Brexit

Під час Майдану - десь у січні 2014-го - довелося побувати у Варшаві. Там розказав старому знайомому поляку про оті наші плани: Асоціація, повернення в Європу... Тоді Ґжеґож дав мені дивний прогноз: побачиш, через 10 років РФ САМА стане членом ЄС.

Тоді я посміявся. Мовляв: ти, Ґжеґоже, великий оригінал!

Але сьогодні, спостерігаючи за медіа-шухером на державних телеканалах країн Європи - у зв'язку з Brexit, збагнув: РФ таки справді член ЄС. Ну такий, "негербований". Але - член. І не через 10 років після Майдану, а всього через кілька. Член.

Власне, тому й Лондон сказав "до побачення". Отому колективному Брюсселю.

Москва давно сидить, звісивши ноги, в політесі Німеччини, купила сотні тисяч квартир на узбережжях Болгарії та Іспанії, організовує всякі референдуми в Голяндії, купує крайові парламенти Італії, які на свій розсуд "визнають" прісоєдінєньє Крима. А ще Франція, Польща, Угорщина, Австрія-прохідний-двір, русскоязичная Латвія, лівацька Швеція...

Шо там іще?

Тому Brexit. Але "вихід" не в порожнечу. Це повернення у поки що примарне для багатьох Балто-Чорномор'я. Від Скандинавії до Стамбула. Як перед Кримською війною 1855 року.

Brexit - це, зрештою, крок у бік Києва. Не русскоязичної столиці клептоманів та "Віденських булочок". А українського центру Сили.

Крим стане для русскіх Фолклендами. Не може не стати.

---

Стосунки Стамбула й Москви мають 400 років - безперевні війни й дружба проти третіх сил. Найпотужніша школа дипломатії у катсапів - турецька. Ердоган - це реальний політик. Москву ненавидить. Але співпрацює. Як тільки буде НАТЯК на українську самостійність - Ердоган буде наш найліпший друг, порадник і союзник. Тюркизація Німеччини? Ну спочатку московизація та комунізація. Тільки в цьому контексті можна зрозуміти турецьку проблему там. У німців при владі ліберальні екстремісти. Турки для них - бензин

FB: Ростислав Мартинюк©