Веселі картинки.

[je_suis_la_vie]

Мені особливо сподобалася та, що смокче вино з пляшки. Як кажуть: "жизня удалася".

Там у тих ваших європах якогось сраного функціонера викинули з політики лише за те, що він покоївку готелю якусь щипнув... Та шо нам ті європи! Еге ж? У нас демократія, все можна, хоч раком стань без трусів. Посадові бляді.


Ох комуняки, ох курвині вилупки :)... Оце дарую досвідченішим фотошопщикам ідею, беріть в розробку (хоча, нічого оригінального я тут не придумав). :)


Б-ха-ха! Без коментарів. :D


Красені. І бабуся з коточком гарно вийшли.


З цими двома останніми сталася цікава історія. Нагадало мені про роботу у службі підтримки. Бачиш порушення в обліковому якогось клієнта, пишеш йому пишеш - нуль реакцій. Вимикаєш його сайт та йдеш пити чай, хвилин за 20 сам дзвонить... :) Тоді вже й можна, неквапом присьорбуючи, ставити йому незручні запитання, починати докладнішу переписку, тощо.. Ось почитайте про що я... :)

Далі, щоб двічі не вставати. Хто там хотів повернення графи "Національність" до паспортів? Ви ж маєте розуміти, що це дуже складно у нашому світі хворому на ліберастію та толєрасізьму. Але якщо дуже захотіти, то можна й повернути. Принагідно про Японію можна зауважити, в якій щоб стати громадянином, треба так асимілюватися, що аж взяти собі японське ім'я. І у них теж немає графи "Національність", якщо не помиляюся, знавці поправте, коли помиляюся. Ось так і тут: зирк - хто там, "Микола" чи "Нікалай", "Дмитро" чи "Дмітрій" (в американських кінах дуже люблять ім'я "Дімітрій" з трьома "і" :)), "Катерина" чи "Єкатєріна" - і все стає ясніше ясного, і ніякої графи не треба. ;)

Ой, ну й щоб втрєтє не вставати:
Прочтиав я книгу, alexbard-е, Крашеннікова "Послє Рассіі" (наполегливо та неухильно раджу, хто ще нє). Дякую. Переварю, ще раз перечитаю.
Навела вона мене на безліч "размишлізмів". Є там ліричні відступи, де герой вивчає історію РФії до "Крізіса", ставить собі питання, про що думали люди, невже вони не бачили тієї катастрофи, що сунула на таку величезну країну? Дивується як люди надували щоки, "білі пяткой в ґрудь", несли якесь ідеологічне сміття, яке не те що не могло врятувати країну від розвалу, ба навіть прискорювало його та наближало.
Вона як і суворовський "Контроль" розвернула мене трохи іншим боком до вивчення подій, як свого часу кіосаківська "Багатий тато, бідний тато" теж показали економіку з іншого боку, наочно показавши, як працює олігарх. Пограв у гру "Щурячі перегони" ще більше зрозумів як воно працює.
Ось дивись, Алексе, ну прямо зі сторінок роману:
http://www.youtube.com/watch?v=xpNM9r9XwLI
І оці люди дорікатимуть нам за длубання у носі? Ідеологічна мішура, ряжені кізяки, байкери, фофудєносці, натоборці, "пусі райат накол" - яка галіма дурня!

Книга - пророча. Там все це як з натури списано. А які багаті типажі! Уральскій їзик!... :)))