Спогади про бабусю.

Недавно десь залишив коментар, де писав про свою бабусю... А! Здається у Олени. Точно.
Так до чого це я знову про бабцю згадую? А! Це у другої Олени побачив репортаж з фотографіями, там є фотографія плакатика з буцім-то цитатою Маркса.

Щоправда я трохи сумнівюсь, що Маркс таке казав, хоча робота у нього є одна цікава у 19 томі "До історії стародавніх германців". Лінгвістам дуже рекомендую. Мені той том бібліотекарка в ХДУ подарувала, коли там списували вагони того чтива в макулатуру. :))) Але то таке - лірика... :)

Так ось, знову ж згадав про бабцю Таню. Вона за два з хвостиком роки перебування під Мюнхеном так і не спромоглася вивчити хоча б кілька фраз. :) Каже: "Інші перлися вчитися по-німецьки аж бігом. А я мала була [13 років - старші сестри в соняшниках поховалися, а про Таню забули, от її і загребли], за своїми плакала, та і сказала ото собі, шо пішли ви в сраку. Не вчитимусь я по-вашому."

Ну так і повернулася бабуся додому, не знаючи жодного слова по-німецьки. Хоча до пісень Марлене Дітріх дослухається. :) По голосу її впізнає. :))) Каже: "Німці її там страшенно любили." Ось така бабуся у мене. Таня.