je_suis_la_vie: (Default)
Ще одне підтвердження тези про харошихруссскіх. Куди б вони не прибували, ким би вони не були, - їхня єдина діяльність - підрив основ країни, куди вони їдуть / їх висилають. Тому що відмінностей між красними і білими жодних. Спершу були: білі думали, шо красні руйнують імперію, але, переконавшись, шо красні такі ж імперасти як і вони, готові втопити Україну в крові, білі знайшли мир і порозуміння з більшовиками.

---

Оце виповнюється 95 років з часу проведення радянською владою профілактично-педагогічної акції під умовною назвою "філософський пароплав".
Тоді у вересні 1922 року чекістами за ініціативою Леніна було вислано за межі радянської держави понад 160 представників переважно гуманітарної інтелігенції: двома рейсами пароплавів Петроград--Штеттін, рейсом Одеса--Константинополь та поїздами з Москви на Ригу та Берлін.
Серед депортованих--відомі на той час, а ще більше в майбутньому філософи Бердяєв, Лосський, Булгаков, Трубєцкой, соціолог Пітірім Сорокін та інші.
Для невтаємничених--зайвий привід зачудуватися добротою дідуся Леніна та гуманізмом польського ката Дзєржинського.
А от характерна подробиця: після від'їзду з Одеси перших пасажирів "українського списку" харківські чекісти підняли дике виття про неприпустимість інтелектуального посилення зарубіжних центрів української політичної еміграції. Операцію в Україні згорнули.
Значить, висилати бєрдяєвих-ільїних для ідейного та духовного підкріплення білогвардійських організацій можна, сорокіних для запудрювання мізків американцям у Гарварді можна, а українців випускати не можна ніяк?

ФБ Юрій Михальчшин©
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Частенько у розмовах з друзями про політику я відверто кажу про свої страхи щодо Московії. А страх щодо неї я маю лише один - вони лавиною попруть до нас, коли там почне зачинятися пастка нової Залізної Завіси.

Алі Татар-заде про це постійно теж пише.
А ми не можемо їх типу обмежувати, це ж яке смердище почнеться від гумусрайтсвоч та тому подібних грантожерів.

А рішення цьому питанню є дуже простим.

Україна створює розлогий "Інститут поневолених народів РФ" (це як у Суворова в "Контролі" - "Інстітут міровой рєволюциі"), і приймає закон, шо УСІ без винятку перебіжчики з РФ до України - стають працівниками цього інституту. Хочеш бути в журналістиці (Сєргацкова, ку-ку), будь ласка, журналюй, але твоя тематика лише - "поневолені народи РФ", крок ліворуч, крок праворуч - виключення з Інституту, і як наслідок, депортація, бо лише посвідка співробітника Інституту тримає тебе в Україні.

Працюєш трактористом, але ти все одно співробітник "Інституту поневолених народів РФ", ти шукаєш контакітв з трактористами РФ, провадиш серед них необхідну роботу, створюєш агентурну мережу, звітуєш СБУ щотижня. Халтуриш - виключення з Інституту, і як наслідок...

Тоді побачите, ніхто сюди не попре. Бо вони всі "єдінонєдєлімщікі" і сцикуни.
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Сьогодні зрання, чомусь зачепилися ми з другом Олександром за кацапську літературу, зачепилися з Оленчиного допису по про Лук'яненка Сірожу, проїхалися по дотичній Дівов, Лазарчук, бла-бла і закінчили Єфремовим, та ще якимсь "хвантастами" - лінь передивлятися по хісторі. Та й не важливо - допис про інше.

Уся кацапська література - брехня. Кацапи жодним чином не пишуть про себе. Уся писанина "опщєчілавєчєскіє ценнасті", - це машкара, шоб приховати факт, шо їм тотально й хронічного нема чого сказати про себе. АБО!
Або Є шо скзати про себе, - однак вони дуже цього не хочуть. Тобто вони, ящери не людські, усвідомлюють свою тваринну природу, і свідомо її приховують. Тому й брешуть всяке лайно про "опщєчілавєкав".

Єдиний московитський письменник, який писав "про себе" як є з натури - це Василь Шукшин. Може він був аж занадто природнім, настільки природнім у своїх творах, шо й не помічв, шо пише правду "про народ", до якого належить.

Я перечитав свого часу Шукшина всього. Навіть рідкісні оповідання, порізані цензорами, після Пєрєстройкі кацапи у пориві "откровєнності" своєї звірячої перевидали без виправлень, і оті видання в мене є. Можу за ними звіряти електронні тексти.

І ось шо я хочу запропонувати вам сьогодні під цю тему. "Материнське серце", але я назву тут по-спойлерськи - "Мать воєнноплєнного Аґґєєва". Тут реальна природа кацапів, тут реально все, як влаштовано їхнє мислення, як вони ставляться до інших. Це ящєри. І лише ящєр міг це помітити і так правдиво розписати.

Попереджаю, оповідання дуже страшне. Бо правдиве. Про ту мамашу, яка приїхала свого вбивцю визволяти. Вона все знає, вона все усвідомлює, як і її синуля, який приїхав на "хахлоф паахотіться".

Читати )
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Читаю стрічку, - і згадалося, було років 5 тому...

Колись Лідочка, середня моя донька, знайшла коло школи орден "За труд" чи шось таке. Хтось може після смерті бабусі чи діда викинув ту залізяку к чорту.

Принесло наївне чистосердне дівча і питає, а шо це таке?
Кажу, - я тобі поясню якось, не сьогодні. Я сказав так, шоб їй трохи забулося і вона не асоціювала пояснення зі знахідкою. :)

Отже минуло пару тижнів, затіяли прибирання в хаті. Багатозначно тримаючи гаманця в руках, кажу дівчатам, шо за прибирання будуть призи. Ох, як вони метушилися одна поперед одної. Лідія старалася найбільше. Аж доводилося її трохи стримувати.

І ось - нагорода.

Молодшій Наді даю 20 гривень, третє місце, Іда взяла друге місце, дав їй 50 гривень. Лідочка вже квітне, гадає, шо їй зараз вивалю. А я, - педагог чортів, - вішаю їй на маєчку цю медальку, плескаю по плечу і кажу, - дякую за ударну працю. Так тримати...

Скільки було сліз і образи, це треба було бачити... Аж сестри в шоці... Медальку вона спересердя з балкона пожбурила. Ридала на ліжку цілу годину.

Дав їй виплакатися, а потім посадив їх рядочком і пояснив, шо отак було в совєцькому союзі. Я, - кажу, - просто хотів на прикладі пояснити як це було, ось твоя сотня насправді. Сподіваюся, ви не забудете цей урок і не слухатимете старих пердунів про те, як добре було в совєцькому союзі.

Треба буде перевірити чи не забули...
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Гривня стабілізувалася, зміцнюється, ми бачимо як курс пливе помалу донизу, - які в нас класні макропоказники, мабуть і мікро теж незлецькі...
Але чомусь зачастили касири у такий базапеляційний наказовий спосіб вигукувати на касах: "шукайте без решти", "решту нічим давати".
Все як у папірєднікав. Рихворматори на всю голову, - рівеня економічної освіти котрих вистачає лише на регулювання грошової маси. Потихеньку, шоб ніхто не помітив... - за кого ж ви усіх маєте, свинопаси?

P.S. І ця виїмка грошової маси дивним чином збігається із підготовкою до запроваждення 1000 гривневої банкноти. Щойно банкноту пустять в обіг чекайте знову курсу по 28-29 - спритність рук й аж ніякого шахрайства. Свинопаси. Смердючі свинопаси.
je_suis_la_vie: (La Vie)
Доволі мила детективна мелодрама про шаблони.
Мені сподобалося. 8 з 10 оцінюю.
https://toloka.to/t83433
je_suis_la_vie: (Default)
Знаєте за шо Яхве пришльопнув Онану?

Ні-ні, не за те, шо той дрочив. Дрочка, як така, технічно, в байблі не засуджується. Навіть і згадки про неї як такої немає окрім випадку з Онаною.

За інше. За порушення умов контракту.

Юдеї мали закон, шо коли брат помирає, то інший брат, має прийняти до себе дружину померлого брата (разом з дітьми) і продовжити рід померлого брата.

Якшо в брата вже були діти, то вони й залишаються дітьми померлого брата, якшо живий брат з дружиною померлого брата зробить ще дітей, то перша дитинка вважається за законом дитиною померлого брата з усіма де-юре, так би мовити.

Відмовитися можна було. Хлопець іде до старійшин, вони з ним проводять профілактичну бесіду, просять прийняти дружину померлого брата, продовжити рід померлого, etc...

Але якшо вмовляння безуспішні, ну не подобається йому та жінка, технічно, генетично, просто гидка вона йому! Ну буває ж таке?! Ви ж згодні? Ну є такі випадки, ніби нормальна пані, - а й не сів би з нею срати і на одному полі...

Ну так ось, відмовляється наш хлоп. Тоді та вдова має зняти з хлопця чобота і плюнути хлопові в обличчя. Після цього - чувак вольни як сокіл в небі. Щоправда зватимуть його тепер "роззутим" а на його хату киватимуть як на "дім роззутого", зате він у мирі з собою. А те прізвисько забудеться, щойно він стане поважною особою спільноти. І я його дуже добре розумію, щоразу згадуючи дружину мого однокровного брата - оце той самий випадок, коли б я з тою дамою не те шо на одному полі, - а й на семи полях срати не сів би. Я навіть не був на їхньому весіллі.

Отже. Онана. У нього брат, звали його Ер. Ер врізав дуба. Батько Ера й Онани Юда каже Онану, - піди прийми дружину Ерову і продовжи рід Ера. Ну Онана слухняно й пішов.

Онана користався дружиною брата свого померлого, але коли кінчав то висмикував і зливав усе мимо. Яхве, звісно, таке діло не схвалював, - то він Онану й пришльопнув. Пришльопнув саме за те, шо Онана: 1. жінку взяв; 2. жінку порав; 3. продовжувати рід братові відмовлявся, висмикуючи в останню мить прутня. Умови контракту порушені. А тоді до цього ставилися дуже суворо, транзакція є транзакція - або всі операції виконуються, або роллбек. Ну Oracle-істи чи PostgreSQL-льники мене зрозуміли.

Так ось, таку довгу предовгу преамбулу я написав лише з одною метою: порівняти оцих остогидлих какіхразніц, ямагу, гаварюкакхачю з тим непослідовним халявщиком Онаною. Такому і прутня попарити, і нуль зобов'язань, і чужа тітка тобі ще й їдло готує, і пере твій одяг, і доглядає хату, - бо вона дотримується умов контракту зі свого боку. До того ж за Законом, ти можеш мати кілька дружин, які дадуть тобі вже ТВОЇХ дітей.

Ні! Те, дрочило не йде до старійшин з офіційною відмовою, а радо встромляє пісюна. Яхачю, винєімєєтєправа, какхачютакіфрікцианірую. Ви, онани, дістали вже!

Головна причина РУВ - ваш ОНАНІЗМ!

Остап Дроздов просто шикарно вигнав цього онану зі студії. Це початок великого шляху, ми його пройдемо і цієї шизофренії не стане як туману на сонці.

І буде так!

P.S. корисні посилання для самоосвіти.
Буття 38:1-10
Повторення Закону 25:5-10
Матвія 21:28-31
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Щоразу як буваю в своїй податковій, переходжу від дівчини до дівчини, від жіночки до жіночки, на всіх компах одне й те ж саме. І це мене вганяє в таку бентегу зелену з болотним відтінком, шо хоч по головах їм усім стукай...
І це - те, шо я бачу на екранах компів. Заставочки касперського, ESET-а,.. здається, зараз вискочить віконце в нижньому правому кутку із запрошенням: "техслужба ESET, старший лєйтєнант техпаддєржкі ESET чєм магу памочь?"...

Якось не стримався, сказав, шо я про це думаю... Мені пригнали "нашого адміністратора", це виявилася жіночка, просто "розумніша за решту", настільки, шо аж може встановлювати всю оту глуху кропиву й лободу на компи.
На мої чемні "наїзди" вона відповіла, - а шо кругом так...
Державна програма має затвердити норми комп'ютеризації державних установ - ніяких віндовзів. Крапка. Архітектура UNIX-ів (до яких ми відносимо й Linux-и, називаємо їх ще "UNIX-и з чемними манерами", бо чисті *BSD-ішні UNIX-и, не для нервенних хлопчиків та дівчаток), - архітектура LINUX-ів не передбачає можливості запуску вірусняка. Ну хіба через флеш у браузері, шось пролізе, але далі директорії ~/home/.mozilla воно не вилізе, і нічого, окрім як в тій директорії не зробить, до того ж юнікси мають стільки тоненьких налаштування, які дуже не складно робити, які перетворюють робочу станцію у неприступну фортецю.

На шлюзах кожної державної установи найкраще ставити *BSD систему, це "злі, "unfriedly" UNIX-и" з монолітною архітектурою (ядро й "світ" невід'ємні один від одного, на відміну від Linux-а, де ядро й "світ" не залежать один від одного), котру не можливо пробити, обдурити, втулити свої вставочки...
Буду Міністром Інформатики - так і зроблю.
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Друзям, і не тільки...
Майже прощальне )))))
Економіка веде за собою політику, культуру, суспільство.
Цю тезу наочно підтверджують всі роки нашої незалежності.
Для прикладу візьмемо президенство як Януковича, так і Порошенка.
Яка політично-суспільна риса була притаманна владі Януковича?
Жодної, крім особистого збагачення.
Яку політику проводить Порошенко?
Соціалістичну, християнсько-демократичну, ліберальну або консервативну?
Ту, яка не заважає представникам влади безкарно збагачуватись.
Е-декларації, розкішні маєтки людей, що жодного дня не працювали в приватному бізнесі, яскраве тому підтвердження.
Подивимось навколо.
Які першочергові вимоги висувають до нас МВФ, Світовий Банк, інші наші партнери?
Збудувати монархію чи соціалізм?
Ні, їм конче необхідна повна приватизація, продаж землі, підвищення пенсійного віку, збалансований бюджет.
Яким чином Україна буде це робити, за допомогою феодалів чи олігархів наших "друзів" не хвилює.
Тепер до нас з вами.
Британія виходить з Євросоюзу, захищаючи себе.
Китай намагається переорієнтувати свою економіку на потреби країни, щоби не допустити соціального вибуху від різкого розмежування суспільства.
Навіть США зрозуміли що соціальний націоналізм ( для Америки політично-соціальний), єдиний шлях, що втримає країну від загнивання та розпаду.
Орієнтація на ВНУТРІШНІЙ ринок, створення робочих місць всередині країни, підвищення рівня життя своїх громадян - саме за це голосувала Америка на останніх виборах. Трамп був першим, який це відчув. Він і переміг.
Чому у нас соціальний націоналізм не може повести за собою країну?
Тому що його заганяють, і дуже успішно, в вузькі рамки мови, пам"яті, національного спадку.
Якщо не поставити на перше місце економіку, якщо суспільство буде не багатіти, а жебракувати, національна ідея буде дискредитована остаточно.
Дискредитована тими, хто зараз грабує країну у вишиванках. Їм байдуже, якою ідеологією або відсутністю ідеології прикриватись.
Після цього питання "какаяразніца" вже звучати не буде.
Бо країни не буде.
Олександр.
je_suis_la_vie: (Everything a lie.)
Існує міф, нібито газета "Іскра" надрукувала коротку статейку в 1908 році, про якогось Оґюста Фаньєра, котрий вирішив пролетіти на біплані над Парижем, врізався у Вежу Ефеля і загинув. "Іскра" пише: "Царизм летить у прірву як Фаньєр над Парижем у Вежу Ефеля".

Вчора таки згаяв з годину, але так і не знайшов жодного історичного факту ні про Оґюста Фаньєра, ні про Оґюста Фурньєра, ні про Армана Файєра, ні про будь-яких інших пілотів на "Ф" над Парижем, - не було нічого... Французи про таке не знають і не чули, як і про салат "Олів'є".

Та й газету "Іскра" видавали в 1900-1905 роки, тож 1908 вона ніяк не могла надрукувати таке повідомлення, якшо редакція не опанувала подорожі в часі.

То звідки взялося оце "как фанєра над Паріжем" я так і не з'ясував, підозрюю, що це красиве слівце як у Василя Шукшина, (один з дуже небагатьох, - чи може й єдиний, я окрім нього інших не знаю, - їхніх письменників, котрий описував "жизнь прастова народа с натурьі").

Красиве слово, придумане на зразок "Анни, расссийскай царицьі" з перепою чи з перекуру, чи з передозу - шось як "Сфотографіровано", "пірамідон", "как фанєра над Паріжем". Дідько йо'зна, шо означає, але як смішно звучить! А історію вигадаємо на ходу і навіть напишемо статтю у Віку і зробимо її правдивою. :)

– Клуб есть? – спросил Пашка.
– Клуб? Ну как же!… Вот такой клуб!
– Сфотографировано.
– Что?
– Согласен, говорю! Пирамидон.

Одне з обговорень на форумі, з котрого я почав свої вчорашні цікаві досліди, хто володіє мовою Дідро, Вольтера, Жуля Верна...

P.S. Технічна довідка. З 2011, по 2012 (півтора року), працював на Europe Air Poste (гасло - "Les Avions aux Services des Hommes" - Літаки на службі людей) - Французька компанія, вантажних, поштових авіа перевезень. У ній колись працював Антуан де Сент-Екзюпері. Так ось інформація з перших рук: НАД Парижем нікому літати не дозволено, окрім як цій компанії. Тож, коли побачите десь фото чи відео з борту літака над Парижем, знайте, це зробив якийсь із пілотів цієї компанії, (або "гість кабіни") але за правилами компанії, пілотам якнайсуворіше заборонено реєструватися в соцмережах. :)

https://forum.wordreference.com/threads/pilote-auguste-fanier.845253/
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Після довготривалих і не дуже приємних роздумів, вирішив для себе, що в жодному разі не буду підтримувати, навіть морально, російські проекти в Україні - проекти російських "опозиціонерів", "лібералів", "біженців" тощо. Чому?

-------

Перше. Будь-які громадські проекти росіян "в екзилі" прямо чи опосередковано входять в орбіти політичних лідерів, які позиціонують себе в якості альтернативи Путіну.

На мій погляд, який, звичайно, може бути помилковим, суттєва риса цих лідерів, наприклад, Навального та Ходорковського, полягає в тому, що вони є реалістами, які розуміють для себе, що отримати владу в цій країні можливо лише в одному випадку - якщо хтось з них стане легальним наступником Путіна.

Вони, гадаю, очікують, що з часом складеться такий рівень політичної напруженості в Росії та кризи у відносинах із Заходом, коли Путін буде вимушений гасити її неформатними кадровими рішеннями.

Що він буде змушений поступитися владою на користь неформатних "опозиційних" лідерів, які гарантують йому перезавантеження відносин з США, укладання нового соціального договору з російським суспільством, збереження статус-кво щодо посилення впливу Росії в регіоні та територіальних надбань, й, звичайно, особисту недоторканість.

І Навальний, і Ходорковський, не очікуючи на запрошення до перемовин, вже публічно надали йому всі необхідні гарантії. І ці гарантії - не тільки для Путіна, але й для російського суспільства, квінтесенцією якого Путін і є.

Для нас це означає лише одне - наступники Путіна, в разі реалізації подібного чи будь-якого іншого сценарія, будуть ініціювати вихід Росії з Донбасу, але точно не повернуть нам Крим.

Що "нова Росія" намагатиметься і надалі затягувати нас назад, в свою орбіту, але вже шляхом м'якого впливу. Що відозмінена концепція "русского мира" буде й в майбутньому застосовуватися до нашої країни напряму і через європейських партнерів. Що ця країна і надалі буде намагатися залишити за собою домінантну позицію в регіоні за рахунок сусідів.

Оскільки саме в цьому і полягає довгостроковий запит російського суспільства, який так влучно вхопив свого часу Путін та його оточення.

Тобто, будь-яка громадськість, яка орієнтована на внутрішньополітичні процеси в Росії, вже, по своїй суті, працює проти України.

З часом, після досягнення своєї мети там, в Росії, "консерви" стануть інструментами російського впливу тут, в Україні.

На жаль, вони стануть "якорями", якими нова влада Росії буде підтягувати нас до себе, толерувати та змушувати йти на компроміси, в тому числі - моральні.

-------

Друге. Деякі іноземні стейкхолдери України живуть та працюють в хибному дискурсі - дискурсі, який має назву "русский мир".

В ньому Росія відіграє роль та сприймається як регіональний лідер, суб'єкт регіональних політичних процесів, а Україна є об'єктом російського впливу.

Можу помилятися, але доволі часто, спілкуючись з іноземними чиновниками, експертами, помічаю, що вони та їхні дії в Україні опосередковано сфокусовані на внутрішніх питаннях Росії.

Тобто, ми до сих пір сприймаємося лише як інструмент, майданчик впливу на російські внутрішньополітичні та громадські процеси. І наша суб'єктність в цій системі, в довгостроковому періоді, зводиться до мінімуму.

Потім, коли цей вплив на Росію завершиться перемогою сил, альтернативних путінській системі, деякі наші союзники об'єктивно почнуть відігравати роль стейкхолдерів саме Росії.

Вони стануть тією зовнішньою силою, яка також буде змушувати нас обнулити стосунки з "новою Росією", піти їй на поступки, знову почати сприймати себе в якості "молодшого брата".

Це - хибна історія.

І наше завдання полягає в тому, щоб поступово вводити наших партнерів в новий конструктивний дискурс, в якому є лише два суб'єкти: "Західний світ" та "Україна". І жодної Росії в якості третьої сторони конструктивної взаємодії.

Один із найбільш простих кроків, які можемо в цьому напрямку робити ми, - не легітимізувати проекти російських громадян в Україні, що підтримуються нашими союзниками, але які зосереджені на російському порядку денному.

Треба розуміти, що росіянам потрібна Росія, а нам - ні. В нас є Україна, і ми маємо власні амбіції в східно-європейському регіоні.

-------

Третє. Наближається час, коли частина російського суспільства, через економічний та політичний колапс в РФ, буде змушена шукати притулку саме в Україні. Чому в Україні?

Через значне розповсюдження російської мови (не треба вчити національну мову), умовну культурну близькість, сприйняття України як частини Росії...

І це з часом створить для нас серйозні виклики.

Одним із таких викликів стане те, що буде створено ризики для збереження та відтворення української етнічної ідентичності, української мови, проукраїнського проєвропейського дискурсу.

Біженці стануть сильною частиною впливу російської ментальності, російської політичної культури на процеси в нашій країні. Згодом вони також стануть впливовим електоральним чинником.

Чому так? Тому що росіяни дуже сильно відмінні від нас. І, що важливо, вони абсолютно цього не розуміють.

На жаль, вони до сих пір вважають нас частиною себе, частиною свого культурного ареалу. І в їхній ментальності, які і сотні років тому, домінують месійність, ескпансіонізм та віра в ефективність агресивних екстенсивних методів освоєння реальності. Також в них є великі проблеми щодо культурної адаптації в нових умовах.

-------

Тому задаю собі питання: чи є сенс допомагати створювати в Україні новий "бруклін"? Середовище, яке орієнтовано на Росію, а не Україну?

Середовище, яке в майбутньому не буде або не зможе інтегруватися в українське суспільство на умовах українського суспільства?

Яке не буде лояльним до української держави та державності взагалі? Яке не буде лояльним до українського внутрішньополітичного курсу та українських зовнішньополітичних амбіцій?

Єдиний висновок, який спадає на думку, полягає в тому, що росіяни повинні відкривати себе в якості українців. Що вони мають відкривати для себе Україну, перероджуватись у якості неофітів української європейської ідеї.

Це можливо лише через отримання власного, приватного, не завжди приємного, досвіду інтеграції в українське суспільство. Без жодних проросійських інституційних посередників.

І ми в жодному разі не маємо надавати їм інструментів для того, щоб будувати тут, на нашій території, альтернативну Росію.

PS

Прошу зважити на те, що не є істиною в останній інстанції, і що викладене в пості - лише приватна думка, плід довготривалих рефлексій на тему величезної кількості текстів в "ліберальних" російських ЗМІ.

Сергій Костинський©
https://www.facebook.com/s.kostynskyi/posts/1356306864429021

Brexit

Mar. 29th, 2017 10:38 pm
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Під час Майдану - десь у січні 2014-го - довелося побувати у Варшаві. Там розказав старому знайомому поляку про оті наші плани: Асоціація, повернення в Європу... Тоді Ґжеґож дав мені дивний прогноз: побачиш, через 10 років РФ САМА стане членом ЄС.

Тоді я посміявся. Мовляв: ти, Ґжеґоже, великий оригінал!

Але сьогодні, спостерігаючи за медіа-шухером на державних телеканалах країн Європи - у зв'язку з Brexit, збагнув: РФ таки справді член ЄС. Ну такий, "негербований". Але - член. І не через 10 років після Майдану, а всього через кілька. Член.

Власне, тому й Лондон сказав "до побачення". Отому колективному Брюсселю.

Москва давно сидить, звісивши ноги, в політесі Німеччини, купила сотні тисяч квартир на узбережжях Болгарії та Іспанії, організовує всякі референдуми в Голяндії, купує крайові парламенти Італії, які на свій розсуд "визнають" прісоєдінєньє Крима. А ще Франція, Польща, Угорщина, Австрія-прохідний-двір, русскоязичная Латвія, лівацька Швеція...

Шо там іще?

Тому Brexit. Але "вихід" не в порожнечу. Це повернення у поки що примарне для багатьох Балто-Чорномор'я. Від Скандинавії до Стамбула. Як перед Кримською війною 1855 року.

Brexit - це, зрештою, крок у бік Києва. Не русскоязичної столиці клептоманів та "Віденських булочок". А українського центру Сили.

Крим стане для русскіх Фолклендами. Не може не стати.

---

Стосунки Стамбула й Москви мають 400 років - безперевні війни й дружба проти третіх сил. Найпотужніша школа дипломатії у катсапів - турецька. Ердоган - це реальний політик. Москву ненавидить. Але співпрацює. Як тільки буде НАТЯК на українську самостійність - Ердоган буде наш найліпший друг, порадник і союзник. Тюркизація Німеччини? Ну спочатку московизація та комунізація. Тільки в цьому контексті можна зрозуміти турецьку проблему там. У німців при владі ліберальні екстремісти. Турки для них - бензин

FB: Ростислав Мартинюк©

Гумор.

Mar. 2nd, 2017 11:32 am
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Коли курява вляглася, повернуся до теми двотижневої давнини...

Жив був собі Валентин. Священник православний. І заборонив йому Гетьман Український вінчати козаків із Запорізької Січі, бо це вплине на бойовий дух козацький.
Але Валентин не дослУхався до Гетьмана козацького і вінчав козаків, котрі таємно тікали з Січі, аби взяти шлюб з коханою дівчиною, котра дожидалася в очереті за Хортицею.
І дізнався Гетьман! І розлютився Гетьман! І велів Гетьман скарати насмерть Валентина священика православного за те, що той не послухався наказу гетьманського.
І плакали козаки й козачки, ховаючи Валентина, а церква православна звеличила Валентина люботерпця до сану святих.

Ну? Як вам ця маячня? Добре цього року: в моїй стрічці жодного не знайшлося, хто вірить у цю маячню. :D

Й шоб добити - типовий образ українського козака. Спадкоємця скихвійської бойової школи.

Підказка: легіонери були десь приблизно такими ж, але легіонери не насмілювалися соватися до степів Скихвії - мали бо сумний досвід. :)

je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
У США на брифінг Білого дому в форматі "без камер" не допустили журналістів CNN, The New York Times, Los Angeles Times і Politico

Про це повідомляє телеканал CNN.

Повідомляється, що агентство Associated Press і журнал Time бойкотували брифінг.

Асоціація кореспондентів Білого дому протестує в зв'язку з тим, що сталося.

Також телеканал зазначає, що на захід були допущені журналісти "консервативних медіаорганізацій": Breitbart News, The Washington Times і One America News Network.
espreso.tv

Давай, дядьку Дональде, запресуй цю неомарксиську багнюку, шоб вона кізяком всохла.
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Історія ця почалася нещодавно, у світлі політичних дискусій з моїми американськими колегами.
Все погано, кругом #зрада, кінець світу, Трамп усіх з'їсть... і поступово перейшло в історичну площину, на паралелі з Рейганом (не без мого чуйного керівництва) і як він порішав з похоронами сесесерлянда, і тут знову мої американські друзі сприснули з моєї лінії дискусії і перескочили на те, яким класним хлопаком був Горбачов, він об'єднав Німеччини, встановив мир в усьому світі і розвалив Імперію зла...



Я сумно зітхнув і почав терпляче пояснювати, шо даремно вони надають такої шляхетності демагогу, брехуну, паскуді, за наказом котрої дітей Києва виганяли на перше травня 1986 року під пекуче радіаційне сонце Чорнобиля; даремно вони ошляхетнюють ту мічену демагогічну падлюку, котра зараз активно підтримує лінію чинного президента Московії, хіба озвучує все це тими ж демагогічними псевдо інтелігентними зворотами, користуючись своїм псевдоавторитетом гробаря сесесерії, але - це не що інше як просто "добрий поліцай", котрий ввічливо просить піти назустріч "злому поліцаю", тому що він не злий, а робота в нього так, і за "державу прикро". Як можна, - питаю, - дослухАтися до людини, котра в усьому світі розповідала про демократію і гласність, а в самому сесесері було щонайменше 800 тисяч політичних в'язнів, котрих убивали там в той час, як Горбачов на красивій картинці вів переговори з Рейганом і весь світ плескав захоплено у долоньки? Горбачову, не Рейгану!



Українського поета Василя Стуса вбили у 1985 - рік, коли було оголошено Перестройку - котра теж є суцільно брехнею.



Уявіть, кажу, шо в Штатах убили поета, скажімо Генрі Лонґфелло, просто за те, шо він писав поезії своїм серцем. От за те саме убили Василя Стуса. Вважайте, шо ліцензію на це вбивство голодною смертю дав сам Горбі! Не знати про це він НЕ міг...



Після цього я послав моїх американських колег - прихильників демократів - читати Генрі Лонґфелло, котрим сам зачитувався на третьому курсі Університету...



Така ось у нас народна діпломасі...





Генрі Лонґфелло. "Пісня про Гаявату" (Вступ). Переклад Олександра Олеся (і принагідно, ще раз згадали Олександра Олеся, лише автор "Сміються, плачуть солов'ї міг так перекласти Лонґфелло).




Should you ask me, whence these stories? Whence these legends and traditions, With the odors of the forest With the dew and damp of meadows, With the curling smoke of wigwams, With the rushing of great rivers, With their frequent repetitions, And their wild reverberations As of thunder in the mountains? I should answer, I should tell you, "From the forests and the prairies, From the great lakes of the Northland, From the land of the Ojibways, From the land of the Dacotahs, From the mountains, moors, and fen-lands Where the heron, the Shuh-shuh-gah, Feeds among the reeds and rushes. I repeat them as I heard them From the lips of Nawadaha, The musician, the sweet singer." Should you ask where Nawadaha Found these songs so wild and wayward, Found these legends and traditions, I should answer, I should tell you, "In the bird's-nests of the forest, In the lodges of the beaver, In the hoofprint of the bison, In the eyry of the eagle! "All the wild-fowl sang them to him, In the moorlands and the fen-lands, In the melancholy marshes; Chetowaik, the plover, sang them, Mahng, the loon, the wild-goose, Wawa, The blue heron, the Shuh-shuh-gah, And the grouse, the Mushkodasa!" If still further you should ask me, Saying, "Who was Nawadaha? Tell us of this Nawadaha," I should answer your inquiries Straightway in such words as follow. "In the vale of Tawasentha, In the green and silent valley, By the pleasant water-courses, Dwelt the singer Nawadaha. Round about the Indian village Spread the meadows and the corn-fields, And beyond them stood the forest, Stood the groves of singing pine-trees, Green in Summer, white in Winter, Ever sighing, ever singing. "And the pleasant water-courses, You could trace them through the valley, By the rushing in the Spring-time, By the alders in the Summer, By the white fog in the Autumn, By the black line in the Winter; And beside them dwelt the singer, In the vale of Tawasentha, In the green and silent valley. "There he sang of Hiawatha, Sang the Song of Hiawatha, Sang his wondrous birth and being, How he prayed and how be fasted, How he lived, and toiled, and suffered, That the tribes of men might prosper, That he might advance his people!" Ye who love the haunts of Nature, Love the sunshine of the meadow, Love the shadow of the forest, Love the wind among the branches, And the rain-shower and the snow-storm, And the rushing of great rivers Through their palisades of pine-trees, And the thunder in the mountains, Whose innumerable echoes Flap like eagles in their eyries;-- Listen to these wild traditions, To this Song of Hiawatha! Ye who love a nation's legends, Love the ballads of a people, That like voices from afar off Call to us to pause and listen, Speak in tones so plain and childlike, Scarcely can the ear distinguish Whether they are sung or spoken;-- Listen to this Indian Legend, To this Song of Hiawatha! Ye whose hearts are fresh and simple, Who have faith in God and Nature, Who believe that in all ages Every human heart is human, That in even savage bosoms There are longings, yearnings, strivings For the good they comprehend not, That the feeble hands and helpless, Groping blindly in the darkness, Touch God's right hand in that darkness And are lifted up and strengthened;-- Listen to this simple story, To this Song of Hiawatha! Ye, who sometimes, in your rambles Through the green lanes of the country, Where the tangled barberry-bushes Hang their tufts of crimson berries Over stone walls gray with mosses, Pause by some neglected graveyard, For a while to muse, and ponder On a half-effaced inscription, Written with little skill of song-craft, Homely phrases, but each letter Full of hope and yet of heart-break, Full of all the tender pathos Of the Here and the Hereafter; Stay and read this rude inscription, Read this Song of Hiawatha! Як спитаєте мене ви — Звідки сі казки й легенди, Повні пахощів весняних, Холодку долин зелених, Диму легкого вігвамів, Шуму-реву водоспадів, Реву дикого, страшного, Як громи, що в горах трублять? Я скажу вам, відповім вам: «Із лісів, степів пустельних, Із озер Країни Снігу, З сторони Оджибуеїв, З сторони Дакотів диких, З гір і тундр, із саг і багон, Де блука між осокою Чапля сизая — Шух-шух-га. Знов кажу я вам — казки сі, Сі старі оповідання, Сі поспів’я Навадаги, Незрівнянного музики». Як спитаєте — де чув їх, Де знайшов їх Навадага, Я скажу вам, відповім вам: «В гніздах птахів, в нетрях лісу, На ставах в бобрових норах, На лугах в слідах бізонів, Серед скель в орлячих гніздах. Сі пісні пташки співали На болотах і на багнах, В тундрах Півночі сумної. Читовейк-стрибун співав їх, Манг — норець і гуска — Вава, Чапля сизая — Шух-шух-га І глухарка — Мушкодаза». Коли б далі ви спитали: «Хто ж то єсть той Навадага? Розкажи про Навадагу!» — На питання б відповів я, Відповів би таким словом: «Там, в долині Тавазeнта, Серед тиші пишних луків, Між потоками-громами Жив музика Навадага. Круг вігвамів індіанських Розстилались ниви, луки, Вдалині шуміли сосни, Бір стояв, зелений влітку, Білий, сивий в день зимовий, Повний співу і зітхання. Гей, веселі ті потоки Кожний здалеку пізнав би По їх поводі весною, По сріблястих вільхах влітку, По тумані в день осінній, А зимою по тих хвилях, Що припали білим снігом. Ось де жив той Навадага,— У долині Тавазента Серед тиші пишних луків». Там мені співав він пісню, Говорив про Гаявату, Про той день, коли він вперше Сей предивний світ угледів, Як він жив і як молився, Як він з сили вибивався, Як за свій народ боровся, За його щасливу долю. Ви, хто любите природу, Сутінь лісу, шелест листя, В сяйві сонячнім долину, І дощі, і завірюхи, І річки, що рвуться вдалеч В неприступних нетрях бору, І на горах грюкіт грому, Що лунає — наче б’ються, Лопотять орлині крила,— Ви послухайте сю пісню Непочатої природи — Пісню сю про Гаявату. Ви, хто любите легенди І красу балад народних, Сей далекий, ніжний голос Днів, давно-давно минулих, Голос тихої задуми, Що бринить нам ледве чутно, Так наївно, що не знаєш: Пісня се чи, може, казка,— Ви послухайте і сюю Оджибвейськую легенду, Що співа про Гаявату. Ви, в чиїм серці не погасла Віра в Бога і природу, В іскру Божу у людини, Ви, хто знаєте, що завжди Людське серце знало муки, Знало сумніви і сльози І у царство правди рвалось, Що крізь темряву глибоку Нас веде рука Господня І підтримує у стомі,— Ви послухайте сей щирий, Сей переказ первостайний, Пісню сю про Гаявату. Ви, що ходите весною По околицях зелених, Де схиливсь на огорожу, Що посивіла від моху, Барбарис гіллям червоним; Ви, що іноді в задумі Сидите на кладовищі І прочитуєте напис На пожовклому камінні, Напис простий, некрикливый, Але повний смутку-горя. Повний віри і любові,— Ви й сей напис прочитайте Над могилою старою — Пісню сю про Гаявату.
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
"Людська мова - це фундамент цивілізації. На ній тримаються цілі народи. Це перша зброя за яку беруться у конфлікті."©
За цю ж саму зброю першим ділом взявся і Яхве у Вавилоні. Так шо квот не буде - буде 100% українського контенту. Ще за мого життя. Кого не влаштовує - за Урал.
https://toloka.to/t79558

P.S. Гептаподською мовою говорять майстри розпису з Петриківки. Поза часом.
je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
BBC. Подорожі першовідкривачів 4. "Форма Землі" / BBC Voyages of Discovery 4. The Figure of the Earth.
Виробництво Пола Роуза / Paul Rose.

Читає: Ігор Ремез.
Переклад: Іван Криниця.
"Товариство Три Крапки" 2017

je_suis_la_vie: (C'est La Vie)
Урок японської культури від "Товариства Три крапки".
Пояснень не буде, сапієнсам сат. :)

je_suis_la_vie: (Русскій инвалидъ)
Просто один запит на відкриття головної сторінки.

Мені якось стрьомнувато вже на Наш Формат звертатися, - може він вже й не наш?

Панове там, ви взагалі про CDN окрім кацапського чули? Ну наприклад є на AWS така супер мега річ як S3 Buckets, а у поєднанні "S3" з "CloudFront" - ви отримуєте копічаний сервіс.
Курва, хахли ж ви паскудні! - копійчаний!!!!! КО! ПІЙ! ЧА! НИЙ!

Просто один запит на відкриття головної сторінки )

Profile

je_suis_la_vie: (Default)
je_suis_la_vie

September 2017

S M T W T F S
     12
3456789
10 111213141516
17181920212223
2425262728 2930

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 21st, 2017 05:53 pm
Powered by Dreamwidth Studios