![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Водохреща. :)
Jan. 20th, 2012 08:59 amУчора в аптеці купляв підгузники, заходить літня жінка - "С вадакрєстам вас!".
Гмикнув, не втримався, запитав чи знає вона звідки це пішло (можна було не питати звідки їм таке знати в іссссконнні русссскам Шаруканє).
Коротко переповів, підготував наступну відповідь (ой, я такий розумний став: вже знаю наперед усі їхні відповіді, а на їхні відповіді вже знаю подальші мої відповіді, і знаю їхні ще подальшіші відповіді... +оо).
- Ну нє, всьо лі равно, ва чіто люді вєрят, главноє ім харашо.
- Свідєтєлі Єгови тоже вєрят, і ім харашо, і турістам в Умані тоже харашо - ані так вєрят!..
- .... (сопіння і скрип думок від когнітивного дисонансу)
Приготувався вислухати лекцію про "омериганську сєкту свідєтєлєй", не дочекався (мабуть тому що такий умний і так маніпулятивно-технічно підставив нахманівців - от я каварний жидо-біндьоравєтс...:)
У цьому світлі Свідки Єгови і є - єдиними християнами, які сповідують оте саме чисте первинне християнство як і було заповідано.
Якщо є щось заперечити до попереднього речення, робіть це аргументовно. Так, так - захищайте свою віру! а не так як "ой ти таке при моїй Лєночці не кажи, бо вона дуже віруюча людина". Гріш ціна тій вірі, якщо ви не захищає її - чітко, аргументовно, грунтовно. Бо з таким підходом як у мого товариша дитинства: "Зацікавився релігією, до церкви почав ходити." "Не ходи туди, Бога там нема і не шукай, я щобільше читаю Біблію, то більше в цьому переконуюся." "Ну я Біблію ще не читав, треба купити,.. - просто хожу до церкви".
Спільне дня Руської землі і Риму походження мають назви окремих наших рік, міст і сіл: Дніпро, Десна, Ромен, Удай, а відповідно – Danapris, Descensio, Romanus, Unda. Назва Дніпро походить від назви богині полян і сіверян Дани – Девонії (Діви), що у римлян звалася Діаною. Стародавні боги Русі – Лада, Полель, Дана (Леля) – були також богами римлян (Латона, Аполлон, Діана). Обряд Купали на честь одруження бога світла Полеля (Аполлона) і богині води Дани (Діани) був і римським ритуалом. Цей обряд описав відомий римський поет Овідій (І ст. до н.е.).
Культ Дани був поширений з пізнього палеоліту аж до XX ст. н.е. Від імені Дана походять назви річок Дніпро, Дністер, Дон, Дунай, Двіна, Донець. Слово Дана – складне: да («вода») плюс на («неня») означає «Вода-Мати». Численні міфи про близнят богині Лади Дану (Лелю) і Полеля описано вітчизняними етнографами. Цих поганських богів елліни колись запозичили зі Скіфії.
Про батьківщину згаданих богів, про те, як вони потрапили на острів Делос, докладно розповідає Геродот. Богиня Дана – незрівнянна красуня, непорочна Діва, що дарує життя, мати всього живого і водночас суворий, але й справедливий суддя. Дана судила прилюдно і жорстоко при великому зібранні народу на базарах у свій день тижня – п'ятницю. Римський історик Лукан так характеризує її: «Вівтар скіфської Діани не милостивіший за вівтар Тараніса» (кельтська назва Перуна).
Виникнення культу Дани датується доіндоєвропейською добою. Про Дану збереглися доісторичні пісні. Відомий етнограф і фольклорист Д. Лепкий вважав, що «Діва народних міфів (господиня русалок) є водною богинею Даною». [65]
На території України зберігся фольклор, що передає доісторичні міфи про войовничу вершницю Дану – Днпру – Дойну:
Ходить Дойна понад воду,
Питається Дойна броду.
Не трапила Дойна на брід,
А трапила Дойна на слід,
Дев'ять коней потопила,
На десятім сама сплила.
Заплакала Буковина,
Що ся Дойна сама сплила.
Розглядаючи варіанти наведеної пісні, С. Семчинський1 вважає молдавське і румунське ім'я Дойна запозиченням українського Дана, Він пише, що в українському Дана зберігається праіндоєвропейське Дана і що це ім'я «продовжує мовну традицію, що сягає доісторичних часів». Семчинський надає імені Дана значення «пісня», не враховуючи, що в доісторичні часи поняття «вода», «небо», «сонце», «жінка», «пісня» позначались словом одного кореня або одним і тим же словом.
Первісно Леля (Дана), богиня багатьох народів, була жіночим началом Всесвіту. У слов'ян вона звалася також Дівою.
Вода, начало речей, вічно прекрасна, вічно свіжа, вона була дівою і одночасно жінкою – дружиною Сонця. У Дівограді (пізніше – Магдебург) стояв її храм. Про богиню, тотожну Дані, Я. Головацький писав: «Первісно Ефеська Діана, або Артеміда, являла собою воду як діюче начало творення і шанувалася як Діва і одночасно як Мати всього»2.
Богиня Дана ототожнювалася також з Танаїс – на Дону і в Анатолії3, і Афіною (Аthеnа) –у греків. Це й войовнича Діва – Дінпра (Анастасія) – вершниця з луком і стрілами, відома по двобою з Дунаєм4. Постать самого Дунаю О. Потебня тлумачив як Індру (санскр.), тобто Перуна Русі5.
____________
1 Семчинский С. Про походження українського Дана, молдовського та румунського Дойна // Мовознавство. – 1969. – № 5.– С. 63-67.
2 Головацкий Я.Ф. Очерк старославянского баснословия и мифологии. – С. 30.
3 Шахнович М.И. Первобытная мифология и философия. – Л., 1971. – С. 171. Також: Слово о полку Ігоревім. – М., 1955.
4 Афанасьев А.Н. – Поэтические воззрения славян. – Т. І. – С. 223–224.
5 Потебня О. Объяснения малороссийских и сродных народных песен. – Варшава, 1883. – Т. 2. – С. 773–774. [66]
6 Знойко О.П. "Міфи Київської землі та події стародавні."
Наук.-попул. ст., розвідки: Для ст. шк. в. / Передм. В.Р. Коломійця. – К.: Молодь, 1989. – 304 с: іл.
Гмикнув, не втримався, запитав чи знає вона звідки це пішло (можна було не питати звідки їм таке знати в іссссконнні русссскам Шаруканє).
Коротко переповів, підготував наступну відповідь (ой, я такий розумний став: вже знаю наперед усі їхні відповіді, а на їхні відповіді вже знаю подальші мої відповіді, і знаю їхні ще подальшіші відповіді... +оо).
- Ну нє, всьо лі равно, ва чіто люді вєрят, главноє ім харашо.
- Свідєтєлі Єгови тоже вєрят, і ім харашо, і турістам в Умані тоже харашо - ані так вєрят!..
- .... (сопіння і скрип думок від когнітивного дисонансу)
Приготувався вислухати лекцію про "омериганську сєкту свідєтєлєй", не дочекався (мабуть тому що такий умний і так маніпулятивно-технічно підставив нахманівців - от я каварний жидо-біндьоравєтс...:)
У цьому світлі Свідки Єгови і є - єдиними християнами, які сповідують оте саме чисте первинне християнство як і було заповідано.
Якщо є щось заперечити до попереднього речення, робіть це аргументовно. Так, так - захищайте свою віру! а не так як "ой ти таке при моїй Лєночці не кажи, бо вона дуже віруюча людина". Гріш ціна тій вірі, якщо ви не захищає її - чітко, аргументовно, грунтовно. Бо з таким підходом як у мого товариша дитинства: "Зацікавився релігією, до церкви почав ходити." "Не ходи туди, Бога там нема і не шукай, я щобільше читаю Біблію, то більше в цьому переконуюся." "Ну я Біблію ще не читав, треба купити,.. - просто хожу до церкви".
Спільне дня Руської землі і Риму походження мають назви окремих наших рік, міст і сіл: Дніпро, Десна, Ромен, Удай, а відповідно – Danapris, Descensio, Romanus, Unda. Назва Дніпро походить від назви богині полян і сіверян Дани – Девонії (Діви), що у римлян звалася Діаною. Стародавні боги Русі – Лада, Полель, Дана (Леля) – були також богами римлян (Латона, Аполлон, Діана). Обряд Купали на честь одруження бога світла Полеля (Аполлона) і богині води Дани (Діани) був і римським ритуалом. Цей обряд описав відомий римський поет Овідій (І ст. до н.е.).
Культ Дани був поширений з пізнього палеоліту аж до XX ст. н.е. Від імені Дана походять назви річок Дніпро, Дністер, Дон, Дунай, Двіна, Донець. Слово Дана – складне: да («вода») плюс на («неня») означає «Вода-Мати». Численні міфи про близнят богині Лади Дану (Лелю) і Полеля описано вітчизняними етнографами. Цих поганських богів елліни колись запозичили зі Скіфії.
Про батьківщину згаданих богів, про те, як вони потрапили на острів Делос, докладно розповідає Геродот. Богиня Дана – незрівнянна красуня, непорочна Діва, що дарує життя, мати всього живого і водночас суворий, але й справедливий суддя. Дана судила прилюдно і жорстоко при великому зібранні народу на базарах у свій день тижня – п'ятницю. Римський історик Лукан так характеризує її: «Вівтар скіфської Діани не милостивіший за вівтар Тараніса» (кельтська назва Перуна).
Виникнення культу Дани датується доіндоєвропейською добою. Про Дану збереглися доісторичні пісні. Відомий етнограф і фольклорист Д. Лепкий вважав, що «Діва народних міфів (господиня русалок) є водною богинею Даною». [65]
На території України зберігся фольклор, що передає доісторичні міфи про войовничу вершницю Дану – Днпру – Дойну:
Ходить Дойна понад воду,
Питається Дойна броду.
Не трапила Дойна на брід,
А трапила Дойна на слід,
Дев'ять коней потопила,
На десятім сама сплила.
Заплакала Буковина,
Що ся Дойна сама сплила.
Розглядаючи варіанти наведеної пісні, С. Семчинський1 вважає молдавське і румунське ім'я Дойна запозиченням українського Дана, Він пише, що в українському Дана зберігається праіндоєвропейське Дана і що це ім'я «продовжує мовну традицію, що сягає доісторичних часів». Семчинський надає імені Дана значення «пісня», не враховуючи, що в доісторичні часи поняття «вода», «небо», «сонце», «жінка», «пісня» позначались словом одного кореня або одним і тим же словом.
Первісно Леля (Дана), богиня багатьох народів, була жіночим началом Всесвіту. У слов'ян вона звалася також Дівою.
Вода, начало речей, вічно прекрасна, вічно свіжа, вона була дівою і одночасно жінкою – дружиною Сонця. У Дівограді (пізніше – Магдебург) стояв її храм. Про богиню, тотожну Дані, Я. Головацький писав: «Первісно Ефеська Діана, або Артеміда, являла собою воду як діюче начало творення і шанувалася як Діва і одночасно як Мати всього»2.
Богиня Дана ототожнювалася також з Танаїс – на Дону і в Анатолії3, і Афіною (Аthеnа) –у греків. Це й войовнича Діва – Дінпра (Анастасія) – вершниця з луком і стрілами, відома по двобою з Дунаєм4. Постать самого Дунаю О. Потебня тлумачив як Індру (санскр.), тобто Перуна Русі5.
____________
1 Семчинский С. Про походження українського Дана, молдовського та румунського Дойна // Мовознавство. – 1969. – № 5.– С. 63-67.
2 Головацкий Я.Ф. Очерк старославянского баснословия и мифологии. – С. 30.
3 Шахнович М.И. Первобытная мифология и философия. – Л., 1971. – С. 171. Також: Слово о полку Ігоревім. – М., 1955.
4 Афанасьев А.Н. – Поэтические воззрения славян. – Т. І. – С. 223–224.
5 Потебня О. Объяснения малороссийских и сродных народных песен. – Варшава, 1883. – Т. 2. – С. 773–774. [66]
6 Знойко О.П. "Міфи Київської землі та події стародавні."
Наук.-попул. ст., розвідки: Для ст. шк. в. / Передм. В.Р. Коломійця. – К.: Молодь, 1989. – 304 с: іл.
