je_suis_la_vie | Винесення коментаря.

Не стримався вже...
---
Задовбали вже скиглити!

1) Була влада більшовиків, котра викоріювала правду по Холодний Яр. Ми тепер знаємо про Холодний Яр і маємо книгу Горліса-Горського, Василя Шкляра...

2) Викорінювали правду про УПА, перекручували, що не можна було викорінити і подавали як вигідно комунякам. Ми тепер маємо 9-ти томник літопису УПА.

3) Більше того - не було правди навіть про Велику Вітчнизняну. Лише після Суворова почали знімати щось подібне до цього фільму, де лише підтверджується теорія того ж таки Віктора Суворова.

---

І шо ви думаєте ці підручники щось змінять?! Самі дітям розповідайте, шукайте книги, підказуйте теми доповідей для класу.

Блядь, терпів три дні - не втерпів...

Flat | Top-Level Comments Only

Ти як Лєнін: шаґ впєрьод, два назад)

Я надєюсь ето комплімєнт? :)

)

підручники - справа швидше принципова. Але ти маєш рацію. За моїх часів в підручниках була одна кацапо-більшовистська пропагaнда. А вплинули найбільше розповіді батька, матері і дідів з бабцями. Вся база знань і переконань знаходиться в родині.

Я читав книжечку з серії "Юні герої" називалася "Пароль! Перепустка Н10". Дід підійшов, покрутив з огидою в руках і почав розповідь про свої партизанські роки у Білорусі.
Після того я вже ту макулатуру не читав.
Ішов 1984 рік.

А я колись приперла після школи і відразу з запитанням до тата: "тату, а шо то були за бандерівці? Нам казали, шо то якісь бандити були". Батько почервонів як буряк, розгнівався не на жарт і як крикне "Я тобі дам "бандити" !!! Брехня це все! .. І т.д. " Вичитав мені лекцію на пів дня :)) (Це теж було десь у 1984ому). Такі лекції пізніше у мене майже щодня були. Нa різні теми.

Це так. У мене у самого так було.
Але не всі родини знають свою історію та історію своєї землі. Чимало таких, шо не знають нічого/нікого далі 3 коліна.

Ти думаєш дітям нікуди податися? Усі спортивні кружки за гроші. Ах-ох-ой-йо! Дебілофони у кожного другого по півтори штуки гривень. Іпри цьому у них нема грошей заплатити сотню на місяць за якийсь кружок чи то волейбол, баскетбо, бокс, боротьба... Купа всього.
Так от і з книгами. Хто хоче знайти і знати, той навіть у неоковирній обкладинці впізнає дуже цінну книгу, а люмпену щось красивеньке під ніс засунуть воно і раде... І оточення тут ні до чого, на мене чогось моє сільське оточення негативу не справило. Я взяв звідти лише позитив.

>> Ти думаєш дітям нікуди податися?
---
Та йомайо. Ото я не знаю. Можна подумати раніш було не так? Дибілофонів не було, але було шось інше. Я от себе школяром пам'ятаю - у одних батьки в першу чергу моднячі шмотки купували, плейери і т.п., а у інших книги. Одні сиділи по под'єздах з тьолочками і скавучали шо скучно, інші бігали по кружкам та секціям і вільного часу не було.

>>І оточення тут ні до чого, на мене чогось моє сільське оточення негативу не справило. Я взяв звідти лише позитив.
---
Чого ти вз'ївся? Я про сільске оточення і не згадував. Зазвичай сільскі знають історію своєї родини значно краще міських. У багатьох міських (особливо пролетаріїв) родинна пам'ять обрубується на 3-4 поколіннях і тому є чимало об'єктивних причин. А в селі навпаки все, хочеш не хочеш а знати будеш. Я от пам'ятаю у бабці (маленьке містечко на Слобожанщині) майже усі знали свій (і не тільки свій) рід на декілька колін, хто звіди приїхав, ким був і т.п. Я там перші роки свого життя провів і теж мимоволі все узнавав. У діда на Дніпропетровщині те ж саме, тільки ще півсела родичі. Там по вулиці йдеш і майже всі один одного знають. А у великому місті ти навіть у своєму под'єзді половину не знаєш, куди там вже про пам'ять...

Тю! Вз'ївся? Та облиш, то так крик у простір... :) Аж ніяк не на тебе. :)))

задовбали "плачі Ярославни" в стрічці

Винесення коментаря.

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

аплодую стоячи