Психоісторія: Дитинство та емоційне життя народів [4/1]

Емоційне життя народів (The Emotional Life Of Nations)
Ллойд деМоз (by Lloid deMause)

Розділ 4 – Відтворення ранніх травм у війнах та суспільному насильстві.

	"Справедлива війна за істинні ідеали держави стає поштовхом у її розвитку; країна проходить шлях у кілька десятиліть за кілька років, війна стимулює усі здорові сили та нейтралізує приховану отруту."
	--Адольф Лассон

Коли Адольф Гітлер в 1907 році, у віці вісімнадцяти років, переїхав до Відня він, як пізніше писав у Майн Кампф, часто блукав кварталом повій, де стікав безсилою люттю до “евреїв та іноземців”, які заправляли “огидною торгівлею пороком”, “опоганювали недосвідчених білявих дівчаток” та впорскували “отруту” у кровотік Німеччини.¹

За місяці до того, як ця облуда про отруйну кров остаточно сформувалася, Гітлер мав єдине палке захоплення своєї юності – дівчину на ім’я Стефані.² Гітлер науявляв собі, що Стефані в нього закохана (хоча в дійсності вона ніколи з ним до того й не зустрічалася) та придумав собі, що може спілкуватися з нею через телепатичний зв’язок. Він так боявся до неї наблизитися, що розробив плани її викрадення з метої убивства, а потім і самому вчинити самогубство, щоб поєднатися з нею у смерті.

( Далі... )