(no subject)
Sep. 1st, 2010 06:01 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
je_suis_la_vieЗнайшов цікаві мені тексти; настільки цікаві, що захотів їх перепостити.
1.
Культ Наталі Яковенко – доволі бридке явище сучасної української дійсності.
Передовсім тому, що жодна її книга не була ніким, як слід, рецензована. Не з’явилося не те що критики, але й просто розлогої фахової рецензії. Все приймалося на «ура», але не науковцями, а представниками другої найдавнішої професії – журналістами.
Незважаючи на хвалебні оди, всі книги професорки містять серйозні розходження з істиною та грубі ляпи. Один з них – народна етимологія. У деяких її книгах прикладів останньої можна нарахувати близько десятка, причому це не просто щось супровідне, а ключові моменти, на яких вона вибудовує цілі підрозділи. Часом просто жахаєшся. Таке враження, що вона просто ніколи не чула про етимологічні й історичні словники. Із сучасними мовознавчими працями абсолютно незнайома. А втім, навіщо їй із ними знайомитися? Вчених звань та постійного упирання на свою філологічну освіту цілком досить, щоб змусити читача не сумніватися. [...] ВУРДАЛАЧКА НАТАЛЯ ЯКОВЕНКО
2.
В украинской исторической науке давно уже нету споров по существу. Спорить некому. Нет серьёзных историков. Нет исторических школ, способных взять на себя ответственность за видение отечественного прошлого. Стены отделов и кафедр сотрясает в основном, грызня за степени, должности и оклады, не оставляющая времени для исторических прений.
Между тем, повод остановиться и призадуматься есть. Это деятельность заведующей кафедрой Национального университета «Киево-Могилянская академия» Натальи Яковенко. Бывший переводчик Центрального государственного исторического архива, ставшая в смутные времена доктором исторических наук, открыто выступила против воспитания национальной гордости украинцев, их национального самосознания и патриотизма. Оперируя либеральной исторической дидактикой, она предлагает видеть в описаниях борьбы украинцев за лучшую судьбу и независимость только чрезмерную милитаризированность, похвалу насилию, политическую заангажированность, этнические фобии, героизацию низменных человеческих инстинктов и действий, только и всего. Несмотря на то, что у Украины не было своих колоний, а наши предки вели не захватнические войны против Московии, Польши, Турции, а оборонительные, за сохранение себя как отдельного этноса и своей государственности. Государство, по её мнению, не является ценностью, а доказывать преемственность государственнической традиции и вовсе вредно. Поэтому история украинского козачества ученой даме вообще поперек горла. [...] ГИЛЬЙОТИНА ДЛЯ КЛИО
1.
Культ Наталі Яковенко – доволі бридке явище сучасної української дійсності.
Передовсім тому, що жодна її книга не була ніким, як слід, рецензована. Не з’явилося не те що критики, але й просто розлогої фахової рецензії. Все приймалося на «ура», але не науковцями, а представниками другої найдавнішої професії – журналістами.
Незважаючи на хвалебні оди, всі книги професорки містять серйозні розходження з істиною та грубі ляпи. Один з них – народна етимологія. У деяких її книгах прикладів останньої можна нарахувати близько десятка, причому це не просто щось супровідне, а ключові моменти, на яких вона вибудовує цілі підрозділи. Часом просто жахаєшся. Таке враження, що вона просто ніколи не чула про етимологічні й історичні словники. Із сучасними мовознавчими працями абсолютно незнайома. А втім, навіщо їй із ними знайомитися? Вчених звань та постійного упирання на свою філологічну освіту цілком досить, щоб змусити читача не сумніватися. [...] ВУРДАЛАЧКА НАТАЛЯ ЯКОВЕНКО
2.
В украинской исторической науке давно уже нету споров по существу. Спорить некому. Нет серьёзных историков. Нет исторических школ, способных взять на себя ответственность за видение отечественного прошлого. Стены отделов и кафедр сотрясает в основном, грызня за степени, должности и оклады, не оставляющая времени для исторических прений.
Между тем, повод остановиться и призадуматься есть. Это деятельность заведующей кафедрой Национального университета «Киево-Могилянская академия» Натальи Яковенко. Бывший переводчик Центрального государственного исторического архива, ставшая в смутные времена доктором исторических наук, открыто выступила против воспитания национальной гордости украинцев, их национального самосознания и патриотизма. Оперируя либеральной исторической дидактикой, она предлагает видеть в описаниях борьбы украинцев за лучшую судьбу и независимость только чрезмерную милитаризированность, похвалу насилию, политическую заангажированность, этнические фобии, героизацию низменных человеческих инстинктов и действий, только и всего. Несмотря на то, что у Украины не было своих колоний, а наши предки вели не захватнические войны против Московии, Польши, Турции, а оборонительные, за сохранение себя как отдельного этноса и своей государственности. Государство, по её мнению, не является ценностью, а доказывать преемственность государственнической традиции и вовсе вредно. Поэтому история украинского козачества ученой даме вообще поперек горла. [...] ГИЛЬЙОТИНА ДЛЯ КЛИО
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2010-09-01 04:59 pm (UTC)А наїзди типу
насправді є вишуканими компліментами, але автор цього не розуміє.
no subject
Date: 2010-09-01 05:28 pm (UTC)no subject
Date: 2010-09-01 05:53 pm (UTC)Це круто! :)))))))
Тобто я живу у своїй хаті з сім'єю. Приходять сусіди п'яним натовпом з вилами, зав'язується запекла бійка, я втрачаю половину своєї сім'ї, потім ці сусіди, проходять далі через мій двір, пиздять моїх сусідів з іншого боку, а їхні двори (які колись були і моїми) приєднують до моїх дворів. Я при цьому лежу поки що десь у себе коло хати побитим.
Потім проходять роки і я - хоп! співучасник загибелі моєї рідні.
Круто Яковенко зарулила! Ага?! :)))
Процитую ще раз Василя Шкляра:
- Ви не боїтеся, що такі різкі оцінки можна пов'язати з розпалюванням міжнаціональної ворожнечі?
- Я дуже скептично ставлюся до поняття "розпалювання міжнаціональної ворожнечі". Війна була не між гомункулами, не між інопланетянами. Війна була між націями.
Я не винен, що 99% документів про розстріли і насилля над моїм народом підписані жидівськими прізвищами.
Та й те сказати: хіба ви не бачите, скільки в російських фільмах, книжках нас називають хохлами і показують зрадниками, дебілами тощо. Але ж це не спричинило жодного міжнаціонального конфлікту? Ні. От і тут все буде гаразд (http://life.pravda.com.ua/interview/4b3239b5b355e/)
no subject
Date: 2010-09-01 06:12 pm (UTC)Але з твоїм порівнянням не повністю згідний. Українці також доклалися і до імперства, і до комунізму. На жаль, справжнє українство, що прагнуло України в межах України, тут завжди було у меншості. Тут більшості була потрібна світова революція, а потім от Москви до самих до окраїн, а тепер Сибір та Далекий Схід шкода втратили і т.д. І нагородами на імперських війнаш завжди щиро пишалися, і до молодших командирів у військах окупантів завжди вислужувалися. Одна х ЖЖ юзерок колись написала (як знайду, дам посилання), що українцям треба вигнати імперію перед усім з себе і навчитися жити в межах свого етносу. А я колись написав, що ми повинні дати Росії незалежність від себе, а шукати українську кровиночку і усіх провідних діячах імперій, не тягати собі їхнії літературних класиків і т.д.
no subject
Date: 2010-09-01 06:31 pm (UTC)Ну так, у нас в "учєбці" сержантами були одні хохли (українцями їх не назву) і один грузин... :)
Також мав колегу ще по роботі у кар'єрі, котрий плакався, що втратив таку "обширну родіну" - Сибір з ДС...
Але ж українці таки дійсно імперські за своєю сутністю. Подивись скільки їх у державних апаратах інших - розвинутих - країн... Мене, наприклад, імперія як така не цікавить. Я ніколи не хотів бути сержантом у совкоімперській армії.
no subject
Date: 2010-09-01 08:35 pm (UTC)Мене вся генетика мого родоводу штовхала до військової кар"єри, але я опирався всіма лапами і таки відбився саме через те, що совкова армія для мене не армія, а СРСР не та держава, котрій хотілося служити.
no subject
Date: 2010-09-01 09:06 pm (UTC)Мій батько мені розказував, як його батько хотів його здати до Суворовського. У нього ще й пільги були як у "ветерана партизанського руху". Батько розповідав, що на коліна перед батьком упав і зі сльозами молив не віддавати його до армії. "Я не хочу все життя марширувати, па!" І ридма ридав. Навіть полковний прийшлов подивитися на таке диво, командир училища. Подивився і відказав моєму дідові: "Ваш син не наш, не військовий. Йому тут не місце. Забирайте і йдіть."
В армії служив показово, без доган, службу знав добре. І його під кінець, каже, політрук запросив до себе і почав агітувати в партію. Батя допер відразу: щойно хомут партії на шию - тут і понадстрокова служба, а там і школа прапорщиків - і пиздець!
- Я не хочу в партію.
- Чого це?
- Я не погоджуюся з цитатами партії. (ляпнув, какже, що перше на ум скочило)
- ...
І поїхав на дємбєль першим. :) Бо якому політруку захочеться зіпсувати собі кар'єру: ось показовий солдат, відмінник. А тут хоп - "Я не погоджуюся з цитатами партії."
"А що це ви, товаришу політруку, усі ці роки робили? Не помітили, що солдат вороже налаштований до партії та уряду?" - тож, його і дємбєльнули з очей подалі першим, у перший же день Наказу. :)))
no subject
Date: 2010-09-01 06:29 pm (UTC)Що ж до думки Шкляра, то історичній правді вона не відповідає. зовсім не 99% розстрільних документів були підписані евреями, і навряд чи хоч половина. І зводити війну 1917-1920 до конфлікту лише націй, а не соціальних моделей та ідей — теж занадто сильно відхилятися від реальності в пропаганду націєтворчості.
Інше питання це те, що потрібне нині українському народу більше: наївний націоналізм Шкляра чи багатобічний аналіз ситуації від Яковенко. Перший занадто сильно відхиляється від історичної об’єктивності, проте другий, можливо, занадто мудрьоний для пересічних громадян.
no subject
Date: 2010-09-01 06:39 pm (UTC)Припустімо Шкляр емоційний.
Яковенко типу вдає беземоційного історика. Ми ж бо знаємо, що людина та її емоції - невід'ємні частини одного. Це нагадує мені одну суддю з місцевого суду, котра все повторювала мені, що це все емоції, емоції, а емоції не повинні бути присутніми у її роботі. Коли б це було так, то хіба б вона їздила на тойоті за 200 штук гривень? Зелені папірці з президентами - це такі емоції, знаєш?..
no subject
Date: 2010-09-01 06:50 pm (UTC)no subject
Date: 2010-09-01 06:54 pm (UTC)Наприклад, зваж на останній абзац книги "The Thin Red Line" (http://je-suis-la-vie.livejournal.com/152739.html).
no subject
Date: 2010-09-01 07:10 pm (UTC)Хай так. Але як вище писали:
"Інше питання це те, що потрібне нині українському народу більше: наївний націоналізм Шкляра чи багатобічний аналіз ситуації від Яковенко."
no subject
Date: 2010-09-01 07:13 pm (UTC)no subject
Date: 2010-09-01 07:23 pm (UTC)no subject
Date: 2010-09-01 07:44 pm (UTC)no subject
Date: 2010-09-01 08:03 pm (UTC)no subject
Date: 2010-11-25 02:14 pm (UTC)no subject
Date: 2010-09-01 07:20 pm (UTC)Яковенко хоче показати у тій моделі світосприйняття що буде закладатись в дитячі голови взаємодію соціальних та національних процесів, і як в результаті цих процесів постав наш народ та держава.
Шкляр пропонує цим не заморочуватись, а просто сприймати народ як даність, що завжди була.
Котрий з цих підходів цінніший в наших конкретних обставинах триваючої боротьби за саме подальше існування нашого народу — складне питання. Адже багато тез та фактів котрі може й варто було б замовчати — будуть вийняті на світ і eventually використані хохлами й малоросами. Багатогранна картина світу складніша, і не у всякій дитячій голові уміститься. А в тих головах куди вона не уміститься — приживеться неоімперська, як більш спопуляризована маскультом.
Тож не ясно, чи годиться академізм Яковенко нині, бо ж йде не університетська дискусія, а війна брехні та пропаганди, а пропаганда повинна бути насамперед простою та доходчивою. Але я не можу заперечити того що її підхід однозначно научніший та аж ніяк не українофобський.
no subject
Date: 2010-09-01 07:48 pm (UTC)Читаючи цей абзац, згадав оповідання Шукшина "Мікроскоп (http://lib.rus.ec/b/149333/read)"...
no subject
Date: 2010-11-25 01:55 pm (UTC)no subject
Date: 2010-11-25 02:01 pm (UTC)no subject
Date: 2010-11-25 01:49 pm (UTC)no subject
Date: 2010-11-25 01:56 pm (UTC)не певен що вас відпустить,
Date: 2010-11-25 02:41 pm (UTC)no subject
Date: 2010-11-25 02:33 pm (UTC)