Японські враження.

Не всё напрасно в этом мире,

Хотя и грош ему цена.

(Александр Галич)

ВСТУП

Двічі на початку третього тисячоліття на мене впало з неба щастя доволі тривалого спілкування з Японією. Не так багато українців відвідують цю дуже своєрідну острівну країну. А ті, хто відвідують, не часто цікавляться японськими наукою та освітою. Саме заради того, щоб хоча б частково заповнити прогалини в нашому сприйнятті Далекого Сходу, взявся я за ці аматорські нотатки. Сподіваюся, що читач ще пам’ятає про мої нещодавно опубліковані роздуми щодо нашого найближчого сусіди — Польщі [1]. Так-от, подану автором повноту інформації стосовно цих країн не можна навіть порівнювати, бо японську мову я за браком часу і не вивчав, а книжки чи журнали польською завжди лежать на робочому столі. Проте, маю надію, що, співпрацюючи з японцями та мандруючи неповторними стежками й дорогами найбільших островів Хонсю та Хоккайдо, я все-таки спромігся побачити саме те, що конче важливо для нашої країни. Тому Японія в цьому есе розглядається скоріше через призму наших, українських, проблем. З іншого боку, аналіз японських негараздів і труднощів (а в країні, осяяній червоним сонцем, їх не менше, ніж у нас) може посприяти вирішенню кардинальних питань вітчизняного сьогодення. Отже, йтиметься про науку, освіту та економіку обох країн.

Далі...

А ви знаєте, хто гладить Природу по спинці? :)

Дивилися учора фільм про Ніколу Тесла.
Батько гладить кішечку по спинці, і між рукою та кішкою пробігають блискавки.
Між батьком та сином відбувається простий та геніальний діалог:

- Що це?
- Це електрика. Те ж саме, що виникає під час грому.
- Значить природа теж кішка? А хто ж її гладить по спинці? Бог? І що таке електрика?

Діалог мене вразив до глибин. :) Він мені навіть наснився. :)))

P.S. "Відтоді минуло 80 років, а я й досі ставлю собі те ж саме запитання. Та й досі не в змозі відповісти на нього." Нікола Тесла.