(no subject)

У зв'язку з трауром з приводу загиблих на залізничному переїзді, пропоную почитати про мого старого.
У дикі дев'яності, в 96-97-му, коли їхнє АТП було практично розвалено, його як і решту водіїв автобусів,
було відкомандировано до Харкова на міські маршрути. Він працював по 12 годин, після 12 годин ще мав
обслуговувати автобус. Боса не їбало нічого, окрім каси. Щоправда, коли двигун згоряв, міг купити з
капітального ремонту, або заплатити за ремонт, який виконував сам же ж батько з напарником.
Чи треба говорити, що після 12 годин він був уже ніякий. Просто зовсім ніякий!
Мені зараз спокійніше від того, що він вже два роки як пенсіонер.
Я вважаю, що одним з головних питань при прийомі на роботу водієм автобуса має бути питання яке радіо він любить слухати.
Шансон? - геть! Без варіантів.
Бо це як вода, як їжа: яку воду ви п'єте, яку їжу ви їсте - тим ви і є. Амінь.