День косаря й білобілєччіка.

Зробили цікаве відео http://youtu.be/KOXPa7nKX_k Мене вельми тішить, що Україна почала нарешті агресивний наступ на ідеологічному фронті.

А я сьогодні розповім про своє перше знайомство з савєцкай армієй.
Було то мені, здається, 15 років, у далекому 1987. Я вчився в СПТУ. Ну були там цікаві кружки в тому училищі, там і фотографією займалися, і слюсарством можна було зайнятися, і радіокружок теж був. Дівчачі кружки (дівчат було багато на факультеті поварів). А ще була так звана "Школа мужества". Ага.
Мій товариш, на курс старший, її відвідував. Участь у тій ага школі, ага мужества полягала в тому, що ви приходили у призначений час, сідали всі в училищний автобус, чи кузов машини і їхали до місцевої військової частини. Наше училище воно називалося "трактористів", але там і тягачі БАТ-и колись вивчали, і танкові дизелі і все таке, тож ця частина була типу наші ага шефи.

Потягло й мене туди поперти подивитися, чим там займаються. До того ж обіцяли дати постріляти з Хуґо Шмайсера 47, ага. Ну спишіть мені дебілу, 15 рочків всього було.

Незадовго перед тим з'явилася у нас нова вчителька історії. Така фіфа, з якимсь дивним акцентом. Читала вона лекції з історії, але так якось чудно говорила, що я її якось туго розумів. А як заліки здавав, то краще письмово, бо української вона, навіть з місцевими суржиккуватими вставками ні дідька не втикала...

Я її не любив. Не любив мовчки. Мовчки записував конспекти, мовчки писав заліки. Мовчки повз неї проходив, не вітаючись, коли не на лекціях. Все думав звідки вона взялася в такій глушині, як наші краї?

Отже поїхали ми до військової частини на, еее... "засідання" ага школи ага мужества. Зустріли нас, поводили по казармах, їдальню показали лєнінскую комнату, а куди ж без неї? Здивувала там мене одна річ - 100 кілограмова бомба, перепиляна впоперек навпіл, пофарбована в біле, і поставлена коло днєвльного на стабілізаторі як сміттярка. Мені тоді здалося цікавим таке рішення, але з роками, згадуючи про це диво, думав, чи то була якась дємбєльска робота, чи духам сказали робити. Це коротше це мабуть було в програмі ізучєнія мраксізми-ананізми.

Засіли ми в лєнінской комнатє, було нас хлопаків 15-20, легко поміщалися. Ну і з ~200 студентів училища, це якісь 7-10 відсотків, які вчилися непогано, не створювали клопотів викладачам. Ну логічно. Яка потрібна школа мужества долбакам, яким аби відсидіти заняття та чесати кудись на мотоциклах? А сюди приїхали якісь молоді люди, які цікавилися ще чимось.

Приймає нас майор. Бере указку, мабуть для зручності, чи аби шо було в руках, нервенний може, чи хто йо'зна, фалічні бажання, чи шо. Починає розповідати як і чим живе армія та ця частина зокрема. Як важко нести службу, але ми ненесемо, як важко нашим дружинам та дітям мотатися разом з ними, куди їм накажуть, але вони міцні дружини...( ... )