Травянисте.

[je_suis_la_vie]

Приволокла мала з класної взаємобібліотечки Чуковського "У мєня зазвоніл тєлєфон".

Ось трохи почитала вголос вдома. Востаннє, я пам'ятаю, нам її читала класна керівничка у третьому класі.
Я практично нічого не запам'ятав, чи що просто не розумів мови, чи що...

А оце зараз вслухався і жахнувся...

Скажіть, де ж Чуковський брав таку сумер-мега забористу траву?...
Це ж книга просто небезпечна для становлення дитини!
Толстоєвський просто нервово шмалить косяки у тамбурі...

Сказав, щоб віднесла і більше її не брала - дома ж ціла бібліотека нормального чтива! Якого біса?

Comments

[alexbard.livejournal.com]

Щось ви занадто суворі тут до дитячої літератури. Подібне ставлення спостерігав лише в моєї мами, коли віруючою стала й почала обмежувати взагалі ВСЮ світську літературу. Мене вже не чіпали, бо дорослий був і сам вже віруючим став. А от сестрі дісталося, хоч вже й у підлітковому віці.
Доки була малою, сестрі молодшій все своє отроцтво читав книжки на кшталт Чуковського. Їй подобалося. Хоча я її тарганом й лякав. А ще домовиками, Нафанєй (привіт шикарному мультику про домовика Кузю). Причому Нафаня був страшніший за Бабая :).
Зараз дітям намагаюся різну літературу давати читати.
Якщо християнську - то шикарні казки в Андерсена (не радянський варіант, зараз цілком доступний у книгарнях). Але ж теж, якщо подивитися, то Андерсен смалить по-чорному :). А я пам'ятаю, в дитинстві нормально сприймав.
Світську - теж. Того ж Нестайка. Он зараз разом із старшим "Тореадори з Васюківки" долаємо. На черзі Пшимановський. "Лиса Микиту" Франка він взагалі сам прочитав.
Тож не бачу нічого страшного. Нормальна дитяча література.

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

Та ну не знаю, Нестайка Чудеса в Гарбузянах (http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=302) я і зараз перечитував нормально. Лише іржав у тих місцях, де про дорослих, те що я у дитинстві не розумів.
А сьогодні ось шось різко вставило це Чуковське чтиво... :)))

Принагідно згадалося про Агнію Барто із її мемуарів:

"Второй раз я вспомнила о своей профессии при таких обстоятельствах: слушалось дело о краже. В Кинотеатре повторного фильма шестнадцатилетний парень украл двадцать рублей из сумки студентки. Его задержали, он вырывался, укусил за палец милиционера.
Все время, пока разбиралось дело, он сидел безучастно, словно не о нем шла речь, но, когда его уводили, он вдруг обернулся и сказал, обращаясь ко мне:
- Я в школе ваши стишки учил, я их знаю, товарищ народный заседатель.
В зале засмеялись, для меня смех прозвучал как укор: хорошему ты его научила!"
Агния Барто "Записки детского поэта", 1976, сторінка 102. :)))

[alexbard.livejournal.com]

До речі, був шикарний телефільм "Чудеса в Гарбузянах". Досі шукаю й знайти не можу...

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

Мені хоч би книжку знайти. :))) Бо домашню мою бібліотеку батьки пороздавали то тому, то тому... За самою лишень "Знахідку на все життя (http://chtyvo.org.ua/authors/Ohulchanskyy_Oleksii/Znahidka_na_vse_zhyttia_zbirka/)" Огульчанського мало не ридав...