Кульбабки на асфальті.

Дpyr Pοмaн Kyʌиκ нa ΦБ нanиcaв:
Ужe ε чacтκa rpοмaдян, щο дивʌятьcя y мaйδyтнε i δaчaть тaм Уκpaïнy, яκa cnaʌиʌa y вοrнi peвοʌюцiï тa вiйни cвοε κοʌοнiaʌьнο-cοвκοвe минyʌe, cиpiтcьκi κοмʌeκcи i nepeтвοpиʌacь нa nοвнοцiннοrο cyδ'εκтa мiжнapοднοï cniʌьнοти. Maйδyтнε δeз δaʌacтy PΦ. A ε знaчнa чacтинa eʌiти, щο "тpοxи" нe вcтиraε зa aвaнrapдοм i зδивaε nepшi ʌaви з κpοκy - тиny Бοpиca Λοжκiнa з йοrο нοвинκοю "Чeтвepтa Pecnyδʌiκa":

"Бyдyщee Уκpaины – κaκ δы мы κ этοмy ни οтнοcиʌиcь – нepaзpывнο cвязaнο c δyдyщим Pοccии.

Mиʌʌиοны yκpaинcκиx rpaждaн иcтοpичecκи тяrοтeют κ pyccκοй κyʌьтype, дa чтο тaм тяrοтeют – npοcтο явʌяютcя нοcитeʌями pyccκοй κyʌьтypнοй тpaдиции. Haшa зaдaчa – cдeʌaть тaκ, чтοδы οни нe чyвcтвοвaʌи ceδя чyжими внyтpи yκpaинcκοrο nοʌитичecκοrο npοeκтa".

Baжκο чeκaти iншοï nοзицiï вiд δiзнecмeнa, щο вcю κap'εpy npοдaвaв yκpaïнcьκοмy cnοживaчy pοciйcьκий/pοciйcьκοмοвний мeдiйний npοдyκт, видaвaв "Kοмcοмοʌьcκy npaвдy", cniвnpaцювaв з yciмa yκpaïнcьκими οʌirapxaми, звиκ вecти cnpaви з pοciйcьκим κaniтaʌοм тa вpeштi-peштi npοдaв cвοю κοмnaнiю Kypчeнκy). He nοдyмaйтe, мeнe зaxοnʌюε йοrο дiʌοвa xвaтκa i δiзнec-κap'εpa. Πpοcтο вοнa яκpaз i nοяcнюε вiдcтaʌicть йοrο nοrʌядiв тa нeδaжaння neperοpнyти cтοpiнκy, зaʌишивши nοзaдy вce "δpaтнε" riвнο.

Xοтiʌοcь δи nepeдaти Λοжκiнy, щο "pyccκοй κyʌьтypы" нeмaε яκ тaκοï - дοcтaтньο nοчитaти Λyκa i Λipниκa, aδи в цьοмy nepecвiдчитиcь.
A "мiʌiοни нοciïв " мiфiчнοï pοc. κyʌьтypи цiʌκοм κοмфοpтнο nοчyвaють ceδe в Уκpaïнi, a нe вcepeдинi "yκpaïнcьκοrο nοʌiтичнοrο npοeκтy". Дοcить yжe cʌοynοчить iз цими apxaïчними тeзaми.

---

Я pοзвинy й npοдοвжy дyмκy тyт, nοдaʌi вiд κaцancьκиx δοтiв, niдapaciв i niдapacοκ.

Haцiï "pyccκiй" взaraʌi нe icнyε. Цe npиκмeнтниκ.

Hanpиκʌaд мοжнa cκaзaти "я yκpaïнeць", цe дyжe npοcтο, κοʌи ти живeш в Уκpaïнi. "Я nοʌяκ", cκaжe nοʌяκ в Ποʌьщi, "я δiʌοpyc", cκaжe δiʌοpyc y Бiʌοpyciï i тaκ дaʌi. B Pοciï, нe мοжʌивο cκaзaти "я pycκiй", iδο Pοciя нe є дepжaвοю, цe iмnepiя (cκοpiшe нeдοiмnepiя). Iмnepiя - цe κʌanтi, нiδи κοвдpa зшитa з piзниκ κʌanтиκiв тκaнини, - дypнa pοδοтa й нe eфeκтивнa. Ποpiвняйтe з "pимʌянинοм" - цe нe δyʌa нaзвa нaцiοнaʌьнοcтi. Цe δyʌο οзнaчeння npинaʌeжнοcтi дο iмnepiï, визнaння ïï цiннοcтeй, iдeaʌiв, i cnpийняття ceδe чacтинοю Pимcьκοï iмnepiï. Ποpiвняйтe з "aмepиκaнцeм". Цe нe ε нaзвa "нaцiοнaʌьнοcтi" - цe rpοмaдянcтвο. He npοcтο тaκ, aмepиκaнцi мiж cοδοю вiдpaзy з’яcοвyють з яκοrο вiн штaтy. У ниx cκοpiшe "тexaceць", "κaʌiфοpнiεць", "iʌiнοйceць" зaзвyчить яκ нaзвa нaцiοнaʌьнccтi, aнiж "aмepиκaнeць". "Aмepиκaнeць", cκaжe, aʌe зaвжди, κοʌи зanитaють, змοжe дοдaти, звiдκи npиδyʌи йοrο npeдκи. У "Kapтκοвοмy Бyдинκy" Φpeнκ Aндepвyд: "мοï δaтьκи δyʌи ipʌaндцями". Bce. Цим вce cκaзaнο.

B pοciйcьκiй iмnpeiï мοжнa cκaзaти "я pycκiй", aʌe ʌишeнь з nοnpaвκοю нa нaцiοнaʌьнicть - "я pycκiй чyвaшcκaй нaциaнaʌьнacтi", "я pycκiй яκyтcκaй нaциaнaʌьнacтi", зpeштοю - "я pycκiй δypятcκaй нaциaнaʌьнacтi", i, яκ κaзaв Cтaʌiн, - "я pycκiй rpyзiнcκaй нaциaнaʌьнacтi".

Cκaзaти npοcтο "я pycκiй", цe вce οднο, щο neperʌянyти aнοнc cтaттi, aʌe caмy cтaттю нe npοчитaти. Цe вce οднe, шο з npοδipκи нapοдитиcя, aδο дecь нa κypниκy niд ʌaмnοю, a нe niд κypκοю.

Tοмy "я pycκiй" - цe нοнceнc. Звiдcи й мiй виcнοвοκ - "яpyccκiε" - цe npοcтο δeзδaтчeнκи, κοти δeз pοдy й nʌeмeнi, κοтpi нe знaють, яκ жe npaвиʌьнο в ïxньοмy виnaдκy зaκiнчити цe визнaчeння caмиx ceδe. "Я pycκiй (???) нaциaнaʌьнacтi". Kοʌи ти нaʌeжиш дο iмnepiï (nepшa nοʌοвинa οзнaчeння), - a нe знaεш яκοrο ти нapοдy дитинa, (дpyra чacтинa οзнaчeння), тο цe npοcтο xyйня, a нe ʌюдинa.

Λοжκiн - цe npοcтο xyйня. Ποpοшeнκο - цe npοcтο xyйня. Bci οтi cεnapи в CБУ, вiнницьκiй мiнтypi i т.n. - цe npοcтο xyйня, δο npизнaчeнi з nοдaчi Ποpοшeнκa з Λοжκiним.

Я нe вipю в κpизy κaдpiв. Я cκοpiшe nοвipю Γεni, κοтpий зa δyдь-яκy цiнy npοnxaв cвοrο ceκpeтapя чepeз виδοpи, δο нa тοмy ceκpeтapeвi вcя nanepοвa pοδοтa тpимaεтьcя i nοcyнyти йοrο cοδi й yciм дοpοжчe, aʌe я нiκοʌи нe nοвipю Ποpοшeнκy, κοтpий npизнaчив цьοrο κpοʌя δeзpοднοrο нa nοcaдy rοʌοви AΠ.

"Я pycccκiй" δeз дpyrοï nοʌοвини οзнaчeння мοжнa cκaзaти κοpοтшe й εмκiшe - "κaцan", "мοcκaʌь", "xyйʌο". Meнi npοcтiшe δyдe npaцювaти з "яpycκiм δiʌοpycκaй нaциaнaʌьнacтi" чи "яpycκiм yκpAiнcκaй нaциaнaʌьнacтi", δο цe вжe δaзиc, я знaю нa шο cnepтиcя, дο яκиx icтοpичниx napaʌeʌeй йοrο зaκʌиκaти. Бyдь-xтο, δyдь-xтο, щο нaзивaε ceδe "я pycccκiй" i нe мοжe зaκiнчити яκοrο ж вiн нapοдy cин - цe κaцan. Tyт нeмaε δaзиcy, нeмaε οnοpи, дο icтοpiï яκοrο нapοдy звepнyтиcя, щοδ rοвοpити з цим "вοнοм"?

Дʌя Λοжκiнa "xyйʌο" niдxοдить яκнaйκpaщe.

Дуже цікаво бачити як москальські тролики пробують писати українською. Виходить кумедненько.

Так ось: трохи про це.

Вчора колегам на роботі виклав своє бачення хронічних провалів Кацапстану в Україні. Причини. Дуже коротко та епістолярно.

Причина одна і вона глобальна, глобальніше нікуди. Після останнього бою нашої героїчної УПА в 1960, кацапи розслабили хлібини і сіли відпочивати на лавровому листі. "Головокружєніє от успєхов" було вельми круте й потужне.

Так ось причина. Оскільки ще з Катерини Блядівни Другої Підерград став столицею вивчення історії України з метою її фальсифікації та подальшого приписування собі, то комуністи знехаяли можливістю добити Україну, створивши після 1960 року в тому ж таки Лєнінграді... - Кафедру Україністики.

Не створили ви собі, кацапи, Кафедру Україністики в себе, не вивчали цей дивний народ, якого правди сила? Думаєте, шо ви круті.

Відповідаю. Ні, падли, ви не круті. Ви дебільні. Народ-підарас одним словом, народ-підарас, який проїбав все. Змиріться.


P.S. "Знаешь, в чём разница между русскими и немцами, Россией и Германией? Германия была выстрадана немцами за несколько веков ужасной раздробленности, а вы, русские, получили свою страну даром и всю целиком. Даром - в том смысле, что за моря плавать было не надо, воевать с арабами - не надо. Сначала возникла страна, а потом - нация. Точнее, так и не возникла! Германия наоборот. Столетиями была германская нация, которая жила в сотнях мелких и глупых государств, конгломерат которых именовался латинским словом - Германия. Люди говорили на одном языке, у них, в общем, была одна культура, но политически они были чужды друг другу. Весь 18 век немецкие гуманисты бредили единой национальной Германией, собственно Дойчландом, страной дойчей, или как вы говорите, немцев. И только в 19 веке великий Бисмарк объединил её железом и кровью. Да, потом мы натворили бед. Великая страна вскружила нам голову и потребовалась ужасная ломка после 1945-го года, чтоб мы перестали бредить своим германским величием. Между прочим, 12 лет гитлеровского позора дали нам в итоге шанс хорошо устроится в новом мире: пока наши интеллектуалы мечтали о Германии, мир был немного другим, и потому они упустили фактор демократии. Американцы и англичане сломали нам хребет, но в итоге мы и наша страна притёрлись друг к другу. Думаю, убери Гитлера наши заговорщики, неизвестно, что бы было потом - может быть мы до сих пор бы мучились своим мессианством, как вы. Да и вся Европа… С какими слезами Франция уходила из Алжира? Но ведь ушла! Ушла ради будущего, ради сохранения себя. Чтоб сейчас вернуться в Африку. А вы что? Вы до последнего держались за каждый кусок чужой земли, хотя за каждый день своего номинального уже владычества над ним приходилось расплачиваться и деньгами, и жизнями, и будущим, как вы теперь должны понять!

Сколько нам надо было пролить крови, чтоб дожить до единой страны? Века! Да и по сравнению с Германией Россия всегда была так велика, что мечтать о таких размерах мог разве что сумасшедший Гитлер! А вы что? Ваша страна всегда была больше, чем вы могли себе вообразить. Да вы и не воображали, вы воспринимали это как данность! Ваша страна с некоторого времени перестала быть русским царством и стала какой-то абстрактной Россией. А кто такие россы и где они? Рушились империи, Британия ушла из Индии, а потом и отовсюду. Все страны стали ужиматься до тех пределов, которые были естественны для их народов и могли быть спокойно освоены… А что Россия? До 90-х годов прошлого века вы оставались чудовищной империей, и даже потеряв ряд территорий, после крушения СССР, вы всё равно оставались огромной страной. Очень слабой, неуправляемой, бессмысленной и никчемной в ситуации постиндустриальной цивилизации, но с вечными амбициями и претензиями на особый статус и путь. Потом эти годы углеводородного бума! Это же было просто помешательство на самих себе! Вы пытались выдать случайное преимущество в обладании сырьём за некую закономерность, за признак особого статуса. Весь мир совершенствовал технологии и развивался, а вы самовлюбленно реставрировали идолов вашего национального сознания. И вот вам итог - вы пережили очередной кризис, ваша страна насильственно разделена. Но и этого ещё мало! Сейчас вы на пути к главному, что должно вас оздоровить: вы сами должны вбить кол в грудь этому чудовищному монстру, который вы зовёте Россией. Вы должны добить её, чтоб она сдохла. Чтоб её не стало совсем! Все эти годы вы делали вид, что Россия никуда не делалась, просто спряталась за нелепыми вывесками. Так вот привыкайте к правде: России больше нет, понимаете? Нет и ещё очень долго не будет! Может быть никогда больше! Ну, или потом, после долгих лет раздельного существования в нелепых государствах, вы может быть снова выстрадаете себе свою страну, страну русских, Руссланд. Ну или исчезнете с лица земли. Впрочем, об этом никто не пожалеет! Уж поверь мне… Ни один человек! Вы надоели всем со своими размерами и своей дурью. Понимаешь? Надоели! Надо думать об освоении Луны и Марса, о космосе, о реконструкции Африки, а весь мир должен разбираться с вашими вечными проблемами. Так что пойми, чем быстрее агония закончится и вместо России будут маленькие, тихие и спокойные республики, тем лучше будет всем…" (Федір Крашенніков "Послє Росіі", ключова мить усієї книги. Її суть і сутність, заради якої цю книгу варто читати і бажати усім серцем, щоб все описане в ній справдилося. Бо клієнт невиліковний.)

Гєпа такий праведник. Аже сльоза скупая котиться щокою. Розказував Мірошніченку на скільки мов перекладено труди Леніна. :)
Меж його цинізму нема. Скоріше можна знайти межі Всесвіту, аніж межі цинізму таких як Гєпа, чи Саша Слєсарь. Де такі ядрьоні жидяки беруться? Чому їх не заберуть до Ізраїлю, арабів би викурили на раз-два.
Треба молодим людям, повторити історію, щоб усі студенти, чи школярі 8-х класів, переписували собі того Леніна в зошити та вчили на пам'ять. Як ми колись.

me:  http://teleprostir.com/news/companynews/show-16931-cherez-3-misiatsi-telekanali-mozhut-vidmovitis-vid-ukrayinskoyi-movi
на полюбуйся
ri:  підемо у підпілля, будемо десидентами, піратами, двадцятниками, партизанами
me:  та скільки ж можна?
ri:  ну бачиш, комуністів позбулися, хтож чекав таку сраку з іншого боку
me:  не мели, ніхто нікого не позбувся, ось тут вони усі
ri:  так морди тіж самі але мотиви трішки інші вже, тут вже бабло собі на першому а кому продати державу не важливо
me:  шо потім продаватимуть?
ri:  а яка різниця, принцип - після мене хоч потоп

( big pic )

У минулому дописі я питався, що можна зробити таке, щоб багатомільйонне місто з висоти пташинного польоту виглядало так апокаліптично-порожньо?


"Один наш "эховский" товарищ шел на эфир, вышел из подъезда. То есть он даже не вышел, а просто открыл дверь. И первое, что увидел – собачью морду, которая его облаяла. И омоновца, который спросил: "Вы куда?". Ответ "на работу" омоновца не устроил. "Сегодня выходной, надо сидеть дома".
Человек не мог просто выйти на улицу. Поезда метро проносились мимо станций без остановок. Выходы из метро закрыты. Магазины закрыты. Кафе разгромили только потому, что поставили столики на улице. Май, тепло, выходной день. Люди сели попить кофе и поболтать. Людей похватали, столики перевернули, посуду побили. На Новом Арбате те немногие, кто как-то сумел туда физически просочиться, не могли перейти на другую сторону. Просто перейти улицу по подземному переходу. Не имело значения, где вы живете и где работаете..."
ipvnews.org

А зараз - ви лишень не смійтеся, - але я знову зацитую "виродка рода людского, врага всєго чєловєчєства, прєдатєля всєх врємьон і народов, аґєнта всєх развєдок міра"(С)... ну шо поробиш, коли у його тонюній книжечці - уся історія сталінізму і усі пояснення що відбуваєтсья зараз і відбуватиметься надалі. Це об'єктивна дійсність. Нічого не поробиш. Напишіть краще. :)
Отже:

"Заполнилась яма с одного края почти до самого верха. Там сразу и присыпали землей.
Отстрелялись. Хорошо отстрелялись. Яма только не засыпана с другой стороны. Ну это дело не трудное. Копать тяжело, завалить – не проблема.
Ширманов акт составляет, дядя Вася – ведомость расхода боеприпасов.
Перекованные собирают последние бушлаты и ботинки. У самых шкафов.
Подписал Холованов акт. Поманил пальцем собаководов. Те знаки начальственные без подсказок понимают – с собаками к шкафам.
– Эй, ребята, – Холованов перекованным, – мы сегодня четыреста четыре человечка утешили, а в плане вас четыреста семнадцать. Вас тоже ведь в план включили.
Про то, что надо прятаться в шкафах, он не говорил. Сами понимать должны. Если собак спустили, так прячьтесь. А их спустили. Собакам тоже практика нужна. Быстро перекованные по шкафам попрятались. Собаки только троих изорвать успели, да и то не сильно. Оттащили собак.
– Покрасовались в новых бушлатах? Ботинки новые не жмут? Снимайте, ребята. Мордами – кру-у-гом! Руки назад! В делах ваших написано, что встали на путь исправления, а на мой взгляд, горбатого могила исправит.
Вой в кабинках железных, рев. Это ничего. Войте, визжите – на спецучастке свобода. Хоть мяукайте, если нравится.
– Тетя Маша, у нас еще двенадцать. Пострелять не хочется?
– Да ну вас, охальники, смертоубийством заниматься. Кончайте скорее и подходите водку пить."

В. Суворов "Контроль".

Не знаю, як там "нащот" "мєждународнава", але тут у Парижі, звичайний робочий день, жодної згадки про його (дня) якусь винятковість. У ліфті їхали з дівчатами, французи з ними просто привіталися і все. Нічого понад привітань не було такого. На радіо і ТБ теж ніяких згадок про особливості цього дня. Дівчата заходіть до офісу, вітаються, з ними усі вітаємося, і вони розходяться далі по своїм робочим кабінетам...

Прийміть це і змиріться. Це - пережиток махрового совка.
У них тут робочий день, а отже і у мене. :)
Bonne journée вам... - робочого journée. :)

Амінь.

Чуваг: 34 роки. Я: 39.

Чуваг: Я вважаю, що найкраще ми жили за Брєжнєва. Економіка була розвиненою, їжі вистачало. Ось би зараз ті часи...
Я: Найкращий час був за Кравчука. Мені виповнилося 20, я зайняв у районі друге місце з гирь, просто проходячи повз, коли тренер мене підчепив замість фізкультурника, що захворів і не з'явився на змагання. Перше місце зі "шварценегерізму". Я важив 88 при своїх 182см. Окружність грудей 114см, біцепс 43, присідав 150, штовхав лежачи 110, жав на біцепс 55. За будовою я був схожий на Френка Зейна, я почувався пречудово, і відчував себе Маклаудом! Що там було за Брєжнєва, я пам'ятаю лише черги, коли мати мене ставила 6-и літнього до однієї черги, а сама ішла стояти до іншої і я часто псував усю оборудку.
Поверніть мені Кравчука, сукі!!!!
Чуваг: Кхм-кхм... ну...
Я: Ліцензія GNU.

http://www.pravda.com.ua/news/2011/12/6/6816857/
http://wikileaks.org/spyfiles/list/company-name/altron.html


Може ще у 2002-3 і могли забезпечувати приладами для стеження. Це були карти для комп'ютера зі своїм програмним забезпеченням. Поставляли ці телефонні карти з компами, карти приєднувалися до локальних АТС, використовувалися в основному на службах 102, МНС, у фірмах, які хотіли слухати своїх людей, чи тому подібне. Я ці компи збирав до купи провадив тести заліза, ставив на них Віндовз і віддавав тим, хто вставляє карти та ПЗ і налаштовує їх.

Не виключаю, що могли поставити і на телефонні станції Укртелекому, але там такі об'єми, що ой-йой. Наприклад, записує телефонну розмову в аудіо файли. Вони молодці, реалізували запис в аудіо, мп3, вав, і т.д.... Це не складно, я й сам цим балувався, стандарти відкриті, бери опис у тирнеті, знаєш Сі - сідай і пиши. Але об'єми для збереження даних туди потрібні циклопічні, у СБУ такого не було. Уявляєте кожну секунду розмови писати у файл? І не вірю, що такі ресурси зараз є.

Років чи три тому МВС дало їм велике замовлення на ~400 машин, а потім, коли замовлення було майже готове, - відмовилися і Альтрон добре пролетів на бабло, ледь половину від вкладених коштів зміг повернути, продаючи ті машини по різних фірмах... Окремо ще варто зазначити як вони збирали ті 400 машин - це окрема пісня. Зубилом та молотком. Корпус малуватий? Карта не лізе? Терпугом корпус підпиляємо - влізе. Болтик не вкручується - та натисни на нього здоровою викруткою і вкрутиться. Ну й так далі.

Ще до того в 2002-му, один старий дурень - технічний директор - замовив через третіх осіб процесори Altera для цих самих карт звукозапису. Процесори нелегально провезли через митницю. Так ті процесори нікуди й не пішли як програмери не намагалися їх видресирувати. Наймають програмера, він півроку бореться з ним, пише коди, щось видивляється на осцилографі - потім його звільняють, на його місце беруть нового... і так на моїй пам'яті три програмера-залізячника (один з них кандидат фізмат наук). Такі ось методи. А потім виявилося, що компанія Altera знайшла ваду в процесорі і всі ті процесори тієї моделі - відкликає. А як Альтрончику тепер, коли він було завіз їх через три прокладки, щоб зекономити на митниці? Самі здогадайтеся. Кожен проц коштував десь 30 баксів, проців було 800 штук. Альтрон добряче пролетів. Тому старому йолопу нічого. :)

Потім вони вирішили розробити систему відслідковування по GPS. Тобто кантора, яка має N-ну кількість сміттєвозів купляє цю систему, і в себе на сайті відслідковує де зараз є такий-то сміттєвоз. Ну або не сміттєвоз, а марштурне таксі. Де зупинився, чи не відхилився від установленого маршруту, так можна відслідкувати ліві гроші, витрати пального, тощо...

Хрін там! Набрали десяток студентів, які оце все на лінуксі зварганили, якось боком прикрутили відслідковування через інтерфейс якогось сайту, понаписували якісь скрипти на пхп, на перлі, чи на шеллі, - хто на що з них був здатен. Документації ніякої. А потім так чи інакше розбіглися смачнішими хлібами. Хто приходив після них, якось косо-криво пробували розібратися в цій системі, де були баги, туди забивали "тимчасове рішення" (а хто з вас айтішник, той зрозуміє, що в айті "тимчасове" - це насправді євфемізм на "постійне") - поставити якусь "заглушку". Наступний розробник на цю заглушку ставив ще заглушку, зрештою виходило, що заглушка на заглушці, заглушку заглушає. Ось така система яка глючила немилосердно.

Далі цікавіше. Ніхто цю систему не купляв і не збирався. Вона виходила страшенно дорога, закордонні аналоги в порівнянні коштують стидобні копійки і вже відпрацьовані як готовий комплекс.

До того ж господарі фірм (сміттєвивоз, марштрутки) самі не зацікавлені у цій системі тотальної корупції щось відслідковувати, бо їм самим вигідно мати той безлад, що мають зараз. Вони знають, що водії лівачать, що вони зливають соляру, що вони відкладають собі частину виручки, на це можна прикрити очі, а у потрібний момент мати "компромат" на такого робітника. А ця система (за умови, що вона не така аматорська, не зроблена на лівому коліні, лівою рукою через праве вухо як Альтронівська), знищує такі хабарницькі відносини "працівник-працедавець" у своєму зародку, бо доведеться звітувати за кожен гак на GPS мапі:
- А куди це ти заїжджав?
- "Таотож"(тм)
А як результат, платити нормальну ЗП, а не "на чайових заробиш".

Тепер звідти всі нормальні люди розбіглися, нема кому робити роботу. Весь альтронівський продукт в триста дорога і заміняєтсья простими програмними записувачами на порядки дешевшими, а не складними картами власного виробництва та складного ПЗ до них для потужних компів. Останній інженер (дуже високої кваліфікації) печатних плат пішов від них майже як два роки, більше півроку шукав роботу.

Ну іще одна характерна деталь. Жителі Шарукані ще пам'ятають азарівський податковий десант, що мав місце з 16 по 31 травня 2003-го року? Ну так ось, Альтрон, потужно "закришований" СБУ похапали свої компи і розбіглися та нишком працювали два тижні в себе по хатах.

Потім я покинув цю кантору.

Навесні цього року, писали звідти, пропонували роботу. 3000 гривень за адмінство, програмування, інтеграцію... Коротко відписав - "Ні". Навіть посили на вишуканіші адреси з трьох літер було ліньки писати. "Ні" було швидше й коротше.

Ще тоді, згадав, мене пробували запхати на курси до Києва, на СБУ. Я швидко увімкнув дурника. Це тоді була фраза, на яку я посилаюся: "нормальні до нас не йдуть працювати, а ті, що є - одні дебіли". А як же ж нормальним з вами працювати, коли ви кумуєтеся з кацапами і вважаєте то за честь?

А тепер замислімося, де криєтсья правда. Вікілікс у випадку з Альтроном чисто бреше. Не тому, що я так захищаю Альтрон, а тому, що Альтрон не того калібру, щоб створювати системи слідкування за громадянами. А особливо за їхніми стільниковими телефонами, тощо (UPD: а за стільникові телефони то окрема поезія). Це все вже є у стільникових операторів, вони не мають потреби у якихось додаткових розробках - запит спецслужб, і стільниковий оператор сам надасть необхідні матеріали. А ще є скайп і купа інших чатів... :)
Системи запису телефонних розмов локальної АТС, розроблені Альтроном - страшенно дорогі, монструозні і неповороткі. Суто совок для ідеального совка закритого типу, де в "черзі на телефон" стояли роками. В такому середовищі вони так - царі, але не у вільному світі.

Один френд в піздамку написав (не копі-пейсчу, бо піздамок, а просто переказую своїми словами), що відвідав своє село, де живуть батьки.

Село помирає, пише він. Та істинна Русь, яка тут стояла і фільтрувала монголо-татарську навалу, не пускаючи її далі до Європи з початком глобалізації та урбанізації стала не потрібною... Тому село помирає, молоді люди залишають свої рідні місця, по осені розбігаються "по русифікованих містах".
В тому що Русь більше не фільтрує монголо-татарську навалу від Європи, френд ось і не правий.

Бо нам - Русі - монголо-татари продають газ в двічі дорожче аніж Європі.

Тож ми досі їх фільтруємо від Європи...

Може даремно ми це робимо?

Дивні речі творяться у Шарукані.
Тут так на День Незалежності салютували, - і в центрі гриміли, що кулі виринали над усім центром, і Чук і Гєпк у себе в Лісопарку влаштували соліду вечірку зі салютами, перед тим швидко туди їхали (180-200), а мусорки їм забезпечували зелену вулицю...

Та ото так стрілляли, так салютували, шо іскри порозліталися навколо, літали, літали, та оце вчора вночі у Лісопарку непомітно долі впали і аж два трактори згоріло...

Власник одного трахтура, Станіслав Пітя, дуже бідкається неборака сердешний...

Чудасія та й годі...