Vita Lee (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
je_suis_la_vie) wrote2010-09-01 06:01 pm
je_suis_la_vie) wrote2010-09-01 06:01 pm
(no subject)
Знайшов цікаві мені тексти; настільки цікаві, що захотів їх перепостити.
1.
Культ Наталі Яковенко – доволі бридке явище сучасної української дійсності.
Передовсім тому, що жодна її книга не була ніким, як слід, рецензована. Не з’явилося не те що критики, але й просто розлогої фахової рецензії. Все приймалося на «ура», але не науковцями, а представниками другої найдавнішої професії – журналістами.
Незважаючи на хвалебні оди, всі книги професорки містять серйозні розходження з істиною та грубі ляпи. Один з них – народна етимологія. У деяких її книгах прикладів останньої можна нарахувати близько десятка, причому це не просто щось супровідне, а ключові моменти, на яких вона вибудовує цілі підрозділи. Часом просто жахаєшся. Таке враження, що вона просто ніколи не чула про етимологічні й історичні словники. Із сучасними мовознавчими працями абсолютно незнайома. А втім, навіщо їй із ними знайомитися? Вчених звань та постійного упирання на свою філологічну освіту цілком досить, щоб змусити читача не сумніватися. [...] ВУРДАЛАЧКА НАТАЛЯ ЯКОВЕНКО
2.
В украинской исторической науке давно уже нету споров по существу. Спорить некому. Нет серьёзных историков. Нет исторических школ, способных взять на себя ответственность за видение отечественного прошлого. Стены отделов и кафедр сотрясает в основном, грызня за степени, должности и оклады, не оставляющая времени для исторических прений.
Между тем, повод остановиться и призадуматься есть. Это деятельность заведующей кафедрой Национального университета «Киево-Могилянская академия» Натальи Яковенко. Бывший переводчик Центрального государственного исторического архива, ставшая в смутные времена доктором исторических наук, открыто выступила против воспитания национальной гордости украинцев, их национального самосознания и патриотизма. Оперируя либеральной исторической дидактикой, она предлагает видеть в описаниях борьбы украинцев за лучшую судьбу и независимость только чрезмерную милитаризированность, похвалу насилию, политическую заангажированность, этнические фобии, героизацию низменных человеческих инстинктов и действий, только и всего. Несмотря на то, что у Украины не было своих колоний, а наши предки вели не захватнические войны против Московии, Польши, Турции, а оборонительные, за сохранение себя как отдельного этноса и своей государственности. Государство, по её мнению, не является ценностью, а доказывать преемственность государственнической традиции и вовсе вредно. Поэтому история украинского козачества ученой даме вообще поперек горла. [...] ГИЛЬЙОТИНА ДЛЯ КЛИО
1.
Культ Наталі Яковенко – доволі бридке явище сучасної української дійсності.
Передовсім тому, що жодна її книга не була ніким, як слід, рецензована. Не з’явилося не те що критики, але й просто розлогої фахової рецензії. Все приймалося на «ура», але не науковцями, а представниками другої найдавнішої професії – журналістами.
Незважаючи на хвалебні оди, всі книги професорки містять серйозні розходження з істиною та грубі ляпи. Один з них – народна етимологія. У деяких її книгах прикладів останньої можна нарахувати близько десятка, причому це не просто щось супровідне, а ключові моменти, на яких вона вибудовує цілі підрозділи. Часом просто жахаєшся. Таке враження, що вона просто ніколи не чула про етимологічні й історичні словники. Із сучасними мовознавчими працями абсолютно незнайома. А втім, навіщо їй із ними знайомитися? Вчених звань та постійного упирання на свою філологічну освіту цілком досить, щоб змусити читача не сумніватися. [...] ВУРДАЛАЧКА НАТАЛЯ ЯКОВЕНКО
2.
В украинской исторической науке давно уже нету споров по существу. Спорить некому. Нет серьёзных историков. Нет исторических школ, способных взять на себя ответственность за видение отечественного прошлого. Стены отделов и кафедр сотрясает в основном, грызня за степени, должности и оклады, не оставляющая времени для исторических прений.
Между тем, повод остановиться и призадуматься есть. Это деятельность заведующей кафедрой Национального университета «Киево-Могилянская академия» Натальи Яковенко. Бывший переводчик Центрального государственного исторического архива, ставшая в смутные времена доктором исторических наук, открыто выступила против воспитания национальной гордости украинцев, их национального самосознания и патриотизма. Оперируя либеральной исторической дидактикой, она предлагает видеть в описаниях борьбы украинцев за лучшую судьбу и независимость только чрезмерную милитаризированность, похвалу насилию, политическую заангажированность, этнические фобии, героизацию низменных человеческих инстинктов и действий, только и всего. Несмотря на то, что у Украины не было своих колоний, а наши предки вели не захватнические войны против Московии, Польши, Турции, а оборонительные, за сохранение себя как отдельного этноса и своей государственности. Государство, по её мнению, не является ценностью, а доказывать преемственность государственнической традиции и вовсе вредно. Поэтому история украинского козачества ученой даме вообще поперек горла. [...] ГИЛЬЙОТИНА ДЛЯ КЛИО
no subject
Мене вся генетика мого родоводу штовхала до військової кар"єри, але я опирався всіма лапами і таки відбився саме через те, що совкова армія для мене не армія, а СРСР не та держава, котрій хотілося служити.
no subject
Мій батько мені розказував, як його батько хотів його здати до Суворовського. У нього ще й пільги були як у "ветерана партизанського руху". Батько розповідав, що на коліна перед батьком упав і зі сльозами молив не віддавати його до армії. "Я не хочу все життя марширувати, па!" І ридма ридав. Навіть полковний прийшлов подивитися на таке диво, командир училища. Подивився і відказав моєму дідові: "Ваш син не наш, не військовий. Йому тут не місце. Забирайте і йдіть."
В армії служив показово, без доган, службу знав добре. І його під кінець, каже, політрук запросив до себе і почав агітувати в партію. Батя допер відразу: щойно хомут партії на шию - тут і понадстрокова служба, а там і школа прапорщиків - і пиздець!
- Я не хочу в партію.
- Чого це?
- Я не погоджуюся з цитатами партії. (ляпнув, какже, що перше на ум скочило)
- ...
І поїхав на дємбєль першим. :) Бо якому політруку захочеться зіпсувати собі кар'єру: ось показовий солдат, відмінник. А тут хоп - "Я не погоджуюся з цитатами партії."
"А що це ви, товаришу політруку, усі ці роки робили? Не помітили, що солдат вороже налаштований до партії та уряду?" - тож, його і дємбєльнули з очей подалі першим, у перший же день Наказу. :)))