Vita Lee (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
je_suis_la_vie) wrote2011-03-01 09:00 pm
je_suis_la_vie) wrote2011-03-01 09:00 pm
Про парадокси.
На ebay.com придбав собі книжечку
.
На роботі чувак почав розпитувати як воно на ібеї живеться: чи не напарили ще, чи не було спроб напарити, яка статистика що напарять і т.д. і т.і. "Я боюсь, що напарять, краще тут куплю у магазині, де можна помацати, подивится, понюхати..." :)
Детально йому розповів як воно і що до чого. Не напарювали, не пробували, все досить надійно, прозоро і відслідковується, конфлікти розрулються командою ібея...
Мене дивують такі парадокси. На ібеї люди, які ніколи одне одного не бачили, не побачать, не знають і ніколи не знатимуть страшенно переживають за "зелененькі" відгуки (feedbacks). Вони ж можуть змінити банк, вказати інше прізвище, завести іншу картку... Чого вони так переживають?
Для мене це парадокс, особливо в нашій країні. Продавці на ібеї, коли їх раз хтось із якоїсь країни напарить, чи створить проблеми, просто включають ту країну до "списку винятків", де вказано куди вони не надсилають товар, а тому й немає сенсу брати участь в аукціоні. Лише раз. І все - вся та країна, а то й цілий регіон (Азія, наприклад, - це вже коли ціла купа проблем з Азійзьких країн) у списку "See exclusions"...
А в нашій же країні народ напарють політикани перманентно, безупинно, день і ніч, навіть сплючи. І цей народик, замість того щоб помістити тих політиканів та їхні "партійки" до списку "See exclusions", продовжує запекло за них голосувати і їм вірити: "ще раз", "ну останній раз повіримо", "ну ще раз повіримо", "фашизм нє прайдьот - за Фьодричя"... Вони бачать цих людей по телевізору, вони читають про них скандальні статті, вони власною шкурою відчувають "покращення життя вже сьогодні" - і все одно щоразу із якимось мазохістичним, незрозумілим мені задоволенням наступають на ті ж граблі, - і більш того, розчаровуючись у своєму любому Якунєвічю, - вимагають собі Сталіна. Це клініка. Психіатрія вже не допопоже цим "живим трупам".
Чувак - запеклий прибічник ПР, але на останніх місцевих вибрах голосував за Вітренчиху, і мотивація була проста як цеглина - "Нехай усім буде погано як мені!".
Коли я все оте написане вище йому озвучив, він розпсихувався, з'їхав на статеву лексику, як ісконніки на форумах, "насамдуракав" мені... і на тому, тіпа, "поговорили" - "задавив менеінтелектом горлякою"... :)))
Навіть у собак Павлова рефлекси вироблялися швидше...
.
На роботі чувак почав розпитувати як воно на ібеї живеться: чи не напарили ще, чи не було спроб напарити, яка статистика що напарять і т.д. і т.і. "Я боюсь, що напарять, краще тут куплю у магазині, де можна помацати, подивится, понюхати..." :)
Детально йому розповів як воно і що до чого. Не напарювали, не пробували, все досить надійно, прозоро і відслідковується, конфлікти розрулються командою ібея...
Мене дивують такі парадокси. На ібеї люди, які ніколи одне одного не бачили, не побачать, не знають і ніколи не знатимуть страшенно переживають за "зелененькі" відгуки (feedbacks). Вони ж можуть змінити банк, вказати інше прізвище, завести іншу картку... Чого вони так переживають?
Для мене це парадокс, особливо в нашій країні. Продавці на ібеї, коли їх раз хтось із якоїсь країни напарить, чи створить проблеми, просто включають ту країну до "списку винятків", де вказано куди вони не надсилають товар, а тому й немає сенсу брати участь в аукціоні. Лише раз. І все - вся та країна, а то й цілий регіон (Азія, наприклад, - це вже коли ціла купа проблем з Азійзьких країн) у списку "See exclusions"...
А в нашій же країні народ напарють політикани перманентно, безупинно, день і ніч, навіть сплючи. І цей народик, замість того щоб помістити тих політиканів та їхні "партійки" до списку "See exclusions", продовжує запекло за них голосувати і їм вірити: "ще раз", "ну останній раз повіримо", "ну ще раз повіримо", "фашизм нє прайдьот - за Фьодричя"... Вони бачать цих людей по телевізору, вони читають про них скандальні статті, вони власною шкурою відчувають "покращення життя вже сьогодні" - і все одно щоразу із якимось мазохістичним, незрозумілим мені задоволенням наступають на ті ж граблі, - і більш того, розчаровуючись у своєму любому Якунєвічю, - вимагають собі Сталіна. Це клініка. Психіатрія вже не допопоже цим "живим трупам".
Чувак - запеклий прибічник ПР, але на останніх місцевих вибрах голосував за Вітренчиху, і мотивація була проста як цеглина - "Нехай усім буде погано як мені!".
Коли я все оте написане вище йому озвучив, він розпсихувався, з'їхав на статеву лексику, як ісконніки на форумах, "насамдуракав" мені... і на тому, тіпа, "поговорили" - "задавив мене
Навіть у собак Павлова рефлекси вироблялися швидше...
no subject
no subject
no subject
Тому я його просто відсилав нахуй. Технічно, але так щоб видно було, що це - саме "нахуй".
Сам подумай чи може людина залишатися довго адекватною, редагуючи роками банер плейсхолдери? :)) Як казав один френд, "від цього точно оскаженієш". :)