Спасібо за труд.

Читаю стрічку, - і згадалося, було років 5 тому...

Колись Лідочка, середня моя донька, знайшла коло школи орден "За труд" чи шось таке. Хтось може після смерті бабусі чи діда викинув ту залізяку к чорту.

Принесло наївне чистосердне дівча і питає, а шо це таке?
Кажу, - я тобі поясню якось, не сьогодні. Я сказав так, шоб їй трохи забулося і вона не асоціювала пояснення зі знахідкою. :)

Отже минуло пару тижнів, затіяли прибирання в хаті. Багатозначно тримаючи гаманця в руках, кажу дівчатам, шо за прибирання будуть призи. Ох, як вони метушилися одна поперед одної. Лідія старалася найбільше. Аж доводилося її трохи стримувати.

І ось - нагорода.

Молодшій Наді даю 20 гривень, третє місце, Іда взяла друге місце, дав їй 50 гривень. Лідочка вже квітне, гадає, шо їй зараз вивалю. А я, - педагог чортів, - вішаю їй на маєчку цю медальку, плескаю по плечу і кажу, - дякую за ударну працю. Так тримати...

Скільки було сліз і образи, це треба було бачити... Аж сестри в шоці... Медальку вона спересердя з балкона пожбурила. Ридала на ліжку цілу годину.

Дав їй виплакатися, а потім посадив їх рядочком і пояснив, шо отак було в совєцькому союзі. Я, - кажу, - просто хотів на прикладі пояснити як це було. Ось тобі твої сто гривень насправді. Тримай. І сподіваюся, ви не забудете цей урок і не слухатимете старих пердунів про те, як добре було в совєцькому союзі.

Треба буде перевірити чи не забули...