Кульбабки на асфальті.

Геник просто концептуально відсмалив... :DDD
---
Прокинувся хазяїн вранці. Пішов, вичистив з-під коня, вичистив з-під бика, вичистив з-під овечок, вибрав молодняк, відніс його набік. Пішов взяв сіна, дав корові. Пішов взяв сіна, дав бикові. Ячменю коняці насипав.
Зайшов почистив корову, зайшов почистив бика; зайшов почистив коня, за яйця його мацнув. Кінь ногою здригнув, на хазяїна ласкавим оком подивився.
Тоді дядько пішов відкрив курей, гусей, качок, повиносив їм зерна, огірків нарізаних, нагодував. Коли чує - з хати дружина кличе.
Зайшов. Дітки повмивані, сидять за столом, всі чекають тата. Взяв він ложку, перехрестив дітей, перехрестив лоба, почали снідати.
Поснідали, він дістав пряників, роздав дітям. Діти зібралися , пішли в школу. Дядько вийшов, сів на призьбі, взяв сапку, почав мантачити.
Мантачив-мантачив, коли - жінка виходить. Він їй ту сапку дає, ласкаво за сраку вщипнув, жінка до нього лагідно всміхнулася, пішла на город - сапати. Дивиться дядько - сонечко сходить.
Коли - йде пастух і товар кличе в череду. Повідмикав дядько овечок, корівку, бика, коня, все відпустив. Сів попри хаті, дістав тютюну, відірвав шмат газети, насипав, наслинив собі гарну таку цигарку. Коли бачить - клята гуска посеред двору насрала. Взяв лопату, зібрав, виніс на гній, викинув.
Благодать божа - і сонечко вже здійнялося над деревами...
Дядько встромив цигарку в рота, дістав сірники, тільки чиркати - коли раптом з хати:
- Доброе утро! Московское время - шесть часов утра!
Витяг дядько цигарку с рота, сплюнув набік, і сам собі каже:
- Хех. Прокинулись, бляді!

Tell them, if they want to come and screw with the US - come on. We'r'all waitin'!

Шоб ви не казали, хто б шо не казав, але ця Нація дійсно - Велика і Непереможна! Я люблю цю Націю за її любов до свободи.
Свобода буде лише тоді, коли кожна нормальна людина могтиме вільно купити зброю.

P.S. Веселенька пісенька. :)

Колись шановний sparrow_hawk написав цікаві спосереження про кіно та приховані месиджі, які засилаються до мізок глядачів. Ненав'язливо, спроквола, але надійно. Обов'язково пройдіться по усім посиланням там, заодно і не пропустіть одне про телесеріал "Cуд" :))).

( А потім читайте мої спостереження... )

Японский язык забивает все другие языки, но самое страшное - с японским языком приходит японский способ мышления..

...

Это правда. Но иначе здесь не выжить. Пусть уж лучше думает по-японски, чем по анти-японски. Ну и вообще такой шанс как свободно говорить, читать м писать по-японски - это не так уж и плохо.

...( Далі )

Зброя це така штука, котра 1) вимагає до себе виняткової та непідробної поваги; 2) не прощає тому хто її тримає в руках страху перед собою (ей ти! взяв мене до рук, так чого ж ти мене боїшся?); звідси випливає - 3) самодисципліна.

Іграшкова зброя не виховує і ніколи не виховає в дитині ці риси. Дитина усвідомлює, що це іграшка, її можна наводити на кого завгодно, іти по вулиці і натискати на гачок скілько завгодно разів. Ніхто ж не падає! Весело! Втрачається почуття реальності. З одного боку мені можна заперечити тим, як діти реагують на казки: там хтось комусь голову відірвав, хтось когось порубав та розкидав і припік каленою залізякою. Але ж у казках є й вода - мертва та жива. Побризкав мервтою - тіло зрослося, побризкав живою - очима кліп-кліп і як новенький.
В житті так не буває. Аргументи як "підросте - зрозуміє" не варті розгляду. Коли зрозуміє? Я що буде генератором того розуміння?

Ось Олена писала про Джона Конора, я зараз згадав як сам читав першого Термінатора, тож може нехай вашим опонентом трохи побуде Фрейкс Ріндел. Вибачте за довгу цитатку:

"Майк підбіг до дверей сусідської хати і завмер на порозі. Його свідомість не здатна була осягнути увесь той кривавий жах, що постав у нього перед очима. Мультфільми він любив. Особливо "Том і Джері". Він катався від сміху, коли Том закидав Джері цілою тоною всіляких речей, і кота розплескувало на підлозі точно так, як розплющило іграшкову вантажівку Майка, яку розчавив цей здоровань на своїй машині. Щоправда, в мультфільмах все швидко ставало на свої місця, і розплющений Джері знову перетворювався на пухнастого кота. А ось пані Конор не хотіла підводитится. Вона не ворушилася, і килим під нею дедалі більше просякувався червоною вологою. Такого Майк ще ніразу не бачив. Лінда підійшла до нього саме в той момент, коли Термінатор неквапно шматував убиту жінку неначе нарізав роустбіф.

Лінда схопила брата за руку та чимдуж кинулася додому.

Термінатор постояв над спотвореним тілом. Він не знайшов того, що шукав.

Ідентифікація об'єкту дала негативний результат. Він розглядав подальший план дій. Сховавши зброю, він вийшов із хати.

Затамувавши подих, діти слідкували за ним з вікна своєї зачиненої на всі замки хати. Коли машина від'їхала, дівчинка почала істерично плакати.

Майк ще нічого не розумів окрім того, що його іграшка безнадійно зіпсована та жалісливо повторював:
- Дядько поламав мою машинку.

Все, що відбулося забрало дві, щонайбільше три хвилини і зараз вже втрачало свої реальні обриси. В цій несподіваній, жорстокій та безглуздій смерті ще ніхто не вбачав таємничого, до часу недосяжного для розуміння людей значення.

Щодо Майка та Лінди - їхнім батькам ще кілька років доведеться немало витрачатися на психіатрів.
Але це не допоможе дітям."


Моя пневматична гвинтівка завжди вичищена стоїть на видному місці, за холодильником. Чищу я її частенько так, щоб вони бачили цей процес. Це частина виховання поваги до зброї. Вони ніколи не бачили, щоб я на когось її наводив просто так - погратися - пж-пж. Це неприпустимо. Малі ніколи до неї не лізуть. Вони бачили мій захист для гри в хардбол, приміряли окуляри, маску. :) Також малі бачили мої синці, що я приносив з ігор, побиті пальці. :) Я показував як діє зброя - береш півторалітрову пластикову пляшку, направляєш ствол у горлятко і денце розлітається в друзки. Ви ж знаєте який там міцний пластик на дні пластикової пляшки? Ну от - з одного пострілу денце розлітається. Це справляє на них враження. Краще вже привчати до зброї, яка стріляє, яка є небезпечною коли ти її не поважаєш і боїшся.
Пластиковий пістолетик з мерехтливим ліхтариком у сволі :) ніколи не виховає у ваших дітях культури поводження зі зброєю і тим паче поваги до неї. Наші держиморди та можновладці це знають, і їм вигідніше культивувати невігластво, аніж відповідати на незручні питання розумних виборців.
Пригадайте як Твенівські янкі з "Янкі з Конектикута при дворі Короля Артура" були шоковані, побачивши як діти бавляться в повішення. :) Це десь те ж саме.

Пам'ятаєте ту історію з дітьми? Цитую: "Восени 2001 р. репортери Національного радіо Америки провели в одному з штатів показовий експеримент. Журналісти обрали групу дітей від 5 до 9 років та розбили їх на дві групи. У першу увійшли діти, батьки яких не мають зброї вдома. Іншу групу склали діти, батьки яких тримають зброю вдома на видному місці.
Поки діти з першої групи бавились з іграшками, один із журналістів поклав на стіл справжній пістолет без набоїв. Діти побачили зброю та почали використовувати її як іграшку, направляли один на одного та "стріляли" по "супротивнику".
Потім до кімнати завели дітей з другої групи. Журналіст непомітно поклав до купи іграшок той самий пістолет. Коли діти побачили його, вони одразу акцентували увагу присутніх у кімнаті дорослих, що вони знайшли пістолет, дуже схожий на справжній." (За матеріалами "Оглядача")

Тож уяснімо суть всього - Батьки, не купляйте своїм дітям іграшкової зброї. Пояснюйте їм змалечку, що зброя не може бути іграшкою. Водіть їх у тир, не там де пневматика ляскає, а там де бахкає та болісно б'є у плече. І де видно, що робить куля. Яка її дія на об'єкт прицілювання, і що дія ця - шкода, раз завдана є невідворотньою та непоправною.

La Vie

P.S. "Зброя та дебіли" ("Weapons and morons")

У гуманітарних дискусіях і політичних "прєніях" про мову зациклилися тільки на єдиній її функції — комунікативній (мова як засіб спілкування).
Мовляв, говори "как удобнєє", лише б тебе розуміли. Якби це було так просто, то, напевне, за десятки тисяч років своєї еволюції людство давно вже перейшло б на якусь "общепонятну", "удобну" мову.
Наприклад, есперанто чи, ідеально, — мову Морзе (не треба навіть голосові зв'язки напружувати).
Це жарт. Але такій дійсно смішній побутовій методологічній доктрині байдужих до мови свого народу обивателів штатні агітатори змогли протиставити, по суті, ще менш переконливу — про вищевказані багатство та "солов'їність" української мови.
Чому аргументи не спрацювали і російськомовні українці масово не повернулися до мови своїх батьків (дідів)?
По-перше, тому, що російська мова — також не бідна і по-своєму мелодійна.
По-друге, тому, що з комунікативної точки зору, російськомовний українець не бачить помітної різниці в обміні інформацією тією чи іншою мовами.

Тож чому кожній успішній нації і кожній нормальній людині зокрема дано так свято берегти свою мову, — на рівні свідомості і підсвідомості, на рівні особистої та колективної моралі, на рівні звичаєвого і державного права, на інстинктивно-рефлекторному рівні тощо?

( Які причини? І, головне, - доцільність? )

http://www.pravda.com.ua/news/2007/5/6/58378.htm

Благодійність - це фінансування паразитів та нероб.