Зручність брехливого буття.
Sep. 29th, 2011 01:09 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Зайшли з товаришами сьогодні до тиру попухкати з пістолів.
Спробував з Beretta92 та SIG229.
З першого магазину, беретта сподобалась: легка, спуск легкий, проста.
З першого магазину, чомусь зіг не сподобався, пальці, звиклі до іншого, класичного розміщення запобіжника та фіксатора, весь час тицялися не туди.
Зараз, проаналізувавши трохи, думаю навпаки. ЗІГ все ж краще, він простіший, а я люблю все просте. До того ж беретта зі сплаву і тому швидко виходить з ладу.
Але це все фігня.
Пам'ятаєте збірку досліджень Піонера (ага того самого)?
Заходимо до приміщення тиру, оформляємося, говоримо, роззираємося на стволи, що висять на стінах і все таке... Стоїть там собі АК, пристебнутий на тросик.
Ну ми зайшли до самого тиру. Попухкали. Вийшли.
Роззираємося знову по стволам, що висять на стінах - бачу АК вже немає.
- А куди вже подівся автомат шмайсера? Питаю у охоронця.
Хвилини дві-три ми виясняємо, що я мав на увазі.
Вияснили.
Я тезово, коротко доношу йому думку, хто такий був Хуго Шмайсер, як він потрапив до СССР-у, а хто такий Калашніков...
Охоронник, ну прямо як у Піонера по писаному, починає цитувати старі заяложені совко-геббельсівські кліше про самородка, про гауптвахту, як він там придумав конструкцію... бла-бла-бла-бла-бла...
Я починаю його викручувати на інше, пропоную йому уявити мене в СІЗО, чи на гапутвахті. Я пропоную полагодити комп у нього на столі... В нього, здаєтсья, починаєтсья розрив шаблону...
Ззовні такий позитивиний дядько, здоровий - типова зовнішність омонівця, але трохи позитівніший все ж.
Зрештою він здався. Увага зацініть.
Ну і шо? Ну якщо і так. Якщо АК створив Шмайсер? Яка різниця? Я не хочу цього знати, мені й так добре. Я з нього стрілляв, недоліки проявляютсья хіба коли масло у стволі затужавіє на -30, а так безвідмовна техніка. А що там було насправді, мені не цікаво, та я й не хочу знати.
Можете собі уявити? Їм усім не цікаво, хто там виходить на демонстрації, де, коли, як? Їм не цікаво. Їм скажуть, це демонстрація проти НАТО, НАТО класне, бийте їх хлопці, і вони гамселитимуть ту демонстрацію. Їм скажуть ось демонстрація за НАТО, НАТО погане, бийте їх хлопці, і вони гамселитимуть. Скажуть ось Вітренківці - духопельте їх, вони їх і духопелитимуть, як у переході під Хрещатиком. Скажуть "хоспаді памахі бєркуту", а беркуту ось і похуй і ви зі своїими "хоспаді памахі бєркуту", і сам "хасподь" їм теж до сраки. Як до сраки й кримські "кізяки", шо вирішили встановити свого хреста і відгребли від беркута чи не більше, аніж львів'яни.
Це така - не категорія - це така порода людей, яким так зручніше. З таких потім, коли їх свої кидають з тієї чи іншої причини, як того хлопця у фільмі "Американська історія Х" (коли його свої ж - білі - і "опустили"), з таких потім виходять добрі сектанти. Особливо в сектах, де не треба думати. Бог уже все обдумав.
Або такі ось внутрішні "даоісти", як сказв товариш: внутрішньо він відчуває, що ти говориш правильні і правдиві речі, а зовні - та яка різниця? Чи не пофіг? Чи не однаково? Що зміниться від цього? Мій уживаний фордик поновішає? Ні? Ну так і з якої цяці паритися? Але якщо твоя правда раптом стане загрожувати його "тьоплєнькому мірку", добренький внутрішній даоіст раптом перетворитсья у злісного орка...
Головне: свій власний світ. Він недоторканий. Вживаний якийсь фордик, квартика в "хрущовці", залишена від батьків дружини. Черговий перетрах з дружиною без почуттів, інколи з курвою - теж без почуттів, зате можна реалізувати найзбоченіші фантазії. Запхати доньку "наіняз", сина прилаштувати в армії потепліше, щоб він повернувся і теж пішов у ментівку. Круто! Про шо ше мріяти?
Десь у суботу з товаришами по своєму "ордену" вихилити по чарочці "заспєцназ", "забатянякамбат"... у якого кайен, припаркований на тротуарі, чи який "князь всєя села".
А позирити їм у душу, у їхнє майбтунє - там жалюгіддя старості без сенсу, зі суцільним "харашожилі", а що саме було "харашо", хіба шо "баби були молоді". А більше й нічого згадати, нічого розповісти онукам, не здатен з онуками ні модельку планера створити, ні радіоприймача - "живьот сєбє чєловєчішка"(с)...
Така ось порода биків (сподіваюсь мої читачі бєларуською розуміють).
Їх не хвилює правда?
Їм і так добре.
Без вас, лохів.
Без вашої правди.
Сцяки у них божа роса.
Правда у них своя.
Спробував з Beretta92 та SIG229.
З першого магазину, беретта сподобалась: легка, спуск легкий, проста.
З першого магазину, чомусь зіг не сподобався, пальці, звиклі до іншого, класичного розміщення запобіжника та фіксатора, весь час тицялися не туди.
Зараз, проаналізувавши трохи, думаю навпаки. ЗІГ все ж краще, він простіший, а я люблю все просте. До того ж беретта зі сплаву і тому швидко виходить з ладу.
Але це все фігня.
Пам'ятаєте збірку досліджень Піонера (ага того самого)?
Заходимо до приміщення тиру, оформляємося, говоримо, роззираємося на стволи, що висять на стінах і все таке... Стоїть там собі АК, пристебнутий на тросик.
Ну ми зайшли до самого тиру. Попухкали. Вийшли.
Роззираємося знову по стволам, що висять на стінах - бачу АК вже немає.
- А куди вже подівся автомат шмайсера? Питаю у охоронця.
Хвилини дві-три ми виясняємо, що я мав на увазі.
Вияснили.
Я тезово, коротко доношу йому думку, хто такий був Хуго Шмайсер, як він потрапив до СССР-у, а хто такий Калашніков...
Охоронник, ну прямо як у Піонера по писаному, починає цитувати старі заяложені совко-геббельсівські кліше про самородка, про гауптвахту, як він там придумав конструкцію... бла-бла-бла-бла-бла...
Я починаю його викручувати на інше, пропоную йому уявити мене в СІЗО, чи на гапутвахті. Я пропоную полагодити комп у нього на столі... В нього, здаєтсья, починаєтсья розрив шаблону...
Ззовні такий позитивиний дядько, здоровий - типова зовнішність омонівця, але трохи позитівніший все ж.
Зрештою він здався. Увага зацініть.
Ну і шо? Ну якщо і так. Якщо АК створив Шмайсер? Яка різниця? Я не хочу цього знати, мені й так добре. Я з нього стрілляв, недоліки проявляютсья хіба коли масло у стволі затужавіє на -30, а так безвідмовна техніка. А що там було насправді, мені не цікаво, та я й не хочу знати.
Можете собі уявити? Їм усім не цікаво, хто там виходить на демонстрації, де, коли, як? Їм не цікаво. Їм скажуть, це демонстрація проти НАТО, НАТО класне, бийте їх хлопці, і вони гамселитимуть ту демонстрацію. Їм скажуть ось демонстрація за НАТО, НАТО погане, бийте їх хлопці, і вони гамселитимуть. Скажуть ось Вітренківці - духопельте їх, вони їх і духопелитимуть, як у переході під Хрещатиком. Скажуть "хоспаді памахі бєркуту", а беркуту ось і похуй і ви зі своїими "хоспаді памахі бєркуту", і сам "хасподь" їм теж до сраки. Як до сраки й кримські "кізяки", шо вирішили встановити свого хреста і відгребли від беркута чи не більше, аніж львів'яни.
Це така - не категорія - це така порода людей, яким так зручніше. З таких потім, коли їх свої кидають з тієї чи іншої причини, як того хлопця у фільмі "Американська історія Х" (коли його свої ж - білі - і "опустили"), з таких потім виходять добрі сектанти. Особливо в сектах, де не треба думати. Бог уже все обдумав.
Або такі ось внутрішні "даоісти", як сказв товариш: внутрішньо він відчуває, що ти говориш правильні і правдиві речі, а зовні - та яка різниця? Чи не пофіг? Чи не однаково? Що зміниться від цього? Мій уживаний фордик поновішає? Ні? Ну так і з якої цяці паритися? Але якщо твоя правда раптом стане загрожувати його "тьоплєнькому мірку", добренький внутрішній даоіст раптом перетворитсья у злісного орка...
Головне: свій власний світ. Він недоторканий. Вживаний якийсь фордик, квартика в "хрущовці", залишена від батьків дружини. Черговий перетрах з дружиною без почуттів, інколи з курвою - теж без почуттів, зате можна реалізувати найзбоченіші фантазії. Запхати доньку "наіняз", сина прилаштувати в армії потепліше, щоб він повернувся і теж пішов у ментівку. Круто! Про шо ше мріяти?
Десь у суботу з товаришами по своєму "ордену" вихилити по чарочці "заспєцназ", "забатянякамбат"... у якого кайен, припаркований на тротуарі, чи який "князь всєя села".
А позирити їм у душу, у їхнє майбтунє - там жалюгіддя старості без сенсу, зі суцільним "харашожилі", а що саме було "харашо", хіба шо "баби були молоді". А більше й нічого згадати, нічого розповісти онукам, не здатен з онуками ні модельку планера створити, ні радіоприймача - "живьот сєбє чєловєчішка"(с)...
Така ось порода биків (сподіваюсь мої читачі бєларуською розуміють).
Їх не хвилює правда?
Їм і так добре.
Без вас, лохів.
Без вашої правди.
Сцяки у них божа роса.
Правда у них своя.