1) Підлеглі здають начальника, бо купляли собі місце, а не отримували його з-за ідейних переконань чи/та у ідейній боротьбі. Вірити чи не вірити у колективну відповідальність це справа смаку, я ж згадую інколи армійський досвід колективної відповідальності, коли з-за одного "дішварца" увесь взвод отримував пропиздонів. Колективна відповідальність - це також футбольна команда :))) (не хочу занадто часто згадувати хардбольні ігри - там колективна відповідальність ще гостріша)...

2) Бояться за себе? Ну це очевидна банальність. :))) Хто ж іде зараз до мінтури? Ідейні? Чесні? Виховані? :))) Дуже рідко. Не кажу, що таких у мінтурі нема - але їх там з вершок.

Якщо є повага до влади, то розмови про зброю зайві і недолугі. Я стверджую, що влада дуже боїться свого народу. Візьму ще один приклад з совєцької армії: коли нас водили на стрільбище, то видавали по 9 патронів на сеанс. Поряд з місцем, де розміщуватиметься стрілець стоїть відповідальний за місце, капітан якийсь, не нижче. Йому підносять ріжки з патронами, стрілець підходить, доповідає, отримує наказ лягти, чи стати на коліно, виконує наказ, тоді коли всі готові, відповідальні видають ріжки стрільцям. Чому стальки пафосу? - запитаю. Страх. І ці 9 патронів - це ще й сміх, як вони планували завойовувати світ зі солдатами, яких бояться?

Охорона у ТЦ може лише сумки у жіночок шманати як от моя дружина. Дрібненька, біленька, пухнаста, безпечна - а що у вас у сумці? А покажіть ваш чек, а викладіть усе сюди... СцикотА...

Повага до влади - це проблема влади. Мої діти мене поважають, бо я їм справедливо вставляю пизди, а не роблю поблажок молодшим, користуючись дебільною формулою "він ще малий". У мене усі рівні.

Тож, якщо владу не поважають - це проблема не моя, а влади. Як казав Кольт: "З пістолетами, направленими одне на одного, двоє чоловіків ведуть цивілізований діалог". А коли пістолет лише у одного, то це не цивілізований діалог. Це різновид рабства.