je_suis_la_vie | (no subject)

Знайшов цікаві мені тексти; настільки цікаві, що захотів їх перепостити.

1.
Культ Наталі Яковенко – доволі бридке явище сучасної української дійсності.
Передовсім тому, що жодна її книга не була ніким, як слід, рецензована. Не з’явилося не те що критики, але й просто розлогої фахової рецензії. Все приймалося на «ура», але не науковцями, а представниками другої найдавнішої професії – журналістами.
Незважаючи на хвалебні оди, всі книги професорки містять серйозні розходження з істиною та грубі ляпи. Один з них – народна етимологія. У деяких її книгах прикладів останньої можна нарахувати близько десятка, причому це не просто щось супровідне, а ключові моменти, на яких вона вибудовує цілі підрозділи. Часом просто жахаєшся. Таке враження, що вона просто ніколи не чула про етимологічні й історичні словники. Із сучасними мовознавчими працями абсолютно незнайома. А втім, навіщо їй із ними знайомитися? Вчених звань та постійного упирання на свою філологічну освіту цілком досить, щоб змусити читача не сумніватися. [...] ВУРДАЛАЧКА НАТАЛЯ ЯКОВЕНКО

2.
В украинской исторической науке давно уже нету споров по существу. Спорить некому. Нет серьёзных историков. Нет исторических школ, способных взять на себя ответственность за видение отечественного прошлого. Стены отделов и кафедр сотрясает в основном, грызня за степени, должности и оклады, не оставляющая времени для исторических прений.
Между тем, повод остановиться и призадуматься есть. Это деятельность заведующей кафедрой Национального университета «Киево-Могилянская академия» Натальи Яковенко. Бывший переводчик Центрального государственного исторического архива, ставшая в смутные времена доктором исторических наук, открыто выступила против воспитания национальной гордости украинцев, их национального самосознания и патриотизма. Оперируя либеральной исторической дидактикой, она предлагает видеть в описаниях борьбы украинцев за лучшую судьбу и независимость только чрезмерную милитаризированность, похвалу насилию, политическую заангажированность, этнические фобии, героизацию низменных человеческих инстинктов и действий, только и всего. Несмотря на то, что у Украины не было своих колоний, а наши предки вели не захватнические войны против Московии, Польши, Турции, а оборонительные, за сохранение себя как отдельного этноса и своей государственности. Государство, по её мнению, не является ценностью, а доказывать преемственность государственнической традиции и вовсе вредно. Поэтому история украинского козачества ученой даме вообще поперек горла. [...] ГИЛЬЙОТИНА ДЛЯ КЛИО