Кульбабки на асфальті.

Мусора нарешті об'єдналися з бандюками, тобто крапки над "і" поставлено на свої місця.
Найняті гопніки ішли з бензопилками на людей, найняті "чорні" лупили протестувальників... Хтось там пробує виправдати "чорних", що вони ніби теж люди, у когось на обличчях була "мука", - так от вони дуже не хотіли виконувати накази; як у деяких мусорів, на обличчях було те ж саме, але "обов'язок та наказ перш за все".
Яка наївна хуйня. :-/ Чого ви так боїтеся називати речі своїми іменами?

Мої френди знають мене як не любителя собак. Не знаю, за що я їх не люблю більше - за виляння хвостом, плазування, чи смердіння псиною... Хоча інколи і мене проймає повагою до окремих псин...

Сьогодні я розповім вам повчальну побрехеньку, яку колись почув від свого товариша та колеги, назовімо його Михайлом. З Михайлом я працював разом кілька років тому в одній цікавій конторі в складі сузір'я видатних професіоналів IT (от такий я скромний :)).

Так от, від першої особи.

Стоїмо ми з друзями п'ємо пиво і помалу гомонимо. Повз нас проходить піддатий мужик а за ним плететься його пес, здоровий ротвейлер. Мужик пройшов, а потім раптом розвертається та до нас.
- А ну блядь позамовкали, бо зараз пса нацькую!
Ну ми стоїмо, мовчимо, дивимося то на мужика, то на пса.
- Ото ж бо, - задоволено каже мужик, розвертається і іде собі геть далі.
Ну ми подивился йому вслід, та й далі собі п'ємо пиво та ведемо тиху розмову. Мужик раптом знову на 180, та до нас.
- Я сказав вам не пиздіти!?
Ну ми знову позамовкали, і дивимося то на мужика, то на пса.
- А що, власне, не так? - питаю.
- Так, - фас! Віддає мужик команду своєму ротвейлеру.
Ротвейлер сідає, піднімає погляд на мужика, а в очах у нього питання, - Хазяїне, ну ти зовсім їбонутий?

Повчитися б декому у того ротвейлера.

UPD: Рагулі серед нас