За мілих дам, за мілих дам я вам і родіну продам.
Чесно - хотів сьогодні просто відмовчатися. Було б шо відзначати. :)
Не дали совки спокійно відмовчатися, роздратували.
"Гдє падєлісь настаящіє мущщіни?" волають такі "дами". Тьоті, вони не там, де ви. У них інша "кормова база". Ті "мущіни", шо бухають за 23 лютого, - за "дєнь зашітніка савєцкава атєчіства", яким воно, до речі, ніколи, навіть за совка, не було, - це лише цього року Гєпа придумав таке формулювання, а за совка воно було "Дньом савєцкай армії і ваєнна марскова флота", - так ось ті "мущіни", шо бухають за 23 лютого, вони 19-21 серпня 1991 року тихо відсиділися як останні криси, не потикаючи носа надвір. І жоден з них не вийшов на захист "савєцкай атчізни".
Ті комуняки, які зараз ставлять бюста Джугашвіліку, та Вові Ульянову - жерли чорну та червону ікру ложками, а коньяк черпали кружками з відер. Так було у нашому містечку, де я народився. Вони думали, шо - хана, завтра по них прийдуть. Так хоч нажеремося наостанок.
Оце такі ось - вас і вітають. Вам подобається приймати привітання від таких пісюнів на ножках? Пролиганих, прокурених сцикливих крис, косарів, білобілєччіків, які й здатні якщо повоювати, то добре утрамбованими в броніки та проти безбройних студентів або проти бабців, шо торгують сушкою в переході метро. Подобаєтсья? Значить ви їх варті.
Вони за першої ж нагоди готові кричати "ані стрілялі нам в спіну". Дід Шекспір добре про таких написав: "Червоні спини - бо всі рани ззаду, бліді обличчя від страху та втечі". Шоб не стріляли в спину, треба було розвернутися пикою до супротивника, та відстрілюватися. Шо? Позвикали проти голодних селян воювати?
Ви їх варті. І не верещіть - де поділись "настаящіє мущіни". Їх розібрали ті жінки, для яких Покрова свято. А це - не мушіни, це ліфтойобарі.
( А ці картинки на тему й до теми, зняті в нашому ліфті та на виході з нього саме про вас: )
Не дали совки спокійно відмовчатися, роздратували.
"Гдє падєлісь настаящіє мущщіни?" волають такі "дами". Тьоті, вони не там, де ви. У них інша "кормова база". Ті "мущіни", шо бухають за 23 лютого, - за "дєнь зашітніка савєцкава атєчіства", яким воно, до речі, ніколи, навіть за совка, не було, - це лише цього року Гєпа придумав таке формулювання, а за совка воно було "Дньом савєцкай армії і ваєнна марскова флота", - так ось ті "мущіни", шо бухають за 23 лютого, вони 19-21 серпня 1991 року тихо відсиділися як останні криси, не потикаючи носа надвір. І жоден з них не вийшов на захист "савєцкай атчізни".
Ті комуняки, які зараз ставлять бюста Джугашвіліку, та Вові Ульянову - жерли чорну та червону ікру ложками, а коньяк черпали кружками з відер. Так було у нашому містечку, де я народився. Вони думали, шо - хана, завтра по них прийдуть. Так хоч нажеремося наостанок.
Оце такі ось - вас і вітають. Вам подобається приймати привітання від таких пісюнів на ножках? Пролиганих, прокурених сцикливих крис, косарів, білобілєччіків, які й здатні якщо повоювати, то добре утрамбованими в броніки та проти безбройних студентів або проти бабців, шо торгують сушкою в переході метро. Подобаєтсья? Значить ви їх варті.
Вони за першої ж нагоди готові кричати "ані стрілялі нам в спіну". Дід Шекспір добре про таких написав: "Червоні спини - бо всі рани ззаду, бліді обличчя від страху та втечі". Шоб не стріляли в спину, треба було розвернутися пикою до супротивника, та відстрілюватися. Шо? Позвикали проти голодних селян воювати?
Ви їх варті. І не верещіть - де поділись "настаящіє мущіни". Їх розібрали ті жінки, для яких Покрова свято. А це - не мушіни, це ліфтойобарі.
( А ці картинки на тему й до теми, зняті в нашому ліфті та на виході з нього саме про вас: )