Слово

Читаючи спогади Едварда Денієла Кларка про його подорож до московії, видані 1810 році, хочу в контексті його згадки про свого сучасника Мусіна-Пашкіна (як бачимо не ПУшкін, а ПашкІн, з наголосом на "і" ;) ) запропонувати вам невеличкий іспит: погратися в цього "науковця", котрий буцім-то знайшов оригінал "Слова про полк Ігорів" і переклав його. А оригінал згорів у пожежі. Дуже зручно, до речі, "згорів". Я б сказав його "згоріли".

Оцей іспит найцікавіше провадити на ТихХтоЗвеНасБратьямі. Треба прочитати текст, розбити на слова, розіставити пунктуацію. Так писали до того, як знання почали передавати заочно. До того знання передавали наставники, котрі стояли поруч і слідкували як учень читає. Учень читав текст (записаний ось так, як вказано нижче), завчав на пам'ять з правильними інтонаціями, зупинками і наголосами. Після чого ученик довічно переписував усі, таким чином, завчені тексти. Помилки бути не могло, бо він знав тексти як ви свої паролі до ФБ. Недолік такого методу - контроль учня безпосередньо вчителем. Пізніше придумали розбивку на слова і пунктуацію, шоби читати без вчителя і без багатозначностей при цьому.

А потім певний тип Мусін-Пашкін, знаходить той текст і "пєрєводіт" (а про їхні "пєрєводи" я втомився нагадувати як і про своє ставлення до них і, власне, до "пєрєвочєгоф"). Кларк згадує про Мусіна-Пашкіна як про наукового шахрая.

Ану ж, пані та панове, зіграйте в Мусіна-Пашкіна :) І ви, знаючи, як вони завжди ставилися до української мови, культури, історії, зрозумієте, шо його "пєрєвот" - просто набір слів.

"ілісиіселаілюдищодавнолісигустінепрохіднізакривалимайжевесьїїпростірокрімвисокихполонинсходиливдолинуажнадсамірікитепервонимовснігнасонцістопилисязрідлизмалілидекудипощезалилишаючипособілисіоблазиіндезновізнихостоялисялишепообсмалюваніпенькиазміжнихдеденесміловиростаєнужденнасмеречинаабощенужденнішийяловецьщодавнотихотутбулонечутиніякогоголосукрімвівчарськоїтрембітидесьнадалекійполониніаборикудикоготурачиоленявгущавинахтепернаполонинігейкаютьволаріавярахідебряхгалюкаютьрубачітрачійґонтаріненастанномовневмирущийчервпідгризаючитапідтинаючикрасутухольськихгірстолітніялицітасмерекиіабоспускаючи"

Ну й щоб ви уже вповні відчули себе повноправним дослідником середньовічних текстів додам ще мовою іншого сусіда:

"awtemprzezdrzwiwe­szłaksięż­napaniśred­nichlatześmie­ją­cąsiętwa­rząprzybranawczer­wo­nypłaszczisza­tęzie­lo­nąobcisłązpozłoconympasemnabiodrachidącymwzdłużpachwiniza­pię­tymni­skowiel­kąklam­rązapa­niąszłypan­nydwor­skienie­któ­restarszeniektórejesz­czenie­do­ro­słewró­żo­wychili­lio­wychwia­nusz­kachnagłowachpowiększejczęścizlutniamiwrę­kuby­łyita­kiektó­renio­słycałepękikwiatówświeżychwidocznieuzbieranychpodrodzeza­ro­iłasięizbabozapan­na­miuka­za­łosiękil­kudwo­rzanima­łychpa­cho­li­ków"

Заважке? Тоді давайте щось легше:

"ВосеньветрамнасвыганялазнашыхдвароўзуліцнашыхчужаядушароднайнесталаісваясышлабезвестакпрапаўшыДрэвышапталіўкупалыпаркусядзьналаўкудавайабмяркуемсаджусяізіміўступаюўсваркуДанебахачуадарваццабаюсягоркіяслёзымаёйбеларусіўпалінадолпакацілісялісцемпажоўтымсталеякпажоўтымабрусекрочылідумкішукалівыйсцемоваішланапляцынаплошчыаленакухняхяназамаўкаланехтапавіненстаяцьдаапошнягагэтаягэтатыінаснямала."

Хай щастить!