Права та Обов'язки.

Замість епіграфу.

В якийсь момент, через нез’ясовані поки що причини, один з юнаків впав на капот патрульної машини, пошкодивши при цьому головою лобове скло.

Новину під вечір підкинув колега по джабберу.

Ну пожартували з ним трохи: типу хлопець сам головою об капот, а потім ще, ще, ще, а потім розігнався і головою в скло - тиць. А потім побив міліціонера (бо той не хоітв віддавати йому свій "демократизатор") і сам себе тим "демократизатором" по спині, по нирках, по спині, по спині, по нирках... Не вірите? Саме так і було! Гадом мені бути. "Всє аб етам знают"(тм).

Ну а серйозно, то в мене знову виникла якась така дивна алюзія. Згадалася армія. Оці кончєні ссучені сержанти. В Штатах сержант - це найголовніше звання у армії, а у нас - "чисті погони, чиста совість".
Це система. Система, блін. Пам'ятаю, як ще в СПТУ на НВП задрачували вивченням "Устава", в тому числі й дисциплінарного.
В тому статуті, як почитати, - ну прямо Сталінська Конституція - найдемократичніша у світі.
Передабчено практично все, що потрібно солдатові.

Я скажу банальну до найвищої міри маразаматичності річ - все це від некомпетентності.

Ось, наприклад, привезли в частину "духів". Ну усі однолітки, більш-менш однакові. У когось щось не виходить. Хлопчик там якийсь "дішварц", не може так довго бігти як усі, чи не відіжметься від землі 30 разів, чи не підтягнетсья десяток. І починає цей садюа-сержант чмирити увесь взвод.

Але сержант по "Уставу", має займатися з цим хлопом. Ніде в статуті не записано, що із-за одного в снігу "в упорє льожа" має стояти уся рота. Як і ніде в статуті не записано, що через одного якось порушника, який збігав у "самоволку", увесь взвод має іти на "губу". Тут все нормально. Твоя самоволка - твоя й "губа" з "нарядамі внєочєрєді" на додачу.

Але сержанту-падлі в падлу. СЕРЖАНТ-сука - він НЕ ЗНАЄ про свої ПРАВА. Він навіть не здогадується, що може лише застосовуючи положення статуту, задовбати солдата так, що той не смітиме й поворухнутися в недозволений бік. До того ж сам займатиметься (див. заохочення в "Уставє" за посиланням "поощренія..."). І навіть не торкаючись до нього пальцем. Лише за статутом. Лише за буквою Закону, висловлюючись юридично.

Ан-ні, сержант-падло, апелює до інстинктів публіки, підігріваючи "клієнта", ставлячи йому невиконувані завдання. Ну там віджатися 30 разів, чи підтягнутися 20. Так це я у 18 міг 42 рази підтягнутися, але ж не всім так пощастило з тонусом м'язевих волокон. Це зараз постарів - лише 20.
А армія ж - "добровольно-прінудітєльная", а тому тебе ще й чмирили, за те, що тебе туди забрали. І не втечеш, і не відмовишся.

Навіть в Уганді армія контрактна.

Ось так апелюючи до низькорівневих інстинктів, сержант-збоченець, породжує ненависть до цього хлопа збоку усього колективу таких же "душар галімих"; хлопа, якому не дісталися м'язи - ну "дішварц" по-армійському. Шварценеґґер, "Шварц" з префіксом, що надає поняттю зворотного змісту "ді-" - і маємо "дішварц". Як "діелектрик" чи шось таке.

Тобто - все дуже просто. Сержант-падлюка, просто не знає своїх ні прав, ні обов'яків, і вони йому нафіг не упали, бо ж він ледачий, це ж треба читати, знати де і як застосувати ту чи іншу статтю... Ой - це все так в падлу! Вчити?! Та! "Підуялуччєпакуруру". Які там додаткові заняття з цим воїном, краще спонукаю решту колективу до ненависті, і вони самі зроблять за мене всю чорну роботу...

Ось ми повертаємося до нашх любих вертухаїв.

У них теж є статути, кодекси й прекрасні статті в них. Їх лише треба знати, щоб, користуючись лише цими статтями, зіпсувати ось оцьому школяру життя. І повірте, цей урок, школярик запам'ятав би на все життя, бо як вовки, знають коли підловити момент для навчання вовченят полюванню, щоб у них вийшло полювання успішним, бо якщо воченятам раз невдасться, два - то вони можуть втратити віру в себе, кураж - і стануть на все життя пожирателями падла, - так і з цими молодими людьми. Революціонер готовий. Або інвалід.

Але мусора-падли,... це ж, сучище, читати треба, кодекси вчити, щоб у потрібний момент згадати належну йому статтю, правильно її застосувати і дотиснути до кінця - ПО ЗАКОНУ!, таким чином врятувати молодого чоловіка на переломному моменті життя. Вони і так вже зі школи виходять циніками, бо ким ще можна вийти з нашої школи, яка й без Табачника була гімно з самого совка, а зараз пішла в піке аж до "зриву потоку на стабілізаторах", коли літак на штурвал вже не реагує...

Ось так і виходить, що оці побиті в мусарках люди, не що інше, як суть жертви невігласів у погонах, які - парадоксально - не знають ні своїх прав, ні своїх обов'язків.

Що ми хочемо він нижчих чинів, коли у кабінеті одного з Шаруканських високопоставлених мусарських чинів за склом шафи лежить подарунок - іменний "демократизатор", а на ньому напис білими красивими літерами - "Хачу всьо знать"?

Відкрий, сучара, кодекс, статут, сука ти вертухайська - і ти все знатимеш. Все що треба і навіть більше. Лише за допомогою статей з кодексу, словами та статтями можна так довести молодого чоловіка, що він у подальшому буде чи не найзаконослухнянішим громадянином...

Кому я це пишу? Хто це прочитає? Хто й без мене все це знає?!...

Тю...