![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
(no subject)
Feb. 24th, 2010 12:12 amНа Фішках виклали цікаву інформацію про Маріанську Западину.
Мене зацікавили терміни "Абісальна зона", "Хадальна зона". Ось що я знайшов в енциклопедії.
abyss [a'bis] - безодня, урвище, зверть, прірва, первісний хаос.
abyssal [a'bisl] - глибинний, глибоководний.
hadal [hei'dl] - (відносно океанів) що відноситься до глибин за 6000 м.
Абісальна зона (абісаль) - глибоководна частина Світового океану. У минулому так називали води океану, які були недосяжні для знарядь рибальства. Зараз абісаллю називають значну частину Світового океану з глибиною більше 2000–3000 м, яка лежить за межами материкового схилу.
Абісальна зона займає 3/4 площі Світового океану і більше половини всієї площі Землі (більше 278 млн. кв.км). Води глибше 6000 м часто виділяють як ультраабісальну, або хадальную зону, це найбільш глибоководна частина Світового океану, зона глибоководних западин.
Води абісальної зони холодні (від 0 до 5 °C) з солоністю біля 35‰, відрізняються великою однорідністю. Сюди не проникають коливання температури, течії мають невелику швидкість. Дно покрите вапняними і крем'янистими мулами, утворених з найдрібніших залишків живих істот (називають мули за видами, залишки яких переважають в них, напр. діатомові, радіолярієві та ін.) або, в найбільш глибоких частинах океану, червоними глинами, що утворюються зі зруйнованих морською водою вивержених порід і продуктів вулканізму. Накопичення глибоководних опадів йде дуже повільно, за тисячоліття шар їх зростає приблизно на 1 см.
До 1860 р. вважали, що через великий тиск та низьку температуру дно абісальної зони практично незаселене. Ця думка була спростована при підйомі глибоководного кабелю, що обріс молюсками, черв'яками, поліпами та іншими бентосними (донними) організмами. До винаходу батискафа ученим доводилося задовольнятися результатами рідкісних глибинних ловів сітками або глибоководними драгами. Батискафи і глибоководні населені апарати дозволили побачити мешканців глибин. Життя тут пристосоване до повної темноти, колосального тиску (від 200–700 атм. і більше), бідної їжі, невисокого вмісту кисню і низької температури. Їжа тут значно бідніша, ніж, скажімо, на шельфі. За відсутності світла неможливе існування фітопланктону – основи харчового ланцюга в океанах і морях.
В абісальній зоні нова органічна речовина практично не утворюється і тварини повинні задовольнятися органічними залишками, що опускаються з верхніх шарів океану, або одне одним. Пристосовуючись до життя у суцільній темряві, деякі риби і ракоподібні втратили очі, в інших вони, навпаки, величезних розмірів. У абісальних тварин добре розвинені органи дотику у вигляді різних антен, вусиків, чутливих виростів на тілі. Часто у них розвиваються люмінесцентні органи. На дні мешкають різні види голкошкірих (морських їжаків і зірок), губок, анемона, черв'яків і ракоподібних. У 1978 р. були відкриті і оази життя абісалі, де довкола виходів термальних вод і газів виникають унікальні групи організмів, основою життя яких служить теплова і хімічна енергія термальних вод.
Мене зацікавили терміни "Абісальна зона", "Хадальна зона". Ось що я знайшов в енциклопедії.
abyss [a'bis] - безодня, урвище, зверть, прірва, первісний хаос.
abyssal [a'bisl] - глибинний, глибоководний.
hadal [hei'dl] - (відносно океанів) що відноситься до глибин за 6000 м.
Абісальна зона (абісаль) - глибоководна частина Світового океану. У минулому так називали води океану, які були недосяжні для знарядь рибальства. Зараз абісаллю називають значну частину Світового океану з глибиною більше 2000–3000 м, яка лежить за межами материкового схилу.
Абісальна зона займає 3/4 площі Світового океану і більше половини всієї площі Землі (більше 278 млн. кв.км). Води глибше 6000 м часто виділяють як ультраабісальну, або хадальную зону, це найбільш глибоководна частина Світового океану, зона глибоководних западин.
Води абісальної зони холодні (від 0 до 5 °C) з солоністю біля 35‰, відрізняються великою однорідністю. Сюди не проникають коливання температури, течії мають невелику швидкість. Дно покрите вапняними і крем'янистими мулами, утворених з найдрібніших залишків живих істот (називають мули за видами, залишки яких переважають в них, напр. діатомові, радіолярієві та ін.) або, в найбільш глибоких частинах океану, червоними глинами, що утворюються зі зруйнованих морською водою вивержених порід і продуктів вулканізму. Накопичення глибоководних опадів йде дуже повільно, за тисячоліття шар їх зростає приблизно на 1 см.
До 1860 р. вважали, що через великий тиск та низьку температуру дно абісальної зони практично незаселене. Ця думка була спростована при підйомі глибоководного кабелю, що обріс молюсками, черв'яками, поліпами та іншими бентосними (донними) організмами. До винаходу батискафа ученим доводилося задовольнятися результатами рідкісних глибинних ловів сітками або глибоководними драгами. Батискафи і глибоководні населені апарати дозволили побачити мешканців глибин. Життя тут пристосоване до повної темноти, колосального тиску (від 200–700 атм. і більше), бідної їжі, невисокого вмісту кисню і низької температури. Їжа тут значно бідніша, ніж, скажімо, на шельфі. За відсутності світла неможливе існування фітопланктону – основи харчового ланцюга в океанах і морях.
В абісальній зоні нова органічна речовина практично не утворюється і тварини повинні задовольнятися органічними залишками, що опускаються з верхніх шарів океану, або одне одним. Пристосовуючись до життя у суцільній темряві, деякі риби і ракоподібні втратили очі, в інших вони, навпаки, величезних розмірів. У абісальних тварин добре розвинені органи дотику у вигляді різних антен, вусиків, чутливих виростів на тілі. Часто у них розвиваються люмінесцентні органи. На дні мешкають різні види голкошкірих (морських їжаків і зірок), губок, анемона, черв'яків і ракоподібних. У 1978 р. були відкриті і оази життя абісалі, де довкола виходів термальних вод і газів виникають унікальні групи організмів, основою життя яких служить теплова і хімічна енергія термальних вод.
