Ранкове... :)))
Oct. 28th, 2010 11:45 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
je_suis_la_vieРанок.
Вийшов в кухню, підігріваю молока.
Виглянув у вікно. У нас з вікна красивий вигляд на увесь Харків. Салтівку хіба не видно.
Внизу красиво. Листя опало. Лежить красиво на землі, прибите дощиком лише омели де не де псують осінній ідилічний вигляд та - прапорці ПРоффесорської партії.
З біса вони тут на кожному дереві?
Ха-ха! Та то оті люди, шо прибирають листя! Розвішали прапорці на деревах, у них навіть мішки для збору листя з символікою ПР.
Гребуть аж гай гуде! Стою, сьорбаю молоко з пряниками та милуюся на цей маразм.
Бабця Свідєтєльніця Єгови, яка щодня відсиджує на лавочці коло алейки свої "християночаси", аж сама зацікавилася та почала підгрібати своїм ціпочком листя навколо.
Яка мила картина! Прямо з ілюстрацій "Пробудітєсь".
Радісно. :)))
Вийшов на роботу. Проходжу алейкою повз цих робітників (мені ж саме по дорозі), дивлюся на цей цирк і посміхаюся.
Один дядя бігає розтикує прапори по деревам, десятка з півтора людей шуршать граблями.
Уповільнюю крок:
- Слава Україні!
Все так же неспішним, повільнимм кроком проходжу, чекаю, не зводячи з них очей та продовжуючи посміхатися.
Усі погляди на мене. Ступор. Секунда, друга, третя... нарешті один з молодих хлопців:
- Героям слава!
Помахав йому рукою і пішов собі далі.
"Добре, синку, добре!"(с)
Ви ще оце не забули?..
Харків, Холодна гора, ріг Комсомольського шосе/вул. Гребенюківської, 23 жовтня 2010 р.
Вийшов в кухню, підігріваю молока.
Виглянув у вікно. У нас з вікна красивий вигляд на увесь Харків. Салтівку хіба не видно.
Внизу красиво. Листя опало. Лежить красиво на землі, прибите дощиком лише омели де не де псують осінній ідилічний вигляд та - прапорці ПРоффесорської партії.
З біса вони тут на кожному дереві?
Ха-ха! Та то оті люди, шо прибирають листя! Розвішали прапорці на деревах, у них навіть мішки для збору листя з символікою ПР.
Гребуть аж гай гуде! Стою, сьорбаю молоко з пряниками та милуюся на цей маразм.
Бабця Свідєтєльніця Єгови, яка щодня відсиджує на лавочці коло алейки свої "християночаси", аж сама зацікавилася та почала підгрібати своїм ціпочком листя навколо.
Яка мила картина! Прямо з ілюстрацій "Пробудітєсь".
Радісно. :)))
Вийшов на роботу. Проходжу алейкою повз цих робітників (мені ж саме по дорозі), дивлюся на цей цирк і посміхаюся.
Один дядя бігає розтикує прапори по деревам, десятка з півтора людей шуршать граблями.
Уповільнюю крок:
- Слава Україні!
Все так же неспішним, повільнимм кроком проходжу, чекаю, не зводячи з них очей та продовжуючи посміхатися.
Усі погляди на мене. Ступор. Секунда, друга, третя... нарешті один з молодих хлопців:
- Героям слава!
Помахав йому рукою і пішов собі далі.
"Добре, синку, добре!"(с)
Ви ще оце не забули?..
Харків, Холодна гора, ріг Комсомольського шосе/вул. Гребенюківської, 23 жовтня 2010 р.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2010-10-28 11:08 am (UTC)І правильно ти все називаєш своїми іменами.
Тут у мене на ТБ, де я працюю, всі питають:
- Ти шо, са Львова? с Франковска?
- Ні, кажу.
- Так а зачєм тагда в биту гаваріть па-укрАААінскі?
Для тупих відмазуюсь:
- Я ж літредактор, мовна ікона стилю каналу. Аби не втрачати кваліфікації.
Прикинь. І куди воно, йопрст, докотиться?
А ще, знаєш, я рада, що переїжджаю до Луцька. Перші рази ходила з роззявленим ротом, через МОВУ. Шокувалась, витріщалась - нормальна така реакція...
Потім звикла.
Приїжджаю до Києва - витріщаюсь на рашн.