Ше про хероїв.
Jul. 17th, 2010 02:07 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
je_suis_la_vieМав я вчора дуже смішний випадок.
Ні. Не зовсім смішний, ні - він був би смішний, якби не було так гидко про нього згадувати. Все думав писати чи не писати.
Погуляв вчора з малою, покаталися районом, погойдалися на усіх гойдалках, що нам трапилися, поколупалися в усіх пісочницях... Повертаємося додому. Під'їжджаємо до ліфта, а з ліфта пацанячий голос, років 7-8-и, який в ньому сам застряг і з цього приводу неконтрольовано репетує.
Далі приблизно, що відбувалося:
- Ай-я-я-яй! Я застрял в ліфтє! ААААА! Випустііі-тєє міня!!!
- Ти там сам шо лі?
- ААААЙЙ! Дєдушка! [з якого хуя я йому дєдушка, голос у мене не старий наче б] Памагітєє! ААААА! АААА!! Явамзаплачу сколькаскажитє! Міліонзаплачу! АААААААА!
- Рот заткни!
- А!
- На! Рот заткни, придурок! Виймаю телефон, дзвоню до обслуговування ліфтів. (Ага, у мене усі номери є, і в дитячих телефонах також :), і наші малі проінструктовані як і що робити у випадках, для яких той чи інший номер призначений.)
- АААААА! Дєдушкавимнєпаможитє!!!??? Явамзаплачу міліондваміліонаскокаскажитє-пагітє-дєдушкааа!!!
- Пацан, ти дурак ілі гдє?
- Я в ліфтє! (Це було смішно навіть там :-D і тоді.)
- Ти дурак (проржавшись вдосталь разом зі ще одним мужиком, що на той час підійшов до дверей ліфтів) ілі шо?
В телефоні відповіла чергова пульту управління ліфтами. Розповідаю їй, що відбувається, придурок реперує так, що мені її аж не чути. Пояснюю дамі ситуацію, вона довго не врубається хто сидить у ліфті. Перепитує скільки йому років. Я перепитую пацана, він відповідає - чотири(!) Нарешті врубилася, - викликаю аварійну.
- Я пазвоніл в аварійную, - кажу пацану.
- А!? Дєдушка, ви мнєпаможитє??!!!
- Ей, ти глухой?
- Дєдушка, ви мнєпаможитє??!!! Явамдамвсьочтохатітє!! ААА!
- Егей, я сказал, что помащь уже єдєт.
- Дєдушка, ви мнєпаможитє??!!! ви мнєпаможитє??!!! ви мнєпаможитє??!!! ви мнєпаможитє??!!! ви мнєпаможитє??!!! ви мнєпаможитє??!!! ви мнє паможитє??!!! Дєдушка ви мнєпаможитє??!!! Явамвсьозам - четирєміліона!!! Доларамі! Дєдушка! ви мнєпаможитє??!!!
Дзвоню дружині, щоб спустилася і забрала малу, бо не можу ж я цей шмат лайна кинути. За кілька хвилин вона підіспіла з нашими старшими дівками, які саме виходили до двору гуляти. Дівчата моментально врубаються, що відбувається і починають відверто ржати.
- Дєдушка, ви мнєпаможитє??!!! Дєдушка, ви мнєпаможитє??!!! Ви мнєпаможитє??!!!
- Та отож, дівчата, так мені вас шкода - навіть і заміж ні за кого буде вийти...
Дружина, - І нафіг. Бо краще без заміжжя, аніж з таким лайном. Наче вони щось прогавлять у житті без заміжжя...
Згори богатирський грюкіт по дверям ліфта: мамаша нашого хєроя.
- Синоочіік!!! Рооднінькай!!!
- МАМАМАМАМАМАМАМАЧКА!!!!!Ятібабудувсігдаслушацца, мамазвані всємкавознаєш, ВСЄМскажиЯвліфтєзастрял,мамачка,дєнєгніжалєй...ятібябуду всігдаслушацца....ахахахааагаааа...мамачка..аа..ааа.............!!!
- Падажді, синашичка, еще нада падаждать, покапрієдєт аварійка.
- Мама, ти чьо, смійошся!? Ти гоніш, мама!?. Званівсємкавознаєш,заплатіскокапапросят,мамачкарадная,ятібябуду всігда слушаццааа!! ААА!!! ААха-хаа-мамаааа!!!
Щасливий з того, що сім'я нарешті воз'єдналася і лише двері ліфта поміж ними (шо, кагбе, для сімейного спілкування не перешкода), ми поїхали додому...
Сьогодні, виводячи дівчат на прогулянку, я побачив нашого хєроя. Ішов з "мамачкай". Описати його складно, але спробую. 7-8 років, пострижений налисо, біла майка, як у "батька-жлоба" з картин Семесюка, труси по коліна, і капці-в'єтнамки. На шиї здоровенний хрестяка на товстій цепурі. Може серебряне те й те. Не здивуюся. Мамаша така ж типова лошиця в домашньому халатику, зі хрестякою поверх нього... Балакала по дебілофону, як його там називають - тачскрін? Який з сенсорним екраном шось таке...
Повертався на свій поверх з управдомшею, поспитав хто там з четвертого поверху. Хто там 4-річний є. Каже, що там живуть нові жителі, нащодавно купили квартиру, але хлопцеві 7, ніяк не 4-ри. То вчора мати його посилала викинути сміття, - каже. - А він і застряг.
Оце я подумав, що тому пацану приготовано велике майбутнє. Десь у мусарні. Або підросте, і піде пенсіонерів гнобити, як ось ці три герої. Якщо пенсіонер голови не відіб'є, то стане мусором, бо такі лише мусорами і стають.
Дружина моя довго метикувала та дивувалася звідкіля у нього такі своєрідні "понятія" та такий своєрідний вокабуляр...
Ось така сьогодні побрехенька вийшла. Здебільшого побрехеньку задумав тлом до того посилання на Ньюзру, ну і можливо як алюзію на те, як воювали доблесні воїни НКВД проти УПА. Десь так і воювали - всією міццю совка проти шмайсерів та трилінійок...
"Все началось с того, что 16 июля около 6:00 в службу скорой помощи обратились двое 15-летних подростков, причем у одного из них врачи диагностировали огнестрельное ранение уха. По словам потерпевших, их товарища застрелили на территории частного сада возле деревни Лекаревки Уфимского района, что в 30 километрах от Уфы."
От цікаво, що там робили ці добрі дітки, за 30 кілометрів від Уфи? :) Дайте вгадаю - садки обносили.
"По предварительным данным, причиной расправы над подростками стали их издевательства над пожилым человеком.
По словам родственника совершившего самоубийство пенсионера, некоторое время назад он, управляя своим автомобилем "ВАЗ-2107", задел одного из подростков. После этого компания молодежи "взяла пожилого человека в оборот": у пенсионера отобрали машину, несколько раз избивали его и вымогали у жертвы деньги.
"Предполагается, что в день происшествия они в очередной раз явились за "мздой", приехав к дому пенсионера на его же "семерке", - отметил представитель пресс-службы МВД.
Возбуждено уголовное дело. Ведется следствие."
Цікаво, що дід не пішов скаржитися до мусарки? А може і ходив, де йому пояснили, що таке ювенальна юстиція - ювенальна юстиція рулить хулє.
Радує одне - у нас на Україні ювенальна юстиція не приживеться: українцям не притаманна достоєвщина.
Бульбівщина - так-так - це частина нашого колективного я. Це корінна відмінність між нами і росіянами. Тому, кацапчики, just добра порада вам: облиште Бульбу - він вам не по зубам. ;) Читайте Достоєвського та плачте над ним. Це ваше всьо. :)
Ні. Не зовсім смішний, ні - він був би смішний, якби не було так гидко про нього згадувати. Все думав писати чи не писати.
Погуляв вчора з малою, покаталися районом, погойдалися на усіх гойдалках, що нам трапилися, поколупалися в усіх пісочницях... Повертаємося додому. Під'їжджаємо до ліфта, а з ліфта пацанячий голос, років 7-8-и, який в ньому сам застряг і з цього приводу неконтрольовано репетує.
Далі приблизно, що відбувалося:
- Ай-я-я-яй! Я застрял в ліфтє! ААААА! Випустііі-тєє міня!!!
- Ти там сам шо лі?
- ААААЙЙ! Дєдушка! [з якого хуя я йому дєдушка, голос у мене не старий наче б] Памагітєє! ААААА! АААА!! Явамзаплачу сколькаскажитє! Міліонзаплачу! АААААААА!
- Рот заткни!
- А!
- На! Рот заткни, придурок! Виймаю телефон, дзвоню до обслуговування ліфтів. (Ага, у мене усі номери є, і в дитячих телефонах також :), і наші малі проінструктовані як і що робити у випадках, для яких той чи інший номер призначений.)
- АААААА! Дєдушкавимнєпаможитє!!!??? Явамзаплачу міліондваміліонаскокаскажитє-пагітє-дєдушкааа!!!
- Пацан, ти дурак ілі гдє?
- Я в ліфтє! (Це було смішно навіть там :-D і тоді.)
- Ти дурак (проржавшись вдосталь разом зі ще одним мужиком, що на той час підійшов до дверей ліфтів) ілі шо?
В телефоні відповіла чергова пульту управління ліфтами. Розповідаю їй, що відбувається, придурок реперує так, що мені її аж не чути. Пояснюю дамі ситуацію, вона довго не врубається хто сидить у ліфті. Перепитує скільки йому років. Я перепитую пацана, він відповідає - чотири(!) Нарешті врубилася, - викликаю аварійну.
- Я пазвоніл в аварійную, - кажу пацану.
- А!? Дєдушка, ви мнєпаможитє??!!!
- Ей, ти глухой?
- Дєдушка, ви мнєпаможитє??!!! Явамдамвсьочтохатітє!! ААА!
- Егей, я сказал, что помащь уже єдєт.
- Дєдушка, ви мнєпаможитє??!!! ви мнєпаможитє??!!! ви мнєпаможитє??!!! ви мнєпаможитє??!!! ви мнєпаможитє??!!! ви мнєпаможитє??!!! ви мнє паможитє??!!! Дєдушка ви мнєпаможитє??!!! Явамвсьозам - четирєміліона!!! Доларамі! Дєдушка! ви мнєпаможитє??!!!
Дзвоню дружині, щоб спустилася і забрала малу, бо не можу ж я цей шмат лайна кинути. За кілька хвилин вона підіспіла з нашими старшими дівками, які саме виходили до двору гуляти. Дівчата моментально врубаються, що відбувається і починають відверто ржати.
- Дєдушка, ви мнєпаможитє??!!! Дєдушка, ви мнєпаможитє??!!! Ви мнєпаможитє??!!!
- Та отож, дівчата, так мені вас шкода - навіть і заміж ні за кого буде вийти...
Дружина, - І нафіг. Бо краще без заміжжя, аніж з таким лайном. Наче вони щось прогавлять у житті без заміжжя...
Згори богатирський грюкіт по дверям ліфта: мамаша нашого хєроя.
- Синоочіік!!! Рооднінькай!!!
- МАМАМАМАМАМАМАМАЧКА!!!!!Ятібабудувсігдаслушацца, мамазвані всємкавознаєш, ВСЄМскажиЯвліфтєзастрял,мамачка,дєнєгніжалєй...ятібябуду всігдаслушацца....ахахахааагаааа...мамачка..аа..ааа.............!!!
- Падажді, синашичка, еще нада падаждать, покапрієдєт аварійка.
- Мама, ти чьо, смійошся!? Ти гоніш, мама!?. Званівсємкавознаєш,заплатіскокапапросят,мамачкарадная,ятібябуду всігда слушаццааа!! ААА!!! ААха-хаа-мамаааа!!!
Щасливий з того, що сім'я нарешті воз'єдналася і лише двері ліфта поміж ними (шо, кагбе, для сімейного спілкування не перешкода), ми поїхали додому...
Сьогодні, виводячи дівчат на прогулянку, я побачив нашого хєроя. Ішов з "мамачкай". Описати його складно, але спробую. 7-8 років, пострижений налисо, біла майка, як у "батька-жлоба" з картин Семесюка, труси по коліна, і капці-в'єтнамки. На шиї здоровенний хрестяка на товстій цепурі. Може серебряне те й те. Не здивуюся. Мамаша така ж типова лошиця в домашньому халатику, зі хрестякою поверх нього... Балакала по дебілофону, як його там називають - тачскрін? Який з сенсорним екраном шось таке...
Повертався на свій поверх з управдомшею, поспитав хто там з четвертого поверху. Хто там 4-річний є. Каже, що там живуть нові жителі, нащодавно купили квартиру, але хлопцеві 7, ніяк не 4-ри. То вчора мати його посилала викинути сміття, - каже. - А він і застряг.
Оце я подумав, що тому пацану приготовано велике майбутнє. Десь у мусарні. Або підросте, і піде пенсіонерів гнобити, як ось ці три герої. Якщо пенсіонер голови не відіб'є, то стане мусором, бо такі лише мусорами і стають.
Дружина моя довго метикувала та дивувалася звідкіля у нього такі своєрідні "понятія" та такий своєрідний вокабуляр...
Ось така сьогодні побрехенька вийшла. Здебільшого побрехеньку задумав тлом до того посилання на Ньюзру, ну і можливо як алюзію на те, як воювали доблесні воїни НКВД проти УПА. Десь так і воювали - всією міццю совка проти шмайсерів та трилінійок...
"Все началось с того, что 16 июля около 6:00 в службу скорой помощи обратились двое 15-летних подростков, причем у одного из них врачи диагностировали огнестрельное ранение уха. По словам потерпевших, их товарища застрелили на территории частного сада возле деревни Лекаревки Уфимского района, что в 30 километрах от Уфы."
От цікаво, що там робили ці добрі дітки, за 30 кілометрів від Уфи? :) Дайте вгадаю - садки обносили.
"По предварительным данным, причиной расправы над подростками стали их издевательства над пожилым человеком.
По словам родственника совершившего самоубийство пенсионера, некоторое время назад он, управляя своим автомобилем "ВАЗ-2107", задел одного из подростков. После этого компания молодежи "взяла пожилого человека в оборот": у пенсионера отобрали машину, несколько раз избивали его и вымогали у жертвы деньги.
"Предполагается, что в день происшествия они в очередной раз явились за "мздой", приехав к дому пенсионера на его же "семерке", - отметил представитель пресс-службы МВД.
Возбуждено уголовное дело. Ведется следствие."
Цікаво, що дід не пішов скаржитися до мусарки? А може і ходив, де йому пояснили, що таке ювенальна юстиція - ювенальна юстиція рулить хулє.
Радує одне - у нас на Україні ювенальна юстиція не приживеться: українцям не притаманна достоєвщина.
Бульбівщина - так-так - це частина нашого колективного я. Це корінна відмінність між нами і росіянами. Тому, кацапчики, just добра порада вам: облиште Бульбу - він вам не по зубам. ;) Читайте Достоєвського та плачте над ним. Це ваше всьо. :)
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2010-07-16 11:47 pm (UTC)Приїхала в Харків група американців через місію "Гедеон". Ну і я з ними ходив тиждень. Поспілкувався. Ну й зиск трохи був. Дещо фінансовий також. А в основному - на той момент непогана мовна практика.
Ходив я з двома. Чоловік і жінка. Обидва вже не першої молодості. Жінці десь за 55. Чоловіку приблизно стільки ж. Ну і застрягли ми в ліфті на Салтівці, коли в гості до однієї сім'ї йшли. Застряглі між поверхами :). Ну що... Посиділи трохи. Почекали доки ліфтер прийде. Американка трохи понервувала. Доки чекали ліфтера, у неї невеличкий приступ клаустрофобії почався. В принципі нічого такого страшного. Просто трохи важко дихати їй було. Ну там зошитом чи ще щось було, пообмахували її. Але ніхто не панікував. Бо навіщо? Спокійно дочекалися. Вилізли. Чаю потім попили. Потім весело посміялися з тієї пригоди. Ліфтами все одно користувалися, бо все ж таки пішки по багатоповерхівках сильно не находишся :).
no subject
Date: 2010-07-17 12:33 am (UTC)no subject
Date: 2010-07-17 05:12 am (UTC)no subject
Date: 2010-07-17 06:46 am (UTC)no subject
Date: 2010-07-17 07:58 am (UTC)Шо ж ти, дєдушка, не поміг дитинці? Садист! Педофоб! Ювеналоненависник!
no subject
Date: 2010-07-17 09:53 am (UTC)no subject
Date: 2010-07-17 10:05 am (UTC)no subject
Date: 2010-07-17 11:40 am (UTC)no subject
Date: 2010-07-17 10:53 am (UTC)вже турокз понятіямиno subject
Date: 2010-07-17 10:53 am (UTC)no subject
Date: 2010-07-19 06:06 am (UTC)