je_suis_la_vie | Травянисте.

Entry tags:

Травянисте.

Приволокла мала з класної взаємобібліотечки Чуковського "У мєня зазвоніл тєлєфон".

Ось трохи почитала вголос вдома. Востаннє, я пам'ятаю, нам її читала класна керівничка у третьому класі.
Я практично нічого не запам'ятав, чи що просто не розумів мови, чи що...

А оце зараз вслухався і жахнувся...

Скажіть, де ж Чуковський брав таку сумер-мега забористу траву?...
Це ж книга просто небезпечна для становлення дитини!
Толстоєвський просто нервово шмалить косяки у тамбурі...

Сказав, щоб віднесла і більше її не брала - дома ж ціла бібліотека нормального чтива! Якого біса?

Threaded | Flat

Моей - студентке истфака, выдали в библиотеке национального университета "Историю СССР с древнейших времен до 1961г", Просвещение 1983г. Так ей отец тоже самое сказал: отнеси и не засирай мозг, а то потом долго будешь отмывать, дома возьми современные книги.

А бесстижиє газєлі так набздєлі, так набздєлі
А бесстижий дікобраз пьорнул так, што свєт погас

Ось десь так з цієї поеми ми знущалися :-)

Втім, якщо Нестайка почитати, то там також, здається, без трави доросла людина не переживе такої читанки. Але й дітей дещо інакше мислення побудовано, тому їм подобається і навіть корисно.
Тому не суди Чуковського надто суворо. Не такий вже він поганий. Різні поемки про розстріляних піонерів значно шкідливіші за "што вам нада - шоколада".

так отож

почитати Пригоди Тома Сойера: 9-рчні діти палять тютюн, вбивають котів і жаб так щоб завонялися

"Чуковскій" (Корнейчуков по матері, Левенсон по батьку) був ще тим збоченцем.

Цитатка з його щоденника:

“3 января. Вчера черт меня дернул к Белицким. Он бренчал на пьянино, скучал и жаждал развлечений. «Не поехать ли в крематорий?» — сказал он, как прежде говорили: «не поехать ли к “Кюба” или в “Виллу Родэ”? — А покойники есть? — спросил кто-то.— Сейчас узнаю.— Созвонились с крематорием и оказалось, что, на наше счастье, есть девять покойников. «Едем!» — крикнул Каплун. (…) Мы стоим у печи и смеемся, никакого пиетета. Торжественности ни малейшей. Все голо и откровенно. Все в шапках, курят, говорят о трупах, как о псах. Я пошел со Спесивцевой в мертвецкую. Мы открыли один гроб (всех гробов было 9). Там лежал — пятками к нам — какой-то оранжевого цвета мужчина, совершенно голый, без малейшей тряпочки, только на ноге его белела записка «Попов, умер тогда-то». — Странно, что записка! — говорил впоследствии Каплун. — Обыкновенно делают проще: плюнут на пятку и пишут чернильным карандашом фамилию.
(...)Какое кому дело, как зовут ту ненужную падаль, которую сунут сейчас в печь. Сгорела бы поскорее — вот и все. Но падаль, как назло, не горела. Печь была советская, инженеры были советские, покойники были советские — все в разладе, кое-как, еле-еле. Печь была холодная, комиссар торопился уехать. Но для развлечения гроб приволокли раньше времени. В гробу лежал коричневый, как индус, хорошенький юноша-красноармеец, с обнаженными зубами, как будто смеющийся, с распоротым животом, по фамилии Грачев. (…) Смеющийся Грачев очутился в огне. Сквозь отверстие было видно, как горит его гроб — медленно (печь совсем холодная), как весело и гостеприимно встретило его пламя. Пустили газу — и дело пошло еще веселее. Комиссар был вполне доволен: особенно понравилось всем, что из гроба вдруг высунулась рука мертвеца и поднялась вверх — «рука! рука! смотрите, рука!», — потом сжигаемый весь почернел, из индуса сделался негром, и из его глаз поднялись хорошенькие голубые огоньки. «Горит мозг!» — сказал архитектор. Рабочие толпились вокруг. Мы по очереди заглядывали в щелочку и с аппетитом говорили друг другу: «раскололся череп», «загорелись легкие», — вежливо уступая дамам первое место. «Все равно весь прах не помещается». «Летом мы устроим удобрение!» — потирал инженер руки. (…)
Инженер рассказывал, что его дети играют в крематорий. Стул это — печь, девочка — покойник. А мальчик подлетит к печи и бубубу! — Это — Каплун, который мчится на автомобиле”

А потім писав діткам книжечки )

коменти смалять

Щось ви занадто суворі тут до дитячої літератури. Подібне ставлення спостерігав лише в моєї мами, коли віруючою стала й почала обмежувати взагалі ВСЮ світську літературу. Мене вже не чіпали, бо дорослий був і сам вже віруючим став. А от сестрі дісталося, хоч вже й у підлітковому віці.
Доки була малою, сестрі молодшій все своє отроцтво читав книжки на кшталт Чуковського. Їй подобалося. Хоча я її тарганом й лякав. А ще домовиками, Нафанєй (привіт шикарному мультику про домовика Кузю). Причому Нафаня був страшніший за Бабая :).
Зараз дітям намагаюся різну літературу давати читати.
Якщо християнську - то шикарні казки в Андерсена (не радянський варіант, зараз цілком доступний у книгарнях). Але ж теж, якщо подивитися, то Андерсен смалить по-чорному :). А я пам'ятаю, в дитинстві нормально сприймав.
Світську - теж. Того ж Нестайка. Он зараз разом із старшим "Тореадори з Васюківки" долаємо. На черзі Пшимановський. "Лиса Микиту" Франка він взагалі сам прочитав.
Тож не бачу нічого страшного. Нормальна дитяча література.

Корній Чуковський був українцем ("Корнійчук").
українська мова є мелодійною і ритмічно - правильність побудови речення (порядку слів у реченні) перевіряють саме ритмом - часто варто лиш проказати те, що збираєшся написати, і вже бачиш, які слова треба поміняти міцями.
у Чуковського є чудова книжка - "від двох до п'яти", де він описує особливості словотворення у дітей, захоплюється логічністю створених дітьми слів.
Всі свої вірші Чуковський писав для своїх дітей (дитини?).
саме цим пояснюється любов дітей до цих творів.

гарні річ - платівки, де айболитя читає автор.

і звертаю вашу увагу: у жодному вірші жодного слова про леніна, партію чи міліціонерів.

незнаю де літав Чуйковський але його бибиГОН то апофеоз або найбільший передоз. Ще з Чуйковським перекликається в унісон Маяковський во рифма:) і зауважте цілком випадково.

А россійські казки то дійсно таки мєчти лінивого на болоті. Царєвна лягушка... Всюди їм щось мерещиться:)). За стільки століть мало би вже вивітритись а нє, чим далі тим глубжє болота.

Таж сама трава у А.Барто. Я із-за неї з родаками погавкався
А мультяшку "Мама для мамонтёнка" взагалі боюся дитині показувати. Із плей-листа викинув, не згадує - і добре.

Threaded | Flat

no subject

no subject

no subject

може корней і надто винен

no subject

no subject

no subject

no subject

no subject

До речі