танкових військ. І ніяких “легендарних перемог під Прохорівкою”, просто тяжка й кривава бойова робота. До речі, саме війська Рокосовського і виграли битву на Курській дузі, коли перейшли 12 липня у наступ на Орел, і Гітлеру стало зрозуміло, що оточити війська Червоної армії тут уже не вдасться, отже, треба повертатися на висхідні позиції.

От бачите, шановний пане Прокоф’єв, скільки цікавих проблем історії Другої світової війни (і скільки “накручених” навколо неї радянських міфів), як у краплині води, відбила лише одна битва під Прохорівкою! Видається, що для розв’язання цих проблем потрібна буде праця ще не одного покоління як вітчизняних, так і зарубіжних істориків. У цій праці варто, крім усього іншого, користуватися незаперечним, як на мене, методологічним принципом: радянські маршали брешуть на два порядки більше, ніж німецькі фельдмаршали. Адже німецькі полководці, крім командирів з’єднань СС, не були (принаймні, до літа 1944 року) членами партії, керованої мудрим вождем усього передового людства й озброєної всемогутнім ученням. В одній партії були арії, в іншій — “пролетарії”, але сутність від того не змінюється. Головне — що в підцензурних мемуарах радянської доби майже всі “маршали Перемоги”, на чолі з Жуковим, наввипередки брешуть, і нині це — доведений факт.

А на закінчення — спогади очевидця. Олександр Лебединцев, тоді старший лейтенант-піхотинець, пише: “Дуже добре пам’ятаю той ранок, коли наша колона пройшла залізничний переїзд. Праворуч був будинок вокзалу, на якому я прочитав напис “Прохорівка”. Потім ми спустилися в населений пункт і повернули ліворуч на виїзд. На підйомі відкрилося поле, всіяне танками, і це були наші уславлені Т-34. По ходу маршу я почав їх рахувати, і набралося їх 180. Звичайно, їх було значно більше, я брав у розрахунок тільки ті машини, які були у зоні видимості... Вже при виході з цього поля бою на перехресті польових доріг стояли два німецькі “тигри”. Тоді ми сильно пожалкували, що нам так дорого обійшлася ця перемога” (Лебединцев А.З., Мухин Ю.И. Отцы-командиры. — М., 2004. С.370). Крім зафіксованого фронтовиком страхітливого співвідношення втрат — 90:1, не рахуючи Т-70, маємо приклад цікавої дії невсипущої пропаганди навіть на розумних і мислячих людей: якими б не були втрати у бою, але це “перемога”. А чи перемога насправді? Навіть Піррова? А якщо так, то що ж тоді є поразкою?

Сергій ГРАБОВСЬКИЙ
je_suis_la_vie: (Іду на ви!)
Не прощать россиянам. Просто не прощать. Не забывать издевки, телевизионный ад, Тузлу, Институт стран СНГ, Брат-2, запреты на ввоз, удары в спину, брызганье слюной, «на Украине», потопленные наши корабли, «недоязык», Мишу Леоньтева, «квази-нацию», Латынину, псевдострану»,
доктора Лизу, голодомор, книги АСТ, 18 рублей за пост, ненависть, высокомерие, трусость, трусость, трусость и подлость, подлость, подлость.
Не прощать не из-за злобы или ненависти, нет. А только для
того, чтобы избежать повторения уже пройденного. Холодно и прагматично не прощать, без ярости или причитаний.
Или вы думаете, что, когда мы победим в войне, а у них наконец-то сдохнет (прости меня, Господи) Моль, все вдруг расцветет братской любовью?
О да. Канешна. Сначала мы услышим «мы не знали», «нас обманули», «мы не виноваты». Катя Андреева придет на работу в сине-желтой блузке, Валерия споет «Червону руту», а Кобзон извинится за «западенских отморозков». А потом все вернется на круги своя. Или попытается вернуться. Потихоньку, по чуть-чуть, и все-таки опять все снова начнется. Появятся новые Мамонтовы и новые
Соловьевы, и телепланктон будет внимать им с открытым от изумления и радости ртом.
Для того, чтобы это не произошло снова - ничего не
прощайте. Ничего не забывайте. Когда те, кто вчера поливал мою и вашу страну грязью, вдруг начнут клясться в вечной дружбе, не забывайте.
Наших детей, вытряхивающих копейки из своих копилок.
Женщин, отдающих последнее на пункты сбора помощи.
Безруких и безногих двадцатилетних пацанов в госпитале.
Или когда-нибудь нашей стране придется в третий раз сражаться с фашизмом.
https://www.facebook.com/ZEU200/posts/790554344358154?fref=nf
je_suis_la_vie: (UPA)
І запам'ятайте раз і назавжди: кацапу ніколи не можна вірити. Особливо тому кацапу, який посміхається, плескає вас по плечах і каже: "ну ми же братья". Такому можна відразу закотити кулю в лоб і ніколи не помилишся.
Зараз нас врятує лише - НЕВІРА кацапам. Що б вони не казали, що б вони не пропонували ніколи їм не вірте. Бо все брехня.
А тим, хто народилися та виросли тут в Україні і вважають себе "русссскімі", раджу переглянути своє ставлення до України, бо ніякі ви не "руссскіє", для них ви такі ж "хахли, каторих нада к нагтю", бо місце народження все одно видає.

----
Московськими "істориками" 19 століття вважається самим інтелегентним і культурним століттям в історії Московії. За рахунок чого це відбувалось? Тому що в той час в Україні все нищилось національно і вона обкрадалась економічно. Мільйони українців працювали без оплати і гинули за імперію. Тепер Путін нас кличе назад. Пане Путін ми вже були там.

Далі )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
13 вбивць [Розширена версія] / 13 Assassins [Extended Cut] (2010) BDRip



Група елітних самураїв таємно об'єднується для того, щоб вбити брата Сьоґуна - диктатора і садиста, імовірно майбутнього володаря Японії...

Кіно про те, як невелика громада людей може змінити хід історії цілого народу, цілої країни. Хто там казав, що Микола Лемик відморозок та провокатор? Хай вам язики повідсихають та діти ваші вас зречуться.
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Син порядної матері: Hurtom; ex.ua


Фільм розповідає про події, які відбувались в 1981 році у в'язниці Мейз (Північна Ірландія), що згодом отримали назву "Голодний Бунт". Ув'язнені борці за незалежність Ірландії почали масштабне голодування в боротьбі за отримання статусу військовополонених. Англійський уряд вважав їх звичайними злочинцями і терористами та не йшов на зустріч. У результаті загинуло 10 бійців ІРА (ірландської республіканської армії), ще 13 продовжували голодування доти, поки їх стан не був визнаний критичним.
У ході голодування, народ Північної Ірландії обрав депутатом англійського парламенту лідера ув'язнених Боббі Сандса. До своїх обов'язків він так і не зміг приступити...
Фільм добре висвітлює роль і участь матерів борців за свободу рідної країни. Показує які труднощі ставить перед ними доля і на які жертви доводиться йти.



А мені особисто сподобалось, як одна з "найвеличніших націй-завойовниць" Землі переміщувалась маленькою Північною Ірландією лише в загратованих та зарброньованих машинах, і лише в повному озброєнні. :)
Коли так остерігається одна з "найвеличніших націй-завойовниць", то що казати про відоме непорозуміння через східний кордон, яке досі від бандерівського кашкетика сре в штани, як пес від запаху вовченяти... :-/


ФІЛЬМ ОЗВУЧЕНО ДЛЯ ПІДТРИМКИ ГОЛОДУЮЧИХ ПІД УКРАЇНСЬКИМ ДОМОМ У КИЄВІ В ЛИПНІ 2012 РОКУ

31 липня 2012 року спікер Верховної Ради України Володимир Литвин підписав і направив президенту Януковичу скандальний закон про засади державної мовної політики авторства регіоналів Колесніченка-Ківалова, який викликав хвилю протестів по всій Україні та розколює країну навпіл. Голодувальники виступили з протестом і вимогою накласти вето на закон, ухвалений з цілою низкою порушень і регламенту, і Конституції. Адже закон практично виводить єдину державну мову - українську з обов'язкового вжитку у таких сферах, як офіційне діловодство, освіта, телебачення і радіомовлення, і суттєво розширює застосування російської мови на регіональному рівні в областях, в яких не менше 10 відсотків жителів говорять цією мовою. За підрахунками експертів, якщо закон набуде чинності, окрім небезпечної політичної ситуації істотно додасться паперової рутини, і це буде коштувати 17 мільярдів гривень зайвих витрат щороку, і це при постійному дефіциті коштів на пенсії, стипендії та зарплати та при скороченні соціальних виплат.

Молодці "Байбаки".
je_suis_la_vie: (Іду на ви!)
Створюючи свою ук­ра­їнську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базую­чись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Пере­бу­ва­ючи упродовж століть під владою завойовників, українці фак­­тично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.

В романі-дослідженні В. Білінського (Країна Моксель або Московія // Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008, 2009, в трьох книгах) повідомляються факти, взяті з історичних джерел (переважно російських), що свідчать про докорінне перекручення історії Російської імперії, направлене на створення історичної міфології про те, що Московія і Київська Русь мають спільні історичні корені, що Московія має «спадкові права» на Київську Русь.

Звичайне шахрайство московитів, що привласнили собі минуле Великого Київського князівства і його народу, нанесло страшний удар по українському етносу. Тепер задача полягає в тому, щоби, на основі правдивих фактів, розкрити брехливість і аморальність московської міфології.

Розглянемо основні питання цієї проблеми. )
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Пам'ятаєте у дописі-некролозі про Дем'янюка, я у P.S.-і писав: "Думаю оце, кого тепер народ-брехун, народ-ворюга, народ-чікатіла, народ-підарас, який масово проголосував за ґицеля у ботоксі, обере собі наступною жертвою?..."

Ну ви вже, напевно, знаєте, що вже знайшли і гудять про українця з Канади.
Бджоляра - шокагбенамєкаєтнам.

Далі копі-пейст:

---
с Демьянюком разобрались, взялись теперь за Катрюка.

Сегодня в моем любимом сообществе
Memory at War forum
И.Качановский, на которого так любит ссылаться наш Углич, разродился серией записей.
казалось бы, причем тут Хатынь к антисемитизму?
цитата: Друзья Центра Симона Визенталя привезли в Оттаву четырех выживших в Холокосте евреев, чтобы призвать министров принять меры в отношении Владимира Kaтрюка после того как всплыли новые доказательства о причастности 90-летнего жителя Квебека в резни жителей Восточной Европы во время войны.
www.cbc.ca/news/canada/montreal/story/2012/04/26/alleged-war-criminal-que-beekeeper.html?cmp=rss
Недавно обнаруженное доказательство, хотя несколько сомнительное, потому что было записано в 1970-ых в сомнительной системе суда Советского периода, однако получено от нескольких источников, включая людей, служивших в полиции с Катрюком.
www.montrealgazette.com/news/Quebecer+implicated+Khatyn+massacre/6520094/story.html

Доказательства, которые якобы всплыли, находятся в статье Per Anders Rudling о Хатыни и 118 батальоне, в которой автор на голубом глазу заявляет о том, что множество источников показывает, что Буковинский Курень принимал участие в расстреле евреев в Бабином Яру, и при этом из всего множества не привел ни одной ссылки.
hgs.oxfordjournals.org/content/26/1/29.abstract?keytype=ref&ijkey=EgJ9aWWh7oUk6fG

Я так понимаю, что именно после этой статьи Центр С.Визенталя дал Катрюку 4-е место в топ-десятке разыскиваемых!!! нацистских преступников.
Организация С.Визенталя безусловно заслуживает всяческого уважения. Однако Организации часто как люди - Переживают свою собственную полезность...
ну и Дюков уже тут как тут)))
a-dyukov.livejournal.com/1147646.html?style=mine#comments
---
Джерело

Буде дуже цікаво, якщо цей дідок, Катрюк. Візьме та й помре. Просто, від старості. Не дійшовши до "суду".

P.S. Цікаво спостерігати, як уся ця "антіфашисская" кацапопубліка, яка радісно верещала, спостерігаючи, як Каддафі мочить свій народ, аби не втратити владу, тепер радісно верещить "поімкє" нового "укронацика".

Народ-підарас, одним словом.
je_suis_la_vie: (Ісконно!)
Я буду святкувати день цей славний,
За те що лютий враг огидний,
Поставив раком москаля.
З коментарів у "Перцеві".

23/02/1918 - Ані стрілялі нам в жопу!

Ну а це "на експорт" підійде. ;)

Увы, но праздновать солдат
Империи Вильгельма,
Коими Нарва и Псков взят -
Смешно, по крайней мере.

На праздник труса, драпака,
И пьяного матроса,
И дезертир-большевика
Смотрю лишь только косо.

Что празднуют? Побег пьянчуг
На эшелонах до Урала.
Дыбенко, Муравьёв и тут
Бежали крысами аврально!

Бежали! От кого же, Зин?
От трёх мотоциклистов,
У коих кончился бензин
от Пскова очень близко.

Там мародёры Муравьёв,
Дыбенко труса дали,
Ну а страну топить в крови
Их руки не устали.

Так петь нам славу мародёру,
Убийце, трусу, подлецу?
Защитник славен на Покрову!
Вот этот праздник всем к лицу!
Звідти ж.
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Среди кацапов во все времена царили настроения, что вскоре гнилая Европа и весь мир погибнет, а кацапский народ, “народ-богоносец”, будет выполнять свою миссию, миссию спасителя мира. Так утверждали кацапские политические писатели во все времена: до XVII века, на протяжении XVII-XIX веков, на протяжении всей истории СССР («утверждали, что гнилой капиталистический Запад вскоре погибнет, а СССР – спасет мир»), в современной Кацапии устами главного героя кацапского фильма «Брат». Мессианские иллюзии кацапов носят системный характер.

Кацапская национальная доктрина кардинально отличается от европейских. Если в доктринах европейских стран отражено желание процветания для своей страны, то кацапы хотят господства над другими народами. Английская доктрина – «Британия, властвуй на морях!», немецкая – «Германия превыше всего», французская – «Живи, Франция!», кацапская – “Москва – III Рим, Москва – III Интернационал”.
Далі... )

SOURCE
je_suis_la_vie: (Лента За Лентою)
Стаття Ярослава Сватка, з моїми вставками у квадратних дужечках.
---
За два роки правління Януковича Бандера став більше символом, ніж політичним діячем, який мав власну ідеологію, програму, і бачив власний шлях до втілення цієї програми. У такій символізації деталі неодмінно губляться, а подекуди образ міфологізується, відповідно до того, що людина хоче бачити за цим образом. Оскільки ж Бандера є образом знаковим, то стає об’єктом інформаційної війни, у якій його творять, часто за своїм власним образом і подобою, вороги. І стає він тоді аналогом Сталіна або Гітлера, або й обох, виключно для того, щоб відбити бажання цікавитися справжніми працями Бандери. Цьому сприяють фальшиві “цитати”, джерело в яких одне — КҐБ.
Далі... )
je_suis_la_vie: (Іду на ви!)
Стаття доктора Абрагама Штерцера „Ми боролися за Україну", хоча надрукована ще в 1964 р. англійською мовою в Канаді, в світлі теперішніх подій проливає нове світло на взаємовідносини єврейської й української громад в Україні, а також виразно окреслює роль і місце УПА в цьогочасній історії українського народу.

Дякувати Богу, цю статтю писав єврей і тому його судження про євреїв та українців і його погляд не стороннього глядача, а активного учасника цих подій для нас є дуже важливими. Ми не знаємо, чи ще живий доктор Штерцер, але, без сумніву, живі його діти та онуки, та й інші люди, описані ним, і пов'язані з цими подіями, й вони можуть висловитися на цю тему, зачеплену автором.
Далі. )
je_suis_la_vie: (Суто)
НАТАЛІЯ МАКСІМЕЦ. - "А вообще, завтра, пока некоторые больные на голову голодоморцы будут свичкы у викнах палыты та голодув

Преступления сатанинского русского народа перед человечеством в тысячи раз превосходят сумму всех преступлений всех народов мира за всю историю жизни на Земле. Только за последние сто лет русская грязная всемирная сатанинская кровавая мразь организовала : 1) две мировые войны; 2)многомилионное истребление невинных людей путем военных нападений и массовых убийств населения десятков соседних народов; 3) за свои сатанинские деньги и оружие руками своих завербованных марионеток на всех континентах, как например Кампучия, Никарагуа и десятки других истребленных народов по всему миру; 4) также практически весь мировой терроризм организован русским сатанатом (читайте тысячи свидетельских показаний, например у Пачепы)...5) и венец кровавых преступлений русского сатаны - Геноцид Украинцев, страшное небывалое убийство мучительной смертью миллионов невинных детей...И за все эти преступления пока ни одна русская собака не наказана...СМЕРТЬ ДЬЯВОЛУ НА ЗЕМЛЕ!!! СМЕРТЬ РУССКОМУ НАРОДУ!!!
SRC

---

Прогуляйтесь сегодня по украинским новостным сайтам, в особенности по темам, освещающим Голодомор, и почитайте комментарии. Последний раз великий русский народ так отрывался лишь полгода назад над Японией
SRC

---

Ну, що, кацапьйо гнідациднає! Гєнацид "гусскіхь в Чєчнє", кажете? На 11 грудня я шашличок з винцем за здравіє і пам'ять чеченських воїнів прийму, які дали вам прочухана у 1994-му.

Ну а далі трохи про "чєчєногнідацидних".

Об исходе населения из Чечни )
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Те, що там у Запоріжжі поставили знову пам'ятник Кривавому Йосі - сумнівів не виникало.
Комуняки як тільки можуть так і піаряться... нехай бавляться, прийдемо до влади першим ділом перенесемо все до парків для відвідувачів за гроші. Назвемо їх "Парк червоного періоду". І зробимо вхід за будь-яку валюту світу без обміну. І коло кожного пам'ятника стоятиме автомат з продажу (за символічну плату) буклетиків з коротким але дуже ємним описом діянь "прототипа" кількома найбільш розповсюдженими мовами. Не виключаю, що у багатьох описах буде й таке: "На Україні за життя ніколи не бував. Для України нічого не зробив. Чому комуністи встановили йому пам'ятника не відомо".
Хоча, по секрету - тссс - мені відомо й це.

Але то таке - лірика. Ще там поставили пам'ятничок камсамолкхє Зої Космодем'янській.

Ось це - добрий знак. Бо оскільки я критично та з сумнівом ставився до написаного тут про цей "подвих". Тепер сумніви відкинуто. Дякую коммікам за допомогу. Тепер роздрукую цю статтю, збережу і даватиму дітям, коли у них почнуться уроки історії. Я виріс у совєцькій школі, але вона виявилася безсилою з усією потугою своєї пропаганди проти коротких побутових оповідей мого батька - затятого антикомуняки.

Розповідайте про "подвих Космодем'янської" своїм дітям, бо коли б іще була краща нагода як не ось зараз.

Ну щоб двічі не вставати: пропіарю старенький Лесин концептуальний постик щодо викладання російської літератури у школах.
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Спочатку передісторія: відео на YouTube-і
Потім "нервенна" реакція засновника "фєльдманки" коло станції метро Академіка Барабашова (наявна лише версія македонсько-болгарським суржиком)
Далі текст Шаленого Слоника, зверніть увагу на водонапорну башту.
І чому сіонізм ніколи ні в кого не проситиме пробачення, тому й не проситиме, бо ви всі гої срані. (допис про імперсько-колоніальне мислення кацапів, але ви легко обчислите й те, чому єврєї ніколи ні перед ким не вибачалися і не вибачатимуться)
Як ви думаєте, чому Яхве не дав Давидові побудувати Храм Яхве? Він так і скзав: багато крові ти пролив перед лиця мого, тому не будуватимеш Мені Храму. Та буде в тебе син миролюбний, я дам мир на царствування його, - він збудує Мені Храм.
За царя Соломона, як і було обіцяно, ніхто на Ізраїль не нападав. Чому? Тому що Яхве подарував мир на царствування Соломона? А може тому що батько його Давид забагато крові пролив перед лиця Яхве?
Вирізав усе чоловіче населення у радіусі 1000-1500 км. навколо Ізраїля? Ось саме звідси й сорокаліття миру в Ізраїлі. Просто нікому було навіть списа до рук взяти, доки не минуло двоє поколінь, та баби не понароджували кому ті списи взяти...
Оце був геноцид, оце Давид погеноцидив... Я уявляю...

---

І далі стаття, викладена на Народному Оглядачеві

Чи було щось у Бабиному Яру? Факти проти міфу
09:47 06.10.2011

Пам’ять про "різанину" євреїв в Бабиному Яру є болючою для всіх політиків. Але існує безліч доказів того, що її ніколи не було. Повітряна розвідка та фотографії, зроблені до і під час Другої світової війни, показують масові поховання жертв радянської ЧК/НКВД, але відсутні масові поховання євреїв.

Що робити, якщо у вересні 1941 року взагалі нічого не трапилося в пригороді Києва, називаному Бабиним Яром (Old Woman’s Ravine)?

Відповідно до офіційної версії, тоді 250 тисяч київських євреїв були вбиті і зариті німцями в яру Бабиного Яру. Дані аерофотозйомки, виявлені в Національному Архіві США, говорять про те, що це умисна брехня. У лютому 1996 року український суд викинув на смітник обвинувачення, пред’явлені українськими євреями проти Володимира Кательницького, голови Братства Святого Андрія у Києві, й Є. Мусієнко, видавця "Вечірнього Києва", що поставили під великий сумнів офіційну версію Бабиного Яру. Після цього "Вечірній Київ" у номері за 16 березня 1996 року опублікував повну історію фальшивого Бабиного Яру на чотирьох сторінках.

Що як завжди вражає, так це масштаби фальсифікації і брехні, оскільки, у дійсності, ніякого масового убивства не було в місцевості Бабин Яр за весь період німецької окупації. Яр Бабиного Яру не використовувався німцями для масового поховання євреїв.

Десятиліттями, аерофотозйомка використовується в археології як незамінний метод дослідження. За допомогою точного, аерофотографічного обладнання виявляються руїни древніх міст і цвинтарів, що були позабуті сторіччями. Аерофотозйомкою були виявлені навіть залишки затоплених грецьких міст. Аерофотографії з Національного Архіву у Вашингтоні були успішно використані при розслідуванні масового убивства НКВД 15 тисяч польських офіцерів, у 1939–1940 роках, у містечку Катинь, під Харковом. Аерофотозйомка передмість Києва, включаючи Биківню, Білгородку і Дарницю виявляє тільки більш ранні, початку 30-х років, масові поховання жертв українського Голодомору 1932–1933 року та інші теж більш ранні поховання ОГПУ-НКВД. Таким чином, резонно було б очікувати аерофотографічні докази незрівнянно набагато більшої братської могили на 250 тисяч чоловік у Бабиному Яру.
Далі... )
je_suis_la_vie: (La Vie)
Мовна історія
Карта русифікації України збігається зі зростанням негативних соціальних явищ
Л. БУДІЙ, Харків
Далі... )

Profile

je_suis_la_vie: (Default)
je_suis_la_vie

September 2017

S M T W T F S
     12
3456789
10 111213141516
17181920212223
24252627282930

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 12:53 am
Powered by Dreamwidth Studios