Люди запанікували, що українських провайдерів нагинають перекривати ДНС-и... Регочу...

DNS - Domain Name System. Доменна Іменна Система якщо дослівно, красивіше, Система Доменних Імен, де слово "домен" означає "галузка", тобто гілочку, за яку відповідає ось оцей серверок. Розгалужена Система Імен українською правильніше і пояснюваніше.

( Вступ. )
Прочитали - передавайте далі. :) Хай шакали здохнуть від люті.

Замість епіграфу.

В якийсь момент, через нез’ясовані поки що причини, один з юнаків впав на капот патрульної машини, пошкодивши при цьому головою лобове скло.

Новину під вечір підкинув колега по джабберу.

Ну пожартували з ним трохи: типу хлопець сам головою об капот, а потім ще, ще, ще, а потім розігнався і головою в скло - тиць. А потім побив міліціонера (бо той не хоітв віддавати йому свій "демократизатор") і сам себе тим "демократизатором" по спині, по нирках, по спині, по спині, по нирках... Не вірите? Саме так і було! Гадом мені бути. "Всє аб етам знают"(тм).

Ну а серйозно, то в мене знову виникла якась така дивна алюзія. Згадалася армія. Оці кончєні ссучені сержанти. В Штатах сержант - це найголовніше звання у армії, а у нас - "чисті погони, чиста совість".
Це система. Система, блін. Пам'ятаю, як ще в СПТУ на НВП задрачували вивченням "Устава", в тому числі й дисциплінарного.
В тому статуті, як почитати, - ну прямо Сталінська Конституція - найдемократичніша у світі.
Передабчено практично все, що потрібно солдатові.

Я скажу банальну до найвищої міри маразаматичності річ - все це від некомпетентності.

Ось, наприклад, привезли в частину "духів". Ну усі однолітки, більш-менш однакові. У когось щось не виходить. Хлопчик там якийсь "дішварц", не може так довго бігти як усі, чи не відіжметься від землі 30 разів, чи не підтягнетсья десяток. І починає цей садюа-сержант чмирити увесь взвод.

Але сержант по "Уставу", має займатися з цим хлопом. Ніде в статуті не записано, що із-за одного в снігу "в упорє льожа" має стояти уся рота. Як і ніде в статуті не записано, що через одного якось порушника, який збігав у "самоволку", увесь взвод має іти на "губу". Тут все нормально. Твоя самоволка - твоя й "губа" з "нарядамі внєочєрєді" на додачу.

Але сержанту-падлі в падлу. СЕРЖАНТ-сука - він НЕ ЗНАЄ про свої ПРАВА. Він навіть не здогадується, що може лише застосовуючи положення статуту, задовбати солдата так, що той не смітиме й поворухнутися в недозволений бік. До того ж сам займатиметься (див. заохочення в "Уставє" за посиланням "поощренія..."). І навіть не торкаючись до нього пальцем. Лише за статутом. Лише за буквою Закону, висловлюючись юридично.

Ан-ні, сержант-падло, апелює до інстинктів публіки, підігріваючи "клієнта", ставлячи йому невиконувані завдання. Ну там віджатися 30 разів, чи підтягнутися 20. Так це я у 18 міг 42 рази підтягнутися, але ж не всім так пощастило з тонусом м'язевих волокон. Це зараз постарів - лише 20.
А армія ж - "добровольно-прінудітєльная", а тому тебе ще й чмирили, за те, що тебе туди забрали. І не втечеш, і не відмовишся.

Навіть в Уганді армія контрактна.

Ось так апелюючи до низькорівневих інстинктів, сержант-збоченець, породжує ненависть до цього хлопа збоку усього колективу таких же "душар галімих"; хлопа, якому не дісталися м'язи - ну "дішварц" по-армійському. Шварценеґґер, "Шварц" з префіксом, що надає поняттю зворотного змісту "ді-" - і маємо "дішварц". Як "діелектрик" чи шось таке.

Тобто - все дуже просто. Сержант-падлюка, просто не знає своїх ні прав, ні обов'яків, і вони йому нафіг не упали, бо ж він ледачий, це ж треба читати, знати де і як застосувати ту чи іншу статтю... Ой - це все так в падлу! Вчити?! Та! "Підуялуччєпакуруру". Які там додаткові заняття з цим воїном, краще спонукаю решту колективу до ненависті, і вони самі зроблять за мене всю чорну роботу...

Ось ми повертаємося до нашх любих вертухаїв.

У них теж є статути, кодекси й прекрасні статті в них. Їх лише треба знати, щоб, користуючись лише цими статтями, зіпсувати ось оцьому школяру життя. І повірте, цей урок, школярик запам'ятав би на все життя, бо як вовки, знають коли підловити момент для навчання вовченят полюванню, щоб у них вийшло полювання успішним, бо якщо воченятам раз невдасться, два - то вони можуть втратити віру в себе, кураж - і стануть на все життя пожирателями падла, - так і з цими молодими людьми. Революціонер готовий. Або інвалід.

Але мусора-падли,... це ж, сучище, читати треба, кодекси вчити, щоб у потрібний момент згадати належну йому статтю, правильно її застосувати і дотиснути до кінця - ПО ЗАКОНУ!, таким чином врятувати молодого чоловіка на переломному моменті життя. Вони і так вже зі школи виходять циніками, бо ким ще можна вийти з нашої школи, яка й без Табачника була гімно з самого совка, а зараз пішла в піке аж до "зриву потоку на стабілізаторах", коли літак на штурвал вже не реагує...

Ось так і виходить, що оці побиті в мусарках люди, не що інше, як суть жертви невігласів у погонах, які - парадоксально - не знають ні своїх прав, ні своїх обов'язків.

Що ми хочемо він нижчих чинів, коли у кабінеті одного з Шаруканських високопоставлених мусарських чинів за склом шафи лежить подарунок - іменний "демократизатор", а на ньому напис білими красивими літерами - "Хачу всьо знать"?

Відкрий, сучара, кодекс, статут, сука ти вертухайська - і ти все знатимеш. Все що треба і навіть більше. Лише за допомогою статей з кодексу, словами та статтями можна так довести молодого чоловіка, що він у подальшому буде чи не найзаконослухнянішим громадянином...

Кому я це пишу? Хто це прочитає? Хто й без мене все це знає?!...

Тю...

Вчора відбулися чергові батьківські збори.

Ну самі розумієте спершу ішлося про гроші... облишаю це поза репортажем - і так все ясно... :)

Обурювався тим, що англійської аж чотири штуки на тиждень, а українського читання лише ОДНЕ!!! Табачник, превед!
Результати читання упали в усього класу.

Мамаші, схоже на це особливо не повелися, бо їх хвилювали проблеми як то воно буде з англійською, бо стара англічанка пішла купляти собі бейбе, а нова ще не в крусі усіх справ.

На мої емоційні питання, нафіга вам англійська, її досить буде ввести в класах середньої школи, а не початкової, і двох років за 9-10 класи більш ніж досить для її вивчення.
Як вони на мене визвірилися!
- Вам не потрібно, ви й не вчить!
- Так мені не потрібно, я б і радий не вчити, так не дають не вчити.
- Так не вказуйте нам, ми хочемо вчити!
- Я вам як професійний перекладач випуску 2000 кажу, у 10 класі ваші сини англійської НЕ ЗНА-ТИ-МУТЬ! Не вірите? Самі переконаєтесь, та пізно буде - все.
Ступор.

Це ті дві активістки, яких я практично ніколи не бачу зі своїми синами - все бабусі та дідусі. А вони самі - "ростуть духовно": не спішно прогулються вулицями, розглядають бірюльки на другому поверсі супермаркету - нікуди не спішать.

У тій конторі, з якої я пішов ще два роки тому, бос наймав викладачку англійської для адмінів на службі підтримки, щоб хоч самі могли давати короткі відповіді на короткі питання. C'etait miserable(*), мої шановні. Хто щось там міг стулити до купи пару слів, той так і міг, хто не міг, той так і не зміг. А причина, я глибоко переконаний, - викладання англійської з 2-го класу. Інших причин не бачу, бо мозок не може не вивчити мову, якщо це не мозок, блядь, - ДАУНА!!!
Я вже було хотів запропонувати босу, з метою поліпшення успішності, штрафувати за ігнор уроків англійської, та потім подумав - їхні проблеми, їхні мамИ хотіли навчити своїх чад англійської - нехай насолоджуються, і я сам увімкнув на них жорсткий ігнор...

Фінал засідання:
Вчителька каже (дурненька трохи, але ж яка у неї красива українська - така між полтавсько-умансько-чернігівська - оххх!):
- Говоріть дітям, що їхні оцінки - це їхні майбутні заробітки. Які оцінки вони заробляють зараз, так вони і зароблятимуть.
Не стримався:
- Це не правда, хіба діти не знають, що у нас президент - уголовник? Мер - наперсточник?
Пауза...
- Ну вони ще цього не знають... - непевним таким тоном...
- Вони колись узнають - і спитають, і, можливо, проклянуть?
- ...

Збори закінчилися і мамаші побігли обговорювати як куди більше бабла злупити...
Я пішов геть.

---
(*) [се'те мізер'абль] Це було жалюгідно.

Колись шановний sparrow_hawk написав цікаві спосереження про кіно та приховані месиджі, які засилаються до мізок глядачів. Ненав'язливо, спроквола, але надійно. Обов'язково пройдіться по усім посиланням там, заодно і не пропустіть одне про телесеріал "Cуд" :))).

( А потім читайте мої спостереження... )

Були сьогодні на батьківських зборах. Діти нашого класу смалять напалмом: "та чого я писатиму математику цією іноземною російською!?". ;))) Деякі мамаші переживають з-за такого настрою серед своїх дітей, я обернувся до них та загасив "конфлікт": "Ну от і нехай у Росії і вчать українську, так і доведуть як вони нас люблять :)"...

Хе-хе - псина бреше, караван іде... до краю пустелі залишилося лише 20 років. Фігня, дійдемо. Пальот нармальний...

http://community.livejournal.com/ua_mova/787202.html

ЗНИЩУЮТЬСЯ УКРАЇНСЬКІ ШКОЛИ! : В селі Малий Букрин Миронівського району у дітей забирають школу!!!
ОПТИМІЗАЦІЯ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ:

ЗНИЩУЮТЬСЯ УКРАЇНСЬКІ ШКОЛИ!

В селі Малий Букрин Миронівського району, що на Київщині, намагаються закрити середню школу. І це далеко не єдиний випадок свавілля з боку владних структур.
Малобукринська школа не дуже велика. Порівняно з міськими школами 16 дітей – це мізер. Але на теренах України є школи ще менші: 5-7 дітей. Таких учбових закладів в сільській місцевості надзвичайно багато. Їх спільні риси незалежно від регіону – мала кількість учнів, віддаленість від великих населених пунктів, погані дороги, ще гірше, ніж дороги, фінансування, незадовільний стан технічних приміщень. Проте це УКРАЇНСЬКІ школи, в яких навчаються УКРАЇНСЬКІ діти. В основній масі проблем цих шкіл винна держава в особі її представників на місцях (районного, обласного чиновництва, і т.д.).
І от в нетрях Міністерства Освіти (в чиновницьких головах) майнула думка про оптимізацію шкільного процесу в Україні. Був спущений відповідний циркуляр і хвацьке чиновництво на місцях кинулося ревно його виконувати. Дооптимізувалися до того, що тисячі дітей вимушені добиратися часто десятки кілометрів до нового місця навчання. Під різними приводами закриті СОТНІ шкіл. Державні функціонери, як відомо, є неперевершеними майстрами демагогії. Тому в хід іде все: від нічим не підкріплених обіцянок до відвертої брехні та залякування батьків та вчителів.

Всі принади цієї «оптимізації» Малобукринська школа відчула, як то кажуть, на власній шкурі. Чотири рази за літо проводилися збори батьків та вчителів з метою закриття школи. Були висказані просто-таки чарівні аргументи: що діти в сусідньому селі (за 17 кілометрів) будуть мати кращий рівень освіти, кращі умови навчання і багато-багато цукерок. А якщо батьки не погодяться на закриття школи, то замість солодкого пряника отримають переведення дітей на індивідуальну форму навчання (біс його знає, що воно таке, але батьки лякаються),обріжуть фінансування школи, закриють їдальню.
Чиновниками була проведена титанічна робота: були індивідуально оброблені всі до одного батьки, всі вчителі і всі депутати Малобукринської сільради. І моторні хлопці з РайВНО частково добилися свого: частина батьків піддалася на провокацію і віддала-таки дітей в іншу школу. Ідальню закрили, позбавивши дітей шкільного (передбаченого державою!) харчування.
Оскільки перемога району була неповною, чиновництво не збирається здаватися. Чекається ряд перевірок (пожежники, СЕС), які мають доконати школу.
Місцеві жителі мають підозру, що будова школи, допоміжні споруди і один гектар землі під усим цим дуже комусь впали в око, раз районні чиновники так завзято намагаються «оптимізувати» дану школу.
Незважаючи на те, що президент Ющенко божився, мовляв, школи закривати не будуть, і Юля Володимирівна б’є себе косою в груди, що жодної школи не буде закрито, в Україні іде масове знищення сільських учбових закладів. І яскравим прикладом є ситуація з Малобукринською школою.
Ми не в змозі протистояти війні проти українських шкіл (нас дуже мало). Ми закликаємо всіх небайдужих українців, всю українську спільноту допомогти нам захистити нашу школу.