Vita Lee (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
je_suis_la_vie) wrote2021-07-03 11:17 pm
je_suis_la_vie) wrote2021-07-03 11:17 pm
Entry tags:
Планування війни.
Буде пост об'єктивності і реальності для тих, хто вміє читати і розуміти. Не жити в ілюзіях. Отже, маємо тезу "через таких-от "вишиватників" /патріотів /розколювачів / мовнюків / ненависників/ фаріонщіків-ніщойщиць /захисників української мови та ідентичності/ націоналюг / фашистів / бандерівців / через закон про українізацію... та інша маячня (ПиСи - підставте або вигадайте свій варіант) - почалася Українсько-Російська Війна (УРВ) і ми втратили Крим та Донбас". Отже легке і просте спростування. Дві історії.
Перша стара як світ: "Одна дуже дорога для мене людина колись працювала у банку. Прибиральницею. На той час ще всі совєцькі люди зберігали свої гроші на "книжках". У цієї людини теж була "книжка" у своєму ж банку. Була та й була. Всі так були і всі так жили. Одного дня до неї підходить її начальник і пошепки на вушко, аби ніхто не чув: "Валю, якщо є якісь гроші на книжці знімай їх і вкладай у свої придбання та потреби". Сказав і пішов собі. Вона додому до чоловіка: " Слухай, мені тут чомусь таке дивне сказали! Що треба знімати гроші з "книжки" і то негайно!" Чоловік невеликого розуму і давай висміювати її: "Чи то ти здуріла, чи привиділося! Така совєцька стабільність! Так все чудово! Не мели дурниць!" А вона і не молола. Тишком взяла й зняла гроші з книжки і купила все, що можна було за ті гроші купити: меблі в дім, ремонт, якісь речі. Все, що хотіла. Скандал був страшний у родині. Чоловік злився і пінився, ледве до розлучення не дійшло. Незадовго після цієї розмови "книжки" згоріли, так само згоріли всі гроші на них. Її чоловік почухав дупцю і промовчав тишком. Бо ж важко було навіть сказати: "Вибач, Ти була права, а я дурень Тебе не послухав". Щодо висновків з цієї історії. Родина однак розпалася, бо розумна жінка і дурний чоловік - несумісні речі. А особливо дурний клінічно, без аналізу свого Я, своїх дурощів і без розуміння змін у собі. За іронією долі він покинув дружину, свою доньку і чкурнув на Донбас. Там одружився вдруге. Після початку війни їхня з дружиною хата опинилася у зоні бойових дій; його донька з родиною просили його переїхати, онуки просили і пропонували допомогу. Звісно ж донька вже була доросла і просто хотіла зробити добро батьку і його новій родині. Та не послухав. Бо як відомо "жизнь - боль" і треба ж було мазохістично чекати, поки снаряд таки залетить у його дім і "ця Війна накриє всіх". На жаль, його колишня дружина померла молодою жінкою. Але ні він, ні вона в цьому не винні. Що трапилося з ним та з його дружиною я не знаю. Та й нецікаво. Ще висновок: отже, ті хто був "на горі" пречудово знав, що гроші усього "совєцького насєлєнія" згорять. Тому вони точно становили підґрунтя нової "економічної еліти", яка мала дієвий ресурс і могла після економічного краху "насєлєнія" далі скуповувати їхню нерухомість, майно, землю та інше і в подальшому ще й створили чудовий економічний фейк для збіднілого люду: "ваучери". А збіднілий люд усе продавав за три копійки, аби хоч якось вижити. Одначе були й такі, які, наприклад, продавали землю й купували "дорогу автівку", та деякий час розсікали на ній по селах (городах і вєсях). Звісно ні на ремонт, ні на ТО, ні на страховку грошей не було, тому ця автівка їздила до першої ями або ДТП. А далі все. Приїхали. Гроші - це ресурс й інструмент; самі по собі гроші нічого не вартують. Вартує лише та голова, яка може правильно скористатися цим ресурсом або інструментом і запустити його в роботу. Гроші повинні працювати.
Історія друга: у місті Києві, в центрі, десь на якійсь вулиці неподалік Хрещатика стоїть собі будинок. Там живуть люди. Хтось живе, орендує, продає або купує. Нормальний будинок і нормальні люди. І ось в цей будинок, назвімо його N, приїздить родина. Чоловік і діти. Чоловік і троє донечок. Нормальна родина десь із Донбасу. Приїздить ще ДО Війни і до Революції Гідності. Приїхали, купили, роблять ремонт. Ні чоловік, ні діти ні з ким не вітаються. Ну, ок, в кожного своя вавка в голові. Не дуже то й треба. От заходить дівчинка у ліфт зі мною і тупо натиснула на свій поверх. Ну, добре. Що ми їм зробили спитаєте? Не знаю, відповім. Словом зробили ремонт, купили ще декілька нових авто. Купили дачу. Перетягли майно. Діти вже до київських шкіл пішли. Але ж "робота" видно лишилася на Донбасі. Бо рідко бувають вдома. І взагалі роки біжать, а як не віталися так і не вітаються. А потім Революція. І, о святі закони Дарвіна! Всі вдома, всі чемно вітаються. Почали вливатися в соціум дому! Яке чудове зцілення! Вже всі у будинку друзі і рідня! А далі почалася Війна. І вони трохи так налякані "побігали" то на Донбас, то з Донбасу. Видно щось ділили. Налякані були недовго. Тепер все в них чудово. І Війна на Донбасі розвивається "за планом". Все йде за планом. Мабуть хочеться спитати звідки я знаю, що в них все чудово? Знаю з нещодавньої купівлі новенької автівочки, просто з салона! Ця точно дорога! Мені просто марка подобається, тому я відстежую вартість саме такої марки. Це ем..... дуже багато треба працювати репетитором біології.... Дуже. Отже, висновок з цієї історії: це лише "котят розводять" швидко і експромтом. А Війна планується. Про те, що планується Війна, де, як коли вони точно знали. Бо інакше не приїхали б аж в саме лігво бандерівців і не пережили тут спокійно Революцію Гідності. Спокійно. Ем... ну, забула сказати - коли на Майдані лилася кров вони мабуть на дачі були . Увесь час. Ресурсів у них досить і на 10 Революцій і на 20 Коронавірусів. Власне, коли була Революція - тут була лише моя родина (ми з чоловіком і його батьки). І ще купка сусідів котрим "немає куди тікати". Отже, ще раз: Війна на Донбасі і в Криму планувалася за довго до Революції Гідності та до мовних законів / появи бандерівців, фашистів, распятих мальчіків і так далі. Планувалася розумно, цинічно і стратегічно правильно. Гадаю, що планувалося "хапонути" більший шмат України. Головний висновок: Війна завжди планується.
Тетяна Бондарчук©
--- А нижче мій коментар. ---
Тоді я вже був у Степах Приазов'я, на Маріупольщіні. Брат у Десні.
Якось серед ночі дзвонить мені, побалакали про те про се - ні про шо, одним словом. А йому ж цікаво, як воно там. Ну я й сказав йому, забувши на якусь мить, шо він 7 класів закінчив, і жодної книги не прочитав, тому ніфіга не зрозуміє. А сказав я йому: "Брате, це жидівська війна. Не наша."
А тепер пояснюю. Так це не наша війна. Тому що ми нею не керуємо. Українці нею не керують. Українці не приймають рішень. Хто завгодно, але не українці. Українці сидять за гратами. А жидва всім керує, в тому числі й цією війною. Тому це й є у моєму розуміння "не наша" війна, Жидівська війна. Мета будь-якої війни є лише ПЕРЕМОГА над ворогом - ПЕРЕМОГА, після котрої ПЕРЕМОЖЦІВ не судять і горе переможеним. А перемога буде можлива лише тоді, коли ми цю війну зробимо НАШОЮ. Коли МИ заплануємо НАШУ перемогу в ній. А допоки вся жидва пасеться на ній - падли порошенки, членограї зеленьскі і вся ця супутня бужансько-арєстовіч наволоч, - доти це й не наша війна, просто тому, що ми - Українці - не контролюємо її. Хоча б як Хорвати.
Ось чому я не наїжджав на Славка Вакарчука за пісню "Не твоя війна". Я там був, я ще тоді бачив, шо ми - українці - не керуємо цією МУВ (Московсько-Українською Війною).
Війну було заплановано НЕ нами. Але планування тривало ще з 90-х років.
Перша стара як світ: "Одна дуже дорога для мене людина колись працювала у банку. Прибиральницею. На той час ще всі совєцькі люди зберігали свої гроші на "книжках". У цієї людини теж була "книжка" у своєму ж банку. Була та й була. Всі так були і всі так жили. Одного дня до неї підходить її начальник і пошепки на вушко, аби ніхто не чув: "Валю, якщо є якісь гроші на книжці знімай їх і вкладай у свої придбання та потреби". Сказав і пішов собі. Вона додому до чоловіка: " Слухай, мені тут чомусь таке дивне сказали! Що треба знімати гроші з "книжки" і то негайно!" Чоловік невеликого розуму і давай висміювати її: "Чи то ти здуріла, чи привиділося! Така совєцька стабільність! Так все чудово! Не мели дурниць!" А вона і не молола. Тишком взяла й зняла гроші з книжки і купила все, що можна було за ті гроші купити: меблі в дім, ремонт, якісь речі. Все, що хотіла. Скандал був страшний у родині. Чоловік злився і пінився, ледве до розлучення не дійшло. Незадовго після цієї розмови "книжки" згоріли, так само згоріли всі гроші на них. Її чоловік почухав дупцю і промовчав тишком. Бо ж важко було навіть сказати: "Вибач, Ти була права, а я дурень Тебе не послухав". Щодо висновків з цієї історії. Родина однак розпалася, бо розумна жінка і дурний чоловік - несумісні речі. А особливо дурний клінічно, без аналізу свого Я, своїх дурощів і без розуміння змін у собі. За іронією долі він покинув дружину, свою доньку і чкурнув на Донбас. Там одружився вдруге. Після початку війни їхня з дружиною хата опинилася у зоні бойових дій; його донька з родиною просили його переїхати, онуки просили і пропонували допомогу. Звісно ж донька вже була доросла і просто хотіла зробити добро батьку і його новій родині. Та не послухав. Бо як відомо "жизнь - боль" і треба ж було мазохістично чекати, поки снаряд таки залетить у його дім і "ця Війна накриє всіх". На жаль, його колишня дружина померла молодою жінкою. Але ні він, ні вона в цьому не винні. Що трапилося з ним та з його дружиною я не знаю. Та й нецікаво. Ще висновок: отже, ті хто був "на горі" пречудово знав, що гроші усього "совєцького насєлєнія" згорять. Тому вони точно становили підґрунтя нової "економічної еліти", яка мала дієвий ресурс і могла після економічного краху "насєлєнія" далі скуповувати їхню нерухомість, майно, землю та інше і в подальшому ще й створили чудовий економічний фейк для збіднілого люду: "ваучери". А збіднілий люд усе продавав за три копійки, аби хоч якось вижити. Одначе були й такі, які, наприклад, продавали землю й купували "дорогу автівку", та деякий час розсікали на ній по селах (городах і вєсях). Звісно ні на ремонт, ні на ТО, ні на страховку грошей не було, тому ця автівка їздила до першої ями або ДТП. А далі все. Приїхали. Гроші - це ресурс й інструмент; самі по собі гроші нічого не вартують. Вартує лише та голова, яка може правильно скористатися цим ресурсом або інструментом і запустити його в роботу. Гроші повинні працювати.
Історія друга: у місті Києві, в центрі, десь на якійсь вулиці неподалік Хрещатика стоїть собі будинок. Там живуть люди. Хтось живе, орендує, продає або купує. Нормальний будинок і нормальні люди. І ось в цей будинок, назвімо його N, приїздить родина. Чоловік і діти. Чоловік і троє донечок. Нормальна родина десь із Донбасу. Приїздить ще ДО Війни і до Революції Гідності. Приїхали, купили, роблять ремонт. Ні чоловік, ні діти ні з ким не вітаються. Ну, ок, в кожного своя вавка в голові. Не дуже то й треба. От заходить дівчинка у ліфт зі мною і тупо натиснула на свій поверх. Ну, добре. Що ми їм зробили спитаєте? Не знаю, відповім. Словом зробили ремонт, купили ще декілька нових авто. Купили дачу. Перетягли майно. Діти вже до київських шкіл пішли. Але ж "робота" видно лишилася на Донбасі. Бо рідко бувають вдома. І взагалі роки біжать, а як не віталися так і не вітаються. А потім Революція. І, о святі закони Дарвіна! Всі вдома, всі чемно вітаються. Почали вливатися в соціум дому! Яке чудове зцілення! Вже всі у будинку друзі і рідня! А далі почалася Війна. І вони трохи так налякані "побігали" то на Донбас, то з Донбасу. Видно щось ділили. Налякані були недовго. Тепер все в них чудово. І Війна на Донбасі розвивається "за планом". Все йде за планом. Мабуть хочеться спитати звідки я знаю, що в них все чудово? Знаю з нещодавньої купівлі новенької автівочки, просто з салона! Ця точно дорога! Мені просто марка подобається, тому я відстежую вартість саме такої марки. Це ем..... дуже багато треба працювати репетитором біології.... Дуже. Отже, висновок з цієї історії: це лише "котят розводять" швидко і експромтом. А Війна планується. Про те, що планується Війна, де, як коли вони точно знали. Бо інакше не приїхали б аж в саме лігво бандерівців і не пережили тут спокійно Революцію Гідності. Спокійно. Ем... ну, забула сказати - коли на Майдані лилася кров вони мабуть на дачі були . Увесь час. Ресурсів у них досить і на 10 Революцій і на 20 Коронавірусів. Власне, коли була Революція - тут була лише моя родина (ми з чоловіком і його батьки). І ще купка сусідів котрим "немає куди тікати". Отже, ще раз: Війна на Донбасі і в Криму планувалася за довго до Революції Гідності та до мовних законів / появи бандерівців, фашистів, распятих мальчіків і так далі. Планувалася розумно, цинічно і стратегічно правильно. Гадаю, що планувалося "хапонути" більший шмат України. Головний висновок: Війна завжди планується.
Тетяна Бондарчук©
--- А нижче мій коментар. ---
Тоді я вже був у Степах Приазов'я, на Маріупольщіні. Брат у Десні.
Якось серед ночі дзвонить мені, побалакали про те про се - ні про шо, одним словом. А йому ж цікаво, як воно там. Ну я й сказав йому, забувши на якусь мить, шо він 7 класів закінчив, і жодної книги не прочитав, тому ніфіга не зрозуміє. А сказав я йому: "Брате, це жидівська війна. Не наша."
А тепер пояснюю. Так це не наша війна. Тому що ми нею не керуємо. Українці нею не керують. Українці не приймають рішень. Хто завгодно, але не українці. Українці сидять за гратами. А жидва всім керує, в тому числі й цією війною. Тому це й є у моєму розуміння "не наша" війна, Жидівська війна. Мета будь-якої війни є лише ПЕРЕМОГА над ворогом - ПЕРЕМОГА, після котрої ПЕРЕМОЖЦІВ не судять і горе переможеним. А перемога буде можлива лише тоді, коли ми цю війну зробимо НАШОЮ. Коли МИ заплануємо НАШУ перемогу в ній. А допоки вся жидва пасеться на ній - падли порошенки, членограї зеленьскі і вся ця супутня бужансько-арєстовіч наволоч, - доти це й не наша війна, просто тому, що ми - Українці - не контролюємо її. Хоча б як Хорвати.
Ось чому я не наїжджав на Славка Вакарчука за пісню "Не твоя війна". Я там був, я ще тоді бачив, шо ми - українці - не керуємо цією МУВ (Московсько-Українською Війною).
Війну було заплановано НЕ нами. Але планування тривало ще з 90-х років.