6

А ще я згадую свій дитсадок. І "Дєнь руссскава їзика". Приперлася якась товстозада тітка з вульгарно намальованими червоними губами. Запам'ятались чомусь ці червонючі жирно наведені губи, таких я ні в кого тоді не бачив, 1978 рік.
Звісно, звідкіля мені знати ту їхню мову. Хочеш води попити, зазвичай біжиш до виховательки, вона тобі в кружечці наливає з графина кип'яченої і не холодної, щоб упарені діти не простудили горло.
Ну ось підбіг я, - Ніно Іванівно, дайте будь ласка води. Ніна Іванівна наливає, та баба її зупиняє, - па руссскі папрасі.
А я шо знаю, як це буде "па-руссскі"? Зрештою, води-то мені дала Ніна Іванівна, і думаю лише тому, що вона керувала водою.
Впевнений: була б вода у цієї вульгарної кацапської суки, - води б мені тоді годі бачити. Напившись і вже відбігаючи, почув ззаду, - ну і тупіца.
Запам'ятав це на все життя. І хрін забудеться.

Хрін забудеться, доки кацапня не вип'є з моєї чаші вдвічі. Бо я ніколи не прощаю приниження.


( Не убий! )