je_suis_la_vie | (no subject)

Entry tags:

(no subject)

Знайшов цікаві мені тексти; настільки цікаві, що захотів їх перепостити.

1.
Культ Наталі Яковенко – доволі бридке явище сучасної української дійсності.
Передовсім тому, що жодна її книга не була ніким, як слід, рецензована. Не з’явилося не те що критики, але й просто розлогої фахової рецензії. Все приймалося на «ура», але не науковцями, а представниками другої найдавнішої професії – журналістами.
Незважаючи на хвалебні оди, всі книги професорки містять серйозні розходження з істиною та грубі ляпи. Один з них – народна етимологія. У деяких її книгах прикладів останньої можна нарахувати близько десятка, причому це не просто щось супровідне, а ключові моменти, на яких вона вибудовує цілі підрозділи. Часом просто жахаєшся. Таке враження, що вона просто ніколи не чула про етимологічні й історичні словники. Із сучасними мовознавчими працями абсолютно незнайома. А втім, навіщо їй із ними знайомитися? Вчених звань та постійного упирання на свою філологічну освіту цілком досить, щоб змусити читача не сумніватися. [...] ВУРДАЛАЧКА НАТАЛЯ ЯКОВЕНКО

2.
В украинской исторической науке давно уже нету споров по существу. Спорить некому. Нет серьёзных историков. Нет исторических школ, способных взять на себя ответственность за видение отечественного прошлого. Стены отделов и кафедр сотрясает в основном, грызня за степени, должности и оклады, не оставляющая времени для исторических прений.
Между тем, повод остановиться и призадуматься есть. Это деятельность заведующей кафедрой Национального университета «Киево-Могилянская академия» Натальи Яковенко. Бывший переводчик Центрального государственного исторического архива, ставшая в смутные времена доктором исторических наук, открыто выступила против воспитания национальной гордости украинцев, их национального самосознания и патриотизма. Оперируя либеральной исторической дидактикой, она предлагает видеть в описаниях борьбы украинцев за лучшую судьбу и независимость только чрезмерную милитаризированность, похвалу насилию, политическую заангажированность, этнические фобии, героизацию низменных человеческих инстинктов и действий, только и всего. Несмотря на то, что у Украины не было своих колоний, а наши предки вели не захватнические войны против Московии, Польши, Турции, а оборонительные, за сохранение себя как отдельного этноса и своей государственности. Государство, по её мнению, не является ценностью, а доказывать преемственность государственнической традиции и вовсе вредно. Поэтому история украинского козачества ученой даме вообще поперек горла. [...] ГИЛЬЙОТИНА ДЛЯ КЛИО

Flat | Top-Level Comments Only

>Навпаки, показано, що УРСР була співучасником її функціонування як у позитивних (освіта, індустріалізація тощо), так і в злочинних проявах – масових репресіях, колективізації, Голодоморі.

Це круто! :)))))))
Тобто я живу у своїй хаті з сім'єю. Приходять сусіди п'яним натовпом з вилами, зав'язується запекла бійка, я втрачаю половину своєї сім'ї, потім ці сусіди, проходять далі через мій двір, пиздять моїх сусідів з іншого боку, а їхні двори (які колись були і моїми) приєднують до моїх дворів. Я при цьому лежу поки що десь у себе коло хати побитим.
Потім проходять роки і я - хоп! співучасник загибелі моєї рідні.
Круто Яковенко зарулила! Ага?! :)))

Процитую ще раз Василя Шкляра:
- Ви не боїтеся, що такі різкі оцінки можна пов'язати з розпалюванням міжнаціональної ворожнечі?

- Я дуже скептично ставлюся до поняття "розпалювання міжнаціональної ворожнечі". Війна була не між гомункулами, не між інопланетянами. Війна була між націями.

Я не винен, що 99% документів про розстріли і насилля над моїм народом підписані жидівськими прізвищами.

Та й те сказати: хіба ви не бачите, скільки в російських фільмах, книжках нас називають хохлами і показують зрадниками, дебілами тощо. Але ж це не спричинило жодного міжнаціонального конфлікту? Ні. От і тут все буде гаразд (http://life.pravda.com.ua/interview/4b3239b5b355e/)

Яковенко не читав і не буду. Якщо знайдеш десь її "народні етимології" напиши мені, я в лінгвистиці достатньо шарю, щоб розібратись дійсно вона шарлатан чи на неї наклепи зводять.
Але з твоїм порівнянням не повністю згідний. Українці також доклалися і до імперства, і до комунізму. На жаль, справжнє українство, що прагнуло України в межах України, тут завжди було у меншості. Тут більшості була потрібна світова революція, а потім от Москви до самих до окраїн, а тепер Сибір та Далекий Схід шкода втратили і т.д. І нагородами на імперських війнаш завжди щиро пишалися, і до молодших командирів у військах окупантів завжди вислужувалися. Одна х ЖЖ юзерок колись написала (як знайду, дам посилання), що українцям треба вигнати імперію перед усім з себе і навчитися жити в межах свого етносу. А я колись написав, що ми повинні дати Росії незалежність від себе, а шукати українську кровиночку і усіх провідних діячах імперій, не тягати собі їхнії літературних класиків і т.д.

Як знайду то і самому цікаво було б, я ж теж лінгвіст.
Ну так, у нас в "учєбці" сержантами були одні хохли (українцями їх не назву) і один грузин... :)
Також мав колегу ще по роботі у кар'єрі, котрий плакався, що втратив таку "обширну родіну" - Сибір з ДС...
Але ж українці таки дійсно імперські за своєю сутністю. Подивись скільки їх у державних апаратах інших - розвинутих - країн... Мене, наприклад, імперія як така не цікавить. Я ніколи не хотів бути сержантом у совкоімперській армії.

Чистий погон - чиста совість. Я також рядовим повернувся.

Мене вся генетика мого родоводу штовхала до військової кар"єри, але я опирався всіма лапами і таки відбився саме через те, що совкова армія для мене не армія, а СРСР не та держава, котрій хотілося служити.

У мене теж чиста совість. :)))

Мій батько мені розказував, як його батько хотів його здати до Суворовського. У нього ще й пільги були як у "ветерана партизанського руху". Батько розповідав, що на коліна перед батьком упав і зі сльозами молив не віддавати його до армії. "Я не хочу все життя марширувати, па!" І ридма ридав. Навіть полковний прийшлов подивитися на таке диво, командир училища. Подивився і відказав моєму дідові: "Ваш син не наш, не військовий. Йому тут не місце. Забирайте і йдіть."

В армії служив показово, без доган, службу знав добре. І його під кінець, каже, політрук запросив до себе і почав агітувати в партію. Батя допер відразу: щойно хомут партії на шию - тут і понадстрокова служба, а там і школа прапорщиків - і пиздець!
- Я не хочу в партію.
- Чого це?
- Я не погоджуюся з цитатами партії. (ляпнув, какже, що перше на ум скочило)
- ...

І поїхав на дємбєль першим. :) Бо якому політруку захочеться зіпсувати собі кар'єру: ось показовий солдат, відмінник. А тут хоп - "Я не погоджуюся з цитатами партії."
"А що це ви, товаришу політруку, усі ці роки робили? Не помітили, що солдат вороже налаштований до партії та уряду?" - тож, його і дємбєльнули з очей подалі першим, у перший же день Наказу. :)))

Я не вважаю за можливе списати 70 років історії нашого народу як «лежав коло хати побитим». Заперечення проти цієї версії гарно підсумува пан Кербасі нижче.

Що ж до думки Шкляра, то історичній правді вона не відповідає. зовсім не 99% розстрільних документів були підписані евреями, і навряд чи хоч половина. І зводити війну 1917-1920 до конфлікту лише націй, а не соціальних моделей та ідей — теж занадто сильно відхилятися від реальності в пропаганду націєтворчості.

Інше питання це те, що потрібне нині українському народу більше: наївний націоналізм Шкляра чи багатобічний аналіз ситуації від Яковенко. Перший занадто сильно відхиляється від історичної об’єктивності, проте другий, можливо, занадто мудрьоний для пересічних громадян.

Ну то може порівняємо втрати? І візьмемо до уваги за що ті втрати були?
Припустімо Шкляр емоційний.
Яковенко типу вдає беземоційного історика. Ми ж бо знаємо, що людина та її емоції - невід'ємні частини одного. Це нагадує мені одну суддю з місцевого суду, котра все повторювала мені, що це все емоції, емоції, а емоції не повинні бути присутніми у її роботі. Коли б це було так, то хіба б вона їздила на тойоті за 200 штук гривень? Зелені папірці з президентами - це такі емоції, знаєш?..

Вибач, я не зрозумів твою думку. І, здається, ти мою теж.

Я до того, що правдивої історії, якщо вже на те пішло, ніхто не напише ніколи.
Наприклад, зваж на останній абзац книги "The Thin Red Line" (http://je-suis-la-vie.livejournal.com/152739.html).

>> Я до того, що правдивої історії, якщо вже на те пішло, ніхто не напише ніколи.

Хай так. Але як вище писали:
"Інше питання це те, що потрібне нині українському народу більше: наївний націоналізм Шкляра чи багатобічний аналіз ситуації від Яковенко."

У неї це схоже на аналіз заради аналізу. Нє?

Мені так не здається, але це в будь-якому випадку краще за "наївний націоналізм".

Тимофій нижче у передостанньому абзаці написав чим це може загрожувати...

Ну і, думається мені, - не буде "наївного націоналізму", буде "злий імперіалізм".

Буде звичайна історія. Етноцентрична. Як у Македонії, Словенії, Хорватїі

Цілком згоден. «Бо інакше карта країни мала бути б розміром з країну». Всяка теорія є певною мірою спрощенням, а шкільна — ще й індоктринуючим спрощенням.

Яковенко хоче показати у тій моделі світосприйняття що буде закладатись в дитячі голови взаємодію соціальних та національних процесів, і як в результаті цих процесів постав наш народ та держава.

Шкляр пропонує цим не заморочуватись, а просто сприймати народ як даність, що завжди була.

Котрий з цих підходів цінніший в наших конкретних обставинах триваючої боротьби за саме подальше існування нашого народу — складне питання. Адже багато тез та фактів котрі може й варто було б замовчати — будуть вийняті на світ і eventually використані хохлами й малоросами. Багатогранна картина світу складніша, і не у всякій дитячій голові уміститься. А в тих головах куди вона не уміститься — приживеться неоімперська, як більш спопуляризована маскультом.

Тож не ясно, чи годиться академізм Яковенко нині, бо ж йде не університетська дискусія, а війна брехні та пропаганди, а пропаганда повинна бути насамперед простою та доходчивою. Але я не можу заперечити того що її підхід однозначно научніший та аж ніяк не українофобський.

>"Котрий з цих підходів цінніший в наших конкретних обставинах триваючої боротьби за саме подальше існування нашого народу — складне питання. Адже багато тез та фактів котрі може й варто було б замовчати — будуть вийняті на світ і eventually використані хохлами й малоросами. Багатогранна картина світу складніша, і не у всякій дитячій голові уміститься. А в тих головах куди вона не уміститься — приживеться неоімперська, як більш спопуляризована маскультом."

Читаючи цей абзац, згадав оповідання Шукшина "Мікроскоп (http://lib.rus.ec/b/149333/read)"...

Так хоче подати себе сама Яковєнко, бо їй це вигідно. Але це далеко не так. Українофобії в її маразмі не бракує. Її підручник від праць Дікого й Ульянова мало чим відрізняється... А Ви смішні у Вашому вилизуванні заду й ніг своєї косоокої кривомордої Гаспажі. Таке собі БДСМ...

Яковенко теж їздить на такій. Завдяки "беземоційному" ставленню до України й українців

Питання в тому, що потрібно українцям, - історична наука, історія своєї нації й держави чи пропаганда лібералізму й юдофільства від убогих розумом і знавіснілих від українофобії Яковенків

Flat | Top-Level Comments Only