Марк Твен

“Як я брав участь у передвиборчих перегонах за посаду Губернатора.”

Кілька місяців тому мене, як незалежного кандидата, висунули на участь у виборах на посаду Губернатора славетного штату Нью Йорк. Я мав виступати супроти Пана Джона Т. Сміта та Пана Бланка Дж. Бланка. Десь в глибині я відчував, що мав я над цими шляхетними чоловіками одну суттєву перевагу, і то було – моє добре ім’я. Читаючи газети, можна було легко побачити: якщо вони колись і носили добре ім’я – то ті часи давно для них минули. Було очевидно, що за ці останні роки вони у повній мірі пізнали, що таке ганебні злочини. Але в ту саму мить, коли я піднесений потай насолоджувався своєю перевагою, в мені струменіло нечисте почуття, яке “каламутило” глибини мого щасливого єства; і це було – моє ж таки ім’я, що переходило з вуст в уста в безпосередній близькоcті з іменами таких людей як ці двоє. Моє занепокоєння дедалі зростало. Зрештою я написав про це своїй матері. Її відповідь була швидкою та гострою. Вона написала:
( Далі... )

1 - "[...]Перебирал старые залежи книг, газет, журналов. Попалась в руки газета на украинском за восьмидесятые. Засел читать. Удивило: на каком же тогда чистом украинском писали в газетах в отличии от сегодняшних[...]" Чоловік ~1970 року народження.

2 - "[...]Я помню в молодости в Харькове в книжных магазинах продавалось полно фантастики на укрАинском. Ее тогда наверное переводили первым порядком на укрАинский. Переводов на русский еще не было, а на укрАинский - пожалуйста. И я ото много покупал и читал, был в курсе последних изданий. Так что характерно я все понимал, не то что сейчас. Читаешь и не можешь понять, что ты читаешь. Понапридумали каких-то новых слов, букву эту "г" с крючочком откуда-то взяли[...]"
Чоловік 1965 року народження.

3 - "[...]Я сидела на лекции, на укрАинскам. Я не понимала. Лектор что-то рассказывает, а я не понимаю. Мы потом все равно отвоевали, чтобы лектор перешел на русский. Половина студентов были с уркаиноязычных областей, они там начали возмущаться, а мы им "у себя там будете лекции слушать как хотите"[...]"
Дівчина. 23 роки.

---

Прокоментую ззаду наперед.
3 - Зверніть увагу, дівчині 23 роки. У чьому році відзначатимемо 20 років Незалежності. Це коли я ходив на референдум у грудні 1991-го, їй було ~3. Можу уявити, як її батьки переживали, що їхнє дитя "нє сможет чітать Талстова і Дастаєвскава в аріхіналє", як переживала за свого сина одна лохудра з нашого класу.
Ну мені нічого сказати, хіба зазаначу, що ні Толстого, ні Достоєвського ця дівчина не читала.
Мабуть "многа букаф нє асіліа".

2 - Це я зустрів свого давнього знайомого по конторі, в якій працював з 2002 по 2003.
Уважно його вислухав, про "ґ", про "нові" слова "етава наваяза какова-та", потім питаю в українській він школі в чився? Ні. В російській. Українська була кілька уроків на тиждень.
А я в українській вчився. І починаючи з п'ятого класу, вчителька нам щороку надиктовувала слова-винятки, які читаються як "ґ" - "гава", "ганок", "ремиґати". І, доречі, так у селі й говорять, а я ні разу не з Заходу. Ні я, ні мої батьки, ні мої діди з бабами і прадідами та прабабами.
- Да? Хм. Інтєрєсно.
На цьому тему було вичерпано.

1 - Я пам'ятаю цей "чистий язик", який викладали у харківських школах. Беремо плакат, який я надибав у загашнику, коли РОБИЛИ ремонт приміщення у школі, де я ВІДРОБЛЯВ практику. На плакаті мужичок.
Під плакатом текст: "Мій дідусь РОБИТЬ на заводі".

Я починаю істерично реготати. Моя завучка - "Я так і знала, що у Віталіка буде така реакція".

Висновки.
Я теж пам'ятаю ті газети, але тієї фантастики, про яку згадував "номер 2" я не мав. Зате я виростав на автентичних текстах Василя Бережного, Олега Покальчука... І Достоєвського я "осіліл", хоча зізнаюсь "Войну і мір" лише у хрестоматійному варіанті. Але в нещодавно купленому покетбуці 602, є й Толстой і Достоєвський. Мені вже майже 39, то можна перечитати без шкоди для здоров'я. Все ж у питанні Достоєвського я цілком солідарний з товаришем Сталіним, який Достоєвського забороняв. Шкідливе чтиво для дітей, чи не таке ж шкідливе як і оце, справедливо б зазначити...

Френд yatswish закинув у джаббер цитату Корчинського, яку він сам точно не пам'ятає, тому наводить з пам'яті приблизно: "Кожний націоналіст (чи патріот) хоче вмерти за Україну, але ніхто не хоче відсидіти за Україну".

А я йому у відповідь цитату Вільгельма Штекеля, взяту з безсмертного роману Джерома Дейвіда Селіджера "The Catcher In The Rye"/"Ловець у житі": "The mark of the immature man is that he wants to die nobly for a cause, while the mark of the mature man is that he wants to live humbly for one." / "Ознака незрілої людини - це те, що вона хоче благородно померти за справу, тоді як ознака зрілої людини - це те, що вона хоче скромно жити заради неї".

Не треба помирати за Україну, чи ще щось. Вертухаям з гебістами лише того й треба, щоб ви усі премерли. Краще нехай вони помруть. Ми перейшли у нову еру - еру постіндустріалізації, еру інформаційну. Найефективніший спосіб боротьби з яничарами - нищівна, убивча критика, ігнор усіх їхніх починань, і ваше скромне життя в реалі. Займайтеся фізкультурою, займайте дітей, вирощуйте їх громадянами, а не навозом...

І репортаж від Олени про її пригоди з вертухаями. Там же дивимось рахунки, куди можна переказати скільки зможете на новий комп і все таке похідне...

Отож, на прохання трудящих, наприкінці робочого дня, ледве натискаюши клавіші коп"ютера, таки набрала промову Ліни Костенко. Вибачте, друзі, але я цю справу поділю на кілька частин, бо, якщо чесно, розшифрувала якихось 10 хвилин, а руки просто мліють.
( Тож, та-ра-рам: )

Джерело: [1] та [2]

Jack London "The Mutiny Of The Elsinore"
Джек Лондон "Мятеж на Элсиноре"

Роман Джека Лондона "Мятеж на Эльсиноре" не издавался в СССР с 1929 года. Полагаю, что и изданные экземпляры позже хранились в спецхранах. Идеи, заложенные в произведение – белый расизм и ницшеанство. Могу поспорить, что в американских школах это произведение не включено в программу. А для десятых-двадцатых годов прошлого века, думаю, это был обычный текст.

Время действия – десятые годы 20 столетия. Группа белых аристократов отправляется в плавание на прекрасном паруснике "Эльсинора". Эпоха парусников уходит, вместе с ними уходят и настоящие моряки, потому нормальную команду набрать не удается, вместо неё на судно приходит сброд. Команда состоит из полукровок, цветных, а также белых вырожденцев. Большинство матросов – или бродяги (бомжи) или уголовники. За исключением подкаченной тройки висельников все выглядят как дегенераты.
( Среди команды есть и идеолог - он, конечно же, красный. )

P.S. Да, кстати, поскольку роман не издавался в СССР с 1929, то мне удалось разыскать полную версию его только на "величайшем и всемогущем", за что меня не обессудьте, а учите язык "потенциального противника/союзника" (нужное подчеркнуть). ;)
Сам же текст книги можно дернуть либо у меня, либо непосредственно у Гутенберга