"А зачєм вам, хі-ххі-хі, дос-тачь-кі?"(С)
Oct. 26th, 2010 01:57 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
je_suis_la_vieКолись, ще в далекому 1992 році, коли я був простим працівником кварцевого кар'єру, зі мною на тракторі, напарником, працював мій односелець. Назвімо його Сашком. Сашко будував собі хату і йому потрібні були будівельні матеріали, зокрема дошки. Зв'язати крокви, прошити стелю - ой та яке нам діло?! - дошки на будівництво своєї домівки і все тут!
Дошки можна було виписати зі складу кар'єра, а потім із зарплатні вартість дошок вирахували б і всі були би щасливі.
Написав Сашко заяву, йому підписали той папірець і він пішов на склад - його батько домовився з перевезенням дошок, - підігнали машину, ну, коротко кажучи, процедура була організована.
Приходить Сашко на склад, подає папірець. Завскладом був такий мерзенний кац'пюра. Вічно слинявий, у таких рогових чорних очищах, вічно у байковій картатій сорочці, не праній чи то місяцями, чи то роками.
Бере він той папірець, читає, зиркнув на Сашка, ще раз ушнипився у той папірець. А потім як той дрібний жидок з анекдоту в кулачок так:
- Хі-хі-хі.
Знову подивився на Сашка.
- А с-коль-ка вам лєт? Хі-хі-хі.
- Двац' вісім.
- Хі-хі-хі.
Знову вчитався у той папірець. Знову піднімає свої бульки на Сашка:
- А за-чьєм вам, хі-хі-хі-ххі, дос-тачь-кі?
Ну Сашко, треба сказати пацан трохи той... еее... (нє, ну він нормальний пацан, і ми з ним ладили добре, конфілкти були лише на грунті регулювання крісла у Т-330-му: щодня кожен з нас мав наново регулювати під себе крісло - він же 2 метри а я лише метр 80, але ми з часом звикли і робили це за хвилину) - не стриманий і досить-таки еее... простий. А з двометровим зростом і широченними плечима та ручищами шо лопати, то досить термоядерна комбінація виходить.
- Та воно тебе їбе, сука, нахуя мені ті доски!? Підмахнув бомагу бігом, бля, бо зараз на кришу закину, блядь, кацапюра срана! Доски, блядь, мені сюди і січас!
....За півгодини його батько зі своїм кумом та ми удвох швиденько позакидали ті дошки на вантажівку і їх було вивезено за місцем призначення.
* * *
З 2003-го і досить тривалий час, я працював у одній харківській комп'ютерній конторі. Обслуговування груп серверів десь там за бугром мало не по всьому світові. Мені подобалася контора, там були умови для розкриття творчих здібностей, ніхто не стояв на дверях не дивився коли ти прийшов і коли пішов. Робота по-любому була зроблена у найкращому вигляді. Пізніше вже, коли контора змінила профіль, я в той профіль не вписався - не зміг я стати, блін, ремісником. Мені наукоємна робота потрібна.
За деякий час я знайшов собі місце за смаком і ми добре і з розумінням з босом розійшлися. Він мені навіть дуже дорогу книгу подарував на прощання. :) Нормально все.
У боса батько - цікавезний дядько. Теж такий як і Сашко здоровенний, широченний, костистий, долоня як лопата, ну не два метри, може метр 85, чи десь коло того.
У нього в конторі був свій кабінетик, де він займався своїми справами: сам розробляв і паяв електронні схемки. Ну скажімо контролер на касовий апарат, коли дуже розумакуваті касирки висммикують роз'єм з касового апарату та пробивають собі товари і вони, як ви здогадуєтеся, не реєструютсья у базі даних як проплачені та продані, до того ж хитро впаяє цонтролер у клавіатуру... :) Чи скажімо контролер ліфту: ось ліфт вночі стоїть, нікому не потрібен, а енергії потребує. Він розробив схему і спаяв такий собі контролер, який переводить ліфти на сплячий режим. Ліфт наче вимкнений зовсім, але варто лише натиснути на кнопку виклику, він відразу оживає і їде до вас. Багато чого такого цікавого. Я був у захваті. Ми з ним багато спілкувалися, він теж полюбляв зі мної балакати на всілякі теми.
Одного разу він мені розповів як відкривав цю свою власну справу.
Було це у 1996-му році. Все позакривалося, інститути ледь животіють, і вирішив він піти на власний хліб, стати приватним підприємцем. Підготував усі папери (я викидаю всі ті муки, через які він пройшов, не беруся описати, - все одно не зможу точно згадати всі маразми), і ось останній етап затвердження його підприємницької діяльності - пристебніться - на сесії Райради.
Уявляєте? А сьогодні ми ще стогнемо, шо вам два тижні чи й місяць офомляють ПП. І про "єдине віконце" досі сміємося...
Приходить дядько на сесію Райради. Депутати порозглядали свої питання (в основному шкурні, і навіть не соромлячися сторонього), а потім взялися за розгляд питання про видачу дозволу на приватну діяльність нашого героя.
І пішло:
[...]
А сколька ви сабіраєтєсь зарабативать в мєсяц?
А что ви сабіраїтєсь прадавать?
А где ви будєтє дєлать закупкі?
А каму ви будітє прадавать?
[...]
Я навіть і не пригадаю всю ту дурню, у нього і в самого вже трохи затерлося з пам'яті, як зазвичай затирається все дурне, жахливе та недолуге. Але я зрозумів одне - усі питання були в стилі "А зачєм вам, хі-хі-хі, дос-тачь-кі?".
Я негайно ж переповів йому цю історію і він, сміючись погодився, що десь так воно й виглядало там на сесії, різниця лише, що не засалений завскладом, а респектабельні такі нахабні гладкі пики у дорогих костютмах та з телефонами. Так, телефони були вже у кожного з них. Жодного концептуального питання - лише у стилі "купіть/прадать" інкше вони, видно, не могли мислити. Та й досі не можуть шо тут гадати.
Зрештою якось так неохоче проголосували за надання йому дозволу і він отримав своє щастя.
Уявляєте рівень маразматичності? :( Гм? :(((
* * *
Ось на днях закинули мені в поштову скриньку цілу купу передвиборчих обіцянок. Усі більш-менш доставляють, але ПР-івські та комуняцькі особливо.
Ось кондідад від ПР Марінін Діма. Така відполірована у фотошопі гладка пика, нахабні очі, шо дивляться на тебе як на гімно.
Розгортаємо буклетик (на чудовому лискучому папері), читаємо біографію поцієнта:
[...]
1984 - поступіл в Горьковскій політєхнічєскій інстітут. Послє окончанія 1-го курса решил посвятіть сєбя военнос службє.
1985 - поступіл в висшее воєнноє учіліщє тила МВД СССР (воєннє аж пре з нього воєнщиною). Обучєніє проходіл во взводє специального назначєнія. Чєрєз год обучєнія пєрєвєдьон в в/ч 7454, гдє служил до октября 1987 года. (яка карколомна кар'єра!!!)
1990 - год работа в органах МВД (куди поділися 3 роки?)
1991 - год прєдпрініматєльская дєятєльность[...]
2001 - Работал в ООО Строітєльная фірма "Скала", замдірєктора по проізводству.
2002-2007 - занімал разниє должності от начальніка участка до дірєктора на научно-проізводствєнном прєдпріятіі "Промтєхснаб" (сподвижник науки блядь! :D)
2009 - Начальнік ремонта і реконструкции "Жилкомсервіса"
2010 - совєтнік "городского голови по вопросам жиліщно комунального хозяйства
[...]
Ну і? :) Про що ви зараз подумали? Ще раз: 1991 - год прєдпрініматєльская дєятєльность[...] після року в "МВД". :)
Дошки можна було виписати зі складу кар'єра, а потім із зарплатні вартість дошок вирахували б і всі були би щасливі.
Написав Сашко заяву, йому підписали той папірець і він пішов на склад - його батько домовився з перевезенням дошок, - підігнали машину, ну, коротко кажучи, процедура була організована.
Приходить Сашко на склад, подає папірець. Завскладом був такий мерзенний кац'пюра. Вічно слинявий, у таких рогових чорних очищах, вічно у байковій картатій сорочці, не праній чи то місяцями, чи то роками.
Бере він той папірець, читає, зиркнув на Сашка, ще раз ушнипився у той папірець. А потім як той дрібний жидок з анекдоту в кулачок так:
- Хі-хі-хі.
Знову подивився на Сашка.
- А с-коль-ка вам лєт? Хі-хі-хі.
- Двац' вісім.
- Хі-хі-хі.
Знову вчитався у той папірець. Знову піднімає свої бульки на Сашка:
- А за-чьєм вам, хі-хі-хі-ххі, дос-тачь-кі?
Ну Сашко, треба сказати пацан трохи той... еее... (нє, ну він нормальний пацан, і ми з ним ладили добре, конфілкти були лише на грунті регулювання крісла у Т-330-му: щодня кожен з нас мав наново регулювати під себе крісло - він же 2 метри а я лише метр 80, але ми з часом звикли і робили це за хвилину) - не стриманий і досить-таки еее... простий. А з двометровим зростом і широченними плечима та ручищами шо лопати, то досить термоядерна комбінація виходить.
- Та воно тебе їбе, сука, нахуя мені ті доски!? Підмахнув бомагу бігом, бля, бо зараз на кришу закину, блядь, кацапюра срана! Доски, блядь, мені сюди і січас!
....За півгодини його батько зі своїм кумом та ми удвох швиденько позакидали ті дошки на вантажівку і їх було вивезено за місцем призначення.
* * *
З 2003-го і досить тривалий час, я працював у одній харківській комп'ютерній конторі. Обслуговування груп серверів десь там за бугром мало не по всьому світові. Мені подобалася контора, там були умови для розкриття творчих здібностей, ніхто не стояв на дверях не дивився коли ти прийшов і коли пішов. Робота по-любому була зроблена у найкращому вигляді. Пізніше вже, коли контора змінила профіль, я в той профіль не вписався - не зміг я стати, блін, ремісником. Мені наукоємна робота потрібна.
За деякий час я знайшов собі місце за смаком і ми добре і з розумінням з босом розійшлися. Він мені навіть дуже дорогу книгу подарував на прощання. :) Нормально все.
У боса батько - цікавезний дядько. Теж такий як і Сашко здоровенний, широченний, костистий, долоня як лопата, ну не два метри, може метр 85, чи десь коло того.
У нього в конторі був свій кабінетик, де він займався своїми справами: сам розробляв і паяв електронні схемки. Ну скажімо контролер на касовий апарат, коли дуже розумакуваті касирки висммикують роз'єм з касового апарату та пробивають собі товари і вони, як ви здогадуєтеся, не реєструютсья у базі даних як проплачені та продані, до того ж хитро впаяє цонтролер у клавіатуру... :) Чи скажімо контролер ліфту: ось ліфт вночі стоїть, нікому не потрібен, а енергії потребує. Він розробив схему і спаяв такий собі контролер, який переводить ліфти на сплячий режим. Ліфт наче вимкнений зовсім, але варто лише натиснути на кнопку виклику, він відразу оживає і їде до вас. Багато чого такого цікавого. Я був у захваті. Ми з ним багато спілкувалися, він теж полюбляв зі мної балакати на всілякі теми.
Одного разу він мені розповів як відкривав цю свою власну справу.
Було це у 1996-му році. Все позакривалося, інститути ледь животіють, і вирішив він піти на власний хліб, стати приватним підприємцем. Підготував усі папери (я викидаю всі ті муки, через які він пройшов, не беруся описати, - все одно не зможу точно згадати всі маразми), і ось останній етап затвердження його підприємницької діяльності - пристебніться - на сесії Райради.
Уявляєте? А сьогодні ми ще стогнемо, шо вам два тижні чи й місяць офомляють ПП. І про "єдине віконце" досі сміємося...
Приходить дядько на сесію Райради. Депутати порозглядали свої питання (в основному шкурні, і навіть не соромлячися сторонього), а потім взялися за розгляд питання про видачу дозволу на приватну діяльність нашого героя.
І пішло:
[...]
А сколька ви сабіраєтєсь зарабативать в мєсяц?
А что ви сабіраїтєсь прадавать?
А где ви будєтє дєлать закупкі?
А каму ви будітє прадавать?
[...]
Я навіть і не пригадаю всю ту дурню, у нього і в самого вже трохи затерлося з пам'яті, як зазвичай затирається все дурне, жахливе та недолуге. Але я зрозумів одне - усі питання були в стилі "А зачєм вам, хі-хі-хі, дос-тачь-кі?".
Я негайно ж переповів йому цю історію і він, сміючись погодився, що десь так воно й виглядало там на сесії, різниця лише, що не засалений завскладом, а респектабельні такі нахабні гладкі пики у дорогих костютмах та з телефонами. Так, телефони були вже у кожного з них. Жодного концептуального питання - лише у стилі "купіть/прадать" інкше вони, видно, не могли мислити. Та й досі не можуть шо тут гадати.
Зрештою якось так неохоче проголосували за надання йому дозволу і він отримав своє щастя.
Уявляєте рівень маразматичності? :( Гм? :(((
* * *
Ось на днях закинули мені в поштову скриньку цілу купу передвиборчих обіцянок. Усі більш-менш доставляють, але ПР-івські та комуняцькі особливо.
Ось кондідад від ПР Марінін Діма. Така відполірована у фотошопі гладка пика, нахабні очі, шо дивляться на тебе як на гімно.
Розгортаємо буклетик (на чудовому лискучому папері), читаємо біографію поцієнта:
[...]
1984 - поступіл в Горьковскій політєхнічєскій інстітут. Послє окончанія 1-го курса решил посвятіть сєбя военнос службє.
1985 - поступіл в висшее воєнноє учіліщє тила МВД СССР (воєннє аж пре з нього воєнщиною). Обучєніє проходіл во взводє специального назначєнія. Чєрєз год обучєнія пєрєвєдьон в в/ч 7454, гдє служил до октября 1987 года. (яка карколомна кар'єра!!!)
1990 - год работа в органах МВД (куди поділися 3 роки?)
1991 - год прєдпрініматєльская дєятєльность[...]
2001 - Работал в ООО Строітєльная фірма "Скала", замдірєктора по проізводству.
2002-2007 - занімал разниє должності от начальніка участка до дірєктора на научно-проізводствєнном прєдпріятіі "Промтєхснаб" (сподвижник науки блядь! :D)
2009 - Начальнік ремонта і реконструкции "Жилкомсервіса"
2010 - совєтнік "городского голови по вопросам жиліщно комунального хозяйства
[...]
Ну і? :) Про що ви зараз подумали? Ще раз: 1991 - год прєдпрініматєльская дєятєльность[...] після року в "МВД". :)
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2010-10-26 11:39 am (UTC)no subject
Date: 2010-10-26 02:11 pm (UTC)no subject
Date: 2010-10-26 11:55 am (UTC)вони і досі народжуються і на Заході і у нас. але у нас їх час так і не настав, а на Заході уже проходить...
no subject
Date: 2010-10-26 02:12 pm (UTC)no subject
Date: 2010-10-26 01:54 pm (UTC)Потім осцилограф вийшов з ладу. Він його назад і відправив. Якось там з постачальником вирішили свої питання.
Але. Цього року його податкова викликала, щоб він дав пояснення, що він зробив із цим осцилографом, і щоб він же ж не дай боже його не продав, бо тоді ж він має ще податки сплатити...
Дуже були засмучені тим, що той осцилограф назад поїхав.
Справі вже два роки.
Карних питань там і близько не було.
І все одно. "А навіщо вам той осцилограф і що ви з ним робити збиралися". Капець.
Країна вахтерів.
no subject
Date: 2010-10-26 02:06 pm (UTC)Блядь - це феєрія!
Тільки масове отруєння усіх оцих крис врятують країну.
no subject
Date: 2010-10-26 04:18 pm (UTC)я думаю єдиний шлях - це творення суспільної моделі, де людиноподібне лайно просто не зможе заважати людям. це важко, але реально. на відміну від зрозумілого, але утопічного бажання назавжди позбавитись від дурості/жлобства/наглості тощо.
зробити, умовно кажучи, піраміду, де ключові місця не зможе зайняти нахабна нездарність просто нереально. той, хто думає, що можливо зробити чесний апарат насильства просто мега-наївна людина, яка не розуміє законів природи (суспільство людське - це ж частина природи). тому, я думаю, краще взагалі відмовитись від будівництва зіккурату під назвою "держава". це буде жорсткіший, але чесніший світ - світ, де нездарам і неробам буде _погано_, бо не буде батьківської руки держави, яка все хоче урівняти не тільки в правах (це природньо і логічно), але і в благах.
no subject
Date: 2010-10-27 02:55 pm (UTC)no subject
Date: 2010-10-29 02:13 pm (UTC)що до росіян і їх методів-
маємо визнати шо їх імперія найбільша, найрозгалуженіша і росте як метастази по всіх країнах
подекуди вдалася хіміотерапія проти них подекуди ампутації
от і в Краю вони самі просують заліпуху про відрізання Сходу
Нам не стільки загони потрібні, скільки Державні збройні сили
і укріплення державної влади, в напрямку оборони і безпеки. При відході Держави, як це в Грузії бачимо, від галузей, де їй нема шо робити
Зауважу що наше керівництво зараз проводе інтенсивні консультації з Тбілісі і поділяє саме сінгапурсакі підходи для України
подивимося що буде
no subject
Date: 2010-10-26 06:17 pm (UTC)Міськрада збиралася двічі, мій пункт йшов завжди першим. Інкаше кажучи, "чому це тут якийсь галичанин задумав займатися нетиповими справами..?!!" Тягнулося 2,5 міс. Біготня, особиста присутність, дурні запитання, мільйони-купони...
А закривав, то побігав не менше.
Якось у Саксонії задумав розгорнути бурну діяльність, але вже після тутешньої бізнес спецшколи.
То заробив перші гроші, пішов у вільний день на 6 хвилин з непродуманою темою, заявив про вже зароблене, заплатив тих 40 євро і пішов на каву.
А коли закривав гешефт, ведуч. спеціалістка покликала шефа податк.відділу, щоб він слізно переконував мене не робити такого...
no subject
Date: 2010-10-26 06:58 pm (UTC)оце супер
Date: 2010-10-29 02:32 pm (UTC)бля, бо зараз на кришу закину, блядь, кацапюра срана! Доски, блядь,
мені сюди і січас!
так має йти діалог з ними ВСІМА. А ракети, крилаті, швидкісні, мають стояти вздовж кордону с тою нечисттю
Шоб бони НІДЕ не могли бути спокійні бо не встигнут. за 7 хвилин залізти в бункера, і це лише початок.
Оце наш Дух.