Кульбабки на асфальті.

Те, що там у Запоріжжі поставили знову пам'ятник Кривавому Йосі - сумнівів не виникало.
Комуняки як тільки можуть так і піаряться... нехай бавляться, прийдемо до влади першим ділом перенесемо все до парків для відвідувачів за гроші. Назвемо їх "Парк червоного періоду". І зробимо вхід за будь-яку валюту світу без обміну. І коло кожного пам'ятника стоятиме автомат з продажу (за символічну плату) буклетиків з коротким але дуже ємним описом діянь "прототипа" кількома найбільш розповсюдженими мовами. Не виключаю, що у багатьох описах буде й таке: "На Україні за життя ніколи не бував. Для України нічого не зробив. Чому комуністи встановили йому пам'ятника не відомо".
Хоча, по секрету - тссс - мені відомо й це.

Але то таке - лірика. Ще там поставили пам'ятничок камсамолкхє Зої Космодем'янській.

Ось це - добрий знак. Бо оскільки я критично та з сумнівом ставився до написаного тут про цей "подвих". Тепер сумніви відкинуто. Дякую коммікам за допомогу. Тепер роздрукую цю статтю, збережу і даватиму дітям, коли у них почнуться уроки історії. Я виріс у совєцькій школі, але вона виявилася безсилою з усією потугою своєї пропаганди проти коротких побутових оповідей мого батька - затятого антикомуняки.

Розповідайте про "подвих Космодем'янської" своїм дітям, бо коли б іще була краща нагода як не ось зараз.

Ну щоб двічі не вставати: пропіарю старенький Лесин концептуальний постик щодо викладання російської літератури у школах.

Сталин собрал совет ЦК и рассказывал, как обращаться с народом. Ему принесли живую курицу. Сталин на глазах у ЦК ощипал ее живую. Прям до кожи, полностью.

Потом поставил ее на паркет и сказал.

- Видите, теперь курице и на солнце слишком жарко и в тени слишком холодно.
Посмотрел на курицу, прижавщуюся к его сапогу и бросил ей горсть пшена.
Вышел из зала, курица побежала за ним.
Вот такая была история.