Кульбабки на асфальті.

Засидівся я вчора допізна. Чи то дорання. Коротше, ліг вже за третю ранку.
Мої любі французи по самі вуха закохані в Centreon, ну то я їм сотворяю вже еННий плагін до тієї свистоперділки... :)))

А вранішній сон особливо солодкий.
Відчуваю, що телефон деренчить рінгтоном незнайомців і не можу ніяк прокинутися.
Нарешті прокинувся. Восьма ранку. Дурнувато дивлюся в екран. Приймаю дзвінок.
- Доброго ранку, вибачте, дуже вас благаю, я поповнювала рахунок на терміналі і переплутала одну цифру.
Чую у трубі жіночий молодий та дзвінкий голос. Автоматично визначаю приблизне місце народження жінки - десь у трикутнинку поміж Ужгородом, Львовом та Івано Франківськом.
- Ееее... Тобто як це, ще не зовсім прокинувшись...
- Я поповнила свій рахунок на 42 гривні, стою жду, жду, а грошей все нема й нема. Потом бачу, шо помилилася на одну цифру, у мене там двійка, а у вас дев'ятка. Поверніть мені хоча б 40 гривнів.
- Зачекайте пару хвилин, мені ще прокинутися треба... Добре?
- Добре. Як отримаю, я вам передзвоню.
Чи не нова методика розводу? - думаю. Тицяю на кнопочку 7, де моя гарячка кнопка на "Стан Рахунку". Приходить відповідь 160 гривень з копійками. Там було трохи менше 120 до того. Хм, таки дійсно, жіночка опросталася...
Набираю коди переказу грошей *124*42*NNNіт.д#.... Тут знову телефон деренчить... Приймаю.
- Ну шо у вас там таке, я стою на вокзалі, щойно з поїзда, а ви все ніяк не переведете та не преведете...
- Та ну шо ви така нетерпляча, ну я ж спав, тепер, щоб не помилитися як ви, набираю вам переказ. Чекайте.
Набираю нарешті код, отримую запит на підтвердження. Набираю підтвердження, знову дзвенить... :DDD
- Та ну шо ви так довго?! Чоловіче добрий! Та поверніть хоч половину... Єслі ж ви мені не переведете, я ж не зможу потім...
- Та от же ж дурна баба! Та ви можете підождати як я вас просив? Чи ні?!...
Відбиваю, швиденько, доки вона не оговталася, вбиваю код підтверження, бачу підтвердження, що 42 гривні було переказано на той номер.
Набираю її.
- Отримали свої гроші?
- Ой так, отримала, дуже дякую, бо я так спішила, шо...
- На все добре. Бувайте здорові.
Відбиваю.

Після сплеску ненависті захотілося позитиву.

Немає кращого мультфільму, який би так добре оспівував сімейні цінності як "Суперсімейка"/"The Incredibles".

Це, шановні, просто Гімн Сімейним Цінностям. В ньому немає місця ні алкашам, ні гульвісам, ні підарасам.

Я його частенько нашим малим ставлю.