(no subject)

Під катом дахуя букв про Голодомор. Постю для того, шоб не загубилося на прасторах інтернету.
Гадаю, шо я б точно не вижив тоді. Я в общазі ледве в єбло не дав товаріщу, який намагався в мене пєчєньку забрати, а якшо б прийшли забирати ВСЮ хавку...
Батько росказував, шо коли він був дірєктором села на Харківщині, то задумали вони поставити водонапорну башту. Прісмотрєлі добре, рівне поле біля села. Стали дірки в землі робить - всюду кістки. Питали у старих місцевих - там шо, кладовище було? Та нє, кажуть, то туда в голодовку звозили... Мене це дуже вразило.
Наряду з веселими 90-ми, щітаю економічну і політичну кризи корисними для України - вони виховують у людей здорову злість і пасіонарність. Нам треба виховати в собі той дух, шо був в нас за часи махновщини і для цього треба використовувати всі доступні методи - хуярить забудовників, забивать на місці п"яних водіів-дтпшників, качатися та ходить на бокс врешті решт. І для цього я качаюся, хвацько вимахую ножикам, а десь з нового року ще й до ножика прикрутимо муей-тай. І людей для цього ж треную.
Ми маємо бути пасіонарними або нам пиздарики.



Росія та окремі політики в Україні продовжують дружно заперечувати, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом, тобто масовим убивством за етнічною ознакою.
Що ж про це говорять факти?


================


Ех, були часи - була гулянка!!!

[...]Ляхи мерзли, а козаки
Грілись на пожарі.
Встала й весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають
Рай, та й годі! А для кого?
Для людей. А люде?
Не хотять на його й глянуть,
А глянуть — огудять.
Треба кров'ю домальовать,
Освітить пожаром;
Сонця мало, рясту мало,
І багато хмари.
Пекла мало!.. Люде, люде!
Коли-то з вас буде
Того добра, що маєте?
Чудні, чудні люде!
Не спинила весна крові,
Ні злості людської.
Тяжко глянуть; а згадаєм —
Так було і в Трої.
Так і буде.
Гайдамаки
Гуляють, карають;
Де проїдуть — земля горить,
Кров'ю підпливає.
Придбав Максим собі сина
На всю Україну.
Хоч не рідний син Ярема,
А щира дитина.
Максим ріже, а Ярема
Не ріже — лютує:
З ножем в руках, на пожарах
І днює й ночує.
Не милує, не минає
Нігде ні одного: [...]