Земля - це Україна!
Україна не продається!
І земля не продається!
Це має бути єдиним проукраїнським гаслом, яке буде визначальним і об'єднувальним для всіх різних типів думок.
Існує позиція бізнесу - продати землю. Існує позиція національної перспективи - забезпечити зростання і забезпечити соціальний, інфраструктурний розвиток. Я хотів би зупинитися коротко і стисло на п'яти тезах. Проукраїнської земельної політики. Отже.
Теза перша:
Заборонити торгівлю землею сільськогосподарського призначення. ВикупАти землю у громадян, отриману під час розпаювання може лише держава через спеціально створений Державний Земельний Банк. Хтось скаже, що немає грошей. Позавчора за одну ніч знайшлися гроші для викупу найбільшого українського банку у його приватних далеко не найбідніших вкладників і акціонерів. До слова: рішення про проведення загальних зборів акціонерів Приват Банка ніхто не бачив. Це рішення ухвалив Уряд і називається це одним словом - "рейдерство". В інтересах, начеб-то, загального блага. Ну від того воно й залишилось рейдерством.
Теза друга:
Розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення мають місцеві Громади без жодних винятків. Лише Громада бачить як краще, і лише Громада має можливість контролювати як використовується та чи інша земельна ділянка.
Теза третя:
Набувати в користування зЕмлі в розмірі більшому тридцяти гектарів в праві громадяни України за наявності відповідної освіти або складення кваліфікаційного іспиту. Передавати землю у довгострокове володіння громадянам, які особисто на ній працюють. З правом успадкування нащадками.
Теза четверта:
Забезпечити непорушність права приватної власності на присадибні ділянки. Так споконвіку і природньо було для українського господаря. Для українського куркуля. Мільйони яких були за один-два гектара, за дві корови і три свиней знищені більшовицькими окупантами. І їхні нащадки, які сьогодні називають себе великими реформаторами, хочуть відібрати українську землю, чим остаточно пограбувати українських селян.
П'яте:
Заборонити право власності іноземцям та особам без громадянства на землю сільськогосподарського призначення. Без обговорень. Без консенсусів. Це є світоглядна позиція проукраїнська. Квазі-концепція про, буцім-то, інвестиційну привабливість, багаторічні мантри про так звану неефективність державної форми власності; псевдо стратегії про загальне благо приватизації всього і вся - це все лише прикриття для грабунку Української Нації. Це все від лукавого.
Цілком прагматично наостанок. Земля - це Україна, Україна не продається, Земля не продається!
Україна не продається!
І земля не продається!
Це має бути єдиним проукраїнським гаслом, яке буде визначальним і об'єднувальним для всіх різних типів думок.
Існує позиція бізнесу - продати землю. Існує позиція національної перспективи - забезпечити зростання і забезпечити соціальний, інфраструктурний розвиток. Я хотів би зупинитися коротко і стисло на п'яти тезах. Проукраїнської земельної політики. Отже.
Теза перша:
Заборонити торгівлю землею сільськогосподарського призначення. ВикупАти землю у громадян, отриману під час розпаювання може лише держава через спеціально створений Державний Земельний Банк. Хтось скаже, що немає грошей. Позавчора за одну ніч знайшлися гроші для викупу найбільшого українського банку у його приватних далеко не найбідніших вкладників і акціонерів. До слова: рішення про проведення загальних зборів акціонерів Приват Банка ніхто не бачив. Це рішення ухвалив Уряд і називається це одним словом - "рейдерство". В інтересах, начеб-то, загального блага. Ну від того воно й залишилось рейдерством.
Теза друга:
Розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення мають місцеві Громади без жодних винятків. Лише Громада бачить як краще, і лише Громада має можливість контролювати як використовується та чи інша земельна ділянка.
Теза третя:
Набувати в користування зЕмлі в розмірі більшому тридцяти гектарів в праві громадяни України за наявності відповідної освіти або складення кваліфікаційного іспиту. Передавати землю у довгострокове володіння громадянам, які особисто на ній працюють. З правом успадкування нащадками.
Теза четверта:
Забезпечити непорушність права приватної власності на присадибні ділянки. Так споконвіку і природньо було для українського господаря. Для українського куркуля. Мільйони яких були за один-два гектара, за дві корови і три свиней знищені більшовицькими окупантами. І їхні нащадки, які сьогодні називають себе великими реформаторами, хочуть відібрати українську землю, чим остаточно пограбувати українських селян.
П'яте:
Заборонити право власності іноземцям та особам без громадянства на землю сільськогосподарського призначення. Без обговорень. Без консенсусів. Це є світоглядна позиція проукраїнська. Квазі-концепція про, буцім-то, інвестиційну привабливість, багаторічні мантри про так звану неефективність державної форми власності; псевдо стратегії про загальне благо приватизації всього і вся - це все лише прикриття для грабунку Української Нації. Це все від лукавого.
Цілком прагматично наостанок. Земля - це Україна, Україна не продається, Земля не продається!